Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №160/16888/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокуСправа № 160/16888/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

17 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами з урахуванням уточнення від 23.06.2026 року:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.04.2026 року № 262340034463;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 14.04.2026 року зарахувавши до стажу для обрахунку пенсії всі періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.09.1983 року та період навчання згідно диплому № НОМЕР_2 від 24.07.1986 року та період догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_3 та всі періоди роботи відповідно до довідки форми ОК-5 індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.04.2026 №262340034463 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Позивачка зазначає, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу періоди роботи за трудовою книжкою та відомостями персоніфікованого обліку, навчання і догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку через розбіжності в написанні її по батькові у відповідних документах та паспорті. Позивачка посилається на експертний висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз від 10.06.2026 №056/1001-m, яким підтверджено ідентичність варіантів написання по батькові « ОСОБА_2 », « ОСОБА_2 » та російською мовою « ОСОБА_3 ». Вказує, що такі відмінності зумовлені особливостями орфографічного оформлення та впливом російського правопису й не свідчать про належність документів іншій особі. Крім того, зазначені у довідці ОК-5 реєстраційний номер облікової картки платника податків і паспортні дані відповідають її даним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 року позов залишений без руху. На виконання вимог ухвали позивачка 23.06.2026 року надала відповідну заяву та виправилавказані недоліки у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 26.06.2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що позивачка не має необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу — 33 років. Відповідач зазначає, що періоди роботи за трудовою книжкою та відомостями ОК-5, навчання з 01.09.1984 по 16.07.1986, а також догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не зараховано через невідповідність по батькові позивачки в цих документах даним паспорта. Унаслідок цього страховий стаж визначено як 0 років. Вважає рішення про відмову в призначенні пенсії правомірним та просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.04.2026 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.04.2026 №262340034463 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

В рішенні зазначено, що загальний стаж особи становить 00 років 00 місяців 00 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно записів з трудової книжки НОМЕР_4 від 16.09.1983, оскільки по батькові не відповідає даним паспорту; період навчання з 01.09.1984 -16.07.1986, згідно диплому, оскільки по батькові не відповідає даним паспорту; свідоцтво про шлюб, оскільки по батькові не відповідає даним паспорту; періоди роботи згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка ОК-5), оскільки по батькові не відповідає даним паспорту; період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 оскільки по батькові матері не відповідає даним паспорту.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивачка звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як зазначалося вище, відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

За змістом спірного рішення позивачці не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 16.09.1983 оскільки по батькові не відповідає даним паспорту. З цього приводу суд зазначає таке.

Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), що втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п.2.3 Інструкції № 162).

Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Також, згідно п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (далі - Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За змістом п.2.2-2.4 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

До трудової книжки вносяться:

Відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;

відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п.4 Постанови КМ України №301 від 27 квітня 1993 р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Судом встановлено, що згідно паспорту НОМЕР_5 ім`я позивачки ОСОБА_1 .

Трудова книжка НОМЕР_1 видана на ім`я ОСОБА_4 .

З цього приводу суд зазначає, що недотримання роботодавцем правил заповнення наказу не є виною позивача. Неналежне виконання своїх обов`язків відповідальними особами не може покладати на позивача відповідальність у вигляді відмови в зарахуванні до страхового стажу значного періоду роботи та, відповідно, відмови у призначенні пенсії за віком.

Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні первинних документів.

Суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, або правильності записів прізвища у відповідних документах.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних.

Помилковість в написанні по батькові позивача у відповідних документах, не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право а призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації підприємства.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

До того ж, суд бере до уваги, що експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз від 10 червня 2026 року № 056/1001-m встановлено, що імена по батькові ОСОБА_5 (паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, записи ОСОБА_1 ) та ОСОБА_5 (диплом з відзнакою, запис ОСОБА_6 ; свідоцтво про народження ОСОБА_7 , запис мати ОСОБА_1 ), а також рос. ОСОБА_8 (трудова книжка, запис російською мовою ОСОБА_9 ) попри розбіжності в орфографічній фіксації у документах, наданих для експертизи, а також інших документах зазначеної особи є ідентичними.

Розбіжності виникли внаслідок відхилення від правописних норм української мови і зумовлені впливом російської орфографії в ситуації контактного білінгвізму. Нормативний запис особового імені українською мовою — ОСОБА_10 , жіночої форми імені по батькові — ОСОБА_5 (див. ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Власні імена людей. Словник-довідник. — К.: Наукова думка, 1996, с. 124, 225).

Отже, відсутність апострофа у написанні жіночого по батькові « ОСОБА_2 », утвореного від імені « ОСОБА_13 », є типовою орфографічною помилкою, що узгоджується з наведеним експертним висновком. Відмінність між написанням « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_2 », а також використання російськомовної форми « ОСОБА_3 » самі по собі не свідчать про належність документів іншій особі та не спростовують відображених у них відомостей про позивачку. За встановленої судом належності цих документів позивачці зазначені розбіжності не можуть бути підставою для неврахування підтверджених ними періодів стажу та обмеження її права на пенсійне забезпечення.

Наведений висновок стосується розбіжностей у написанні по батькові позивачки в усіх поданих документах, зокрема дипломі № НОМЕР_6 від 24.07.1986, трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.09.1983, свідоцтві про шлюб НОМЕР_7 , свідоцтві про народження дитини НОМЕР_8 та індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5. Такі орфографічні відмінності самі по собі не свідчать про належність зазначених документів іншій особі. При цьому зазначені у формі ОК-5 реєстраційний номер облікової картки платника податків і паспортні дані відповідають даним позивачки, що додатково підтверджує належність їй цих відомостей. Отже, розбіжності в написанні по батькові не є самостійною підставою для відхилення зазначених документів та неврахування підтверджених ними періодів стажу.

Суд зазначає, що згідно з пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до вимог пункту "е" статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Відповідно до п. 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Постанова № 590).

Підпунктом "і" пункту 109 Постанови № 590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також "навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Судом встановлено, що позивачкою разом із заявою про призначення пенсії, було додано копію диплому № НОМЕР_2 від 24.07.1986 року, з якого вбачається, що вона у 1984 році вступила до Львівського середнього професійно-технічного училища № 36 і в 1986 році закінчила повний курс за професією «майстер цільномолочної та кисломолочної продукції».

Судом встановлено, що період навчання відповідачем не було зараховано до загального страхового стажу позивача, через різне написання по батькові позивача.

Суд надавав вже оцінку зазначеному в трудовій книжці та дипломі позивача щодо розбіжностей в зазначенні по батькові позивача « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_2 » та судом було встановлено належність диплому саме ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що період навчання позивача підлягає зарахуванню відповідачем до її загального страхового стажу.

За змістом пункт «ж» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується, серед іншого, також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно із частиною другою статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

У пункті 11 Порядку №637 зазначено про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.

Пункт 11 вказаного Порядку №637 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 року №233 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачав, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або виписки із паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка із трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної Ради народних депутатів).

Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01 січня 2004 року (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Так, до 01 січня 2004 року до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років, у зв`язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Також, до трудового стажу до 01 січня 2004 року включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Судом установлено, що позивачка є матір`ю ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а розбіжність у написанні її по батькові у свідоцтві про народження не спростовує цього факту. Водночас згідно із записами трудової книжки позивачка в період до досягнення дитиною трирічного віку перебувала у трудових відносинах, оскільки була прийнята на роботу 01.08.1986 та звільнена 20.11.1995.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім установлених законом винятків. Отже, зазначений час підлягає врахуванню у складі періоду роботи та не підлягає повторному зарахуванню як період догляду за дитиною. За таких обставин підстав для задоволення вимоги про його окреме зарахування немає.

Враховуючи наведе вище та з урахування висновків суду викладених у цьому рішенні, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 262340034463 від 20.04.2026 року про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути ОСОБА_1 від 14.04.2026 про призначення пенсії за віком зарахувавши до стажу для обрахунку пенсії періоди роботи згідно трудової книжці НОМЕР_1 від 16.09.1983 року, період навчання згідно диплому № НОМЕР_2 від 24.07.1986 року та періоди роботи відповідно до довідки форми ОК-5 індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1064,96 грн., що документально підтверджується квитанцією № 9130-9304-2307-4456 від 16.06.2026 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 532,48 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.04.2026 року № 262340034463 про відмову у призначення пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 14.04.2026, зарахувавши до стажу для обрахунку пенсії періоди роботи згідно трудової книжці НОМЕР_1 від 16.09.1983 року, період навчання згідно диплому № НОМЕР_2 від 24.07.1986 року та періоди роботи відповідно до довідки форми ОК-5 індивідуальних відомостей про застраховану особу з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков