Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №260/7113/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/7113/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Шандора Петефі, 14, код ЄРДПОУ 43316386), яким просить суд: « 1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження. 2. Визнати протиправною бездіяльність Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо неприйняття у встановлений законом 10-денний строк рішення (постанови) за результатами розгляду скарги від 05.08.2026 року ОСОБА_1 . 3. Зобов`язати Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05.08.2026 року та прийняти рішення (постанову) за результатами її розгляду відповідно до вимог статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” та Інструкції з організації примусового виконання рішень».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що подано до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у письмовій формі скаргу на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №79302118. Однак, на даний час начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про результати перевірки законності виконавчого провадження за скаргою на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №79302118, жодним визначеним законодавством порядком протиправно не проінформовано.

Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в даній адміністративній справі, було надіслано відповідачеві з використанням системи ЄСІТС та доставлено в електронний кабінет 05 жовтня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 14).

У встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не надано. Також такий відзив відсутній і на час ухвалення рішення суду.

Статтею 159 частиною 4 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відтак, судом вжито достатніх необхідних законодавчо встановлених заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження та про можливість подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду. Разом з тим, відповідачем відзиву на позовну заяву чи клопотань до суду не подано.

Статтею 287 частиною 4 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно зі статтею 205 частини 2 пункту 3 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження № 79302118 з виконання виконавчого листа від 01 жовтня 2025 року № 260/4015/25, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.а.с. 3- 4).

Постановою державного виконавця від 19 червня 2026 року було закінчено виконавче провадження № 79302118 з виконання вказаного виконавчого листа (а.с.а.с. 5, 6).

Вважаючи дії (бездіяльність) державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження протиправними, а постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.06.2026 року за ВП № 79302118 передчасною та такою, що підлягає скасуванню позивач скористався правом на оскарження вищевказаної постанови та подав скаргу на ім`я Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а.с.а.с 7-9).

Однак, відповідачем рішення за вказаною скаргою на дії державного виконавця не було прийнято, відповіді встановленим порядком не надано, у зв`язку із чим позивач звернувся із даним позовом до суду

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі по тексту – Закон України №1404-VІІІ).

Так, згідно з статтею 74 частиною 1 Закону України №1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 74 частини 2 Закону України №1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

При цьому статтею 74 частиною 3 Закону України №1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

При цьому порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження визначений розділом ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 283/5) (далі по тексту – Інструкція № 512/5).

Так, пунктом 1 розділу ХІІ Інструкції№ 512/5 встановлено, що перевірити законність виконавчого провадження мають право:

директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділах примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень, відділах державної виконавчої служби;

начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані;

начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Інструкції № 512/5 посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому та шостому, пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби про проведення перевірки законності виконавчого провадження надається в письмовій формі.

Таким чином, як приписами статті 74 Закону України №1404-VІІІ, так і приписами розділу ХІІ Інструкції № 512/5 передбачено, що правом на ініціювання проведення перевірки законності виконавчого провадження наділені стягувач та інші учасники виконавчого провадження, крім боржника. В свою чергу, в силу приписів статті 74 частини 1 Закону України №1404-VІІІ боржнику надане право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Згідно пункту 3 розділу 1 Інструкції № 512/5 з організації примусового виконання рішень, органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).

Таким чином відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень є окремими органами державної виконавчої служби від управлінь забезпечення примусового виконання рішень.

Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження регламентований розділом XII Інструкції № 512/5.

Згідно приписів пункту 1 абзацу 5 розділу XII Інструкції № 512/5, начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень має право перевірити законність виконавчого провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Згідно пункту 2 розділу XII Інструкції № 512/5, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому та шостому, пункту І цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувана та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби про проведення перевірки законності виконавчого провадження надається в письмовій формі.

Таким чином, начальник Відділу має повноваження на розгляд скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців цього Відділу та проведення перевірок законності виконавчого провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому Відділі за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби, з власної ініціативи а також за скаргою стягувана та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника).

При цьому начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень має право перевірити законність виконавчого провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби, з власної ініціативи, а також за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Аналізуючи правову конструкцію зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, слід дійти висновку, що посадові особи, визначені пунктом 2 розділу ХІІ Інструкції №512/5 наділені правом самостійно визначати наявність чи відсутні підстав для ініціювання перевірки законності виконавчих проваджень, окрім випадку, проведення перевірки за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби.

Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача із скаргою на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 79302118, у якому позивач є стягувачем. Проте на момент розгляду справи доказів розгляду вказаної скарги суду не надано.

Суд наголошує, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Відсутність належним чином оформленого рішення за результатами розгляду скарги свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця.

Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає визначеному статтею 2 частиною 2 КАС України критерію законності, та порушує право позивача на розгляд скарги в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки відповідач належним чином не розглянув скаргу позивача на бездіяльність державного виконавця та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд в контексті спірних правовідносин може лише зобов`язати відповідача розглянути по суті скаргу позивача від 05 серпня 2026 року на дії державного виконавця, за результатами розгляду якої відповідачу необхідно прийняти відповідне рішення.

Згідно статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242-246, 255, 287, 295 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Шандора Петефі, 14, код ЄРДПОУ 43316386) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 05 серпня 2026 року на дії державного виконавця.

Зобов`язати Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 серпня 2026 року на дії державного виконавця та прийняти за результатами її розгляду обґрунтоване рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко