Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №160/29163/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №160/29163/26

Суддя: Прудник Сергій Володимирович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуСправа № 160/29163/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.09.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 15.09.2026 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 22.07.2026 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2021 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що під час призначення пенсії для її обчислення відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн. На переконання позивача, відповідно до положень частини другої статті 42 Закону України №1058-IV раніше призначені пенсії підлягають щорічному перерахунку з 01 березня шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався під час обчислення пенсії, із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення. Позивач посилається на постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118, від 24.02.2023 року №168, від 23.02.2024 року №185, від 25.02.2025 року №209 та від 25.02.2026 року №236, якими передбачено проведення індексації пенсій із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати в розмірах 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 відповідно. У зв`язку із цим 22.07.2026 року позивач через свого представника звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку (індексації) пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, а також просила надати актуальні розрахунки з матеріалів пенсійної справи станом на липень 2026 року. Проте листом від 07.08.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у запропонований нею спосіб. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки, на її переконання, відповідач неправильно застосував положення пенсійного законодавства щодо щорічної індексації раніше призначених пенсій, унаслідок чого не забезпечив належного збільшення показника середньої заробітної плати, який використовується для обчислення її пенсії. Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилається на положення статті 46 Конституції України, статей 27, 40, 42 Закону України №1058-IV, статей 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а також Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124. На думку позивача, законодавчо встановлений механізм індексації пенсій спрямований на забезпечення збереження купівельної спроможності пенсійних виплат в умовах зростання споживчих цін та середньої заробітної плати, а тому відповідач зобов`язаний здійснювати відповідні перерахунки із застосуванням передбачених законодавством коефіцієнтів збільшення. Позивач наголошує, що положення частини другої статті 42 Закону України №1058-IV передбачають проведення щорічного перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, тоді як нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України визначають механізм реалізації такого перерахунку. Відтак, на переконання позивача, незастосування відповідачем відповідних коефіцієнтів збільшення безпосередньо до показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн призвело до неправильного визначення розміру належної їй пенсії та порушення гарантованого державою права на належне пенсійне забезпечення. Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні відповідного перерахунку пенсії протиправними, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом з метою захисту порушеного права на належний розмір пенсійних виплат.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 17.09.2026 року передана судді Пруднику С.В.

21.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 11.06.2021 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При призначенні пенсії позивачу відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Як убачається з матеріалів пенсійної справи та наданих відповідачем розрахунків, у подальшому пенсія позивача неодноразово перераховувалася у зв`язку зі змінами пенсійного законодавства, проведенням щорічної індексації пенсій та встановленням відповідних доплат до пенсійних виплат.

22.07.2026 року представник позивача - адвокат Дзісь Андрій Романович звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії.

У зазначеній заяві представник позивача просив здійснити перерахунок (індексацію) та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Крім того, представник позивача просив надати актуальні розрахунки з матеріалів пенсійної справи станом на липень 2026 року, зокрема протоколи-рішення, розрахунок страхового стажу та розрахунок заробітної плати, а також повідомити про результати розгляду заяви.

За результатами розгляду вказаного звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 07.08.2026 року №71332/К-0400-26 повідомило позивача про порядок проведення перерахунків пенсії та застосування відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.

Зі змісту зазначеного листа та доданих до нього розрахунків убачається, що позивачу проводилися перерахунки пенсії з 01.03.2022 року, 01.03.2023 року, 01.03.2024 року, 01.03.2025 року та 01.03.2026 року.

Зокрема, відповідач повідомив, що під час перерахунку пенсії з 01.03.2022 року застосовано показник середньої заробітної плати, збільшений на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11 та 1,14, який становив 7405,03 грн. При цьому позивачу встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135,00 грн.

З 01.03.2023 року відповідачем проведено черговий перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197, за результатами якого показник середньої заробітної плати становив 8913,83 грн.

З 01.03.2024 року проведено перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796, а з 01.03.2025 року - черговий перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209.

Водночас відповідач зазначив, що під час проведення перерахунків пенсії застосовував положення Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, та відповідних постанов Кабінету Міністрів України щодо індексації пенсійних виплат.

З наданих відповідачем пояснень убачається, що пенсійний орган не здійснив перерахунок пенсії у спосіб, запропонований позивачем, а саме шляхом послідовного застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 безпосередньо до показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Натомість відповідач виходив із показників середньої заробітної плати, визначених за механізмом проведення індексації пенсій відповідно до Порядку №124, та застосовував передбачені відповідними постановами Кабінету Міністрів України підвищення і доплати.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність спору між сторонами щодо правомірності застосованого відповідачем механізму індексації пенсії позивача, зокрема щодо визначення показника середньої заробітної плати, до якого мають застосовуватися щорічні коефіцієнти збільшення.

При цьому суд зазначає, що сам факт проведення відповідачем щорічних перерахунків пенсії не свідчить про відсутність спору, оскільки позивач оскаржує не лише результати таких перерахунків, а насамперед порядок визначення розрахункової величини середньої заробітної плати, використаної для обчислення належних їй пенсійних виплат.

Не погоджуючись із застосованим відповідачем механізмом перерахунку пенсії та вважаючи, що її право на належну індексацію пенсійних виплат порушено, ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із цим позовом.

Отже, предметом судового розгляду в цій справі є встановлення правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії позивача та наявності правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити з 22.07.2026 року перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права особи на соціальний захист, реалізація якого повинна забезпечуватися державою відповідно до принципів верховенства права, юридичної визначеності, рівності перед законом та недопущення необґрунтованого звуження змісту й обсягу існуючих прав.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 27 Закону №1058-IV встановлено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп Ч Кс,

де П - розмір пенсії у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та індивідуального коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи.

Отже, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні є одним із визначальних елементів формули обчислення пенсії, від величини якого безпосередньо залежить розмір пенсійної виплати.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 пенсію за віком призначено з 11.06.2021 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Таким чином, саме зазначений показник був використаний відповідачем як складова формули обчислення пенсії позивача відповідно до статей 27 та 40 Закону №1058-IV.

Вирішуючи питання щодо правомірності проведеної відповідачем індексації пенсії, суд виходить із такого.

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням вимог зазначеної норми Закону.

Аналіз наведених положень свідчить, що законодавець визначив об`єкт індексації - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи.

При цьому частина друга статті 42 Закону №1058-IV не встановлює, що для проведення індексації всіх пенсій незалежно від року їх призначення повинен застосовуватися виключно показник середньої заробітної плати, визначений станом на 01.10.2017 року.

Також зазначена норма не передбачає позбавлення права на збільшення відповідного показника осіб, яким пенсію призначено у 2020-2023 роках із застосуванням більш високого показника середньої заробітної плати, ніж той, що використовувався для обчислення пенсій у попередні роки.

Відтак, правове значення має саме той показник середньої заробітної плати, який фактично застосований при обчисленні пенсії конкретної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).

Пунктом 1 Порядку №124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктами 2 та 3 цього Порядку визначено види пенсій, що підлягають перерахунку, а також умови проведення такого перерахунку залежно від дати призначення пенсії.

Відповідно до пункту 4 Порядку №124 перерахунок пенсій проводиться щороку з 1 березня.

Водночас положення пункту 5 Порядку №124 передбачають використання під час індексації показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсій станом на 01.10.2017 року, з урахуванням установлених коефіцієнтів збільшення.

Суд звертає увагу, що застосування зазначеного положення підзаконного нормативно-правового акта не може призводити до звуження змісту права на індексацію пенсії, гарантованого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, у разі суперечності між положеннями Закону №1058-IV та Порядку №124 пріоритетному застосуванню підлягають приписи Закону №1058-IV як нормативно-правового акта вищої юридичної сили.

Суд наголошує, що Кабінет Міністрів України, реалізуючи надані йому законом повноваження щодо визначення порядку проведення індексації пенсій, не вправі змінювати встановлений законом об`єкт індексації таким чином, щоб це призводило до фактичного незастосування передбаченого законом механізму збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії особі.

Зазначене узгоджується із принципом верховенства права, відповідно до якого реалізація права особи на соціальний захист повинна забезпечуватися на підставі закону, а не обмежуватися положеннями підзаконних нормативно-правових актів.

Вирішальне значення для розгляду цієї справи мають висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV у взаємозв`язку з положеннями Порядку №124.

Так, у постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 Верховний Суд дійшов висновку, що індексація пенсій відповідно до Закону №1058-IV повинна проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, який фактично застосовувався при обчисленні конкретної пенсії, а не умовно встановленого базового показника станом на 01.10.2017 року.

Верховний Суд наголосив, що у випадку суперечності положень підзаконного нормативно-правового акта приписам закону застосуванню підлягає закон як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

Аналогічне правове питання стало предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №200/5836/24.

У постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 Верховний Суд у складі зазначеної судової палати сформулював правовий висновок щодо порядку індексації пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки.

Зокрема, у пункті 93 постанови Верховний Суд зазначив, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

У пункті 94 цієї постанови Верховний Суд дійшов висновку, що під час проведення перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках відповідно до Закону №1058-IV, у зв`язку зі щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

У пункті 95 постанови Верховний Суд наголосив, що Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV.

У пункті 96 постанови Верховний Суд констатував протиправність застосування положень пункту 5 Порядку №124 при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року в спосіб, що суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 97 зазначеної постанови положення абзаців першого та другого пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення відповідної пенсії.

Особливе значення має те, що у пункті 98 постанови від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 судова палата не знайшла підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23.

Крім того, у пункті 99 постанови Верховний Суд визнав неправомірними дії пенсійного органу, який замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника середньої заробітної плати, що безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії, встановив пенсіонеру щомісячні доплати в розмірах 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн відповідно.

Отже, Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого встановлення фіксованих щомісячних доплат до пенсії замість проведення належної індексації показника середньої заробітної плати, який фактично використовувався для обчислення пенсії, не відповідає вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Суд зазначає, що правовідносини, які розглядалися Верховним Судом у справі №200/5836/24, є подібними до правовідносин у цій адміністративній справі, оскільки в обох випадках спір виник щодо застосування коефіцієнтів індексації до показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

При цьому обставини призначення пенсії позивачу у 2021 році не змінюють правової природи спірних правовідносин та не є підставою для незастосування наведених висновків Верховного Суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, суд при вирішенні цієї справи враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, яка є визначальною для правильного застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV у спірних правовідносинах.

Щодо застосування коефіцієнтів індексації за 2022-2026 роки.

Судом встановлено, що позивач просить здійснити індексацію пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн із застосуванням коефіцієнтів, визначених постановами Кабінету Міністрів України за 2022-2026 роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 передбачено проведення з 01.03.2022 року перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 передбачено проведення з 01.03.2023 року відповідного перерахунку із застосуванням коефіцієнта 1,197.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 установлено проведення перерахунку пенсій з 01.03.2024 року із застосуванням коефіцієнта 1,0796.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,115.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 установлено проведення з 01.03.2026 року перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121.

Водночас постановами №209 та №236 передбачено окремі коефіцієнти збільшення для пенсій, призначених у різні роки. Зокрема, постановою №236 для пенсій, призначених із застосуванням показників середньої заробітної плати, які враховувалися при призначенні пенсій у 2021 та 2022 роках, передбачено коефіцієнт 1,061 за визначених цією постановою умов.

Проте суд вважає, що наведені положення підзаконних нормативно-правових актів підлягають застосуванню з урахуванням вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV та правових висновків Верховного Суду щодо необхідності збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який враховувався під час обчислення пенсії конкретної особи.

Суд зазначає, що запровадження диференційованих коефіцієнтів збільшення залежно від року призначення пенсії не може саме по собі бути підставою для незастосування приписів закону, який має вищу юридичну силу.

При цьому положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV визначають загальний механізм щорічного збільшення показника середньої заробітної плати, а тому застосування відповідних постанов Кабінету Міністрів України повинно забезпечувати реалізацію цього механізму, а не призводити до його фактичного обмеження.

З огляду на зазначене суд доходить висновку, що встановлені відповідачем доплати та проведені перерахунки не можуть вважатися належним виконанням вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV у разі, якщо при цьому не забезпечено збільшення показника середньої заробітної плати, який фактично враховувався під час обчислення пенсії позивача.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зазначає, що ОСОБА_1 з 11.06.2021 року призначено пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Вказана обставина підтверджується матеріалами пенсійної справи та не є спірною між сторонами.

Разом із тим із листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.08.2026 року №71332/К-0400-26 та доданих до нього розрахунків убачається, що відповідач під час проведення перерахунків пенсії позивача застосовував показники середньої заробітної плати, визначені відповідно до механізму Порядку №124.

Зокрема, відповідач повідомив про застосування під час перерахунку пенсії з 01.03.2022 року показника середньої заробітної плати в розмірі 7405,03 грн, а з 01.03.2023 року - 8913,83 грн.

Натомість пенсійним органом не здійснено послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти, визначені відповідними постановами Кабінету Міністрів України за 2022-2026 роки, у спосіб, про який просила позивач.

Таким чином, відповідач фактично застосував інший механізм індексації пенсії, ніж той, що випливає з правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, стосовно індексації пенсій за 2022-2024 роки.

Суд враховує, що Верховний Суд у зазначеній постанові прямо вказав на неправомірність встановлення фіксованих доплат замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії.

Відповідно, застосування відповідачем іншого показника середньої заробітної плати, ніж той, який використовувався при призначенні пенсії позивача, не узгоджується із зазначеним правовим висновком Верховного Суду.

Суд також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформульовано правовий підхід, відповідно до якого за наявності неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади повинні застосовувати підхід, найбільш сприятливий для особи.

Зазначений правовий підхід підлягає врахуванню і під час вирішення спорів щодо пенсійного забезпечення, оскільки неоднозначність нормативного регулювання не повинна призводити до безпідставного звуження обсягу соціальних прав особи.

Водночас застосування принципу найбільш сприятливого для особи тлумачення не звільняє суд від обов`язку перевірити зміст нормативних положень, які регулюють відповідні правовідносини, та визначити, чи дійсно між ними існує суперечність.

У цій справі суд виходить із того, що пріоритетним є застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV у тлумаченні, наданому Верховним Судом у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.

Суд звертає увагу, що обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача як суб`єкта владних повноважень.

При цьому наявність у матеріалах справи розрахунків проведених перерахунків пенсії сама по собі не доводить їх відповідності вимогам закону, якщо використаний механізм обчислення суперечить правовому регулюванню, встановленому нормативно-правовим актом вищої юридичної сили.

Отже, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням до показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796.

Стосовно коефіцієнтів 1,115 та 1,121 суд виходить із необхідності послідовного застосування правового підходу щодо пріоритетності положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV над підзаконними нормативно-правовими актами, які встановлюють інший порядок визначення розрахункової величини середньої заробітної плати.

З огляду на наведене суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що належна індексація її пенсії повинна здійснюватися шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який використовувався при призначенні пенсії, із застосуванням установлених на відповідні роки коефіцієнтів.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що ефективний спосіб судового захисту повинен забезпечувати не лише формальне встановлення факту протиправності дій суб`єкта владних повноважень, але й реальне поновлення порушеного права особи.

У даному випадку визнання протиправними дій відповідача без покладення на нього обов`язку здійснити належний перерахунок пенсії не забезпечить повного та ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення.

Оскільки спір виник щодо правильності застосування норм матеріального права, а не щодо встановлення нових обставин, які потребують реалізації відповідачем дискреційних повноважень, суд вважає належним способом захисту порушеного права зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії.

При цьому суд враховує, що позивач просить провести перерахунок пенсії з 22.07.2026 року, тобто з дати звернення до пенсійного органу із заявою про проведення індексації.

З огляду на межі заявлених позовних вимог та встановлені обставини справи суд вважає можливим визначити зазначену дату початком перерахунку пенсії.

Перерахунок пенсії повинен бути проведений з урахуванням фактично виплачених позивачу сум пенсійного забезпечення за відповідний період, оскільки судове рішення має забезпечувати відновлення порушеного права без подвійного нарахування та виплати одних і тих самих сум.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення належної індексації пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача здійснити з 22.07.2026 року перерахунок і виплату пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1065 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1065 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 22.07.2026 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1065 грн. (одна тисяча шістдесят п`ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua