Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №160/14100/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуСправа № 160/14100/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення його пенсії, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115, починаючи з 25.11.2025 року, та на коефіцієнт збільшення 1,121, починаючи з 01.03.2026 року, для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести, починаючи з 25.11.2025 року, перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення його пенсії, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115, а починаючи з 01.03.2026 року - на коефіцієнт збільшення 1,121 з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення, та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначену з 11.10.2019 року на підставі заяви від 02.01.2020 року. При обчисленні пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн. Позивач зазначає, що відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV індексація пенсії має здійснюватися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який враховано при її призначенні. На його переконання, відповідач повинен був послідовно збільшувати показник 7763,17 грн на коефіцієнти: з 01.03.2021 року - 1,11, з 01.03.2022 року - 1,14, з 01.03.2023 року - 1,197, з 01.03.2024 року - 1,0796, з 01.03.2025 року - 1,115 та з 01.03.2026 року - 1,121, з урахуванням результатів попередніх підвищень. Водночас, як стверджує позивач, належної індексації його пенсії проведено не було, оскільки відповідач застосовував відповідні коефіцієнти до показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, а не до індивідуально застосованого при призначенні пенсії показника за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн. Позивач вважає, що такий спосіб перерахунку призвів до заниження розміру належної йому пенсії. З метою врегулювання спірного питання позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про проведення належного перерахунку пенсії. Листом від 16.04.2026 року №0400-010303-8/70724 відповідач повідомив про проведення перерахунків відповідно до постанов Кабінету Міністрів України та Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, збільшеного на відповідні коефіцієнти. Не погоджуючись із таким підходом, позивач наголошує, що кожний наступний перерахунок має здійснюватися з урахуванням збільшеного в попередніх роках показника середньої заробітної плати. З огляду на шестимісячний строк звернення до суду позивач просить провести перерахунок та виплату пенсії з 25.11.2025 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення за 2021-2025 роки, а з 01.03.2026 року - додатково із застосуванням коефіцієнта 1,121. Окремо позивач обґрунтовує необхідність виплати перерахованої пенсії у загальному порядку фінансування пенсій у солідарній системі. На його думку, перерахунок пенсії на виконання судового рішення не змінює її правової природи та не створює окремого виду пенсійної виплати. Тому виплата такої пенсії повинна здійснюватися у повному обсязі в порядку, встановленому Законом України №1058-IV, без переведення її на фінансування за рахунок окремих обмежених бюджетних видатків, передбачених для виконання судових рішень. Позивач вважає, що визначення відповідного порядку виплати є необхідним для ефективного поновлення його порушеного права та запобігання виникненню нового спору під час виконання рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивачу з 11.10.2019 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 02.01.2020 року, при її обчисленні застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн. Відповідач вказує, що індексація пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV та прийнятих на її виконання постанов Кабінету Міністрів України здійснюється шляхом збільшення показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн на коефіцієнти, визначені Урядом. На думку відповідача, законодавством не передбачено проведення індексації у спосіб, запропонований позивачем, а саме шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на відповідні щорічні коефіцієнти. За поясненнями відповідача, після застосування встановлених коефіцієнтів збільшення показник середньої заробітної плати становив з 01.03.2021 року 5426,59 грн, з 01.03.2022 року - 6186,32 грн, з 01.03.2023 року - 7405,03 грн. Оскільки зазначені величини були меншими за показник 7763,17 грн, врахований при призначенні пенсії позивачу, проведення перерахунку з їх застосуванням призвело б до зменшення розміру пенсії. Водночас для пенсій, які не підвищувалися внаслідок такого перерахунку, відповідними постановами Кабінету Міністрів України передбачалися щомісячні доплати, зокрема в розмірі 100 грн у 2021 році, 135 грн у 2022 році та 100 грн у 2023 році, які враховуються під час наступних перерахунків пенсії. Відповідач зазначає, що з 01.03.2024 року позивачу проведено перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, послідовно збільшеного на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796, який становив 7994,47 грн та перевищив показник, застосований при призначенні пенсії. Надалі, як стверджує відповідач, з 01.03.2025 року пенсію позивача перераховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115, унаслідок чого показник середньої заробітної плати становив 8913,83 грн. З 01.03.2026 року проведено черговий перерахунок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 та показника середньої заробітної плати в розмірі 9992,40 грн. Отже, відповідач вважає, що індексацію пенсії позивача здійснено відповідно до встановленого законодавством порядку. Щодо вимоги про виплату перерахованої пенсії у загальному порядку, без застосування спеціального механізму фінансування виплат на виконання судових рішень, відповідач зазначає, що така вимога є передчасною та спрямованою на захист прав, які на час звернення до суду не порушені. На думку відповідача, питання порядку виплати пенсії є похідним від вирішення спору щодо права на її перерахунок, а припущення про можливе застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 не свідчить про наявність порушеного права, яке підлягає судовому захисту. Крім того, відповідач посилається на виключну компетенцію органів Пенсійного фонду України щодо призначення та перерахунку пенсій і вважає, що зобов`язання здійснити перерахунок у визначений позивачем спосіб становитиме втручання у дискреційні повноваження пенсійного органу. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшло клопотання про прийняття до розгляду та долучення до матеріалів справи №160/14100/26. До клопотання долучено матеріали пенсійної справи позивача.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 02.01.2020 року. Пенсію призначено з 11.10.2019 року. На ім`я позивача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

При обчисленні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, тобто за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії. Зазначена обставина підтверджується матеріалами пенсійної справи, листом відповідача та не заперечується сторонами.

Надалі пенсійним органом проводилися перерахунки пенсії позивача у зв`язку зі зміною страхового стажу, заробітку та проведенням щорічної індексації.

Зокрема, відповідно до розрахунку, сформованого 24.02.2020 року, середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії становив 12673,61 грн, коефіцієнт страхового стажу - 0,38917. Основний розмір пенсії за віком становив 4932,19 грн, а розмір пенсії з доплатою за понаднормовий стаж - 4979,11 грн.

За розрахунком, сформованим 10.06.2020 року, при тому самому середньомісячному заробітку 12673,61 грн та коефіцієнті страхового стажу 0,39917 основний розмір пенсії становив 5058,92 грн, а загальний розмір пенсії з доплатою за понаднормовий стаж - 5121,48 грн.

З 01.07.2021 року позивачу встановлено щомісячну доплату в розмірі 100,00 грн. Згідно з відповідним протоколом перерахунку загальний розмір пенсійної виплати з урахуванням зазначеної доплати становив 5221,48 грн.

Як убачається з пояснень відповідача та наданої ним відповіді на адвокатський запит, при вирішенні питання про індексацію пенсії у 2021-2023 роках пенсійний орган виходив із показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, збільшеного на відповідні коефіцієнти.

У листі відповідача зазначено, що після відповідних підвищень такий показник становив з 01.03.2021 року 5426,60 грн, з 01.03.2022 року - 6186,32 грн, з 01.03.2023 року - 7405,03 грн.

Оскільки наведені величини були меншими за показник 7763,17 грн, застосований при призначенні пенсії позивачу, відповідач не здійснював збільшення останнього на відповідні коефіцієнти індексації.

Водночас, за повідомленням пенсійного органу, позивачу встановлено доплати на індексацію: з 01.07.2021 року - 100,00 грн, з 01.03.2022 року - 135,00 грн, з 01.03.2023 року - 100,00 грн.

З 01.03.2024 року відповідач провів перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185. При цьому застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, збільшений з урахуванням попередніх індексацій, у розмірі 7994,47 грн.

Матеріали пенсійної справи містять розрахунок, сформований 25.04.2024 року, згідно з яким при середньомісячному заробітку 13085,67 грн та коефіцієнті страхового стажу 0,42000 основний розмір пенсії становив 5495,98 грн. Доплата за понаднормовий стаж за 7 років становила 109,48 грн, загальний розмір пенсії до врахування доплат на індексацію - 5605,46 грн.

У зазначеному розрахунку також відображено доплату на індексацію з 01.03.2023 року в розмірі 75,99 грн та доплату на індексацію з 01.03.2024 року в розмірі 100,00 грн. Загальний розмір пенсії з надбавками визначено в сумі 5781,45 грн.

Крім того, 25.04.2024 року сформовано інший розрахунок у зв`язку зі зміною стажу та заробітку відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України №1058-IV. У ньому враховано повний страховий стаж 44 роки 0 місяців 6 днів, у тому числі один додатковий рік за роботу за Списком №1, та коефіцієнт страхового стажу 0,44000.

За цим розрахунком середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 13131,96 грн, основний розмір пенсії - 5778,06 грн, доплата за понаднормовий стаж за 9 років - 140,76 грн. З урахуванням доплат на індексацію в розмірах 75,99 грн та 100,00 грн пенсійну виплату визначено в сумі 6094,81 грн.

З 01.03.2025 року позивачу проведено черговий перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115.

При цьому відповідач застосував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, збільшений на відповідні коефіцієнти попередніх років та коефіцієнт 1,115, у розмірі 8913,83 грн.

Згідно з протоколом перерахунку, сформованим 25.02.2025 року, середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії становив 14642,12 грн, повний страховий стаж - 44 роки 1 місяць 6 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,44083.

Основний розмір пенсії за віком з 01.03.2025 року визначено в сумі 6454,69 грн, доплату за понаднормовий стаж за 9 років - у сумі 140,76 грн. Загальний розмір пенсійної виплати становив 6595,45 грн.

З 01.03.2026 року відповідач провів перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121. При цьому показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки з урахуванням проведених підвищень визначено в розмірі 9992,40 грн.

Відповідно до протоколу, сформованого 27.02.2026 року, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 16413,82 грн, коефіцієнт страхового стажу - 0,44083. Основний розмір пенсії визначено в сумі 7235,70 грн, доплату за понаднормовий стаж - у сумі 140,76 грн, загальний розмір пенсії з 01.03.2026 року - 7376,46 грн.

Також матеріали пенсійної справи містять розрахунок, сформований 22.05.2026 року, за яким розмір пенсії позивача з 01.04.2026 року визначено в сумі 7936,73 грн.

У зазначеному розрахунку враховано повний страховий стаж 46 років 2 місяці 6 днів, у тому числі один додатковий рік за роботу за Списком №1, коефіцієнт страхового стажу 0,46167 та середньомісячний заробіток 16818,71 грн. Основний розмір пенсії становив 7764,69 грн, доплата за понаднормовий стаж за 11 років - 172,04 грн.

Відомості пенсійної справи містять позначку про те, що позивач продовжує працювати.

07.04.2026 року адвокат Володимир Трощинський звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом №9301-04/2026 щодо надання інформації та копій документів стосовно пенсійного забезпечення ОСОБА_1 . Зазначений запит зареєстровано відповідачем 07.04.2026 року за вхідним №18333/8.

Листом від 16.04.2026 року №0400-010303-8/70724 відповідач повідомив, що пенсію позивачу призначено з 11.10.2019 року на підставі заяви від 02.01.2020 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн.

У цьому листі пенсійний орган зазначив, що автоматичній індексації у 2021-2023 роках підлягав показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. Відповідач вказав на відсутність, на його думку, законних підстав для проведення індексації показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки із застосуванням коефіцієнтів 1,14 з 01.03.2022 року та 1,197 з 01.03.2023 року.

Водночас відповідач повідомив про встановлення позивачу фіксованих доплат у 2021-2023 роках та проведення перерахунків пенсії з 01.03.2024 року, з 01.03.2025 року і з 01.03.2026 року із застосуванням показників середньої заробітної плати 7994,47 грн, 8913,83 грн та 9992,40 грн відповідно. До відповіді долучено копії пенсійних розрахунків.

Не погоджуючись із застосованим механізмом індексації, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, яке включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом. Реалізація цього права передбачає не лише призначення пенсії, а й проведення її перерахунків за наявності визначених законом підстав.

Правові засади призначення, обчислення, перерахунку та виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 27 Закону України №1058-IV розмір пенсії за віком визначається з урахуванням заробітної плати для обчислення пенсії та коефіцієнта страхового стажу застрахованої особи.

Частиною другою статті 40 Закону України №1058-IV передбачено застосування при визначенні заробітної плати для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Отже, показник середньої заробітної плати є складовою розрахунку пенсії конкретної особи, яка безпосередньо впливає на розмір її пенсійного забезпечення.

Частина друга статті 42 Закону України №1058-IV передбачає проведення щорічного перерахунку раніше призначених пенсій для забезпечення їх індексації шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Таким чином, законодавець пов`язав індексацію пенсії зі збільшенням саме того показника середньої заробітної плати, який застосовується для її обчислення. Зміст зазначеної норми не дає підстав ототожнювати такий показник з будь-якою іншою величиною середньої заробітної плати, яка використовувалася для осучаснення пенсій, призначених в інші періоди.

Як установлено судом та не заперечується сторонами, позивачу призначено пенсію за віком з 11.10.2019 року на підставі заяви від 02.01.2020 року. При обчисленні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн.

Відповідно, саме зазначена величина є вихідною розрахунковою базою для вирішення питання про належну індексацію пенсії позивача.

Водночас відповідач при проведенні індексації керувався показником середньої заробітної плати за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, послідовно збільшеним на коефіцієнти, установлені постановами Кабінету Міністрів України.

Обґрунтовуючи правомірність такого підходу, відповідач посилається на Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124.

Однак надані Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок проведення перерахунку пенсій не можуть тлумачитися як право змінювати встановлену законом розрахункову основу індексації та обмежувати право особи на збільшення показника, який враховується при обчисленні її пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, положення підзаконного нормативно-правового акта повинні застосовуватися у взаємозв`язку із законом та не можуть змінювати зміст установленої ним гарантії пенсійного забезпечення.

Наведений підхід відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23, згідно з якими під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

У постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду підтримав зазначений правовий висновок та не встановив підстав для відступу від нього.

Судова палата виходила з пріоритетності положень частини другої статті 42 Закону України №1058-IV над підзаконним регулюванням та необхідності індексації показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії особи.

Безпосереднє значення для вирішення цієї справи має також постанова Верховного Суду від 27.01.2025 року у справі №620/7211/24, у якій предметом оцінки було проведення індексації пенсії, обчисленої із застосуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 7763,17 грн.

У зазначеній постанові Верховний Суд визнав неправомірним установлення фіксованих щомісячних доплат замість застосування відповідних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені висновки до встановлених обставин, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для індексації показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн.

Посилання відповідача на те, що збільшений показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки становив у 2021 році 5426,59 грн, у 2022 році - 6186,32 грн, у 2023 році - 7405,03 грн та був меншим за показник, застосований при призначенні пенсії позивачу, не спростовує права останнього на індексацію.

Такі доводи ґрунтуються на порівнянні різних розрахункових величин та не пояснюють правомірності незастосування коефіцієнтів збільшення до показника 7763,17 грн.

Те, що застосування іншої, меншої розрахункової бази могло призвести до зменшення розміру пенсії, є підставою для збереження належного позивачу розміру виплати, однак не може бути підставою для відмови в індексації показника, який фактично враховувався при обчисленні його пенсії.

Право позивача на індексацію не може ставитися у залежність від того, коли показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки після чергових підвищень перевищить показник, застосований при призначенні його пенсії. За такого підходу збільшення власної розрахункової бази пенсії позивача фактично не проводилося б протягом кількох років.

Також суд відхиляє посилання відповідача на встановлення щомісячних доплат як на обставину, що підтверджує належне виконання обов`язку з індексації.

Фіксована доплата та індексація показника середньої заробітної плати мають різний механізм обчислення і різний вплив на наступні перерахунки пенсії. Установлення доплати саме по собі не підтверджує проведення передбаченого законом збільшення показника, який враховується для обчислення пенсії.

Підхід, за якого замість індексації індивідуально застосованого показника середньої заробітної плати пенсіонеру встановлюється лише фіксована доплата, уже отримав негативну правову оцінку Верховного Суду у наведених постановах.

Проведення відповідачем перерахунку пенсії з 01.03.2024 року із застосуванням показника 7994,47 грн також не свідчить про усунення порушення.

За поясненнями самого відповідача, зазначений показник сформовано шляхом послідовного збільшення величини 3764,40 грн. Натомість при належному перерахунку необхідно було врахувати результати індексації показника 7763,17 грн за попередні роки та застосувати до отриманої величини черговий коефіцієнт збільшення.

Аналогічним чином застосування з 01.03.2025 року показника 8913,83 грн та з 01.03.2026 року показника 9992,40 грн підтверджує продовження використання відповідачем розрахункової бази за 2014-2016 роки.

Отже, факт проведення відповідачем певних перерахунків пенсії не є достатнім для висновку про правомірність його дій. Вирішальне значення має правильність визначення вихідного показника та послідовність застосування до нього належних коефіцієнтів.

Постановами Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 року №127, від 16.02.2022 року №118, від 24.02.2023 року №168, від 23.02.2024 року №185, від 25.02.2025 року №209 та від 25.02.2026 року №236 передбачено відповідні коефіцієнти збільшення: 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121.

При визначенні розміру пенсії позивача ці коефіцієнти повинні застосовуватися послідовно, з урахуванням результатів попередніх підвищень.

Правові висновки Верховного Суду щодо належної розрахункової бази індексації враховуються судом також при оцінці перерахунків за 2025-2026 роки, оскільки спір у цій частині стосується продовження використання відповідачем тієї самої неправильно визначеної вихідної величини.

Водночас суд не ототожнює нормативне регулювання різних років, а виходить із необхідності застосування кожного наступного коефіцієнта до показника, сформованого з урахуванням належних попередніх індексацій.

Послідовний характер такого збільшення означає, що показник, отриманий після індексації за попередній рік, є основою для застосування наступного коефіцієнта. Інакше результати попередніх підвищень не були б належним чином ураховані при визначенні поточного розміру пенсії.

З огляду на викладене при визначенні розміру пенсії позивача з 25.11.2025 року відповідач повинен застосувати показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, послідовно збільшений на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115.

Починаючи з 01.03.2026 року до показника, сформованого з урахуванням зазначених підвищень, належить додатково застосувати коефіцієнт збільшення 1,121.

Включення до розрахунку коефіцієнтів, установлених до 25.11.2025 року, не означає присудження пенсійних виплат за період, який не охоплюється заявленими позовними вимогами.

Необхідно розмежовувати період, за який здійснюється перерахунок і виплата пенсії на виконання рішення суду, та попередні етапи формування показника середньої заробітної плати, від якого залежить належний розмір пенсії у спірному періоді.

Позивач просить захистити його право з 25.11.2025 року, однак визначення належного розміру пенсії після цієї дати потребує врахування попередніх індексацій. Виключення відповідних коефіцієнтів з розрахунку призвело б до збереження заниженої розрахункової бази та неповного поновлення порушеного права.

Водночас суд не визначає остаточного розміру щомісячної пенсії у грошовому вираженні, оскільки відповідні обчислення повинні бути проведені пенсійним органом на підставі даних пенсійної справи із застосуванням установленого судом способу перерахунку.

Виплата належних за результатами такого перерахунку сум повинна здійснюватися з урахуванням сум пенсії, фактично виплачених за відповідний період, що виключає повторне отримання одних і тих самих виплат.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо втручання у його дискреційні повноваження, суд зазначає, що компетенція органу Пенсійного фонду України проводити перерахунок пенсії не означає наявності права на власний розсуд обирати розрахункову базу всупереч приписам закону.

Дискреційні повноваження передбачають можливість вибору між кількома правомірними варіантами поведінки. Натомість у спірних правовідносинах відповідач зобов`язаний застосувати визначений законом механізм індексації з урахуванням правових висновків Верховного Суду.

Зобов`язання провести перерахунок пенсії із зазначенням належного показника середньої заробітної плати та коефіцієнтів його збільшення не підміняє діяльності пенсійного органу. Суд визначає правові умови усунення порушення, тоді як безпосереднє обчислення належних сум залишається обов`язком відповідача.

Повторний розгляд звернення позивача без визначення належного способу перерахунку не забезпечив би ефективного захисту, оскільки відповідач уже виклав свою позицію та продовжує наполягати на правомірності застосованого ним підходу.

За таких обставин належним способом захисту є визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення належної індексації та покладення на нього обов`язку провести перерахунок і виплату пенсії із застосуванням відповідної розрахункової бази.

Разом із тим суд не встановив підстав для задоволення вимоги про здійснення виплати перерахованої пенсії виключно з визначених позивачем видатків бюджету Пенсійного фонду України та про виключення її фінансування з видатків, передбачених для виконання судових рішень.

За змістом статей 2 та 5 Кодексу адміністративного судочинства України судовий захист надається у зв`язку з порушенням прав, свобод чи законних інтересів особи рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Тому задоволення відповідної вимоги потребує встановлення конкретного порушення права позивача, а також зв`язку між таким порушенням та обраним способом судового захисту.

Матеріали цієї справи підтверджують наявність спору щодо правильності проведення індексації пенсії. Водночас доказів застосування відповідачем до позивача спеціального механізму фінансування пенсії, перерахованої на виконання рішення у цій справі, не надано.

Не встановлено й факту зменшення, відстрочення або часткової виплати саме таких сум унаслідок застосування оспорюваного позивачем порядку фінансування.

Посилання на існування нормативного регулювання виплат за судовими рішеннями та ймовірність його застосування після ухвалення рішення у цій справі саме по собі не підтверджує порушення права позивача у зазначеній частині.

У постанові від 25.06.2024 року у справі №300/3435/21 Верховний Суд, вирішуючи пенсійний спір, зазначив, що судовому захисту підлягає порушене право, та відмовив у задоволенні окремої вимоги, заявленої щодо майбутньої виплати пенсії.

Суд враховує зазначений висновок у частині необхідності встановлення наявного порушення права. Водночас цей висновок не виключає покладення на відповідача обов`язку виплатити недоотримані суми пенсії, оскільки такий обов`язок є безпосереднім наслідком установленого у цій справі неправильного перерахунку.

Отже, вимога про виплату належних за результатами перерахунку сум та вимога про визначення наперед конкретного бюджетного джерела їх фінансування мають різний предмет.

Виплата недоотриманої пенсії спрямована на усунення встановленого порушення. Натомість визначення конкретного джерела фінансування в обставинах цієї справи ґрунтується на припущенні про можливу подальшу поведінку відповідача під час виконання судового рішення.

Доводи позивача про необхідність запобігання новому спору не усувають обов`язку встановити фактичні підстави для застосування кожного заявленого способу захисту.

Ефективність судового захисту у цій справі забезпечується визначенням належного механізму індексації та покладенням на відповідача обов`язку провести перерахунок і виплату пенсії. Водночас підстав для вирішення питання щодо правомірності ще не застосованого до позивача порядку фінансування суд не встановив.

Відмова у задоволенні цієї частини вимог не звільняє відповідача від обов`язку виконати рішення суду та не є підтвердженням правомірності можливого подальшого обмеження виплат.

У разі виникнення конкретного порушення під час виконання судового рішення позивач не позбавлений права скористатися передбаченими законом засобами судового захисту та контролю за його виконанням.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності застосованого ним способу індексації пенсії позивача. Наведені у відзиві пояснення підтверджують використання іншої вихідної величини середньої заробітної плати, однак не спростовують необхідності індексації показника, застосованого при призначенні пенсії, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення належної індексації пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача провести з 25.11.2025 року перерахунок і виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, послідовно збільшеного на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115, а з 01.03.2026 року - додатково на коефіцієнт 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні вимог щодо визначення конкретного джерела бюджетного фінансування перерахованої пенсії та виключення її виплати з видатків, передбачених для виконання судових рішень, належить відмовити як передчасних.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин ((частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позовна заява підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1064,96 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судових витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 709,97 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення його пенсії, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн. на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 при визначенні розміру пенсії з 25.11.2025 року та додатково на коефіцієнт збільшення 1,121 з 01.03.2026 року з урахуванням попередніх підвищень.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 25.11.2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення його пенсії, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, а з 01.03.2026 року - додатково на коефіцієнт збільшення 1,121 з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 709,97 грн.

У задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна