Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №160/14876/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуСправа № 160/14876/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К. І.

за участі секретаря судового засідання Мірошніченко В.С.

представника позивача Ратушного В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовною заявою Повного товариства «Ломбард «Гарант» «Імперіал» Батура Р.В. і Компанія» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, –

УСТАНОВИВ:

22.05.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Повного товариства «Ломбард «Гарант» «Імперіал» Батура Р.В. і Компанія» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07 січня 2025 року №0010162409 форми «Д»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07 січня 2025 року №0010182409 форми «Д»;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 44118658) внести відомості до інтегрованої автоматизованої інформаційно-аналітичної системи щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 07 січня 2025 №0010162409 форми «Д» та 07 січня 2025 №0010182409 форми «Д».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 (суддя Царікова О.В.) позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.01.2025 № 0010162409 та № 0010182409, у задоволенні вимоги про зобов`язання внести відомості до інтегрованої автоматизованої інформаційно-аналітичної системи відмовлено, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 24 224,00 грн. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2026 (адміністративне провадження № К/990/25642/26) касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково: рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2026 скасовано в частині задоволення позовних вимог, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині рішення та постанову залишено без змін. Питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу суди апеляційної та касаційної інстанцій не вирішували.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2026 позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.01.2025 № 0010162409 та № 0010182409, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 24 224,00 грн. У цьому рішенні суд зазначив, що питання про витрати на професійну правничу допомогу буде вирішено після надходження відповідних доказів шляхом ухвалення додаткового рішення в порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

21.10.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до суду надійшла заява представника позивача – адвоката Ратушного В.В. про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог виходячи із загального розміру витрат 160 000,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що між позивачем та Адвокатським бюро Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС» укладено договір про надання правової допомоги від 03.11.2021 № 356, а специфікаціями до нього сторони погодили фіксовану вартість послуг за кожну стадію розгляду справи: 50 000,00 грн – за супровід судового оскарження податкових повідомлень-рішень у суді першої інстанції (специфікація № 5 від 14.04.2025), 30 000,00 грн – за представництво в апеляційному провадженні (специфікація № 6 від 14.01.2026), 30 000,00 грн – за представництво в касаційному провадженні (специфікація № 8 від 27.06.2026) та 50 000,00 грн – за правову допомогу під час нового розгляду справи судом першої інстанції (специфікація № 9 від 13.08.2026); усі суми позивачем сплачено. З посиланням на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 910/18489/20 представник позивача зазначив, що в разі скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд судові витрати всіх стадій розподіляє суд, який ухвалює остаточне рішення. Предметом правничої допомоги за всіма специфікаціями були виключно вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, які задоволено в повному обсязі, тому, на думку представника позивача, підстав для пропорційного зменшення витрат немає, а їх розмір є співмірним із ціною позову (17 818 478,38 грн), складністю справи, яка розглядалась у трьох інстанціях і повторно судом першої інстанції з дослідженням висновку судово-економічної експертизи та допитом експерта, та обсягом наданих послуг.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2026 заяву призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 26.10.2026, відповідачу запропоновано до початку судового засідання подати письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, зокрема клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з доказами на їх підтвердження.

23.10.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача Попенко Ю.К. до суду надійшло клопотання, яке за змістом є запереченнями на заяву про ухвалення додаткового рішення. Відповідач просить відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що в заяві не обґрунтовано відповідність заявлених витрат критеріям, визначеним частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема час, витрачений адвокатом, обсяг наданих послуг і виконаних робіт, та не надано детального опису робіт, виконаних адвокатом; документи на обґрунтування витрат складено на підставі розрахунків самого позивача та (або) його адвоката, і вони не підтверджені об`єктивними та належними доказами; заявлений розмір витрат є значним, завищеним, неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт і непропорційним до предмета спору. На обґрунтування своїх доводів відповідач послався на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови та ухвалу Верховного Суду 2018–2019 років щодо детального опису робіт і часу, витраченого адвокатом, а також на практику Європейського суду з прав людини.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце його проведення повідомлений належним чином, що відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши заяву, додані до неї докази, заперечення відповідача та матеріали справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частиною третьою цієї статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви; додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи; у разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

За частинами третьою, п`ятою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; у такому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як установлено рішенням суду від 19.10.2026, позивач у відповіді на відзив навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, пов`язаних з новим розглядом справи, і до закінчення судових дебатів заявив, що докази понесених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а в судових дебатах 19.10.2026 представник позивача цю заяву підтримав. Заяву про ухвалення додаткового рішення з доказами розміру витрат подано 21.10.2026, тобто в межах строку, встановленого частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, заява підлягає розгляду по суті, а питання про витрати позивача на професійну правничу допомогу, не вирішене рішенням суду від 19.10.2026, – вирішенню додатковим рішенням.

Вирішуючи питання про те, витрати яких стадій розгляду справи підлягають розподілу цим додатковим рішенням, суд виходить з того, що за частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до частини шостої цієї статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19.01.2022 у справі № 500/2632/19 (провадження № 11-436апп21) виснувала, що у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а судові витрати, пов`язані з розглядом касаційної скарги, підлягають розподілу за результатами нового розгляду спору та ухвалення остаточного рішення. В ухвалі від 21.09.2023 у справі № 910/18489/20 (пункти 6, 8, 9) Велика Палата Верховного Суду підтвердила цей висновок і зазначила, що розподіл судових витрат, у тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, має здійснюватися за наслідками вирішення усіх позовних вимог тим судом, який ухвалює остаточне рішення у справі.

Такого ж підходу дотримується Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду: у постановах від 22.10.2025 у справі № 380/16270/23, від 18.03.2026 у справі № 320/9656/23 та від 15.04.2026 у справі № 520/10221/25, скасовуючи судові рішення з направленням справ на новий розгляд або для продовження розгляду, суд касаційної інстанції судових витрат не розподіляв і зазначав, що їх розподіл, у тому числі витрат на правничу допомогу, здійснить суд, який ухвалить остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2026 у цій справі рішення суду першої інстанції від 09.12.2025 та постанову суду апеляційної інстанції від 05.05.2026 скасовано в частині задоволення позовних вимог з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним і касаційним переглядом справи, суди цих інстанцій не розподіляли, хоча у відзиві на касаційну скаргу позивач навів попередній розрахунок витрат цієї стадії та заявив, що докази буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду по суті справи; рішенням суду від 09.12.2025 розподілено лише судовий збір. Остаточне рішення у справі ухвалено цим судом 19.10.2026. Отже, саме цей суд за загальними правилами розподіляє витрати позивача на професійну правничу допомогу, понесені на всіх стадіях розгляду справи: під час первісного розгляду справи судом першої інстанції, апеляційного та касаційного перегляду і нового розгляду справи. До закінчення судових дебатів 19.10.2026 представник позивача заявив про подання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення і просив вирішити питання про розподіл судових витрат, не обмеживши цю вимогу витратами окремої стадії; докази подано 21.10.2026, тобто з дотриманням частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. У цій частині посилання представника позивача на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 910/18489/20 суд визнає обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 цього Кодексу визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами першою, другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 134 цього Кодексу для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до частини четвертої статті 134 цього Кодексу для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 цього Кодексу). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 цього Кодексу).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з частиною третьою цієї статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; при цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду: договір про надання правової допомоги від 03.11.2021 № 356, укладений між позивачем та Адвокатським бюро Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС», за пунктами 1.1, 2.1, 2.3 якого адвокатське бюро надає клієнту адвокатські послуги з представництва та захисту його прав в обсязі та на умовах, установлених договором і специфікаціями до нього, вартість послуг і порядок оплати визначаються в кожній специфікації окремо, а факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг; специфікації № 5 від 14.04.2025, № 6 від 14.01.2026, № 8 від 27.06.2026 і № 9 від 13.08.2026 до цього договору; рахунки на оплату № 90 від 14.04.2025, № 19 від 14.01.2026, № 142 від 27.06.2026 і № 180 від 13.08.2026; платіжні інструкції № 4673 від 21.04.2025 на суму 50 000,00 грн, № 5406 від 14.01.2026 на суму 30 000,00 грн, № 5862 від 29.06.2026 на суму 30 000,00 грн і № 5967 від 13.08.2026 на суму 50 000,00 грн, з посиланням у призначенні платежу на відповідні рахунки (платіжні інструкції № 4673 і № 5406) або специфікації (платіжні інструкції № 5862 і № 5967); акти надання послуг № 6 від 14.01.2026 на суму 50 000,00 грн (специфікація № 5), № 99 від 05.05.2026 на суму 30 000,00 грн (специфікація № 6), № 140 від 27.06.2026 на суму 30 000,00 грн (специфікація № 8) і № 190 від 13.08.2026 на суму 50 000,00 грн (специфікація № 9).

Повноваження адвокатів, які надавали позивачу правничу допомогу, підтверджено ордером серії АЕ № 1388396 від 20.05.2025, виданим Адвокатським бюро Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС» на підставі договору від 03.11.2021 № 356 адвокату Пихтіну К.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5966/10 від 24.03.2017), який подано разом з позовною заявою, та ордером серії АЕ № 1510463 від 30.06.2026, виданим адвокатом Ратушним В.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4710 від 13.03.2020) на підставі договору від 30.06.2026, за яким Адвокатське бюро Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС» залучило його до надання правничої допомоги своїм клієнтам. Інтереси позивача в судових засіданнях представляв також керуючий адвокатського бюро адвокат Казанцев С.В.

За специфікацією № 5 від 14.04.2025 предметом послуг є супровід процедур судового оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.01.2025 № 0010182409 на суму 1 359 348,80 грн та № 0010162409 на суму 16 459 129,58 грн, вартість послуг – 50 000,00 грн; послуги з супроводу судового процесу в апеляційній та касаційній інстанціях до цієї специфікації не включено. За специфікацією № 6 від 14.01.2026 предметом послуг є представництво у Третьому апеляційному адміністративному суді за апеляційною скаргою відповідача на рішення суду від 09.12.2025, вартість – 30 000,00 грн; за специфікацією № 8 від 27.06.2026 – представництво в Касаційному адміністративному суді за касаційною скаргою відповідача на рішення від 09.12.2025 та постанову від 05.05.2026, вартість – 30 000,00 грн; за специфікацією № 9 від 13.08.2026 – надання комплексу юридичних послуг із правової допомоги та представництва інтересів позивача в суді першої інстанції під час повторного розгляду справи після її повернення з Верховного Суду, що включає аналіз постанови касаційного суду, формування оновленої правової позиції, підготовку процесуальних документів та участь адвоката в судових засіданнях до ухвалення рішення по суті спору, вартість – 50 000,00 грн. У кожній специфікації заявлену до відшкодування вартість послуг визначено фіксованою сумою, яка сплачується в момент підписання специфікації.

Отже, укладення договору про надання правової допомоги, погодження вартості послуг за кожну стадію розгляду справи, сплату позивачем 160 000,00 грн і надання йому правничої допомоги адвокатами Пихтіним К.В., Казанцевим С.В. і Ратушним В.В. доведено. Вартість послуг за кожну стадію визначено в специфікаціях фіксованою сумою, яка сплачується в момент підписання специфікації, без розподілу за видами робіт, а акти надання послуг містять по одній позиції – «адвокатські послуги з надання правової допомоги згідно специфікації». У разі домовленості про фіксований розмір гонорару відсутність в описі робіт відомостей про витрати часу не перешкоджає суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункти 141–145), тому з формальних підстав суд у розподілі цих витрат не відмовляє. Водночас акти № 140 від 27.06.2026 і № 190 від 13.08.2026 складено в день підписання специфікацій № 8 і № 9, тобто до вчинення адвокатами будь-яких дій у касаційному провадженні та під час нового розгляду справи, тому вони підтверджують погоджену сторонами договору ціну, а не обсяг фактично наданої правничої допомоги. Цей обсяг суд установлює з матеріалів справи.

Разом з тим розмір витрат, що підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони, не є тотожним ціні договору між адвокатом і клієнтом. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 5.44, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункт 135; додаткова постанова від 20.05.2026 у справі № 911/969/24, пункт 7.1). Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21, пункт 7.9, від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, пункт 143). Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, а оцінка суми витрат на відповідність критеріям реальності та розумності є завданням суду, який розглядав конкретну справу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, пункти 145, 148).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», пункт 88, від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункт 80, від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», пункт 95); угода, внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом і його клієнтом, не є обов`язковою для суду, який повинен оцінити, чи були судові витрати понесені фактично і чи була їх сума обґрунтованою (рішення від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», пункт 269); відшкодовуються лише ті витрати, які були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір (рішення від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», пункт 154).

Процесуальний закон розрізняє два самостійні механізми, за допомогою яких суд може не покласти на іншу сторону всі заявлені витрати на професійну правничу допомогу. Перший – зменшення розміру витрат у разі їх неспівмірності за критеріями частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України – застосовується виключно за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності (частини шоста, сьома статті 134 цього Кодексу; постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункти 106, 117, від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21, пункт 7.8; додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 911/969/24, пункт 7.10; постанова Верховного Суду від 12.06.2026 у справі № 420/26201/25, пункт 42). Другий – вирішення питання про розподіл судових витрат за критеріями частини дев`ятої статті 139 цього Кодексу: керуючись ними, суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи може відступити від загального правила розподілу і не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення; у такому разі суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення, ураховуючи, що розмір відшкодування не повинен бути непропорційним до предмета спору, і з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Такий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (пункти 113, 119, 120), від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (пункти 141, 144) та в додатковій постанові від 20.05.2026 у справі № 911/969/24 (пункт 7.11). Його сформульовано щодо положень частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України та частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, які за змістом аналогічні частині дев`ятій статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, і щодо цієї норми його застосовує Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду – у постановах від 16.12.2025 у справі № 640/14850/20, від 21.04.2026 у справі № 160/2957/24, від 09.06.2026 у справі № 160/1167/24 та в додатковій постанові від 19.08.2026 у справі № 460/2835/24. Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.09.2026 у справі № 160/35558/25 так само зазначив, що за клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, тоді як критерії, визначені статтею 139 цього Кодексу, застосовуються судом незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони.

Застосовуючи цей механізм за відсутності клопотання про зменшення витрат і доводів про їх неспівмірність, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (пункти 146–149) зменшила заявлені витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції з 5 000,00 грн до 3 000,00 грн, оскільки вони не відповідали критерію розумності розміру з огляду на підготовку одного процесуального документа – відзиву на касаційну скаргу, зміст якого частково дублював зміст відзивів, поданих у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідач у запереченнях стверджує, що заявлений розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт і непропорційним до предмета спору. Ці доводи суд розцінює як клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в розумінні частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому суд оцінює заявлені витрати як за критеріями співмірності, визначеними частиною п`ятою цієї статті, так і за критеріями частин третьої та дев`ятої статті 139 цього Кодексу – пов`язаності витрат з розглядом справи, їх реальності (дійсності та потрібності), обґрунтованості та пропорційності їх розміру до предмета спору – і нижче окремо щодо кожної стадії розгляду справи визначає, які саме витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача та з яких підстав.

Водночас підстав для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, про що просить відповідач, суд не вбачає. Встановлення неспівмірності заявленого розміру витрат на оплату послуг адвоката є підставою лише для зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу, а не для відмови у їх відшкодуванні (постанова Верховного Суду від 14.09.2026 у справі № 160/15327/21, пункт 51, з посиланням на постанову Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 340/9016/21). Доводи відповідача про те, що документи на обґрунтування витрат складено самим позивачем або його адвокатом і вони не підтверджені об`єктивними доказами, спростовуються матеріалами справи: оплату послуг підтверджено платіжними інструкціями, у призначенні платежу яких зазначено рахунки, виставлені згідно зі специфікаціями № 5 і № 6, або самі специфікації № 8 і № 9, предметом яких є правнича допомога саме в цій справі, а надання правничої допомоги на кожній стадії розгляду справи – поданими адвокатами до суду процесуальними документами та їх участю в судових засіданнях.

Посилання відповідача на відсутність детального опису робіт із зазначенням часу, витраченого адвокатами, і на постанови та ухвалу Верховного Суду 2018–2019 років, у яких відповідач вбачає такий обов`язок заявника, суд відхиляє. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснувала, що саме лише незазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу в разі домовленості сторін договору про фіксований розмір гонорару, а сторона, яка заперечує проти розміру такого гонорару, може доводити його неспівмірність, посилаючись, зокрема, на складність справи, ціну позову, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, кількість засідань і тривалість розгляду справи судом (пункти 141, 142, 147). У цій справі гонорар за кожну стадію визначено фіксованою сумою, тому відсутність відомостей про витрачений адвокатами час не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат; обсяг фактично наданої правничої допомоги суд установлює з матеріалів справи і саме з урахуванням цього обсягу оцінює доводи відповідача про неспівмірність заявлених витрат.

Доводи представника позивача про те, що заявлені витрати становлять менше одного відсотка від суми оскаржених податкових повідомлень-рішень (17 818 478,38 грн), а справа щодо оподаткування операцій ломбарду розглядалась майже півтора року судами трьох інстанцій і повторно судом першої інстанції з дослідженням висновку експерта, суд ураховує: саме тому витрати на професійну правничу допомогу визнано пов`язаними з розглядом справи на кожній її стадії. Водночас ці обставини не свідчать про обов`язок відповідача відшкодувати всю погоджену з адвокатським бюро винагороду, оскільки умови договору визначають зобов`язання між адвокатом і клієнтом, а посилання на ціну позову не свідчить про обов`язок іншої сторони відшкодувати весь погоджений гонорар (постанова Верховного Суду від 14.09.2026 у справі № 160/15327/21, пункт 77). Розумна потреба судових витрат у цій справі визначається не сумою спірних грошових зобов`язань, а тим, яка правнича допомога була потрібна для захисту прав позивача на кожній стадії розгляду справи і фактично йому надана. Доводи про те, що апеляційне та касаційне провадження ініційовано відповідачем, а справу направлено на новий розгляд у зв`язку з порушенням судами правил оцінки доказів, суд ураховує, і саме тому витрати всіх стадій покладаються на відповідача; однак ці доводи стосуються того, на кого покладаються витрати, а не їх розміру.

Щодо витрат на правничу допомогу під час первісного розгляду справи судом першої інстанції (специфікація № 5 від 14.04.2025, 50 000,00 грн). На цій стадії адвокатами адвокатського бюро складено та подано позовну заяву з додатками, відповідь на відзив, клопотання від 24.06.2025 про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження у зв`язку з проведенням на замовлення позивача економічної експертизи, клопотання від 26.06.2025 про зупинення провадження у справі до одержання результатів експертизи, клопотання від 16.07.2025 про долучення доказів, зокрема висновку експерта від 15.07.2025 № 397, клопотання від 27.08.2025 про виклик експерта та письмові пояснення від 28.10.2025 і 24.11.2025; представники позивача Пихтін К.В. і Казанцев С.В. брали участь у судових засіданнях 29.10.2025, 11.11.2025, 25.11.2025, у якому експерт надала пояснення щодо висновку, та 09.12.2025. Ці витрати пов`язані з розглядом справи.

Водночас позовна заява, підготовлена і підтримана на цій стадії, містила три позовні вимоги, у задоволенні однієї з яких – про зобов`язання відповідача внести відомості до інтегрованої автоматизованої інформаційно-аналітичної системи – відмовлено рішенням суду від 09.12.2025, яке в цій частині залишено без змін постановою Верховного Суду від 23.07.2026. Тому відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України витрати цієї стадії покладаються на відповідача лише в частині, що припадає на задоволені вимоги; про розподіл витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог просить і сам представник позивача у прохальній частині заяви. Посилання представника позивача на те, що специфікація № 5 стосувалась лише податкових повідомлень-рішень, цього висновку не змінює: правнича допомога за нею полягала в підготовці й підтриманні одного позову, який охоплював і вимогу, у задоволенні якої відмовлено, а частини витрат, що припадає саме на вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, позивач не визначив.

Клопотання від 26.06.2025 про зупинення провадження у справі, подане через два дні після клопотання від 24.06.2025, більш ніж на дев`ять десятих дослівно повторює його текст і залишене судом без розгляду 17.07.2025, тому витрати на його підготовку суд не визнає потрібними. Суд ураховує також, що накази про звернення стягнення на заставлене майно та їх реєстри – документи, якими під час нового розгляду справи підтверджено обставину, яку Верховний Суд у постанові від 23.07.2026 визнав ключовою для вирішення спору (належність реалізованого майна), – позивач на цій стадії до суду не подавав, хоча вони існували на час звернення до суду. З урахуванням наведеного суд визнає потрібною та розумною для цієї стадії правничу допомогу вартістю 3 000,00 грн, а решту витрат за специфікацією № 5 – 47 000,00 грн – на відповідача не покладає.

Щодо витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (специфікація № 6 від 14.01.2026, 30 000,00 грн). На цій стадії позивач подав відзив на апеляційну скаргу (26.01.2026) і додаткові пояснення (26.03.2026 і 27.04.2026), а представник позивача Казанцев С.В. брав участь у судових засіданнях 10.03.2026, 21.04.2026 і 05.05.2026; в останньому з них доповнень не мав і просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Понад дві третини тексту відзиву на апеляційну скаргу дослівно відтворюють позовну заяву, відповідь на відзив і письмові пояснення, подані позивачем у суді першої інстанції у 2025 році, а до додаткових пояснень, як зазначив сам позивач, додано документи, які вже подавалися разом із позовною заявою. Ураховуючи, що правнича допомога на цій стадії полягала здебільшого в повторенні сформованої раніше позиції та поданих раніше доказів, і керуючись критерієм розумності розміру витрат, який застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (пункт 149), суд визнає потрібною та розумною для цієї стадії правничу допомогу вартістю 2 000,00 грн, а решту витрат за специфікацією № 6 – 28 000,00 грн – на відповідача не покладає.

Щодо витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції (специфікація № 8 від 27.06.2026, 30 000,00 грн). На цій стадії представник позивача Ратушний В.В. подав заяву про доступ до матеріалів справи, відзив на касаційну скаргу і додаткове пояснення (23.07.2026), представники позивача подали заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; Ратушний В.В. брав участь у судових засіданнях Верховного Суду 22.07.2026 і 23.07.2026, а Казанцев С.В. – у судовому засіданні 23.07.2026, в якому представники позивача доповнень не мали. У відзиві на касаційну скаргу позивач обстоював правову позицію, яку виклав під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, а понад три чверті тексту додаткового пояснення від 23.07.2026 дослівно відтворюють додаткові пояснення, подані в суді апеляційної інстанції 27.04.2026. Акт надання послуг № 140 складено 27.06.2026, до вчинення будь-якої із зазначених дій. З урахуванням наведеного та того самого критерію розумності розміру витрат суд визнає потрібною та розумною для цієї стадії правничу допомогу вартістю 2 000,00 грн, а решту витрат за специфікацією № 8 – 28 000,00 грн – на відповідача не покладає.

Щодо витрат на правничу допомогу під час нового розгляду справи (специфікація № 9 від 13.08.2026, 50 000,00 грн). Специфікацією передбачено аналіз постанови касаційного суду, формування оновленої правової позиції, підготовку процесуальних документів та участь адвоката у трьох судових засіданнях. Матеріалами справи підтверджено, що представник позивача Ратушний В.В. подав заяву про доступ до матеріалів справи, заяву про продовження строку на подання відповіді на відзив, відповідь на відзив, до якої додав реєстри наказів «Про звернення стягнення на заставлене майно» і 32 такі накази, клопотання від 23.09.2026 про долучення доказів з 59 комплектами документів, сформованими, за поясненням позивача, «за вибірковим методом, по зразку одного предмету закладу з кожного місяця», та заяву про виклик експерта, а представники позивача Ратушний В.В. і Казанцев С.В. брали участь у підготовчих засіданнях 14.09.2026, 05.10.2026 і в судовому засіданні 19.10.2026.

Перелік документів, яких бракувало для встановлення обставин, визначених Верховним Судом у постанові від 23.07.2026, навів суд у підготовчому засіданні 14.09.2026, запропонувавши позивачу подати їх до 23.09.2026 або пояснити причини їх неподання; клопотання від 23.09.2026 подано на виконання цієї пропозиції суду. Подані на цій стадії накази, їх реєстри та комплекти документів є власними документами позивача за 2019–2024 роки, які існували на час первісного розгляду справи, а докази реалізації предметів закладу, як зазначив сам позивач у відповіді на відзив, підлягали відшуканню в його архіві. У судовому засіданні 19.10.2026 представники позивача пояснили, що позиція позивача незмінна з першої інстанції, тож передбачених специфікацією № 9 послуг з формування оновленої правової позиції з матеріалів справи не вбачається. Висновок експерта, отриманий позивачем у 2025 році, досліджено шляхом постановлення експерту питань судом та учасниками справи, додаткових питань до експерта представники позивача не мали. Акт надання послуг № 190 складено 13.08.2026, до вчинення будь-якої із зазначених дій. З урахуванням наведеного суд визнає потрібною та розумною для цієї стадії правничу допомогу вартістю 3 000,00 грн, а решту витрат за специфікацією № 9 – 47 000,00 грн – на відповідача не покладає.

Наведені обставини свідчать і про неспівмірність заявлених витрат з обсягом наданих адвокатами послуг та часом, об`єктивно необхідним для їх надання (пункти 2, 3 частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України), тому в цій частині доводи відповідача суд визнає обґрунтованими. Правову позицію позивача сформовано під час первісного розгляду справи у 2025 році, і на подальших стадіях вона не змінювалася, а частина процесуальних документів, поданих під час апеляційного та касаційного перегляду, дослівно відтворює подані раніше. Оцінюючи співмірність витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду так само врахувала, що позиція сторони була сформована ще в суді першої інстанції і у зв`язку з касаційним оскарженням не змінювалася, а зміст її відзиву на касаційну скаргу певною мірою дублював зміст процесуальних документів, поданих раніше (додаткова постанова від 20.05.2026 у справі № 911/969/24, пункти 7.19–7.21). Верховний Суд у постанові від 14.09.2026 у справі № 160/15327/21 (пункт 72) погодився з визначенням до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 28 386,94 грн із заявлених 141 934,74 грн витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням характеру спору, фактичного обсягу наданої адвокатом правничої допомоги та заперечень контролюючого органу щодо співмірності заявленої суми.

Суд ураховує також, що Третій апеляційний адміністративний суд у спорах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень визначав до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірах, у багато разів менших за заявлені: постановою від 24.09.2026 у справі № 160/35558/25 за заявлених 160 000,00 грн до відшкодування визначено 10 000,00 грн, постановою від 29.06.2026 у справі № 160/21039/25 стягнуті судом першої інстанції 100 000,00 грн зменшено до 12 000,00 грн.

Отже, з урахуванням заперечень відповідача, критеріїв частини п`ятої статті 134 та частин третьої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн: 3 000,00 грн – за первісний розгляд справи судом першої інстанції, 2 000,00 грн – за апеляційний перегляд, 2 000,00 грн – за касаційний перегляд і 3 000,00 грн – за новий розгляд справи. У стягненні решти заявлених витрат – 150 000,00 грн – належить відмовити.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 132, 134, 139, 143, 241–246, 250, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Стягнути на користь Повного товариства «Ломбард «Гарант» «Імперіал» Батура Р.В. і Компанія» (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 7, оф. 306, код ЄДРПОУ 32723126) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658).

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез