Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №280/7072/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7072/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29 січня 2020 року по 01 червня 2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 01 червня 2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Ухвалою від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою від 23 вересня 2026 року клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 - задоволено. Залучено до участі у справі №280/7072/26 в якості співвідповідачів Військову частину НОМЕР_2 та Військову частину НОМЕР_3 . Витребувано у Військової частини НОМЕР_2 відомості (довідки) про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 01.06.2021 помісячно, із зазначенням усіх його складових, проведених утримань та нарахованої компенсації податку з доходів фізичних осіб, а також первинні фінансово розрахункові документи та облікові регістри щодо цих нарахувань і виплат (роздавальні та розрахунково-платіжні відомості, особові рахунки, картки аналітичного обліку тощо).

Ухвалою від 23 вересня 2026 року у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та з викликом сторін – відмовлено.

Ухвалою від 23 вересня 2026 року у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовлено.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103. Отже, на думку позивача, пункт 6 Постанови №103 втратив чинність, у зв`язку з чим відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення скасованих судом змін, згідно з якою розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та розміру окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Таким чином, у зв`язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважає, що з 29.01.2020 по 01.06.2021 має право на перерахунок його грошового забезпечення, а також виплату розміру посадового окладу, окладу за військовими званнями та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. З урахуванням вищезазначеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Військова частина НОМЕР_1 проти задоволення позовних вимог заперечила. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 з 29.07.2019 та звільнений з військової служби у запас за підпунктом «ж» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту) наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 01.06.2021 № 153. Факт проходження Позивачем військової служби Відповідачем не оспорюється. На запит представника Позивача від 04.05.2026 в/ч НОМЕР_1 листом від 19.05.2026 № 1136/53 надала довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди 01/2019–12/2019 (№ 369/ФЕС), 01/2020 12/2020 (№ 370/ФЕС) та 01/2021–12/2021 (№ 371/ФЕС) від 16.05.2026. Ці документи Позивач сам долучив до позовної заяви. Зі змісту довідок вбачається, що протягом спірного періоду Позивачу щомісяця нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, у тому числі посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливі умови проходження служби, премія, поточна індексація; у квітні 2020 року та червні 2021 року виплачено грошову допомогу для оздоровлення, у червні 2021 року – компенсацію за невикористану відпустку; щомісяця утримувався податок з доходів фізичних осіб та одночасно нараховувалася компенсація податку в тому ж розмірі. У самому листі від 19.05.2026 № 1136/53 зазначено, що розрахунок грошового забезпечення Позивача проводився відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, а також що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 до пункту 4 постанови № 704 внесено зміни, згідно з якими розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні. Вирішальне значення для правильного визначення кола учасників справи має та обставина, що протягом усього спірного періоду (з 29.01.2020 по 01.06.2021) в/ч НОМЕР_1 не була розпорядником бюджетних коштів, не здійснювала і не могла самостійно здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення Позивачу, оскільки перебувала на фінансовому забезпеченні іншої військової частини– органу фінансового забезпечення. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 25.05.2023 № 1/536, відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 08.11.2016 № 322/1/19, клопотання командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 11.05.2017 № 1314/21/649 та рішення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 23.05.2017 № 12626 військова частина НОМЕР_1 знята з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 з 01.06.2017. Цією ж довідкою підтверджено, що відповідно до рішення помічника командувача – начальника фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.01.2023 № 737/1/100 військова частина НОМЕР_1 знята з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_2 та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_3 з 01.02.2023, а об`єднана звітність з ПДФО та ЄСВ у період з 01.06.2017 по 01.02.2023 подавалася військовою частиною НОМЕР_2 . Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 23.04.2024 № 12361 військова частина НОМЕР_1 з 01.02.2023 по теперішній час перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 , яка є розпорядником бюджетних коштів. Отже, увесь заявлений Позивачем спірний період – з 29.01.2020 по 01.06.2021 – повністю охоплюється періодом перебування в/ч НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ). На теперішній час органом фінансового забезпечення в/ч НОМЕР_1 є військова частина НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ). Відповідно до пункту 8 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260), грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців, та виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира. Таким чином, сам Порядок № 260, на який посилається Позивач, розмежовує військову частину, командир якої видає наказ, та місце перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні, де здійснюється нарахування і виплата. Роль в/ч НОМЕР_1 у спірних правовідносинах обмежувалася виданням наказів по стройовій частині (про зарахування до списків особового складу, призначення на посади, встановлення надбавок, виключення зі списків тощо) та наданням цих документів органу фінансового забезпечення. Первинні фінансово-розрахункові документи за спірний період (роздавальні та розрахунково-платіжні відомості, особові рахунки, картки і книги аналітичного обліку, грошові атестати, меморіальні ордери, платіжні доручення, регістри бухгалтерського обліку) складалися та зберігаються у фінансово-економічній службі військової частини НОМЕР_2 . Оскаржувана бездіяльність щодо «ненарахування та невиплати» у цей період могла бути допущена виключно суб`єктом, який фактично здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення Позивачу, тобто військовою частиною НОМЕР_2 . Відповідно, і судове рішення про перерахунок та виплату – у разі його ухвалення виключно щодо в/ч НОМЕР_1 – було б об`єктивно невиконуваним, оскільки в/ч НОМЕР_1 у спірний період не була розпорядником бюджетних коштів, не має первинної облікової та розрахункової бази за цей період, а на теперішній час перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 , через яку здійснюються всі виплати особовому складу в/ч НОМЕР_1 . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Військова частина НОМЕР_2 проти задоволення позовних вимог заперечила. В обґрунтування заперечень зазначено, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим званням), як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом саме на 01.01.2018. Зазначає, що до пункту 4 Постанови №704 (постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 набула чинності 20.05.2023), внесені зміни, а саме: установити що розміри посадових окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховується виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 16 липня 2026 року справа №320/31448/25 в якій постановив: Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовити. Просить суд взяти до уваги, що військова частина НОМЕР_1 , в якій проходив військову службу Позивач, перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 та у зазначений позовний період мала у наявності свій власний фінансовий орган на який покладалося здійснення фінансово-господарських операцій, у тому числі нарахування та виплата належного військовослужбовцям у тому числі Позивачу грошового забезпечення та інших передбачених законодавством виплат. Таким чином, у період перебування військової частини НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 саме її фінансовим органом здійснювалися відповідні розрахунки, нарахування та виплати військовослужбовцям. Військова частина НОМЕР_1 мала необхідні організаційні та фінансові повноваження для проведення таких виплат, а відтак документи, що підтверджують їх нарахування та проведення, повинні були формуватися та зберігатися у відповідному фінансовому органі військової частини. У зв`язку з цим, обставини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за відповідний період мають оцінюватися з урахуванням того, яка саме військова частина на той час здійснювала фінансове забезпечення військовослужбовця та володіла первинними фінансовими документами, необхідними для підтвердження проведених розрахунків і виплат. Власний фінансовий орган військової частини НОМЕР_1 здійснював безпосередню роботу з фінансовими документами, необхідними для нарахування та проведення виплат, а також володів інформацією щодо конкретних розрахунків, підстав для їх проведення, належних військовослужбовцям сум та фактичного здійснення відповідних виплат. Відповідно, первинні документи, розрахункові відомості, матеріали щодо нарахування грошового забезпечення та інші документи фінансового характеру перебували саме у відповідному фінансовому органі військової частини НОМЕР_1 та не передавалися до фінансового органу військової частини НОМЕР_2 , лише у зв`язку із перебуванням військової частини на фінансовому забезпеченні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Військова частина НОМЕР_2 проти задоволення позовних вимог заперечила. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до спільної Директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.09.2024 року № Д-321//дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2024 році", Директиви ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.10.2024 року № 116/14/3/59405 щодо відкриття встановленим порядком особових рахунків в довольчих органах для здійснення фінансового господарства у сформованих частинах, а також з метою включення до мережі розпорядників бюджетних коштів в системі Міністерства оборони України з присвоєнням відомчого коду розпорядника коштів третього рівня у військовій частині НОМЕР_1 військова частина НОМЕР_1 з 01 грудня 2024 року встановленим порядком знімається з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_3 з присвоєнням відомчого коду розпорядника коштів третього рівня у забезпечуючому фінансовому органі. Сам факт зарахування НОМЕР_1 на фінансове забезпечення до НОМЕР_3 з 01 лютого 2023 року не підтверджує ані правонаступництва А4010 щодо А3488, ані передачі НОМЕР_3 бюджетних зобов`язань, які могли виникнути до 01 червня 2021 року. У матеріалах, на які посилається НОМЕР_1 , не наведено акта правонаступництва, документа про передачу конкретних зобов`язань за спірний період чи іншої правової підстави для покладення на НОМЕР_3 обов`язку відповідати за фінансові операції, здійснення яких припадало на період забезпечення НОМЕР_1 військовою частиною НОМЕР_2 . Інший підхід фактично означав би створення не передбаченого законом механізму автоматичного переходу бюджетних зобов`язань унаслідок зміни органу фінансового забезпечення. Такий висновок не може ґрунтуватися на припущенні або на довідці, виданій у зв`язку з організаційним станом 2024 року. Він потребував би чіткої правової підстави та належних документів про передачу відповідних зобов`язань, яких НОМЕР_1 суду не надала. Крім того зазначає, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 29.07.2019 та звільнений з військової служби у запас за підпунктом «ж» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту) наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 01.06.2021 №153.

Факт проходження позивачем військової служби Військовою частиною НОМЕР_1 не заперечується.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 29 січня 2020 року по 01 червня 2021 року грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2020, 2021, 2022, 2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом.

Листом від 19.05.2026 №1196/5372 Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.

В матеріалах справи міститься довідка від 16 липня 2025 року №1/864 з якої вбачається, що відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 08.11.2016 №322/1/19, клопотання командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 11.05.2017 №1314/21/649, рішення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 23.05.2017 №12626 військова частина НОМЕР_1 (пп НОМЕР_6 ) знята з фінансового забезпечення з ІНФОРМАЦІЯ_2 та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 з 01.06.2017. Відповідно до рішення помічника командувача – начальника фінансово економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.01.2023 №737/1/100 військова частина НОМЕР_1 (пп НОМЕР_7 ) знята з фінансового забезпечення з військової частини НОМЕР_2 та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_3 з 01.02.2023. Об`єднана звітність ПДФО та ЄСВ в період з 01.06.2017 по 31.01.2023 подавалася військовою частиною НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою від 09.10.2026 №1776/2/1051, відповідно до спільної Директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.09.2024 № Д-321//дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2024 році", Директиви ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.10.2024 № 116/14/3/59405 щодо відкриття встановленим порядком особових рахунків в довольчих органах для здійснення фінансового господарства у сформованих частинах, а також з метою включення до мережі розпорядників бюджетних коштів в системі Міністерства оборони України з присвоєнням відомчого коду розпорядника коштів третього рівня у військовій частині НОМЕР_1 військова частина НОМЕР_1 з 01 грудня 2024 року встановленим порядком знімається з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_3 з присвоєнням відомчого коду розпорядника коштів третього рівня у забезпечуючому фінансовому органі.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення позивача за період 01/2019-12/2019 та за період 01/2020-12/2020, видані Військовою частиною НОМЕР_1 .

Вважаючи протипраною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати в період з 29.01.2020 по 01.06.2021 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови №704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).

Пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» . Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно частини статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, від 30.04.2025 у справі №620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».

У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Відтак, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2102 гривня.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року - 2270 гривня.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Водночас 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704», пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою №481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

Оскільки у спірному періоді з 29.01.2020 по 01.06.2021 у позивача виникло право на перерахунок грошового забезпечення, шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 з використанням для визначення належної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При цьому суд визнає безпідставними посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481, якою для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями закріплено розрахункову величину 1762 грн, оскільки вказана постанова набрала чинності 20.05.2023, а тому не стосується часових меж виникнення спірних правовідносин.

Щодо визначення відповідача, на якого належить покласти обов`язок відновити порушене право позивача, суд враховує наступне.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197.

За змістом пунктів 3, 8 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Зазначеним положенням кореспондує пункт 4.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280 (далі Правила № 280), відповідно до якого виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат (індексації, грошової компенсації за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюється за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).

При цьому пунктом 1.5 розділу І Правил № 280 передбачено, що у разі невключення військової частини до мережі розпорядників бюджетних коштів така військова частина зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Отже, у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини розпорядника коштів третього рівня, грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю таким розпорядником коштів на підставі документів, передбачених пунктом 3 Порядку №260, які подаються командиром військової частини документів, до штату якої зарахований військовослужбовець і в якій він перебуває у списках особового складу.

Натомість військовою частиною розпорядником коштів третього рівня на підставі належним чином оформлених і спільно підписаних розрахунково-платіжних документів забезпечується фінансування та фактична виплата грошового забезпечення і інших передбачених законом виплат.

Таким чином, у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини, саме на військову частину, до штату якої зарахований військовослужбовець та у списках особового складу якої він перебуває, покладається обов`язок щодо організації оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28 травня 2026 року у справі №420/28894/24.

Враховуючи наведене, саме на Військову частина НОМЕР_1 до штату якої був зарахований позивач та у списках особового складу якої він перебував у спірний період, покладається обов`язок щодо організації оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення за спірний період.

У цій справі встановлено, що протягом усього спірного періоду позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Саме командуванням цієї військової частини приймалися кадрові та розпорядчі рішення щодо проходження позивачем служби, які становили підставу для визначення належного йому грошового забезпечення.

Посилання Військової частини НОМЕР_1 на відсутність у спірний період статусу розпорядника бюджетних коштів не є достатньою підставою для висновку про відсутність обов`язків у спірних правовідносинах.

Суд також враховує, що саме Військова частина НОМЕР_1 видала довідки про нараховане та утримане грошове забезпечення позивача, а у відповіді на звернення його представника повідомила про застосування при обчисленні виплат прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.

Крім того, згідно з довідкою від 16 липня 2025 року №1/864 відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 08.11.2016 №322/1/19, клопотання командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 11.05.2017 №1314/21/649, рішення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 23.05.2017 №12626 військова частина НОМЕР_1 (пп НОМЕР_6 ) знята з фінансового забезпечення з ІНФОРМАЦІЯ_2 та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 з 01.06.2017. Відповідно до рішення помічника командувача – начальника фінансово економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.01.2023 №737/1/100 військова частина НОМЕР_1 (пп НОМЕР_7 ) знята з фінансового забезпечення з військової частини НОМЕР_2 та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_3 з 01.02.2023. Об`єднана звітність ПДФО та ЄСВ в період з 01.06.2017 по 31.01.2023 подавалася військовою частиною НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою від 09.10.2026 №1776/2/1051, відповідно до спільної Директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.09.2024 № Д-321//дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2024 році", Директиви ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.10.2024 № 116/14/3/59405 щодо відкриття встановленим порядком особових рахунків в довольчих органах для здійснення фінансового господарства у сформованих частинах, а також з метою включення до мережі розпорядників бюджетних коштів в системі Міністерства оборони України з присвоєнням відомчого коду розпорядника коштів третього рівня у військовій частині НОМЕР_1 військова частина НОМЕР_1 з 01 грудня 2024 року встановленим порядком знімається з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_3 з присвоєнням відомчого коду розпорядника коштів третього рівня у забезпечуючому фінансовому органі.

Таким чином, визначаючи суб`єкта, який повинен відновити порушене право позивача, суд вважає, що оскільки в спірний період позивач проходив військову службу та перебував у списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 , саме на неї був покладений обов`язок щодо організації оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення.

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивача за період з 29 січня 2020 року по 01 червня 2021 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, - протиправними.

Враховуючи обставини того, що інші види грошового забезпечення визначаються у відсотках від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, то і інша частина видів грошового забезпечення позивача виплачувалась в меншому розмірі ніж передбачено законодавством. При цьому суд зазначає, що перерахунку підлягають тільки ті види грошового забезпечення, які фактично виплачувались позивачу за спірний період.

Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача одночасно з компенсацією сум податків з доходів фізичних осіб.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).

За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплату належних позивачу сум грошового забезпечення має бути проведено з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постановах від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі №320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23, від 07 травня 2025 року у справі №560/15993/24, від 08 травня 2025 року у справі №380/6610/24 та інших.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

В зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо його розподілу судом не вирішувалось.

Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29 січня 2020 року по 01 червня 2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 01 червня 2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова