Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №320/11624/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/11624/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України та Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії Державної міграційної служби України щодо відмови у розгляді по суті його звернення від 26.01.2023;

зобов`язати Державну міграційну службу України розглянути звернення ОСОБА_1 від 26.01.2023 в порядку і строки, визначені законом;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області від 17.01.2023 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області від 25.11.2019 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням громадянину ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 забезпечено позов шляхом зупинення дії рішення Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області від 17.01.2023 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області від 25.11.2019 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням громадянину ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідачами до суду подані відзиви на позовну заяву, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечують.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач, уродженець м. Москва, перебуваючи в громадянстві російської федерації та відповідно до рішення Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2019 року, набув громадянство України за територіальним походженням на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України», а саме у зв`язку із народженням діда на території України до 24 серпня 1991 року.

На підставі рішення Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області від 25 листопада 2019 року позивачу 03 лютого 2020 року видано тимчасове посвідчення громадянина України, яке дійсне до 25 листопада 2021 року.

У зв`язку з тим, що позивач не виконав подане відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом 2 років з моменту набуття громадянства України, Головним управлінням Державної міграційної служби в Дніпропетровській області 12.01.2023 прийнято рішення, яким скасовано рішення від 25.11.2019 про оформлення позивачем набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону.

Позивач 26.01.2023 звернувся до Голови Державної міграційної служби України із зверненням щодо скасування рішення про позбавлення його громадянства України та прийняти подану ним декларацію про відмову від російського громадянства в односторонньому порядку.

Листом від 10.02.2023 №К-920-23/6.4/592-23 Державна міграційна служба України повідомила, що проведеною перевіркою встановлено, що 12.01.2023 рішенням ГУДМС у Дніпропетровській області скасовано рішення ГУДМС у Дніпропетровській області від 25.11.2019 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» на підставі ст. 21 цього Закону про що було повідомлено в установленому порядку.

Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон №2235 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами статті Закону № 2235-ІІІ визначено, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи; проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні.

Згідно із положеннями статті 2 Закону № 2235-ІІІ законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: 1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; 2) запобігання виникненню випадків безгромадянства; 3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; 4) визнання права громадянина України на зміну громадянства; 5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя; 6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; 7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є, зокрема, особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Згідно із положеннями статті 6 Закону № 2235-ІІІ визначено підстави набуття громадянства України, відповідно до якої громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров`я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Статтею 8 Закону № 2235-ІІІ встановлено, що особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.

Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2235-ІІІ іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

З аналізу викладених вище норм вбачається, що особа набуває громадянства за територіальним походженням, зокрема, у тому випадку, якщо хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і така особа є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 215 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 215 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

У випадках, передбачених законодавством України, за подання заяви та інших документів з питань громадянства сплачується державне мито або консульський збір, документ про сплату якого подається разом із заявами та іншими документами з питань громадянства.

Пунктом 2 розділу І Порядку № 215 передбачено, що заяви з питань громадянства оформлюються: про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім`я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 215 заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

Пунктом 4 розділу І Порядку № 215 визначено, що заяви та інші документи з питань громадянства подаються: особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи в Україні.

Пунктом 5 розділу І Порядку № 215 передбачено, що заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто.

За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою.

Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.

Пунктом 24 розділу ІІ Порядку № 215 передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає:

а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;

б) дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм);

в) один із таких документів:

- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;

- зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

- декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;

- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Пунктом 92 розділу IV Порядку № 215 встановлено, що територіальні органи Державної міграційної служби України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Згідно із пунктом 93 розділу IV Порядку № 215 територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи про оформлення набуття громадянства України знайдою, також одержує від відповідного органу реєстрації актів громадянського стану копію запису акта громадянського стану, який підтверджує, що новонароджену дитину знайдено на території України і батьки її невідомі.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України.

Пунктом 94 розділу IV Порядку № 215 визначено, що територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України, а стосовно поновлення особи у громадянстві України також відсутні передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про оформлення набуття особою громадянства України.

Відповідно до пункту 95 розділу IV Порядку № 215 рішення про оформлення набуття особою громадянства України або про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України не пізніш як у тримісячний строк з дня надходження документів надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником.

Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови.

Відповідно до пункту 117 розділу V Порядку № 215 у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України.

Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

З матеріалів справи встановлено, що у 12.07.2019 позивачем подано зобов`язання припинити громадянство іноземної держави (російської федерації) протягом двох років з моменту набуття громадянства України і подати документ про припинення громадянства російської федерації.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 19 Закону України «Про громадянство» підставами для втрати громадянства України є: набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону у випадках подання неправдивих відомостей, підроблених документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого стосовно особи не могло бути прийнято рішення про прийняття до громадянства України, обману або невиконання зобов`язання, взятого особою в зобов`язанні припинити іноземне громадянство, у декларації про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України або в декларації про визнання себе громадянином України, або невиконання зобов`язання про складання іспитів з основ Конституції України, історії України та на визначення рівня володіння державною мовою.

Згідно із статтею 21 Закону України «Про громадянство» Рішення про оформлення набуття особою громадянства України відповідно до статей 7, 8, 10, 10-1, 14, 15 цього Закону скасовується рішенням спеціального уповноваженого органу, якщо громадянство України набуто внаслідок подання неправдивих відомостей, підроблених документів, документів, що втратили чинність, або документів, які не підтверджують наявності підстав для набуття громадянства України, а також внаслідок приховування особою або її законним представником будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не могла набути громадянство України, обману або внаслідок невиконання зобов`язання, взятого особою в зобов`язанні припинити іноземне громадянство, в декларації про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України або в декларації про визнання себе громадянином України, або невиконання зобов`язання про складання іспитів з основ Конституції України, історії України та на визначення рівня володіння державною мовою.

Матеріалами справи підтверджується невиконання позивачем взятого на себе зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Судом також встановлено, що позивачем подавалась декларація про відмову від іноземного громадянства з відповідними додатками, яка була повернута, оскільки відсутні підстави для подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

У подальшому позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд зобов`язати ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийняти його декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі №160/15319/20 у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю, а постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі №160/15319/20 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року №160/15319/20 залишено без змін.

На адресу ГУ ДМС у Дніпропетровській області 21 квітня 2021 року за вхідним №4530/1/1201-21 знову надійшла декларація про відмову від іноземного громадянства на ім`я позивача з додатками, 11 травня 2011 року за вих. 1201.4.4-4476/12.2-2 позивачу надано відповідь ГУ ДМС у Дніпропетровській області та повернуто позивачу вищезазначену декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Позивач 04 серпня 2021 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа №160/13223/21) з позовом, в якому просив суд: визнати протиправним дії Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області щодо відмови в прийнятті у позивача декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації; зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області прийняти у позивача декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та видати паспорт громадянина України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 справа № 160/13223/21 у задоволенні адміністративного позову відмовлено, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі №160/13223/21 апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Крім того, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України щодо нерозгляду звернення позивача від 06 липня 2022 року, поданого його представником Романюком І.М., по суті;

- зобов`язати Державну міграційну службу України розглянути звернення позивача від 06 липня 2022 року, поданого його представником Романюком І.М., в порядку і строки, визначені законом з урахуванням висновків суду щодо прийнятності декларації про відмову від іноземного громадянства від 22 листопада 2021 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області щодо не розгляду декларації позивача від 22 листопада 2021 року про відмову від іноземного громадянства;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийняти у позивача декларацію про відмову від громадянства російської федерації від 22 листопада 2021 року та видати паспорт громадянина України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №640/12209/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Таким чином, з огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом, та норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі, Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області під час прийняття рішення від 17.01.2023 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області від 25.11.2019 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням громадянину ОСОБА_1 , діяло в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Позивач 26.01.2023 звернувся до Голови Державної міграційної служби України із зверненням щодо скасування рішення про позбавлення його громадянства України та прийняти подану ним декларацію про відмову від російського громадянства в односторонньому порядку.

Листом від 10.02.2023 №К-920-23/6.4/592-23 Державна міграційна служба України повідомила, що проведеною перевіркою встановлено, що 12.01.2023 рішенням ГУДМС у Дніпропетровській області скасовано рішення ГУДМС у Дніпропетровській області від 25.11.2019 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» на підставі ст. 21 цього Закону про що було повідомлено в установленому порядку.

Відтак, відсутня бездіяльність Державної міграційної служби України щодо розгляду звернення позивача від 26.01.2023.

Позивачем не наведено жодних обставин чи причин, які унеможливлюють з його боку виконати вимоги ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та взяті на себе зобов`язання.

Таким чином, з підстав викладеного вище у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.

Слід зазначити, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 забезпечено позов шляхом зупинення дії рішення Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області від 17.01.2023 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області від 25.11.2019 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням громадянину ОСОБА_1 .

Так, відповідно до частини шостої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Таким чином, заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 зберігають свою дію до набрання законної сили даним судовим рішенням.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.