Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №260/4497/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4497/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення відсотку грошового забезпечення з 90% до 70%, при обчисленні основного розміру пенсії у ході перерахунку пенсії, не виплати нарахованої пенсії за вислугу років з 01.04.2026 року в повному об`ємі, обмеження максимальним розміром грошового (основного та додаткових видів) забезпечення.

2) зобов`язати відповідача здійснити виплату недовиплаченої суми пенсії ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), мешкає АДРЕСА_2 , за вислугу років з 01.04.2026 у розмірі 90 процентів грошового (основного та додаткових видів) забезпечення, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», індексацію пенсії відповідно до постанов КМ України № 118, №168 та №185, 3 урахуванням проведених виплат та без обмеження пенсії максимальним розміром, виплачувати її в подальшому.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі Закон №2262). Пенсію призначено в розмірі 90% грошового забезпечення. При перерахунку пенсії на виконання рішень Закарпатського окружного адміністративного суду по справах № 260/9989/25 та № 260/646/26 відповідач незаконно зменшив її до 70%. Окрім того під час здійснення перерахунку з 01.04.2026, відповідач обмежив пенсію десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права на соціальний захист.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

14 липня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що на виконання рішення суду по справі № 260/9989/25 від 04.02.2026 року проведено перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі оновлених довідок про грошове забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 років. Оскільки проведений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, а саме: збільшенням розміру прожиткового мінімуму для розрахунку грошового забезпечення, то основний розмір пенсії позивача не підлягає індексації відповідно до Постанов №118 та № 168. При цьому вказує, що такий перерахунок здійснювався відповідно до чинної редакції ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тобто з урахуванням 70% грошового забезпечення, а також відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, згідно якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Судом встановлено, що позивачу первинно призначена пенсія, основний розмір якої складав 90 % грошового забезпечення.

Як вбачається з КП «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Закарпатського адміністративного суду від 04.02.2026 року у справі № 260/9989/25, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок Фінансово-економічного управління Служби Зовнішньої Розвідки України від 23.10.2025 року №№ 228, 229, 230, 231 про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 року у справі № 260/9989/25 здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідок Фінансово-економічного управління Служби Зовнішньої Розвідки України від 23.10.2025 року №№ 228, 229, 230, 231 про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.

Станом на квітень 2026 року позивач отримує пенсію у розмірі 34947,30 грн, з розрахунку 70% грошового забезпечення та з урахуванням максимального розміру пенсії, згідно якого розмір пенсії складав 62928,02 грн., до виплати визначено суму пенсії 34947,30 грн.

05 травня 2026 року позивач звернувся до відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії з розрахунку 90% грошового забезпечення та без урахування максимального розміру пенсії.

Листом відповідач повідомив позивача, щодо відсутності підстав для виплати пенсії з розрахунку 90% грошового забезпечення та без урахування максимального розміру пенсії.

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-17), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.

Таким чином, Законами №3668-VІ та №1166-VІІ були внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ, яким змінено відсоток грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії.

При цьому слід звернути увагу, що ні положеннями Закону України №1166-VІІ, ні положеннями Закону №2262-XII не передбачено проведення після 01.04.2014 перерахунку раніше призначених пенсій, виходячи з нового (зменшеного) відсотку відповідних сум грошового забезпечення.

Суд зазначає, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Норми, які визначають механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, встановлені ст. 63 Закону №2262-XII.

Тому, при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.

Внесені Законами №3668-17 та №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що при перерахунку пенсії відповідач повинен був застосувати норми частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії.

Частиною 3 статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.

Отже, суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні відсоткового розміру пенсії не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №564/2288/16-а (№К/9901/23573/18).

Слід також зазначити, що згідно ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення №5-рп/2002).

Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність.

Також, у Рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд зазначив, що утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов`язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Отже, виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача з розміру 70% відповідних сум грошового забезпечення є протиправним і такий перерахунок слід здійснити виходячи з розміру 90% від суми грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 24.04.2018 у справі №686/12623/17.

В силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені висновки мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності дій щодо зменшення розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Відтак, відповідач протиправно зменшив позивачу, відсотковий розмір сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії на виконання рішення суду від 04.02.2026 року у справі № 260/9989/25, розрахував пенсію з 70% грошового забезпечення, а не 90%.

За таких обставин, слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо здійснення перерахунку з 01 квітня 2026 року розміру пенсії позивача, виходячи з 70% грошового забезпечення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити відповідний перерахунок пенсії та виплатити її з 01 квітня 2026 року виходячи з 90% сум грошового забезпечення.

Що стосується позовних вимог про виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, суд вказує таке.

Відповідно до статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII частину сьому статті 43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

При цьому, Конституційний Суд України вказане рішення обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.

Приписами частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Проте, частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.

Буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ є відсутньою частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Отже, починаючи із 2017 року, стаття 43 Закону №2262-ХІІ не містила норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача упродовж спірного періоду були відсутніми.

Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, які під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Отже, заявлені позовні вимоги, що стосуються протиправності дій ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов`язання здійснити з 01 квітня 2026 року перерахунок та виплату такої без обмеження є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату недовиплаченої суми пенсії, з урахуванням індексації пенсії відповідно до постанов КМ України № 118, №168, суд вказує, що в даному випадку слід брати до уваги узагальнений правовий висновок Великої палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13.03.2025 року у зразковій справі № 400/6254/24, а саме: «Перерахунок пенсії військовослужбовців на підставі рішення суду з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про державний бюджет на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» є таким перерахунком з підвищенням пенсії, який відповідно до абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії в розмірі 2000 грн та індексації за 2022, 2023 роки».

Дана позиція узгоджується також з висновками, зробленими ВААС у справі № 460/16973/22 та з висновками які сформовані по аналогічних спорах у постановах Восьмого апеляційного адміністративного 3 суду від 19.01.2023 у справі №300/3031/22 (провадження №A/857/14086/22) і від 24.11.2022 у справі №300/2963/22 (провадження №A/857/15081/22) і від 24.11.2022 у справі №460/16973/22 (провадження №A/857/14171/22).

Таким чином, оскільки проведений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області перерахунок пенсії позивача на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 року у справі № 260/9989/25 обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, а саме: збільшенням розміру прожиткового мінімуму для розрахунку грошового забезпечення, то основний розмір пенсії позивача не підлягає індексації відповідно до Постанов №118 та № 168.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату недовиплаченої суми пенсії, з урахуванням індексації пенсії відповідно до постанови КМ України № 185, суд констатує про відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на те, що судом може бути захищене тільки порушене право, однак у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення згідно постанови від 23.02.2024 № 185 при здійсненні перерахунку пенсії позивача. Тому вказані вимоги звернені на майбутнє та є передчасними.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору та не надавав суду доказів понесення інших видів судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення та обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 квітня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2026 року із розрахунку 90% сум грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМ.М. Луцович