Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №280/8489/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8489/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (уточнена) ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), третя особа ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправним: та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого протоколом № 31 від 04 серпня 2026, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію“.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач неодноразово отримував відстрочку від призову на військову службу на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) у зв`язку з тим, що він має батька - ОСОБА_2 , якому встановлено ІІ групу інвалідності. 03.08.2026 позивач повторно подав пакет документів для отримання відстрочки, однак комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом № 31 від 04.08.2026. Підставою для відмови вказано наявність в особи з інвалідністю іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення, який не є військовозобов`язаним, - доньки ОСОБА_3 . Водночас у позові зазначено, що сестра позивача, будучи громадянкою Російської Федерації та перебуваючи на її території, об`єктивно не зможе опікуватися та доглядати громадянина України, оскільки перетин кордону між Україною та Російською Федерацією наразі неможливий, так само як і переказ коштів для оплати послуг стороннього догляду. Позивач не погоджується з прийнятим відповідачем рішенням, оформленим протоколом № 31 від 04.08.2026, вважає відмову у наданні відстрочки протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 19.08.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня одержання ухвали усунути наведені у ній недоліки позовної заяви. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).

01.09.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг із заявою № 20260803-1031523 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До зазначеної заяви позивач додав документи, зокрема акт № 4859 про встановлення факту здійснення догляду, у висновку якого зафіксовано: «Факт здійснення постійного догляду не підтверджено». Крім того, інформація щодо наявності сестри міститься в акті від 02.09.2024 (у графі «Інформація про інших членів сім`ї особи, яка потребує догляду… першого ступеня споріднення: сестра - ОСОБА_3 , Росія, Республіка Хакасія»). Водночас у самій заяві в графі «Відомості про відсутність осіб» позивач підтвердив відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати особу з інвалідністю. Проте під час перевірки виявлено суттєві невідповідності між інформацією, заявленою позивачем, та реальними обставинами щодо утримання та догляду за ОСОБА_2 , а також наявності інших осіб, зобов`язаних його утримувати. Зокрема, встановлено наявність у позивача сестри ОСОБА_4 . Будь-яких документів щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неї до ТЦК також не надавалося. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником відповідача 07.09.2026 було надано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, що стосуються предмету спору.

10.09.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивач не погоджується з доводами відповідача через їх невідповідність обставинам справи, а самі обставини, наведені у відзиві, заперечує в повному обсязі як такі, що не відповідають дійсності і не підтверджені належними та допустимими доказами.

Третя особа повідомлялась про розгляд даної справи належним чином, пояснень щодо суті спору не надано до суду.

Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією військово-облікового документа в застосунку «Резерв+».

Батьку позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АД № 160692 від 17.03.2011.

20.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України № 3543-XII у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком. За результатами розгляду заяви позивачу було надано відстрочку та видано відповідну довідку зі строком дії до 20.10.2024.

26.01.2026 позивач через Центр надання адміністративних послуг з використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія» (реєстраційний номер заяви № 202608031031523) знову звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу у зв`язку з наявністю батька з інвалідністю ІІ групи.

Разом із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач надав засвідчені копії наступних документів:

заява за формою додатка 15 (згідно постанови Кабінету Міністрів України № 560);

довідка до акта огляду МСЕК;

висновок ЛКК про потребу в постійному догляді;

свідоцтво про народження дитини;

облікова картка платника податків (РНОКПП) або паспорт матері чи батька з інвалідністю (за умови відмови від РНОКПП);

свідоцтво про розірвання шлюбу;

пенсійне посвідчення.

Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом № 4 від 27.01.2026 та викладеним у повідомленні № 40/1148 від 27.01.2026, позивачу було відмовлено у наданні відстрочки з підстави наявності невійськовозобов`язаної особи (сестри), яка за законом зобов`язана утримувати батька з інвалідністю.

03.08.2026 позивач повторно подав пакет документів для отримання відстрочки (зокрема, копією паспорта своєї сестри - громадянки Російської Федерації ОСОБА_5 (до укладення шлюбу - ОСОБА_6 , після першого шлюбу - ОСОБА_7 ).

До зазначеної заяви про надання відстрочки від призову на війську службу під час мобілізації були додані засвідчені копії таких документів:

заява за формою додатка 15 (згідно постанови Кабінету Міністрів України № 560).

довідка до акта огляду МСЕК.

свідоцтво про народження дитини.

облікова картка платника податків (РНОКПП) або паспорт матері чи батька з інвалідністю (за умови відмови від РНОКПП).

акт постійного догляду.

документи іншої особи, яка знаходиться на території Російської Федерації.

свідоцтво про розірвання шлюбу.

Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки, оформлене протоколом № 31 від 04.08.2026. Причиною відмови вкотре вказано наявність в особи з інвалідністю невійськовозобов`язаного члена сім`ї першого ступеня споріднення - доньки ОСОБА_3 .

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, оформленим протоколом № 31 від 04.08.2026, вважаючи відмову у наданні відстрочки протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом про її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по цей час.

Закон №3543-ХІІ встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За правилами пункту 56 Порядку № 560 військовозобов`язані, яким надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у разі виникнення нових підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, мають право звернутися із заявою про надання відстрочки за іншою підставою (далі — переоформлення відстрочки).

Подання такої заяви не припиняє дії чинної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до прийняття комісією відповідного рішення, крім випадків, коли чинна відстрочка підлягає скасуванню.

У разі переоформлення відстрочки раніше надана такому військовозобов`язаному відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, строк дії якої не закінчився, вважається такою, що втратила чинність, з дня внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про переоформлену відстрочку.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у переоформленні відстрочки чинна відстрочка зберігає свою дію до закінчення визначеного строку.

Тобто, за загальним правилом звернення за пролонгацією (продовженням) відстрочки має бути здійснено до закінчення строку дії поточної відстрочки, тому мотиви відповідача про те, що позивач маючи активне бронювання не може претендувати на відстрочку, оскільки він вже реалізував таке право, є помилковим.

Згідно з пунктами 58 та 60 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже відповідача наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Суд зауважує, що відповідач при визначенні наявності умов для надання позивачу відстрочки від призову за мобілізацією повинен встановити обґрунтованість підстав для такого, що вирішується у кожному випадку окремо, з урахуванням усіх необхідних умов, передбачених законом.

Згідно з додатком 5 Порядку №560 особи, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю подають документи, що підтверджують право на відстрочку: для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання; для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження); для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб); для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Так, предметом позову у даній справі є відмова у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ, у зв`язку із наявністю іншої особи, яка не є військовозобовя`заною та відповідно до закону зобов`язана утримувати свого батька, який є особою з інвалідністю ІІ групи.

Як встановлено судом, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією військово-облікового документа в застосунку «Резерв+».

Батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АД № 160692 від 17.03.2011 та пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 від 15.05.2024.

Родинні стосунки між позивачем та його батьком ( ОСОБА_2 ) підтверджуються свідоцтвом про народження позивача. Також у ОСОБА_2 є донька - ОСОБА_5 (до укладення шлюбу - ОСОБА_6 , після першого шлюбу ОСОБА_8 .

Позивач зазначає, що здійснює постійну допомогу та догляд за батьком як особою з інвалідністю II групи. Водночас він наголошує, що його сестра, будучи громадянкою Російської Федерації та перебуваючи на її території, об`єктивно не зможе опікуватися та доглядати громадянина України, оскільки перетин кордону між Україною та Російською Федерацією наразі неможливий, так само як і переказ коштів для оплати послуг стороннього догляду.

Наведене підтверджується паспортом ОСОБА_3 , долученим відповідачем до матеріалів справи, у якому зазначено, що остання зареєстрована 15.01.2019 за адресою: АДРЕСА_4 .

Судом також встановлено наявність у сестри позивача шлюбних відносин, що підтверджується свідоцтвами про шлюб та свідоцтвом про розірвання шлюбу (серії НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 ).

03.08.2026 через Центр надання адміністративних послуг позивач надіслав заяву (реєстраційний номер № 20260803-1031523) щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До зазначеної заяви були додані засвідчені копії таких документів:

заява за формою додатка 15 (згідно постанови Кабінету Міністрів України № 560);

довідка до акта огляду МСЕК;

свідоцтво про народження дитини;

облікова картка платника податків (РНОКПП) або паспорт матері чи батька з інвалідністю (за умови відмови від РНОКПП);

акт постійного догляду;

документи іншої особи, яка знаходиться на території Російської Федерації;

свідоцтво про розірвання шлюбу;

За результатами розгляду заяви позивача комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом № 31 від 04.08.2026. Причиною відмови вказано наявність в особи з інвалідністю невійськовозобов`язаного члена сім`ї першого ступеня споріднення - доньки ОСОБА_3 .

Доводи відповідача про те, що наявність інших невійськовозобов`язаних родичів, зобов`язаних за законом утримувати батька, позбавляє позивача права на відстрочку, суд відхиляє як такі, що суперечать вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

З матеріалів справи слідує, що сестра позивача - ОСОБА_3 проживає окремо від батька ( ОСОБА_2 ) задовго до моменту звернення позивача із заявою про відстрочку. Зокрема, ОСОБА_3 зареєстрована та проживає у АДРЕСА_4 ), тоді як батько позивача проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Відстань між місцем проживання сестри позивача та її батька, а також факт окремого ведення господарства спростовують будь-яку можливість ОСОБА_3 здійснювати реальну та безперервну допомогу чи догляд за батьком. Відтак, зважаючи на тривалу відсутність сестри позивача на території України, її фактична можливість здійснювати догляд є об`єктивно неможливою.

Суд також враховує надані відповідачем документи, а саме:

заяву батька ( ОСОБА_2 ) від 30.07.2026, в якій підтверджено, що для свого утримання та догляду останній обирає саме позивача - ОСОБА_1 ;

заяву сестри позивача ( ОСОБА_3 ) від 18.06.2024, у якій вона підтверджує неможливість здійснювати догляд за батьком ОСОБА_2 у зв`язку з віддаленістю місця її проживання (Росія, Хакасія).

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.

Відповідно до статті 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Відповідач вважає, що перебування (проживання) особи за кордоном не звільняє її від обов`язку здійснювати утримання та догляд за батьком з ІІ групою інвалідності згідно вимог пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Разом з тим, слід вказати, що обов`язок «здійснювати утримання батьків» та «здійснювати догляд за батьками», не є тотожнім у спірних правовідносинах.

Постійний догляд це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.

Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Тобто, «здійснювати утримання за батьками» це надання матеріальної допомоги, в той час як «постійний догляд» це вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.

Отже, позивач, як на момент звернення із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і наразі є єдиною особою, яка відповідно до закону зобов`язана та має фактичну можливість здійснювати догляд за своїм батьком як особою з інвалідністю ІІ групи.

Як зазначив Верховний Суд у постановах у справах № 380/16966/24 та № 520/14746/25, формулювання «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин, то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Попри те, що наведені судові справи стосуються звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю догляду, висловлені в них правові підходи Верховного Суду є повністю прийнятними і для спорів щодо надання відстрочки від мобілізації через догляд за особою з інвалідністю I чи II групи. Суд виходить із того, що матеріально-правові підстави для відстрочки, згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідні підстави для звільнення з військової служби за своєю правовою суттю є тотожними.

Враховуючи наведене, позивачем до заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано докази того, що він є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за батьком.

Водночас щодо твердження відповідача про те, що в наданому позивачем акті № 4859 про встановлення факту здійснення догляду міститься висновок про те, що «Факт здійснення постійного догляду не підтверджено», суд зазначає, що наведена обставина не була підставою для відмови у наданні позивачу відстрочки.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то суд зазначає таке.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації належить до дискреційних повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зобов`язаний за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів прийняти рішення про надання відстрочки або про відмову в її наданні. Суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень та вирішувати замість нього питання про наявність чи відсутність у особи права на відстрочку; належним способом захисту у разі протиправності рішення про відмову є зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 140/8613/23).

З огляду на викладене, вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення саме про надання відстрочки задоволенню не підлягає, оскільки її задоволення означало б втручання суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Натомість належним способом захисту прав позивача у цьому конкретному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У пункту 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір у сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 31 від 04.08.2026, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №20260803-1031523 від 03.08.2026 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26 жовтня 2026 року.

Суддя А.В. Сіпака