Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №340/6604/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №340/6604/26

Суддя: О.С. ПЕТРЕНКО

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6604/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Кіровоградській області, Головного управління ПФУ у Київській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо переведення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки та щодо відмови зарахувати період її роботи до стажу у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, саме за 2023-2025 роки, розмір якої становить 17482,87 грн., та провести виплату перерахованої пенсії з дати виникнення права на призначення пенсії за віком, а саме з 03.03.2026 року;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме зарахувати період її роботи до стажу у подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, для обчислення її пенсії з віком, 01.01.2004 року по 04.06.2009 рік та з 01.12.2021 року по 22.04.2026 року на посаді медичної сестри інфекційного відділення, та провести виплату перерахованої пенсії з дати виникнення права на призначення пенсії за віком, а саме з 03.03.2026 року

4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 з дати виникнення права на призначення пенсії за віком, а саме – з 03.03.2026.

Ухвалою суду від 21.09.2026 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с.44).

Представник відповідача-1 надав суду відзив, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, вказавши, що під час переведення позивачки на інший вид пенсії враховано всі періоди, а підстави для зарахування у пільговому обчисленні періодів роботи відсутні (а.с.47-50).

Від представника відповідача – 2 до суду надійшов відзив, в якому останній заперечує проти позовних вимог та надає пояснення аналогічні з поясненнями відповідача-1 (а.с.58-62).

Дослідивши письмові докази у справі суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач отримувала пенсію за вислугу років, відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення".

За заявою позивачки від 22.04.2026 її переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

Позивач, через представника, звернулася до відповідача-1 з заявою про надання інформації щодо її пенсійних виплат.

Листом від 29.04.2026 позивачу повідомлено, що виплата пенсії здійснюється в належному розмірі (а.с.25).

Не погоджуючись з такими діями відповідача-1, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058IV (далі Закон № 1058-IV) пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Водночас частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Буквальний зміст наведених норм свідчить про те, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону № 1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого Закону, то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, проведене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Суд звертає увагу, що у постановах від 10.04.2019 року (справа № 211/1898/17) та 10.07.2018 року (справа № 520/6808/17) Верховний Суд зауважив, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тому, зі змісту наведених норм слідує, що призначення та виплата пенсії позивачці за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" не входила до правового регулювання Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

Таким чином, отримуючи до 22.04.2026 пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII позивачка не користувалась жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Тому, призначення позивачці пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 22.04.2026 відбулось вперше.

За таких обставин фактично йдеться про призначення позивачці іншого виду пенсії, а саме пенсії за віком обрахованої відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" замість раніше призначеної пенсії обрахованої відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством (аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23.10.2018 (справа № 334/2653/17) та у постанові від 13.12.2018 (справа № 185/860/17).

Таким чином, у випадку, коли особі було призначено пенсію згідно Законом України "Про пенсійне забезпечення", у подальшому, при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.

Отже, при призначенні позивачці 22.04.2026 пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023-2025 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії), згідно частини 2 статті 40 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі № 577/2457/17 (провадження № К/9901/19962/18).

Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 04.06.2009 та з 01.12.2021 по 22.04.2026 на посаді медичної сестри інфекційного відділення в подвійному розмірі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Як встановлено судом з долучених до матеріалів справи доказів, позивач працювала:

- в Переяслав – Хмельницькій дитячій лікарні на посаді медичної сестри інфекційного відділення в період з 01.08.1995 по 04.06.2009 (а.с.21,зв.бік)

- у КНП «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенстивного лікування» на посаді медичної сестри інфекційного відділення з 01.12.2021 по теперішній час (а.с.22).

Факт роботи у вищезазначені періоди на вказаних посадах не є спірним та визнається відповідачами.

Водночас, періоди роботи позивачки вказані вище періоди не зараховані до стажу роботи у подвійному розмірі.

За визначенням статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»:

- інфекційні хвороби - розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення;

- небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби, що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров`я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров`я;

- особливо небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров`я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення;

- джерело збудника інфекційної хвороби (далі - джерело інфекції) - людина або тварина, заражені збудниками інфекційної хвороби.

У відповідності до вимог ст.7 Закон №1645-III, лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених ст.ст.22, 27 та 31 Закону. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Розділом 2 "Охорона здоров`я" Переліку №909 передбачено, що до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час на посаді лікаря чи середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в таких установах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторнокурортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспожив служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Суд зауважує, що належними доказами підтверджується, що в період з 01.08.1995 по 04.06.2009 та з 01.12.2021 по 22.04.2026 позивач працювала в закладі охорони здоров`я, робота у якому повинна зараховуватись як до спеціального стажу вислуги років, так і до загального страхового стажу відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, від 08 червня 2022 року у справі №510/1593/16-а, у яких суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічні висновки відображені у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22.

Стосовно зарахування до стажу позивача в подвійному розмірі періодів роботи, які не враховані відповідачем у подвійному розмірі з огляду на відсутність підстав такого зарахування після 01.01.2004 року, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ст. 40 Закону № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Вимогами п. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Суд констатує, що редакція ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час.

Стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію.

Таким чином, суд доходить висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому, не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.

Висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 11 грудня 2018 року у справі № 310/385/17(2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі № 485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі № 689/872/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 462/1713/17.

Таким чином, суд вважає, що посилання відповідачів на те, що пільговий стаж позивача за період після 01 січня 2004 року не підлягає врахуванню в подвійному розмірі, з підстав набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є помилковими, а дії щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 01.01.2004 по 04.06.2009 та з 01.12.2021 по 22.04.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 01.01.2004 по 04.06.2009 та з 01.12.2021 по 22.04.2026 в інфекційних відділеннях.

Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на зазначене, для повного та ефективного захисту прав позивача та дотримання гарантій щодо остаточного вирішення спору між сторонами, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати позивачу до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004 по 04.06.2009 та з 01.12.2021 по 22.04.2026, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням наведеного стажу з дати призначення пенсії.

На підставі викладеного, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, з якої сплачено страхові внески.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 22.04.2026 р., із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023-2025 роки.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 04.06.2009 та з 01.12.2021 по 22.04.2026 на посаді медичної сестри в інфекційному відділенні в подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 04.06.2009 та з 01.12.2021 по 22.04.2026 на посаді медичної сестри в інфекційному відділенні в подвійному розмірі з моменту призначення пенсії за віком, а саме з 22.04.2026року.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2130,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua