Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №300/8913/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р. справа № 300/8913/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Яковишин Володимир Юрійович (надалі, також – представник позивача), звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) в якій просить:

– визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незарахування до пільгової та загальної вислуги років у Збройних Силах України капітана ОСОБА_1 період з 18.10.2016 року по 02.02.2017 року та з 14.02.2017 року по 13.04.2017 року із розрахунку один місяць служби за 3 місяці (1 рік, 4 місяці, 18 днів);

– визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.10.2025 року № 312 в частині визначення вислуги років у Збройних Силах України капітана ОСОБА_1 в розмірі: календарна – 09 років 08 місяців 03 дні, пільгова – 03 роки 01 місяць 16 днів, загальна – 12 років 09 місяців 19 днів;

– зобов`язати військову частину НОМЕР_1 зарахувати до пільгової та загальної вислуги років у Збройних Силах України капітана ОСОБА_1 період з 18.10.2016 року по 02.02.2017 року та з 14.02.2017 року по 13.04.2017 року із розрахунку один місяць служби за 3 місяці (1 рік 4 місяці 18 днів) у зв`язку з чим внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.10.2025 року № 312.

Позовні вимоги мотивовані тим, що обчислена при звільненні позивача з військової служби, вислуга років, є неналежним чином визначена відповідачем, оскільки ним не було враховано всі періоди військової служби позивача. Позивач зауважує, що певні періоди його участі в антитерористичній операції не були зараховані відповідачем ані до його загального, ані до його пільгового страхового стажу, що суперечить положенням чинного законодавства. З огляду на це, просить даний позов задовольнити (а.с. 1-11).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 13-14).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 38), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 витребувано у відповідача додаткові докази по справі (а.с. 16-18).

15.09.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі. У своїх додаткових поясненнях відповідач зазначив про неможливість надання суду витребуваних документів у зв`язку з їх передачею до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20-24).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткові докази по справі (а.с. 25-27).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 24.09.2026 по 22.10.2026 згідно наказу від 09.09.2026 № 203-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 38), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

29.09.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло клопотання, яким до матеріалів справи долучено витребувані судом докази (а.с. 31-37).

Ухвалою про відкриття провадження встановлено п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву. Станом на момент розгляду справи, відзив від відповідача так і не надійшов. Копію ухвали від 17.12.2025 в електронному вигляді відповідач отримав 17.12.2025 в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 15).

Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Водночас, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 19.09.2022, що підтверджується копією довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4/984 від 07.10.2022 (а.с. 7).

З 06.10.2025 позивач виключений із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 312 від 06.10.2025 (а.с. 9). Вислуга років у Збройних Силах України станом на 06.10.2025 становить: календарна – 09 років 08 місяців 03 дні, пільгова – 00 років 00 місяців 00 днів, загальна – 09 років 08 місяців 03 дні (а.с. 9).

Відповідно до відомостей грошового атестату ОСОБА_1 , обчислена на 06.10.2025 вислуга років становить 12 років 09 місяців 19 днів, в тому числі пільгова вислуга років – 03 роки 01 місяць 16 днів (а.с. 32).

За змістом довідки Військової частини польової пошти НОМЕР_2 , ОСОБА_1 в період з 18.10.2016 по 02.02.2017 та з 14.02.2017 по 13.04.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 6).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо непроведення належного обчислення тривалості періодів вислуги років протиправною, з метою зобов`язання відповідача належним чином обчислити тривалість вислуги років із зарахуванням всіх передбачених законом періодів військової служби до його вислуги років, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за № 2232-XII (надалі, також – Закон № 2232-XII).

Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом "а" частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"–"д", "ж" статті 1 – 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди, зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб".

Порядок № 393 визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Пунктом 1 цього Порядку визначено перелік періодів, що зараховуються до вислуги років для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, зокрема:

а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) один місяць служби за два місяці: на атомних підводних крейсерах, атомних підводних човнах, дизельних підводних човнах, обладнаних допоміжними атомними енергетичними установками, і підводних човнах із спеціальними енергетичними установками - за умовами, що визначаються Міністерством оборони, Службою зовнішньої розвідки, Центральним управлінням Служби безпеки України.

Також пунктом 4 Порядку № 393 установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування на пільгових умовах до вислуги років, – у відповідному пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії.

Положеннями статті 12 Закону № 2262-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.

Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

В свою чергу, постановою № 393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Отже, як вірно висновував суд першої інстанції, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII.

Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393.

Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Постановою № 393.

Визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.

Закон № 2262-XII як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Визначення у Законі № 2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Отже, передбачена Законом № 2262-XII календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік 365 календарних днів, календарний місяць 30 календарних днів).

Водночас, передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 140/1753/19.

Пунктом 2.3. Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затверджено наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): 1) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Крім того, на пільгових умовах один місяць за три місяці згідно абзацу сьомим підпункту 1 пункту 2.3 розділу II Положення зараховується час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Відповідно до вимог частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Таким чином, відсутність норм права, які визначають пільгову умову обрахунку вислуги років, не може бути підставою для відмови у такому обрахунку.

Повертаючись до матеріалів справи, суд зауважує наступне.

З 06.10.2025 позивач виключений із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 312 від 06.10.2025. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 06.10.2025 становить: календарна – 09 років 08 місяців 03 дні, пільгова – 00 років 00 місяців 00 днів, загальна – 09 років 08 місяців 03 дні.

Відповідно до відомостей грошового атестату ОСОБА_1 , обчислена на 06.10.2025 вислуга років становить 12 років 09 місяців 19 днів, в тому числі пільгова вислуга років – 03 роки 01 місяць 16 днів.

За змістом довідки Військової частини польової пошти НОМЕР_2 , ОСОБА_1 в період з 18.10.2016 по 02.02.2017 та з 14.02.2017 по 13.04.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Суд зауважує, що в матеріалах справи наявна неузгодженість між наказом командира Військової частини НОМЕР_1 та грошовим атестатом позивача в частині визначення вислуги років. Зокрема, пільгова вислуга років та загальна вислуга років обчислені в інших розмірах, ніж у виданому наказі про звільнення з військової служби.

В той же час, у наданому суду витязі з послужного списку наявна інформація про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на території Херсонської, Дніпропетровської, Запорізької, Донецької, Харківської, Сумської областей та Белгородської та Курської областей рф. Проаналізувавши тривалість пільгової вислуги років, визначеної відповідачем, суд дійшов висновку, що пільгова вислуга років у грошовому атестаті визначена також без врахування періоду участі в антитерористичній операції.

Водночас принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окрім того, зазначений принцип також передбачає, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17, від 30 жовтня 2019 року у справі №390/131/18, від 1 квітня 2020 року у справі №686/24003/18 тощо.

Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв`язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов`язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.

Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/1457/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 802/295/17-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а тощо.

Таким чином, принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.

Із питанням щодо забезпечення ефективності судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві безпосередньо пов`язане питання щодо меж розгляду судами позовних вимог, апеляційної чи касаційної скарг, зокрема, право суду самостійно, з виходом за межі позовних вимог або вимог апеляційної чи касаційної скарг, застосовувати найбільш ефективний за даних обставин спосіб захисту прав позивача.

З цього приводу слушним видається правовий висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/1961/18, відповідно до якого вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: 1) лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; 2) повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; 3) вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Суд зауважує, що проведення відповідачем перерахунку пільгової та загальної вислуги років із зарахуванням періоду участі в антитерористичній операції призведе до зміни їх тривалості. Водночас, тривалість вислуги років відображається також у грошовому атестаті військовослужбовця. У зв`язку з цим, зміни щодо тривалості вислуги років у наказі про звільнення військовослужбовця з військової служби також мають бути відображені в його грошовому атестаті, у зв`язку з чим суду необхідно вийти за межі заявлених позовних вимог.

Суд зауважує, що в наказі про звільнення позивача з військової служби тривалість вислуги років визначена у інших розмірах, ніж зазначає позивач, у зв`язку з чим дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

Також суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, оскільки такий спосіб захисту порушених прав позивача не буде ефективним у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 312 від 06.10.2025 в частині визначення тривалості вислуги років ОСОБА_1 у Збройних Силах України, а саме щодо пільгової та загальної вислуги років є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача здійснити обчислення пільгової та загальної вислуги років ОСОБА_1 із зарахуванням до даних категорій вислуги років періоду безпосередньої участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в період з 18.10.2016 по 02.02.2017 та з 14.02.2017 по 13.04.2017 із розрахунку 1 місяць служби за 3 місяці із внесенням відповідних змін до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 312 від 06.10.2025 та грошового атестату позивача.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Щодо судових витрат, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с. 5).

У зв`язку з цим позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 312 від 06.10.2025 в частині визначення тривалості пільгової та загальної вислуги років ОСОБА_1 у Збройних Силах України.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) здійснити обчислення пільгової та загальної вислуги років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) із зарахуванням до даних категорій вислуги років періоду безпосередньої участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в період з 18.10.2016 по 02.02.2017 та з 14.02.2017 по 13.04.2017 із розрахунку 1 місяць служби за 3 місяці із внесенням відповідних змін до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 312 від 06.10.2025 та грошового атестату ОСОБА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення надіслати представнику позивача та відповідачу через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 );

відповідач – Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Суддя Главач І.А.