Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №260/6331/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/6331/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р. О.

за участю сторін:

секретаря судового засідання Фозекош В.В.

позивача: представник - не з`явився,

відповідача 1: представник - не з`явився,

відповідача 2: представник - не з`явився,

відповідача 3: представник - Зотов Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом № 136 від 18.08.2026, у частині скасування ОСОБА_1 відстрочки за пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

2) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 6297 від 18.08.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині призову та направлення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ;

3) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості, необхідні для скасування запису про припинення відстрочки ОСОБА_1 , внесеного на підставі протоколу № 136 від 18.08.2026, та відновити відомості про відстрочку, що існували безпосередньо до прийняття оскаржуваного рішення;

4) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби як особи, призваної на підставі визнаного протиправним та скасованого наказу № 6297 від 18.08.2026, виключити його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення і оформити документи для направлення на військовий облік.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що він мав відстрочку від призову на військову службу у зв`язку з наявністю одного з батьків з інвалідністю ІІ групи, за відсутності інших членів сім`ї. Незважаючи на це, діюча відстрочка була протиправно скасована з мотивів наявності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати ОСОБА_2 . Зазначає, що його сестра тривалий час проживає в Сполучених Штатах Америки. Надані документи підтверджують саме статус постійного резидента США та надання притулку. Комісія не встановила реальну можливість його сестри виконувати свій обов`язок щодо утримання батька, не витребувала й не дослідила документи та не надала позивачу можливості висловитися до ухвалення несприятливого рішення. Більше того, позивачу не було вручено до його направлення на медичний огляд письмове повідомлення про скасування відстрочки за формою додатка 10 до Порядку № 560. Після скасування відстрочки позивача було негайно включено до мобілізаційної процедури та в подальшому протиправно мобілізовано.

28 вересня 2026 року відповідач 3 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Так, стверджує, що видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , відповідач 3 розумно і об`єктивно виходив з того, що направляючи особу до військової частини, ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснено всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, що звільняли б позивача від призову на військову службу. Відповідач 3 не мав юридичних підстав не зарахувати позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , адже мав беззаперечні правові підстави для видання наказу про зарахування позивача до списків особового складу, повідомлені та надані ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до актів чинного законодавства в оборонній та мобілізаційній сферах.

28 вересня 2026 року представник позивача подала через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якому доводи відповідача 3 вважає безпідставними. Звертає увагу суду на те, що у поданому примірнику поіменного списку не заповнено реквізити про фактичне прийняття команди: відсутні військове звання, прізвище та підпис представника військової частини, дата і точний час прийняття; також не заповнено графу про відмову в прийнятті. Не зазначені маршрут руху та порядок відправки. Тому цей документ не підтверджує твердження про повне та бездоганне оформлення всіх етапів передачі особи. При цьому вважає, що відсутність у військової частини повноважень перевіряти відстрочку не спростовує позовної вимоги.

13 жовтня 2026 року відповідач 1 надіслав до суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Зазначає, що 18 серпня 2026 року була скасована раніше надана позивачу відстрочки від призову на військову службу. Вважає, що за відсутності відомостей, що сестра позивача є особою з інвалідністю; сама потребує постійного догляду; перебуває під арештом; відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, з якими закон пов`язує право військовозобов`язаного на відстрочку, обґрунтування позову в частині протиправності скасування відстрочки є безпідставними. Зазначає, що на момент призову позивач не мав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та не був заброньований за жодним підприємством, установою або організацією. Документів, які б підтверджували наявність права на відстрочку/бронювання до ІНФОРМАЦІЯ_6 не надавав. За рішенням військово-лікарської експертизи позивач визнаний придатним за станом здоров`я до несення військової служби. Скарг на стан здоров`я не заявляв. Отже, оскаржений наказ про призов є правомірним.

14 жовтня 2026 року представник позивача подала через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій доводи відповідача 1 вважає безпідставними. Зазначає, що під час оформлення відстрочки Комісія вже перевірила подані документи та встановила законність підстав для її надання. Вважає, що постійне проживання сестри позивача у Сполучених Штатах Америки не є новою обставиною, що виникла 18.08.2026. Воно підтверджується документами, які характеризують тривалий статус проживання за кордоном. Своєю чергою відповідач не пояснив, чому за незмінних сімейних обставин раніше визнав право позивача на відстрочку, а 18.08.2026 дійшов протилежного висновку. При цьому зауважує, що рішення Комісії про скасування відстрочки прийняте без встановленої законом підстави та не було належно реалізоване до моменту призову, що свідчить також про протиправність самого призову.

Відповідач 2 відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про продовження процесуального строку для його подання не клопотав.

21 жовтня 2026 року представник позивача подала заяву про проведення засідання без її участі.

Присутній в судовому засідання представник відповідача 3 проти задоволення позову заперечив, аргументую обставинами, наведеному у поданих до суду відзиві на позов.

Представники позивача та відповідачів 1, 2 в судове засідання 26 жовтня 2026 року не з`явилися.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 3, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 , військовозобов`язаний.

Батьки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3 ) є особами з інвалідністю другої та третьої групи відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідок до акту огляду МСЕК.

03 березня 2025 року листом з описом вкладення засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_4 ) заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак така заява по суті розглянута не була.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/2937/25 від 03.06.2025 Комісія з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі – Комісія) розглянула заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. За результатами розгляду такої заяви ОСОБА_1 була надана відстрочка від призову на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується відомостями застосунку «Резерв+», копія з яких наявна в матеріалах справи (арк. спр. 34, т. 1).

18 серпня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_9 звернувся до начальника відділення поліції № 1 Хустського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області з листом № 12/1/1753, в якому просив повідомити про наявність чи відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати ОСОБА_2 . У відповідь на таке звернення відділення поліції № 1 Хустського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області повідомило, що згідно з Державним реєстром актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження встановлено, що громадянин ОСОБА_1 має батька – ОСОБА_2 , матір – ОСОБА_3 та рідну сестру ОСОБА_4 . Згідно з наявною інформацією, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають інвалідності та стороннього постійного догляду не потребують.

18 серпня 2026 року рішенням Комісії, оформленим протоколом № 136, раніше надана ОСОБА_1 відстрочка була скасована з підстав наявності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10

18 серпня 2026 року Позаштатною постійно діючою Військово-лікарською комісією при обласному тимчасовому мобілізаційному пункті ІНФОРМАЦІЯ_11 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого останнього визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою № 2026-0818-2152-1814-3 від 18.08.2026.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 № 6297 від 18.08.2026 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 236/нст від 18.08.2026 солдата ОСОБА_1 зараховано до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення на підставі поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_13 № 12/1/6480 від 18.08.2026.

Не погоджуючись з правомірністю свого призову на військову службу, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Нормами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Вказане кореспондується також з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232).

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону № 2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Ч. 3 ст. 1 Закону № 2232 передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Суд враховує, що спірні правовідносини виникли в період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 2232, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.

Положеннями ст. 22 вказаного законодавчого акту визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, які передбачають, серед іншого, з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів та визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до вимог Закону № 2232, на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.

Ч. 5 ст. 22 Закону № 3543 передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Вказане узгоджується також з положеннями ч. 10 ст. 1 Закону № 2322, відповідно до яких громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок № 560).

Згідно з п. 2 Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Отже, вищезазначеними законодавчими нормами передбачено, що з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють призов військовозобов`язаних на військову службу.

Вказане кореспондується також з повноваженнями та завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, визначеними Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.

При цьому в законодавчому розумінні призову під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, тобто громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років, придатні до військової служби за станом здоров`я, за відсутності передбачених нормами ст. 23 Закону № 3543 підстав для відстрочки.

Спірні правовідносини виникли з приводу протиправного, на думку позивача, його призову на військову службу під час мобілізації за наявності відстрочки.

Так, нормами статті 23 передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, п. 13 ч. 1 такої статті встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Суд встановив, що ОСОБА_1 була надана відстрочка від призову на військову службу на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 у зв`язку з наявністю батька, особи з інвалідністю ІІ групи. Однак 18 серпня 2026 року Комісія скасувала раніше надану відстрочку з підстав наявності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Хоча рішенням Комісії не конкретизовано які саме особи, що не є військовозобов`язаними та повинна відповідно до закону утримувати ОСОБА_2 , суд враховує наданий відповідачем 1 лист-відповідь відділення поліції № 1 Хустського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області, в якому такими особами зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Оцінюючи таке рішення Комісії, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 – особи з інвалідністю ІІ групи. Дружина ОСОБА_2 – ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії № 304164 від 11.12.2024. Отже, ОСОБА_3 в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 особою, наявність якої виключає право ОСОБА_1 на відстрочку від призову на військову службу.

Окрім того, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, сестра ОСОБА_1 – Меренич Ірина з 2021 року постійно проживає в Сполучених Штатах Америки, що підтверджується карткою постійного резидента США (Permanent Resident Card) категорії AS6, ANumber 220-263-247 та документами про надання притулку.

З цього приводу суд зауважує, що законодавча конструкція «відсутність інших членів сім`ї», закріплена в п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543, не може тлумачитися звужено - виключно як їхня юридична чи фізична відсутність (наприклад, смерть або визнання особи безвісно відсутньою). Такий підхід суперечить самій суті та меті запровадження соціальної гарантії, якою є забезпечення догляду за непрацездатною особою.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 сформував правовий висновок, згідно з яким «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону.

Хоча спірні в цій адміністративній справі правовідносини стосуються не питання звільнення з військової служби, а права позивача на відстрочку від призову на військову службу, суд вважає, що зазначений вище правовий висновок Верховного Суду може бути застосований й до аналізу положень п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543.

Згідно з п. 57 Порядку № 560 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), для розгляду питань надання/переоформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Відповідно до п. 58-1 Порядку № 560, військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Отже, Комісія при прийнятті рішення про надання військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу зобов`язана перевіряти, в тому числі з використанням відомостей реєстрів та шляхом здійснення інформаційного обміну, інформацію про наявність/відсутність в особи з інвалідністю інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

Наявність в позивача рідної сестри, яка проживає за кордоном з 2021 року, не є новою обставиною, а тому повинна була враховуватися Комісією при прийнятті рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543. Разом з тим, Комісія всупереч своєму процесуальному обов`язку жодних пояснень та доказів з цього приводу суду не надала. В подальшому саме наявність рідної сестри стало підставою для скасування раніше наданої позивачу відстрочки.

При цьому Комісія взагалі не оцінила факти тривалого та постійного проживання ОСОБА_4 за кордоном, що унеможливлює здійснення нею догляду за батьком – особою з інвалідністю ІІ групи. Рішення відповідача 2 ґрунтується виключно на відомостях листа відділення поліції № 1 Хустського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області. Однак в ході розгляду цієї справи з`ясовано, що в таких відомостях не враховано факт надання ОСОБА_3 статусу особи з інвалідністю та постійне проживання ОСОБА_5 за кордоном.

Ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 31 березня 2015 року №1-рп/2015 вказав, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

За своєю сутністю передбачуваність в контексті права означає можливість передбачити наслідки своїх дій чи бездіяльності на основі чітких та зрозумілих законодавчо сформованих правил. Суб`єкти права на підставі аналізу відповідних норм повинні розуміти заздалегідь, які їхні дії або бездіяльність є передумовою настання певних правових наслідків.

За змістом пункту 170 Рішення Європейського Суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) у справі «Олександр Волков проти України» формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення від 24 квітня 2008 року у справі «C.G. та інші проти Болгарії» (C. G. and Others v. Bulgaria), заява №1365/07, п.39).

Окрім того, принцип правової визначеності є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання).

Суд вважає, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Європейською Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Конституційний Суд України неодноразового акцентував на тому, що держава, виконуючи свій головний обов`язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією; з цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне юридичне регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини (Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Поряд з цим рішення Комісії про скасування раніше наданої позивачу відстрочки від призову на військову службу таким принципам не відповідає, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

З метою належного та ефективного відновлення порушених в цій частині прав позивача суд вважає за можливе зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості, необхідні для скасування запису про припинення відстрочки ОСОБА_1 , внесеного на підставі протоколу № 136 від 18.08.2026, та відновити відомості про відстрочку, що існували безпосередньо до прийняття оскаржуваного рішення

Суд також враховує те, що норми п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 виключають можливість призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи. Тому оскільки ОСОБА_1 був призваний на військову службу за протиправного скасування раніше наданої на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 відстрочки, суд вважає такий призов також протиправним, а тому оскаржений наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 підлягає скасуванню.

На переконання суду, з огляду на очевидну протиправність оскаржуваного акта індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин і принципу правової визначеності, а навпаки, ефективно поновить права позивача, порушені суб`єктом владних повноважень, тому позовна вимога про скасування цього акта підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача 3 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу суд зазначає наступне.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України регламентується нормами Положення, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі – Положення № 1153) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами п. 4 – 7 Положення № 1153 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

За змістом ч. 3 ст. 24 Закону № 2232 закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з п. 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

За змістом абз. 2 п. 225 Положення № 1153 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених ч. 3, п. 2 ч. 4, п. 3 ч. 5 та п. 3 ч.6 ст. 26 Закону № 2232 у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пункт 233 Положення № 1153 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Разом з тим, з моменту набуття особою статусу військовослужбовця, під час воєнного стану звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, можливе на підставі відповідного рапорту за наявності відповідних підстав.

Суд зазначає, що предметом судового розгляду даної справи є правомірність рішення територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо проведення призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 за наявності права на відстрочку, яка була протиправно скасована. Саме у зв`язку з реалізацією протиправного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач був зарахований та військову службу до Військової частини НОМЕР_1 .

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Враховуючи встановлену за результатами розгляду цієї справи протиправність проведеного призову ОСОБА_1 на військову службу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача 3 звільнити позивача з військової служби та виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити дії, – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом № 136 від 18.08.2026, в частині скасування ОСОБА_1 відстрочки за пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

3. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 6297 від 18.08.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову та направлення ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 .

4. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_14 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості, необхідні для скасування запису про припинення відстрочки ОСОБА_1 , внесеного на підставі протоколу № 136 від 18.08.2026, та відновити відомості про відстрочку, що існували безпосередньо до прийняття оскаржуваного рішення.

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 ) 1064,96 гривень (Одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 26 жовтня 2026 року.

СуддяР.О. Ващилін