Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №160/13151/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуСправа № 160/13151/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , третя особа), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо припинення виплати грошового забезпечення членам сім`ї військовослужбовця ОСОБА_3 , який перебуває у полоні;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити виплату грошового забезпечення членам сім`ї військовослужбовця ОСОБА_3 відповідно до частини 6 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату заборгованості з грошового забезпечення за період з березня 2025 року по теперішній час.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 . З 2024 сержант ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України у складі ВЧ НОМЕР_1 . 12.08.2024 під час проходження військової служби ОСОБА_3 потрапив у полон. Позивач зазначає, що станом на день подання цього позову його син перебуває в полоні на території російської федерації. Після потрапляння ОСОБА_3 у полон, ВЧ НОМЕР_1 виплачувалось позивачу грошове забезпечення, що передбачено частиною 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII). Однак, починаючи з березня 2025 виплату позивачу грошового забезпечення було припинено. 04.04.2026 позивач звернувся із заявою до командира ВЧ НОМЕР_1 з проханням поновити виплату грошового забезпечення членам сім`ї військовослужбовця ОСОБА_3 , який перебуває у полоні, а також здійснити виплату заборгованості за період з березня 2025 по день подання відповідної заяви. Разом з цим, відповідач повідомив, що стосовно ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження №42025052210003082 за фактом того, що під час перебування у полоні він добровільно брав участь у роботах, які мають військове значення та можуть завдати шкоди Україні, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 431 Кримінального кодексу України. У зв`язку з відкриттям кримінального провадження, ВЧ НОМЕР_1 призупинено виплату всіх належних ОСОБА_3 видів грошового забезпечення. В свою чергу, позивач наголошує, що Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі – Порядок №884) передбачено, що виплата грошового забезпечення не здійснюється у разі добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства військовослужбовців, а також у разі наявності (набуття) громадянства Російської Федерації чи Республіки Білорусь, постійного проживання на території таких держав або засудження за державну зраду, колабораційну діяльність чи пособництво державі-агресору. Разом із тим, сам по собі факт відкриття кримінального провадження не є належною та достатньою правовою підставою для призупинення виплати грошового забезпечення, оскільки не підтверджує факту вчинення військовослужбовцем відповідних протиправних дій та не свідчить про наявність обставин, з якими закон пов`язує припинення таких виплат. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 29.06.2026 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою у справі №160/13151/26 та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 29.06.2026 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17.10.1972.

ОСОБА_3 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

04.04.2026 позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявою, в якій зазначив, що його син – ОСОБА_3 , який проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , перебуває в полоні на території російської федерації. У зв`язку з цим, позивач отримував грошове забезпечення, передбачене частиною 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ. Однак, з березня 2025 позивачу призупинена виплата грошового забезпечення за сина ( ОСОБА_3 ), який перебуває в полоні. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив відновити виплату грошового забезпечення ОСОБА_3 та провести відповідні виплати за період з березня 2025 по день подання заяви.

ВЧ НОМЕР_1 листом від 07.04.2026 №5296 повідомила, що стосовно ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження №42025052210003082 за фактом того, шо під час перебуванні у полоні він приймав добровільну участь у роботах, що мають військове значення, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам. На час проведення кримінального провадження всі виплати, належні ОСОБА_3 , призупинено.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань віл 15.08.2025 №42025052210003082 Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську відкрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 за частиною 3 статті 431 Кримінального кодексу України.

Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 , перебуваючи в полоні, приймає добровільну участь у роботах (вербуванні інших військовополонених, котрі перебувають в полоні), що мають військове значення, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо призупинення виплати грошового забезпечення сина, що перебуває в полоні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон №2011-XII.

Відповідно до статті 2 Закону №2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У відповідності до частин 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.

За приписами пункту 3 Розділу ХХХ Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно, самовільно залишили військову частину (установу, організацію), місце служби або здійснили дезертирство), а також у разі їх смерті (загибелі), виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, військовою частиною, в якій військовослужбовець перебував на грошовому забезпеченні.

Згідно з пунктом 2 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) (пункт 3 Порядку №884).

Відповідно до пункту 4 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам, зокрема, у разі з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, самовільного залишення ними військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства.

Пунктом 5 Порядку №884 передбачено, що виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон або до дня їх звільнення з полону (дати складення актового запису про смерть) включно.

Згідно з пунктом 6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

Відповідно до пункту 7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення не здійснюється у разі добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства військовослужбовців.

Таким чином, із системного аналізу вищезазначених правових норм слідує, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовця в полон або заручником, його інтернування або звільнення, або визнання його в установленому законом порядку безвісно відсутнім чи померлим, але не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

При цьому однією з підстав для відмови у виплаті грошового забезпечення є встановлення в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на звернення позивача військова частина НОМЕР_1 листом від 07.04.2026 №5296 повідомила, що стосовно ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження № 42025052210003082 за фактом того, що під час перебування у полоні він, за даними органу досудового розслідування, добровільно брав участь у роботах, що мають військове значення та завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам. У зв`язку з проведенням кримінального провадження виплати, належні ОСОБА_3 , призупинено.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.08.2025 №42025052210003082 Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 за частиною третьою статті 431 Кримінального кодексу України.

Відповідно до наведеного у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , перебуваючи в полоні, добровільно бере участь у роботах, що мають військове значення, а саме у вербуванні інших військовополонених, які перебувають у полоні, та які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам.

Разом із тим суд наголошує, що сам факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового розслідування не свідчить про встановлення вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та не може ототожнюватися з установленим фактом добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства.

Встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, надання їм відповідної правової оцінки та вирішення питання про винуватість особи належать до повноважень органів досудового розслідування та суду в межах відповідного кримінального провадження. Водночас до повноважень командира військової частини не належить встановлення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення чи здійснення кримінально-правової кваліфікації її дій.

За викладених обставин, наведена норма пункту 5 Порядку № 884 пов`язує здійснення виплати саме з повним з`ясуванням відповідних обставин, а не з самим фактом проведення щодо військовослужбовця досудового розслідування.

Як встановлено судом, стосовно ОСОБА_3 здійснюється досудове розслідування за частиною третьою статті 431 Кримінального кодексу України. Водночас, на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи обвинувальний вирок суду щодо ОСОБА_3 відсутній. Відтак, обставини, які є предметом кримінального провадження, не можуть вважатися встановленими судом та такими, що остаточно підтверджують вину військовослужбовця.

При цьому, сам факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового розслідування не є доказом встановлення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, суд звертає увагу, що сама по собі кваліфікація кримінального провадження за частиною третьою статті 431 Кримінального кодексу України не свідчить про встановлення факту добровільної здачі військовослужбовця в полон або інших обставин, які відповідно до пункту 5 Порядку № 884 можуть бути підставою для припинення виплати грошового забезпечення членам його сім`ї.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач, приймаючи рішення про призупинення виплати грошового забезпечення членам сім`ї ОСОБА_3 виключно з посиланням на факт здійснення щодо нього кримінального провадження, не встановив та не підтвердив належними доказами наявність обставин, які відповідно до пункту 5 Порядку №884 є підставою для припинення відповідної виплати.

Відтак, висновок відповідача про наявність підстав для призупинення виплати грошового забезпечення є передчасним.

Враховуючи наведене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо призупинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , як члену сім`ї військовослужбовця, що перебуває у полоні.

Водночас, суд вважає передчасними позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача поновити виплату грошового забезпечення членам сім`ї ОСОБА_3 .

Як встановлено судом, відповідачем не було належним чином з`ясовано обставини, які мають значення для вирішення питання щодо виплати грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку №884, а висновок про наявність підстав для призупинення виплати фактично обґрунтовано лише здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні.

За таких обставин, суд не може перебирати на себе повноваження відповідача щодо первинного вирішення питання виплату грошового забезпечення, оскільки для цього необхідно встановити та оцінити відповідні фактичні обставини з урахуванням вимог Порядку № 884.

Водночас, матеріали справи свідчать, що лише позивач, як член сім`ї військовослужбовця, захопленого в полон, звернувся з відповідною заявою до відповідача.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача у цій частині є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо виплати позивачу грошового забезпечення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно, вимога про зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити виплату заборгованості з грошового забезпечення за період з березня 2025 по теперішній час є похідною від вимоги про поновлення виплати та не підлягає задоволенню з огляду на передчасність такої вимоги.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо припинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , як члену сім`ї військовослужбовця ОСОБА_3 , який перебуває у полоні.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.04.2026 про поновлення виплати грошового забезпечення члену сім`ї військовослужбовця ОСОБА_3 , який перебуває у полоні, відповідно до частини 6 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар