Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №360/386/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуСправа № 360/386/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання дій та бездіяльності протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла сформована 28.02.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, в якій представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року до 31.01.2023 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року до 31.01.2023 в загальній сумі 201 443,70 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області та на теперішній час виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. За твердженням представника позивача, у період з 01.03.2018 року по 31.01.2023 року відповідачем не було належним чином нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням положень абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку №1078. Представник позивача вказала, що у березні 2018 року у позивача відбулося підвищення грошового доходу у зв`язку із запровадженням нових розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, а тому березень 2018 року є місяцем підвищення доходу, у якому відповідач мав визначити право позивача на отримання індексації-різниці. При цьому, відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку, розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року становив 1048,85 грн, тоді як сума можливої індексації, обчислена виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб та величини приросту індексу споживчих цін, становила 4463,15 грн. Відтак, на думку представника позивача, сума індексації-різниці мала становити 3414,30 грн щомісячно. Посилаючись на те, що відповідачем зазначена індексація-різниця за період з 01.03.2018 року по 31.01.2023 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, представник позивача вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують право позивача на належне грошове забезпечення. З огляду на це позивач просить зобов`язати відповідача здійснити відповідні нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період у загальній сумі 201 443,70 грн. Крім того, представник позивача зазначила, що при здійсненні виплати належної позивачу індексації має бути проведено відрахування військового збору та одночасно виплачено компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку №44. Також представник позивача послалася на те, що у зв`язку з несвоєчасною виплатою належної позивачу індексації грошового забезпечення виникло право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. На думку представника позивача, така компенсація підлягає нарахуванню та виплаті за весь період затримки виплати індексації - з 01.03.2018 року по день її фактичної виплати включно. На обґрунтування заявлених вимог представник позивача послалася на положення Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку №1078, Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”, Порядку №159, Порядку №44, а також на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 28.09.2022 року у справі №400/1119/21, від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 22.06.2023 року у справі №520/6243/22 та в інших судових рішеннях, на які представник позивача посилається у позовній заяві.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Чернявській Т.І.

09.03.2026 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду було залишено без руху вказану позовну заяву із запропонуванням представнику позивача протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд”: позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, та докази її надсилання до електронного кабінету відповідача; належним чином засвідчених копій другої-сьомої сторінок паспорту ОСОБА_1 .

19.03.2026 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі №360/386/26 за вказаною позовною заявою. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у порядку письмового провадження. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву та всіх письмових і електронних доказів. Крім того, суд зобов`язав Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області надати суду документи та відомості, необхідні для вирішення спору, а саме: довідку про проходження ОСОБА_1 служби із зазначенням періодів такої служби; накази про його переміщення на посадах; накази про зарахування та виключення зі списків особового складу; послужний список та картки особового рахунку за 2018– 2023 роки; довідку про грошове забезпечення за період з 01.01.2018 по 28.02.2023 із зазначенням у кожному місяці всіх складових грошового забезпечення; інформацію про нарахування або ненарахування індексації та індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2018 по 31.01.2023, а також розрахунок належної позивачу індексації та індексації-різниці за вказаний період із зазначенням місяців підвищення доходу, які є базовими для обчислення індексу споживчих цін.

06.04.2026 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду повторно витребувано у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області документи та відомості, необхідні для повного та всебічного з`ясування обставин справи, оскільки станом на цю дату відповідач не виконав вимоги ухвали суду від 16.03.2026 року щодо надання витребуваних доказів. Зокрема, відповідача зобов`язано протягом п`яти днів з дня отримання ухвали надати суду документи щодо проходження позивачем служби, його переміщення, зарахування та виключення зі списків особового складу, послужний список і картки особового рахунку за 2018-2023 роки, відомості про склад та розмір грошового забезпечення за період з 01.01.2018 по 28.02.2023, інформацію про нарахування або не нарахування індексації та індексації-різниці за період з 01.01.2018 по 31.01.2023, а також відповідний розрахунок індексації та індексації-різниці із зазначенням місяців підвищення доходу. В ухвалі суд також звернув увагу відповідача на обов`язковість виконання процесуальних обов`язків та можливість застосування заходів процесуального примусу у разі повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, зокрема неподання без поважних причин витребуваних судом доказів.

14.04.2026 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду провадження у справі №360/386/26 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №360/447/26 за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Зупиняючи провадження у справі, суд виходив з того, що предметом розгляду у справі №360/447/26 є, зокрема, питання щодо наявності підстав для перерахунку позивачу грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 січня 2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. Встановлення у справі № 360/447/26 відповідних обставин може безпосередньо вплинути на визначення розміру підвищення доходу позивача та, відповідно, на вирішення питання щодо наявності правових підстав для нарахування і виплати йому індексації-різниці грошового забезпечення у справі № 360/386/26 за період з 29 січня 2020 року по 31 січня 2023 року. З огляду на те, що станом на 14 квітня 2026 року справа № 360/447/26 по суті не була вирішена, суд дійшов висновку про наявність об`єктивної неможливості розгляду справи №360/386/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №360/447/26 та, керуючись пунктом 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, зупинив провадження у справі.

Листом від 16.06.2026 року за вих.360/386/26/2964/2026 “Про направлення справи за підсудністю”, Луганський окружний адміністративний суд на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 року №960/0/15-26 направив на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №360/386/26.

Так, рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 року №960/0/15-26 змінено із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

16.09.2026 року справа №360/386/26 надійшла до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Враховуючи зазначене, а також у зв`язку з автоматизованим розподілом дана позовна заява була передана для розгляду судді Пруднику С.В.

21.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийняти до провадження справу №360/386/26. Поновлено провадження по справі №360/386/26 та розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №360/386/26 зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано ОСОБА_1 в особі представника Єрьоміної Вікторії Анатоліївни та Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області подати до суду копію рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 року у справі №360/447/26. Витребувано у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області належним чином засвідчені копії документів та відомості щодо проходження служби та грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме: довідку про проходження служби із зазначенням періодів проходження служби, займаних посад та присвоєних спеціальних звань; накази про прийняття (зарахування) на службу, призначення на посади, переміщення, переведення та інші накази, які впливали на розмір грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2018 по 31.01.2023; наказ про зарахування позивача до списків особового складу та наказ про виключення його зі списків особового складу; послужний список та інші документи особової справи, що містять відомості про проходження позивачем служби у спірний період; розрахункові листи, особові рахунки, картки грошового забезпечення або інші документи, що містять відомості про фактично нараховані та виплачені позивачу суми грошового забезпечення за кожен місяць з січня 2018 року по січень 2023 року включно, із зазначенням окремо розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавок, доплат, підвищень, премій та інших складових грошового забезпечення; відомості про розмір грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення та їх розміру; інформацію щодо проведення позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2018 по 31.01.2023, із зазначенням місяців її нарахування, розміру індексації та складових, за рахунок яких вона нараховувалась; інформацію щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 01.03.2018 по 31.01.2023; розрахунок індексації грошового забезпечення та індексації-різниці, яка, на думку відповідача, підлягала нарахуванню та виплаті позивачу за період з 01.03.2018 по 31.01.2023, із зазначенням базового місяця, величини приросту індексу споживчих цін, суми можливої індексації, розміру підвищення грошового доходу в кожному місяці, що впливає на право на індексацію-різницю, та правових підстав для визначення відповідних показників; відомості про всі випадки зміни розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням або інших постійних складових грошового забезпечення позивача у період з 01.03.2018 по 31.01.2023 із зазначенням дат та підстав таких змін; інформацію про дату та розмір фактичної виплати позивачу сум індексації, якщо такі суми виплачувалися, а також документи, що підтверджують відповідні виплати; у разі неврахування або невиплати індексації-різниці за спірний період - письмові пояснення із зазначенням конкретних правових та фактичних підстав такого неврахування (не нарахування); розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належної позивачу індексації за період з 01.03.2018 до дня її фактичної виплати (у разі проведення такої виплати), із зазначенням місяців, за які здійснюється розрахунок, сум заборгованості, індексів споживчих цін та періоду затримки; відомості про здійснення або нездійснення позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, із наданням відповідних розрахунків та підтверджуючих документів. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 20.10.2026 року. Судом попереджено Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

21.10.2026 року від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області до суду надійшла заява про виконання ухвали суду, до якої долучено документи на виконання вимог зазначеної ухвали.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та Державної служби України з надзвичайних ситуацій, зокрема у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, де перебував на відповідних посадах осіб начальницького складу служби цивільного захисту та отримував грошове забезпечення відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до наявних у матеріалах справи документів, зокрема послужного списку, наказів по особовому складу та довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 08.04.2026 року №48-ДВ/57, позивач проходив службу в органах МНС України та ДСНС України з 31.12.2004 року до 31.01.2023 року.

Згідно з наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 24.12.2004 року №257 позивача прийнято на службу до органів МНС України.

У подальшому позивач проходив службу на різних посадах, пов`язаних із забезпеченням зв`язку, функціонуванням телекомунікаційних систем, технічним захистом інформації та радіотехнічним контролем.

Так, наказом Головного управління ДСНС України у Луганській області від 25.03.2016 року №84 св «Про кадрові питання» лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , який обіймав посаду провідного фахівця відділу телекомунікаційних систем, технічного захисту інформації та радіотехнічного контролю центру оперативного зв`язку, телекомунікаційних систем та інформаційних технологій Головного управління, призначено на посаду начальника відділу телекомунікаційних систем, технічного захисту інформації та радіотехнічного контролю зазначеного центру.

Відповідно до вказаного наказу позивач приступив до виконання службових обов`язків за новою посадою з 25.03.2016 року з посадовим окладом у розмірі 1164 грн.

Наказом Головного управління ДСНС України у Луганській області від 20.07.2017 року №248 позивачу присвоєно чергове спеціальне звання старшого лейтенанта служби цивільного захисту.

Судом встановлено, що протягом лютого та березня 2018 року позивач продовжував проходити службу в Головному управлінні ДСНС України у Луганській області та отримував грошове забезпечення, яке складалося з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії та окремих виплат.

З 01.03.2018 року відбулася зміна розмірів посадових окладів та окладів за спеціальними званнями осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у зв`язку із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

З метою встановлення фактичного розміру грошового забезпечення позивача до та після зазначеного підвищення судом досліджено надану відповідачем довідку про розмір та склад грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 року по 31.03.2018 року.

Відповідно до зазначеної довідки, у лютому 2018 року грошове забезпечення позивача складалося з посадового окладу в розмірі 1164,00 грн, окладу за спеціальним званням у розмірі 115,00 грн, надбавки за вислугу років у розмірі 447,65 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 863,33 грн, премії в розмірі 8730,00 грн, надбавки за службу в режимних обмеженнях у розмірі 174,60 грн та винагороди за участь в антитерористичній операції в розмірі 1780,64 грн.

Загальна сума нарахованого позивачу грошового забезпечення за лютий 2018 року становила 13 275,22 грн.

Водночас у березні 2018 року грошове забезпечення позивача складалося з посадового окладу в розмірі 5070,00 грн, окладу за спеціальним званням у розмірі 1200,00 грн, надбавки за вислугу років у розмірі 2821,50 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 863,33 грн, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 454,58 грн, премії в розмірі 1198,92 грн, надбавки за службу в режимних обмеженнях у розмірі 935,10 грн та винагороди за участь в антитерористичній операції в розмірі 942,86 грн.

Загальна сума нарахованого позивачу грошового забезпечення за березень 2018 року становила 13 486,29 грн.

Таким чином, відповідно до зазначеної довідки, загальна сума нарахованого грошового забезпечення позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року збільшилася на 211,07 грн (13 486,29 грн - 13 275,22 грн).

Разом із тим судом встановлено, що до загальної суми грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року відповідачем включено винагороду за участь в антитерористичній операції, яку у відповідній довідці віднесено до виплат разового характеру.

Без урахування зазначеної винагороди сума грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становила 11 494,58 грн (13 275,22 грн - 1780,64 грн), а за березень 2018 року - 12 543,43 грн (13 486,29 грн - 942,86 грн).

Отже, розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року без урахування винагороди за участь в антитерористичній операції становив 1048,85 грн (12 543,43 грн - 11 494,58 грн).

При цьому наведені відомості підтверджують фактичну зміну складових грошового забезпечення позивача у березні 2018 року, що має значення для вирішення питання щодо наявності у нього права на отримання індексації-різниці відповідно до положень пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

У подальшому наказом Головного управління ДСНС України у Луганській області від 14.06.2019 року №187 «Про кадрові питання» старшого лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено із займаної посади начальника відділу телекомунікаційних систем, технічного захисту інформації та радіотехнічного контролю центру оперативного зв`язку, телекомунікаційних систем та інформаційних технологій Головного управління та за його особистим проханням призначено на посаду провідного фахівця (спеціального зв`язку) Головного управління.

Відповідно до зазначеного наказу позивач приступив до виконання службових обов`язків за новою посадою з 14.06.2019 року з посадовим окладом згідно з 22 тарифним розрядом.

Як зазначено відповідачем у доповідній записці управління фінансового забезпечення від 07.10.2026 року №57 05/01-135/57 05/01, у зв`язку з переведенням позивача на іншу посаду його посадовий оклад з 14.06.2019 року зменшився з 5070 грн до 4790 грн.

Наказом Головного управління ДСНС України у Луганській області від 20.07.2020 року №230 позивачу присвоєно чергове спеціальне звання капітана служби цивільного захисту, у зв`язку із чим оклад за спеціальним званням з 20.07.2020 року збільшився з 1200 грн до 1270 грн.

Крім того, наказом Головного управління ДСНС України у Луганській області від 14.05.2021 року №120 капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , провідного фахівця (спеціального зв`язку) Головного управління, у зв`язку із проведенням організаційно-штатних заходів призначено на посаду провідного фахівця (спеціального зв`язку) Головного управління з посадовим окладом згідно з 22 тарифним розрядом.

Зазначеним наказом визначено, що до виконання службових обов`язків за відповідною посадою позивач приступив з 14.05.2021 року.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління ДСНС України у Луганській області від 31.01.2023 року №59 «Про кадрові питання» капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , провідного фахівця (спеціального зв`язку) Головного управління, звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України за пунктом 176 підпунктом 3 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (за станом здоров`я).

Зазначеним наказом позивача виключено з кадрів ДСНС та зі списків особового складу Головного управління з 31.01.2023 року.

При цьому вислуга років позивача станом на 31.01.2023 року становила: календарна - 26 років 07 місяців 12 днів, пільгова - 04 роки 06 місяців 12 днів, загальна - 31 рік 01 місяць 24 дні.

Підставами для звільнення визначено, зокрема, рапорт позивача та довідку лікарсько-експертної комісії ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області від 15.12.2022 року №1524/21.

Таким чином, судом встановлено, що протягом спірного періоду з 01.03.2018 року по 31.01.2023 року позивач перебував на службі цивільного захисту та отримував грошове забезпечення відповідно до займаної посади, спеціального звання, вислуги років та встановлених додаткових видів грошового забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача звернулася до Головного управління ДСНС України у Луганській області із заявою щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.01.2023 року з урахуванням положень абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку №1078.

Листом від 25.12.2025 року відповідач надав представнику позивача копію довідки щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, зі змісту якої, за твердженням представника позивача, вбачається, що протягом спірного періоду індексація-різниця грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне грошове забезпечення, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на працю, а також право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Правовідносини, пов`язані з проходженням служби цивільного захисту та грошовим забезпеченням осіб рядового і начальницького складу, регулюються Кодексом цивільного захисту України, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру.

Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України передбачено гарантії грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 визначено, що грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності грошових доходів громадян визначені Законом України від 03.07.1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законодавством механізмом підвищення грошових доходів, який дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації, який становить 103 відсотки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексація грошових доходів проводиться в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Особливості проведення індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) визначені пунктом 5 Порядку №1078.

За змістом абзаців першого та другого пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці такого підвищення приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення.

Відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Натомість абзацом четвертим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078 у місяці підвищення тарифної ставки (окладу) враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається поточна індексація, яка виникає внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації.

Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що законодавством передбачено два взаємопов`язані, але самостійні механізми індексації грошового забезпечення: поточну індексацію та індексацію-різницю.

Поточна індексація виникає внаслідок перевищення індексом споживчих цін установленого порогу індексації.

Водночас право на індексацію-різницю виникає у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму можливої індексації.

Отже, нарахування та виплата поточної індексації не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку визначити наявність підстав для нарахування індексації-різниці.

Щодо правових висновків Верховного Суду стосовно індексації-різниці.

Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21 сформулював правовий висновок щодо застосування абзаців третього, четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку №1078.

Верховний Суд зазначив, що з 01.12.2015 року Порядок №1078 не містить поняття фіксованої суми індексації, проте передбачає механізм індексації-різниці, право на яку виникає у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації.

У зазначеній постанові Верховний Суд визначив обставини, які необхідно встановити для правильного вирішення спору щодо індексації-різниці, а саме:

розмір підвищення грошового доходу особи у місяці підвищення тарифних ставок (окладів);

суму можливої індексації, яка склалася у відповідному місяці;

співвідношення зазначених величин;

наявність підстав для визначення та виплати різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

При цьому Верховний Суд наголосив, що повноваження суб`єкта владних повноважень щодо нарахування та виплати індексації-різниці не є дискреційними, оскільки відповідний обов`язок безпосередньо встановлений законодавством.

Аналогічні правові підходи до застосування пункту 5 Порядку №1078 викладені у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21 та від 28.06.2024 року у справі №200/2319/23.

Зазначені висновки мають значення для вирішення цієї справи, оскільки предметом спору є саме нарахування та виплата індексації-різниці, а не лише поточної індексації грошового забезпечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Щодо визначення місяця підвищення доходу та величини приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в Головному управлінні ДСНС України у Луганській області, а з 01.03.2018 року відбулося підвищення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальними званнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.

Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення грошового доходу позивача в розумінні пункту 5 Порядку №1078.

Водночас для визначення суми можливої індексації в березні 2018 року необхідно встановити, який місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) підлягав застосуванню до грошового забезпечення позивача до березня 2018 року.

У постанові від 04.04.2024 року у справі №160/4155/22 Верховний Суд виходив із того, що для відповідної категорії військовослужбовців, посадові оклади яких востаннє були підвищені в січні 2008 року, величина приросту індексу споживчих цін для визначення суми можливої індексації у березні 2018 року становила 253,30%.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2024 року у справі №580/602/22 також досліджував питання визначення січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для відповідних військовослужбовців.

Разом із тим суд зазначає, що правовий висновок щодо застосування січня 2008 року не означає автоматичного поширення цього місяця на всі категорії осіб, які отримують грошове забезпечення.

Для правильного застосування пункту 5 Порядку №1078 необхідно встановити фактичне нормативне підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою, з урахуванням особливостей правового регулювання грошового забезпечення конкретної категорії службовців.

Як установлено судом, позивач проходив службу цивільного захисту, а не військову службу у Збройних Силах України.

При цьому відповідно до наданої відповідачем довідки про нарахування індексації грошового забезпечення за січень та лютий 2018 року як місяць підвищення доходу застосовано січень 2016 року.

Так, за січень та лютий 2018 року відповідачем визначено належну суму поточної індексації в розмірі 422,88 грн щомісячно.

Водночас позивач у своєму розрахунку виходить із величини приросту індексу споживчих цін 253,30%, що відповідає розрахунку, здійсненому із застосуванням січня 2008 року як місяця останнього підвищення тарифних ставок (окладів).

Отже, матеріали справи містять відомості про застосування сторонами різних вихідних показників для обчислення індексації грошового забезпечення.

Суд зазначає, що визначення місяця підвищення доходу не належить до дискреційних повноважень відповідача, а повинно здійснюватися відповідно до положень Порядку №1078 та нормативно-правових актів, якими встановлено посадові оклади відповідної категорії осіб.

Саме по собі зазначення відповідачем січня 2016 року у довідці про індексацію не є безумовним доказом правильності його застосування.

Водночас і застосування позивачем показника 253,30% потребує підтвердження того, що для відповідної посади особи начальницького складу служби цивільного захисту останнє нормативне підвищення тарифної ставки (окладу) до березня 2018 року відбулося саме в січні 2008 року.

Суд наголошує, що зазначені обставини мають визначальне значення для встановлення конкретного розміру індексації-різниці, оскільки величина приросту індексу споживчих цін безпосередньо впливає на суму можливої індексації в березні 2018 року.

Щодо розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року.

Відповідно до довідки Головного управління ДСНС України у Луганській області про розмір та склад грошового забезпечення позивача за лютий і березень 2018 року, у лютому 2018 року позивачу нараховано грошове забезпечення в загальній сумі 13 275,22 грн, а в березні 2018 року - 13 486,29 грн.

При цьому до зазначених сум включено винагороду за участь в антитерористичній операції, яка у довідці відповідача визначена як виплата разового характеру.

Розмір зазначеної винагороди за лютий 2018 року становив 1780,64 грн, а за березень 2018 року - 942,86 грн.

З огляду на положення абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078 при визначенні розміру підвищення грошового доходу в березні 2018 року підлягають врахуванню складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Відтак без урахування винагороди за участь в антитерористичній операції сума грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становила 11 494,58 грн, а за березень 2018 року - 12 543,43 грн.

Таким чином, розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року становив 1048,85 грн.

Водночас у позовній заяві представник позивача зазначає, що сума можливої індексації у березні 2018 року становила 4463,15 грн, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,30%.

За таким розрахунком сума індексації-різниці становила б 3414,30 грн щомісячно.

Проте суд зазначає, що правильність зазначеного розрахунку залежить від обґрунтованості застосування саме січня 2008 року як місяця останнього нормативного підвищення посадового окладу позивача.

За наявності в матеріалах справи довідки відповідача, в якій для січня та лютого 2018 року застосовано січень 2016 року, суд не може визнати розрахунок позивача остаточно підтвердженим виключно на підставі наведених ним арифметичних показників.

Водночас суд враховує, що відповідач не надав належного розрахунку, який би підтверджував здійснення порівняння розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року із сумою можливої індексації відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 5 Порядку №1078.

Більше того, у доповідній записці управління фінансового забезпечення від 07.10.2026 року відповідач зазначив, що питання щодо наявності у позивача права на індексацію-різницю не вирішувалося.

Отже, відповідач не здійснив належної перевірки умов виникнення права позивача на індексацію-різницю, що свідчить про неналежне виконання покладених на нього обов`язків щодо застосування пункту 5 Порядку №1078.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення без належного визначення права позивача на індексацію-різницю не відповідають вимогам законодавства.

Водночас за відсутності належного підтвердження місяця останнього нормативного підвищення посадового окладу позивача суд не вбачає достатніх підстав для визначення індексації-різниці саме в розмірі 3414,30 грн щомісячно та загальній сумі 198 029,40 грн.

За таких обставин ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити належний розрахунок індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року відповідно до абзаців третього, четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку №1078, із визначенням місяця останнього нормативного підвищення тарифної ставки (посадового окладу), суми можливої індексації у березні 2018 року та розміру підвищення грошового доходу, і виплатити належні суми за наявності встановлених законом підстав.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації-різниці за січень 2023 року.

Надаючи оцінку позовним вимогам у частині нарахування та виплати індексації-різниці за період з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року, суд зазначає наступне.

Законом України від 03.11.2022 року №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», який набрав чинності з 01.01.2023 року, встановлено особливості правового регулювання індексації грошових доходів населення у 2023 році.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №2710-IX на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Отже, законодавцем тимчасово зупинено дію спеціального закону, яким визначено правові підстави та механізм проведення індексації грошових доходів населення.

У постанові від 28.06.2024 року у справі №200/2319/23 Верховний Суд досліджував правове регулювання індексації-різниці, зокрема її щомісячний характер та умови нарахування відповідно до пункту 5 Порядку №1078.

У подальшому Верховний Суд у постанові від 30.09.2026 року у справі №200/5193/23 дійшов висновку, що зупинення дії Закону №1282-XII на 2023 рік виключало правові підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 року.

При цьому Верховний Суд послався також на постанову від 18.12.2025 року у справі №380/5270/24, у якій сформульовано аналогічний підхід до застосування законодавства про індексацію у 2023 році.

Суд враховує, що зупинення дії Закону №1282-XII на 2023 рік не припиняє права особи на отримання сум індексації, які підлягали нарахуванню та виплаті до 01.01.2023 року.

Водночас зазначене законодавче обмеження поширюється на правовідносини щодо нарахування індексації грошового забезпечення протягом 2023 року, у тому числі на індексацію-різницю, право на яку виникло в попередніх періодах.

Таким чином, відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про одночасне відрахування 1,5% військового збору.

Надаючи оцінку позовним вимогам у частині зобов`язання відповідача здійснити виплату індексації-різниці грошового забезпечення з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, суд зазначає наступне.

Порядок нарахування, утримання та сплати військового збору визначається пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 1.4 зазначеного пункту нарахування, утримання та сплата військового збору здійснюються у порядку, встановленому розділом IV Податкового кодексу України, з урахуванням передбачених законодавством особливостей.

За змістом підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент зобов`язаний утримувати податок із суми оподатковуваного доходу відповідно до встановлених законом правил.

Отже, обов`язок щодо нарахування, утримання та перерахування військового збору виникає безпосередньо на підставі положень податкового законодавства.

При цьому визначення конкретної ставки військового збору здійснюється з урахуванням характеру доходу, часу його нарахування та виплати, а також відповідних положень Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що предметом розгляду цієї адміністративної справи є правомірність нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, а не виконання відповідачем обов`язків податкового агента.

Матеріали справи не містять доказів фактичного нарахування та виплати відповідачем спірної індексації-різниці із застосуванням неправильної ставки військового збору.

Також позивачем не доведено існування на час звернення до суду самостійного спору щодо неправомірного утримання військового збору із сум індексації-різниці.

За таких обставин суд зазначає, що покладення на відповідача обов`язку здійснити відрахування військового збору саме за ставкою 1,5% фактично означало б попереднє визначення судом порядку виконання податкового обов`язку, порушення якого в межах цієї справи не встановлено.

Відповідно до завдань адміністративного судочинства судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси особи, а не ймовірні порушення, які можуть виникнути в майбутньому.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення з одночасним відрахуванням саме 1,5% військового збору є передчасними та задоволенню не підлягають.

При цьому відмова в задоволенні зазначених вимог не звільняє відповідача від обов`язку дотримуватися положень податкового законодавства під час фактичного нарахування та виплати належних позивачу сум.

Щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

Надаючи оцінку вимозі позивача про здійснення компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 право на відповідну компенсацію мають, зокрема, особи рядового і начальницького складу ДСНС, а також особи, звільнені зі служби, щодо виплат, право на які виникло у зв`язку з виконанням службових обов`язків.

Згідно з пунктами 3 та 5 Порядку №44 компенсація здійснюється шляхом рівноцінного та повного відшкодування сум податку на доходи фізичних осіб, утриманих із відповідного грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2018 року у справі №812/1048/17 зазначив, що механізм грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб передбачає відшкодування утриманого податку одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Судом встановлено, що право на спірну індексацію грошового забезпечення, за наявності передбачених законом умов, виникло у позивача під час проходження служби цивільного захисту.

Отже, звільнення позивача зі служби 31.01.2023 року не є самостійною підставою для позбавлення його права на компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, утриманих із виплат, право на які виникло під час проходження служби.

За таких обставин суд доходить висновку, що при здійсненні виплати належної позивачу індексації-різниці відповідач зобов`язаний забезпечити компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації.

Правове регулювання питань компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати здійснюється Законом України від 19.10.2000 року №2050-III та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Відповідно до статті 2 Закону №2050-III компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які не мають разового характеру.

Згідно зі статтею 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється з урахуванням суми невиплаченого доходу за відповідний місяць після утримання податків та обов`язкових платежів і величини індексу інфляції за період невиплати.

Статтею 4 Закону №2050-III встановлено, що виплата компенсації здійснюється в тому самому місяці, у якому виплачується відповідна заборгованість.

Верховний Суд у постановах від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 року у справі №240/6583/20 виходив із того, що право на компенсацію втрати частини доходів пов`язане з порушенням установлених строків виплати належного особі доходу.

При цьому відсутність попереднього нарахування відповідних сум не виключає можливості виникнення права на компенсацію.

Отже, не нарахування відповідачем індексації-різниці саме по собі не може бути підставою для відмови у виплаті компенсації втрати частини доходів.

Водночас судом встановлено, що на момент розгляду цієї справи належні позивачу суми індексації-різниці не були визначені та виплачені відповідачем.

З огляду на наведене суд вважає, що питання щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів має вирішуватися відповідачем одночасно з погашенням заборгованості з індексації грошового забезпечення, з урахуванням фактичного періоду затримки та вимог Закону №2050-III і Порядку №159.

При цьому відсутність на час розгляду справи остаточної дати виплати заборгованості не позбавляє позивача права на відповідну компенсацію та не звільняє відповідача від обов`язку здійснити її нарахування за наявності передбачених законодавством умов.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши доводи позивача та заперечення відповідача, проаналізувавши положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та врахувавши правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Зокрема, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо протиправності дій відповідача, який не здійснив належного визначення права позивача на індексацію-різницю за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року відповідно до абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку №1078.

Водночас заявлений позивачем розрахунок індексації-різниці в загальній сумі 201 443,70 грн не може бути прийнятий судом у повному обсязі, оскільки включає січень 2023 року, протягом якого дію Закону №1282-XII було зупинено, а також ґрунтується на застосуванні величини приросту індексу споживчих цін 253,30%, правомірність використання якої саме щодо позивача як особи начальницького складу служби цивільного захисту потребує належного підтвердження.

За таких обставин суд вважає належним способом захисту порушеного права позивача зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року відповідно до пункту 5 Порядку №1078 із правильним визначенням місяця останнього нормативного підвищення посадового окладу, величини приросту індексу споживчих цін та розміру підвищення грошового доходу в березні 2018 року, і виплатити належні суми за наявності передбачених законом підстав, з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

У задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації-різниці за січень 2023 року необхідно відмовити.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити виплату індексації-різниці з одночасним відрахуванням саме 1,5% військового збору, оскільки виконання такого обов`язку врегульовано податковим законодавством, а порушення відповідного права позивача в межах цієї справи не встановлено.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Тож, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Зазначене вище в сукупності свідчить про обґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для часткове задоволення заявлених вимог.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання дій та бездіяльності протиправним, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року без належного застосування положень абзаців третього, четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у частині визначення наявності права на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року відповідно до положень абзаців третього, четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із визначенням місяця останнього нормативного підвищення тарифної ставки (посадового окладу), величини приросту індексу споживчих цін, суми можливої індексації у березні 2018 року та розміру підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року, який становив 1048,85 грн, та здійснити нарахування і виплату належної суми індексації-різниці грошового забезпечення за зазначений період з урахуванням раніше виплачених сум індексації-різниці, з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник