Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №300/2727/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №300/2727/26

Суддя: Шумей М.В.

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р. справа № 300/2727/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить:

- визнати протиправними дії Відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ЄДРПВР) даних про порушення Позивачем правил військового обліку та накладення штрафу;

- зобов`язати Відповідача виключити з ЄДРПВР відомості про порушення правил військового обліку та накладення штрафу стосовно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у додатку «Резерв+» виявив запис про наявність щодо нього постанови № R1241 від 14.07.2025 про накладення штрафу за нібито відмову від проходження ВЛК. Позивач стверджує, що 30.12.2024 проходив медичний огляд, є працевлаштованим та заброньованим, повісток та протоколів про адміністративне правопорушення не отримував, а розгляд справи відбувся без його участі з порушенням ст. 268 КУпАП.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив. Вказує, що 14.07.2025 Позивач особисто через електронний кабінет військовозобов`язаного згенерував та подав заяву в порядку ст. 279-9 КУпАП, у якій визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (неуточнення даних у визначений законом строк) та надав згоду на притягнення до відповідальності за його відсутності. На підставі вказаної заяви винесено постанову № R1241 від 14.07.2025 про накладення штрафу 17 000 грн. Оскільки постанова є чинною та не скасованою у встановленому законом порядку через місцевий загальний суд, внесені до ЄДРПВР відомості є правомірними та відображають об`єктивний статус справи. Крім того, відповідач наголошує на порушенні правил предметної юрисдикції та пропуску позивачем строку звернення до суду.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14 липня 2025 року позивач із використанням електронного кабінету військовозобов`язаного подав заяву (№ S9FA8D17F-1660-F011-AB23-00505684C39D) відповідно до вимог ст. 279-9 КУпАП, у якій беззастережно визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, зокрема неуточнення даних до 16.07.2024), та висловив згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

14 липня 2025 року керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 у порядку спрощеного провадження (ст. 279-9 КУпАП) винесено постанову № R1241 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

До Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вчинено відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та наявність неоплаченого штрафу.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, стосуються правомірності внесення до ЄДРПВР відомостей про притягнення особи до адміністративної відповідальності за постановою ТЦК та СП у справі про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП.

Щодо предметної підсудності та порядку оскарження постанов ТЦК та СП, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішуються місцевими загальними судами як адміністративними судами.

За приписами ст. 289 КУпАП та ст. 286 КАС України рішення ТЦК та СП про притягнення особи до адміністративної відповідальності (постанова про накладення штрафу за статтями 210, 210-1 КУпАП) оскаржується до місцевого загального суду в 10-денний строк з дня винесення чи вручення такої постанови.

Судом встановлено, що позивач визнав вину у вчиненні правопорушення та особисто ініціював процедуру винесення постанови у спрощеному порядку за ст. 279-9 КУпАП. Отримавши відомості про винесену постанову № R1241 від 14.07.2025 через електронні сервіси, позивач у визначений КУпАП та КАС України порядок і строки (до місцевого загального суду) вказану постанову не оскаржив, у зв`язку з чим вона набрала законної сили.

Намагання Позивача обрати спосіб захисту шляхом подання позову до окружного адміністративного суду про «визнання протиправними дій щодо внесення записів до Реєстру» та «зобов`язання виключити ці дані» є підміною належного процесуального порядку оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Щодо правомірності дій відповідача по внесенню відомостей до ЄДРПВР, суд зазначає наступне.

Загальні засади функціонування ЄДРПВР визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» № 1951-VIII.

Згідно з п. 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних військовозобов`язаного належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови).

Первинною підставою для внесення відповідного запису до Реєстру «Оберіг» є наявність чинної постанови ТЦК та СП. Оскільки постанова № R1241 від 14.07.2025 у встановленому законом порядку скасована не була та є чинною, у ТЦК та СП відсутні законні підстави для виключення відомостей про неї з ЄДРПВР.

Дії відповідача щодо внесення даних до Реєстру здійснені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, а тому є правомірними.

Довідки про проходження ВЛК від 30.12.2024 та про бронювання позивача не спростовують факт винесення чинної постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та факт визнання вини позивачем через електронний кабінет за ст. 279-9 КУпАП.

З огляду на те, що постанова ТЦК та СП у встановленому ст. 286 КАС України порядку до місцевого загального суду не оскаржувалася, позивач визнав вину та допустив набрання постановою законної сили, підстави для задоволення позовних вимог про визнання дій щодо внесення відомостей до ЄДРПВР протиправними та зобов`язання їх виключити - відсутні.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua