Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №240/27143/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/27143/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Куденков К.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

установив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не виплати ОСОБА_1 повної щомісячної пенсії та заборгованості по пенсійних виплатах за період з 19 серпня 2025 року по 31 липня 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснювати виплату ОСОБА_1 щомісячної пенсії у повному розмірі, а саме 10586,88 гризень;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Житомирській заборгованість з пенсії ОСОБА_1 за період з 19 серпня 2025 року по 31 липня 2026 року в розмірі 139627,41 гривень.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.

На обґрунтування позову зазначено, що відповідачем безпідставно та неправомірно віднесено пенсійну справу позивача під дію Порядку № 821, щоб безпідставно позбавити його щомісячного пенсійного забезпечення. Невиплата позивачу повної щомісячної пенсії є незаконним та протиправним та такими що порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення. Також у відповідача відсутні будь-які правові підстави для невиплати позивачу заборгованості по пенсійним виплатам.

Відповідач не надав відзив на адміністративний позов.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 240/22173/25, яке набрало законної сили 21 квітня 2026 року, задоволено частково ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.08.2025 № 064250009378 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.08.2025 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду у даній справі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом у вказаному рішенні встановлено, що 19.08.2025 позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Заява позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України Запорізькій області, яким 26.08.2025 винесено рішення № 064250009378 про відмову у призначені пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року протягом 3 років.

З рішення органу Пенсійного фонду України № 064250009378 від 15.05.2026 про перерахунок пенсії випливає, що позивачу призначено пенсії за віком. Розмір пенсії з надбавками становить 10586,88 грн. Також в особливостях зазначено, що призначення за рішенням суду з 17.07.2025, рішення суду згідно з Постанови КМУ № 821 з 21.04.2026.

Позивач зазначає, що 5 червня 2026 року він отримав виплати на загальну суму 1291,91 грн. Також зазначає, що інших виплат він не отримав.

Указана обставина відповідачем не спростована.

Позивач звернувся Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 09.06.2026, в якій просив надати відповідь щодо невиплати йому належної суми пенсії в розмірі 10586,88 грн, а також повідомити про суму заборгованості.

Листом від 10.07.2026 № 38442-34908/П-02/8-0600/26 відповідач повідомив позивача про те, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 240/22173/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було повторно розглянуто його заяву від 19.08.2025 про призначення пенсії та з урахуванням висновків суду призначено пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір якої обчислено відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Виплата нарахованих на виконання рішення суду сум пенсії проводилась відповідно до вимог Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, у сумах, визначених Пенсійним фондом України пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Водночас зазначено, що доплата, що утворилась внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням буде продовжуватись виплачуватись в межах відповідного бюджетного фінансування в порядку, визначеному пунктом 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Спірні правовідносини виникли з приводу невиплати позивачу пенсії в нарахованому розмірі.

Пунктом 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», яким установлено, що починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 було затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі – Порядок № 821), яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (п. 1 Порядку № 821).

Пунктами 4 - 7 Порядку № 821 було передбачено, що видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 4 березня 2026 року у справі № 320/51895/25 визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2026 року апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 4 березня 2026 року - залишені без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Пенсійний фонд України, Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України, Міністерство фінансів України, про визнання протиправною та нечинною постанови – залишено без змін.

Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2026 року у справі № 320/51895/25 зазначив, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями розширювати права Пенсійного фонду України, дозволяючи його органам самостійно визначати черговість, частковість чи пропорційність виконання остаточних судових рішень. Усі питання щодо порядку погашення заборгованості за судовими рішеннями підлягають виключно законодавчому регулюванню, а тому оскаржувана Постанова № 821 прийнята Урядом поза межами його конституційної компетенції.

Також Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 р. № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» (далі - Постанова № 1046) визнано такою, що втратила чинність Постанова № 821.

Водночас п. 2 Постанови № 1046 установлено, що розподіл видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та розподіл видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на виконання ретроспективних судових рішень (за час, що передує даті набрання рішенням суду законної сили), передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2026 р. № 127 (Офіційний вісник України, 2026 р., № 17, ст. 1189), здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, які включено до електронних пенсійних справ та сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Під час такого пропорційного розподілу видатків на виплату пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, яке включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Преамбулою Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною другою статті 5 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не надають права встановлення окремих вимог щодо виплат пенсій за минулий час, делегування таких прав Кабінету Міністрів України при вирішенні питання виплати пенсій після поновлення.

Таким чином, нормативно-правовим актом, яким визначено здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено виплату невиплачених за минулий час сум пенсій на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Отже, питання щодо виникнення, реалізації та припинення права на пенсію, а також порядку отримання особою належних їй пенсійних виплат належать до предмета законодавчого регулювання та не можуть визначатися чи змінюватися підзаконними нормативно-правовими актами (постанова Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/60179/24).

За змістом статей 46 та 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нарахована пенсія є належною пенсіонеру грошовою виплатою, яка підлягає виплаті у встановленому законом порядку. При цьому законодавець не передбачив можливості поставити виплату вже нарахованих сум пенсії в залежність від наявності окремих бюджетних призначень, визначення черговості їх виплати чи встановлення будь-яких граничних розмірів такої виплати.

З моменту нарахування відповідних сум між особою та державою виникає грошове зобов`язання, змістом якого є обов`язок держави забезпечити виплату належних особі коштів у повному обсязі.

Таким чином, зазначені положення Порядку № 821 та в наступному Постанови № 1046 фактично змінюють встановлений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» механізм реалізації права на отримання нарахованої пенсії.

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, а також від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 і від 7 листопада 2018 року № 9-р/2018 послідовно виходив із того, що держава не може ставити реалізацію гарантованих законом соціальних прав у залежність від бюджетних призначень чи наявності фінансових ресурсів, а також не вправі шляхом підзаконного регулювання або бюджетного законодавства звужувати зміст та обсяг соціальних гарантій, установлених законом. Допустимість зміни механізму реалізації соціальних прав не означає можливості позбавлення особи самого змісту такого права або відмови держави від виконання взятих на себе соціальних зобов`язань

Крім того, нараховані суми пенсії становлять майновий інтерес особи, який підлягає захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини послідовно виходить із того, що якщо законодавство держави передбачає право особи на отримання певної соціальної виплати та виконано всі умови для її отримання, таке право становить майно у розумінні зазначеної статті Конвенції.

Право на пенсію включається в поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Отже, при з`ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції. Щоб вирішити питання щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції до конкретної справи, ЄСПЛ повинен з`ясувати, чи надають обставини справи в цілому заявнику право на самостійний інтерес, що захищається цією статтею. Аналізуючи практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, можемо зробити висновок, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і нематеріальних та включає в себе право на пенсію та соціальні виплати:

Справа «Гайгузус проти Австрії» (заява № 17371/90) - якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності (пункт 39).

Справа «Пічкур проти України» (Заява № 10441/06) - якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, зумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства (пункт 41).

Отже, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

У справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом».

У цьому контексті суд зазначає, що після нарахування сум пенсії держава не вправі шляхом прийняття підзаконного нормативно-правового акта змінювати умови реалізації права на їх отримання або відтерміновувати їх виплату на невизначений строк через відсутність бюджетних коштів.

Інше тлумачення означало б можливість фактичного нівелювання законодавчо гарантованого права на пенсійне забезпечення шляхом прийняття підзаконних актів, що суперечить принципу верховенства права та принципу юридичної визначеності.

Відповідно до статті 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат та їх пенсійних активів, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках.

Держава створює умови для функціонування страховиків і гарантує дотримання ними законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб, які отримують довічні пенсії відповідно до закону.

У разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підпунктом «ж» пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема: компенсацію дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду України).

Згідно із пунктами 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прямо встановлено, що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду України такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України. Вказана норма є спеціальною щодо порядку фінансового забезпечення виплати пенсій та не передбачає жодних винятків чи додаткових умов, за яких держава могла б відмовитися від виконання цього обов`язку або поставити його реалізацію у залежність від прийняття Кабінетом Міністрів України окремих підзаконних актів чи визначення ними спеціального порядку фінансування.

У свою чергу, положення підпункту «ж» пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України відносять до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України, тоді як положення пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України встановлюють вимоги бюджетної дисципліни щодо недопустимості взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків поза межами бюджетних асигнувань і бюджетних призначень. Водночас ці норми регулюють порядок виконання бюджету та не наділяють Кабінет Міністрів України повноваженнями змінювати визначене законом джерело фінансування дефіциту Пенсійного фонду України чи встановлювати додаткові умови реалізації державних гарантій, передбачених статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначені положення Порядку № 821 та в наступному Постанови № 1046 фактично пов`язують реалізацію права на отримання пенсії із дотриманням вимог, які законом не встановлені, що виключає можливість їх застосування у спірних правовідносинах в частині, яка звужує зміст і обсяг гарантованого законом права на пенсійне забезпечення. Такі положення не можуть бути покладені в основу рішень суб`єкта владних повноважень, оскільки підзаконний нормативно-правовий акт не вправі змінювати зміст правового регулювання, визначеного законом.

Також суд погоджується з доводами позивача про те, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 240/22173/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області або інший орган Пенсійного фонду України не було зобов`язано здійснити призначення пенсії, її виплату або перерахунок.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не виплати позивачу нарахованої щомісячної пенсії в повному розмірі та заборгованості по пенсійних виплатах за період з 19 серпня 2025 року по 31 липня 2026 року, а також про зобов`язання відповідача здійснювати виплату позивачу нарахованої щомісячної пенсії в повному розмірі.

Водночас позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснювати виплату пенсії в певній сумі «10586,88 гризень».

Суд зазначає, що задоволення позовних вимог у наведений спосіб, тобто із зазначенням судом певної суми, може призвести до того, що на виконання рішення суду орган Пенсійного фонду України буде виплачувати пенсію без подальшого її перерахунку.

Щодо позовних вимог про стягнення стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Житомирській заборгованості по пенсії позивача за період з 19 серпня 2025 року по 31 липня 2026 року в розмірі 139627,41 гривень, суд зазначає наступне.

У позовній заяві зазначено, що вказану суму заборгованості позивачу повідомили усно фахівці Сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України Житомирській по місту Коростень.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1 і 3 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

До суду не надано жодних доказів щодо нарахування позивачу заборгованості по пенсії в певному розмірі.

Зазначення позивачем того, що йому усно повідомили певну суму заборгованості не може бути достатньою підставою для визнання судом обставини щодо наявності заборгованості по пенсії у вказаному розмірі.

Відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість по пенсії за період з 19 серпня 2025 року по 31 липня 2026 року.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Частинами 1 і 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено 1331,20 грн за подання позовної заяви.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 665,60 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої щомісячної пенсії в повному розмірі та заборгованості по пенсійних виплатах за період з 19 серпня 2025 року по 31 липня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснювати виплату ОСОБА_1 нарахованої щомісячної пенсії в повному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 19 серпня 2025 року по 31 липня 2026 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області суму судових витрат у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Повне рішення суду складено 26 жовтня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.О. Куденков

26.10.26