Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №280/8312/26
Суддя: Стрельнікова Наталя Вікторівна
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
26 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8312/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 ( (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі – ВЧ НОМЕР_2 , відповідач), в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , код СДРПОУ НОМЕР_3 , щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошового забезпечення в період з 19.10.2024 по 10.12.2024
2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошове забезпечення. За період з 19.10.2024 по 10.12.2024.
3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткової винагороди, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 15.10.2024 року по 13.11.2024 року у розмірі збільшеному до 100 тисяч гривень на місяць.
4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 15.10.2024 року по 13.11.2024 року у розмірі збільшеному до 100 тисяч гривень на місяць
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що тривалий та безперервний характер лікування Позивача підтверджується наявними документами. Враховуючи те, що Позивачу довідкою BJIK було визначено необхідність в наданні відпустки, відповідно це є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку. Позивач за час лікування та у відпустках за станом здоров`я мав право на отримання грошового забезпечення за період з 19.10.2024 по 13.11.2024 (включно), а Відповідач мав кореспондуючий обов`язок щодо виплати цього грошового забезпечення, який він не виконав без законних підстав, чим порушила конституційні права Позивача. Крім того, Позивач мав право на отримання грошового забезпечення за період після завершення лікування та перебуванні у відпустки за станом здоров`я та повернення до розташування військової частини в період з 14.11.2024 по 10.12.2024.
Ухвалою судді від 17.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 19.08.2026 на адресу суду надав відзив, у якому пояснює, що ОСОБА_2 здійснювалась виплата додаткової винагороди в розмірі 100 тис. за періоди перебування на лікуванні з 18.06.2024 по 09.10.2024. Нарахування грошового забезпечення було призупинено в період з 19.10.2024 по 10.12.2024 у зв`язку з відсутністю висновку ВЛК про потребу у довготривалому лікуванні. З огляду на те, що ОСОБА_1 а ні військовій частині НОМЕР_2 , а ні суду не була надана постанова (довідка) ВЛК про потребу в тривалому лікуванні, зміст якої передбачений Абзац 20 підпункту «в» пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України №402 від 14.08.2008, та необхідність якої для нарахування грошового забезпечення визначена абз. 3, п. 9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України № 260 від 07.06.2018, заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволенню, оскільки є необґрунтованими та безпідставними.
25.08.2026 від представника позивача через систему “Електронний суд” надіслав відповідь на відзив, в якій зауважує, що безумовно, положення абзаців 2 та 3 пункту 9 вимагають наявність висновку ВЛК для продовження виплати грошового забезпечення після 4 місяців перебування на лікуванні, але при цьому відсутня будь-яка вказівка на необхідність саме висновку ВЛК про потребу в тривалому лікуванні. Водночас, до позовної заяви долучалась копія довідки ВЛК від 21.10.2024 відповідно до якого Позивач потребував відпустки для лікування. Відповідачем на підставі вказаної довідки позивачеві було надано Відпустку. Більше того, на момент припинення виплати грошового забезпечення Позивач перебував у відпустці для лікування, після якої повернувся для проходження військової служби. Він об`єктивно не потребував тривалого лікування. Крім того, у відзиві відсутнє будь-яке пояснення невиплати грошового забезпечення Позивачу за період 14.11.2024 по 10.12.2024. Адже з 14.11.2024 Позивач повернувся до військової частини, після відпустки. В подальшому, до 10.12.2024 на лікуванні або відпустці не перебував. З огляду на викладене, представник позивача вважає бездіяльність Відповідача з невиплати Позивачеві грошового забезпечення в період з 19.10.2024 по 10.12.2024 протиправною, а як наслідок і невиплати додатковою винагороди в розмірі збільшеному до 100 000 гривень, на підставі постанови КМ України №168.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_2 .
Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 19.08.2024 (а.с. 16) підтверджується, що 18 червня 2024 року ОСОБА_1 отримав травму - множинне ВОСП лівої гомілки та правої стопи з переломом латеральної кісточки, з незначним зміщенням. Перелом основної фаланги 1 пальця, нігтьових фаланг ІІ-ІІІ пальців та І-ІІ пласнових кісток правої стопи з наявністю сторонніх тіл. Поранення тримав внаслідок детонації міни, під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини, захиту її сувіренітету, територіальної цілісності і недоторканості. Під час поранення ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (у відповідності до вимог статті 18 та додатку 1 Бойового Статуту Сухопутних військ Збройних Сил України розділу ІІІ), не вчиняв дій що містять ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, не перебував у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи інших отруйних речовин, не вчиняв дій, пов`язаних із навмисним заподіянням шкоди своєму здоров`ю, не використовував в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині. Підстава: наказ командира в/ч НОМЕР_2 №1922 від 02.08.2024.
В період з 18.06.2024 по 09.10.2024 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в різних лікувальних закладах. Зазначена обставина не є спірною.
Згідно довідки військово-лікарської комісії вих.№ 1722/7294 від 11.10.2024 (а.с. 28) ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після травми на 30 (тридцять) календарних днів.
Відповідно відпускного квитка № 813 від 15.10.2024 виданого вч НОМЕР_2 (а.с. 29) сержант ОСОБА_1 був звільнений у відпустку за станом здоров`я по рішенню ВЛК на 30 діб з 15.10.2024 по 13 листопада 2024. Термін повернення на службу до 13.11.2024.
З 14.11.2024 Позивач повернувся до розташування військової частини. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.
У своїй відповіді вих. №2350 від 14.07.2026 на адвокатський запит ВЧ НОМЕР_2 зазначила, що Позивачеві було припинено виплату грошового забезпечення в період з 19.10.2024 по 10.12.2024 у зв`язку з відсутністю висновку BJIK про потребу в довготривалому лікуванні.
Вважаючи такі дії відповідача щодо припинення позивачу виплати грошового забезпечення, в період з 19.10.2024 по 10.12.2024, у тому числі додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою KM України №168 від 28.02.2022 протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу в межах спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2 - 4 цієї статті Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до п. 17 Розділу I Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану” від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено відповідними Указами Президента України дотепер.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію”, 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – постанова КМУ №168 від 28.02.2022).
В силу п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно із абз.4 п.1-2 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 (в редакції від 21.11.2024) Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Отже, додаткова винагорода передбачена постановою КМУ №168 від 28.02.2022 є додатковою виплатою військовослужбовцям під час дії воєнного стану. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, зокрема під час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання поранень (контузії, травми, каліцтва), пов`язаних із захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.
Підставою для виплати додаткової винагороди за час перебування у відпустці є медичний висновок (постанова) військово-лікарської комісії, який надається одночасно з наданням рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, згідно з яким поранення є важким.
Пунктами 6.11, 6.15, 6.35 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (далі - Положення № 402) передбачено, що постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
Відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.
Згідно з пунктом 22.12 глави 22 розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов`язків або у відпустці за станом здоров`я повинна бути реалізована негайно.
Отже, для отримання виплати за час відпустки необхідна сукупність умов: по-перше, поранення має бути пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (Додаток 5 до Положення № 402); по-друге, для отримання виплати за час відпустки, поранення має бути визнано тяжким на підставі висновку військово-лікарської комісії (ВЛК).
З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2024 ОСОБА_1 отримав поранення під час виконання бойового завдання, яка пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 19.08.2024.
У довідці військово-лікарської комісії вих.№ 1722/7294 від 11.10.2024 (а.с. 28) зазначено, що згідно класифікатора тяжкості отриманих травм, дана травма відноситься до тяжких. ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після травми на 30 (тридцять) календарних днів.
Вказане підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.
Таким чином, суд констатує, що позивач має право на отримання грошового забезпечення у тому числі додаткової винагороди 100000 гривень за період відпустки, наданої для лікування після цього тяжкого поранення з 19.10.2024 по 13.11.2024.
При цьому, щодо посилання представника відповідача на те, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебувають на лікуванні понад 4 місяці, здійснюється лише за рішенням командира військової частини на підставі постанови ВЛК про потребу в тривалому лікуванні, яке не було надано позивачем суд зауважує, що положення абзаців 2 та 3 пункту 9 Постанова КМУ №168 від 28.02.2022 вимагають наявність висновку ВЛК для продовження виплати грошового забезпечення після 4 місяців перебування на лікуванні, але при цьому відсутня будь-яка вказівка на необхідність саме висновку ВЛК про потребу в тривалому лікуванні. Водночас, до позовної заяви позивачем долучена копія довідки ВЛК від 21.10.2024 відповідно до якої Позивач потребував відпустки для лікування. Відповідачем на підставі вказаної довідки позивачеві було надано відпустку. Більше того, на момент припинення виплати грошового забезпечення Позивач перебував у відпустці для лікування, після якої повернувся для проходження військової служби. Отже, позивач об`єктивно не потребував тривалого лікування, натомість потребував відпустки для лікування.
Відповідно до ч.11 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль.
Пункт 15, розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.08.2018 містить вичерпний перелік обставин за яких не здійснюється виплата грошового забезпечення. Так, грошове забезпечення не виплачується:
- за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;
- якщо виплачуються академічні стипендії;
- за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;
- за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;
- за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);
- за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;
- за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, зазначений порядок не передбачає можливості невиплати грошового забезпечення військовослужбовцю під час перебування у відпустці, оскільки прямо зазначено про час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.
Крім того, відповідачем у відзиві не наведено будь-яке пояснення причин невиплати грошового забезпечення позивачу за період 14.11.2024 по 10.12.2024. Адже з 14.11.2024 Позивач повернувся до військової частини, після відпустки, відповідач не заперечив проти цієї обставини. В подальшому, до 10.12.2024 позивач на лікуванні або відпустці не перебував.
З огляду на викладене, бездіяльність відповідача з невиплати позивачеві грошового забезпечення за період з 19.10.2024 по 10.12.2024 є протиправною, у тому числі невиплати додаткової винагороди в розмірі збільшеному до 100 000 гривень, на підставі постанови КМ України №168 за період перебування позивача у відпустці для лікування у період з 15.10.2024 по 13.11.2024.
Відтак, позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн на місяць за період перебування у відпустці для лікування з 15.10.2024 по 13.11.2024 за висновком військово-лікарської комісії про потребу відпустки для лікування після травми, а тому бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 у відповідний період є протиправною.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст.143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір” з відповідача судовий збір у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.
За наведених обставин за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 19.10.2024 по 10.12.2024
Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 19.10.2024 по 10.12.2024.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 15.10.2024 року по 13.11.2024 року у розмірі збільшеному до 100 тисяч гривень на місяць.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 15.10.2024 року по 13.11.2024 року у розмірі збільшеному до 100 тисяч гривень на місяць
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Стрельнікова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua