Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №160/18518/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуСправа № 160/18518/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

30.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії , в якій позивач просить суд:

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листом від 26.06.2026 року №77167-54933/Л-01/8-0400/26, у проведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 30.01.2002 року Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , індексації пенсії за 2023-2026 роки відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн., на коефіцієнти збільшення 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 30.01.2002 року Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , індексацію пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення її пенсії за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн., на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 та починаючи з 01.03.2026 року на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197; 1,0796 та 1,115), та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01.01.2026 року (в частині індексації за 2023-2025 роки) та з 01.03.2026 року (в частині індексації за 2026 рік).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивачці з 08.09.2022 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач під час проведення її індексації з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року не застосував коефіцієнти збільшення 1,197 та 1,0796, а з 01.03.2025 року та з 01.03.2026 року застосував зменшені коефіцієнти 1,046 та 1,061 замість 1,115 та 1,121 відповідно. На переконання позивачки, індексація мала здійснюватися шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн., врахованого при призначенні її пенсії, на зазначені коефіцієнти. Вважає, що відмова відповідача у проведенні такого перерахунку, викладена у листі від 26.06.2026 року №77167-54933/Л-01/8-0400/26, суперечить частині другій статті 42 зазначеного Закону та призводить до виплати пенсії у заниженому розмірі, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/18518/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 08.09.2022 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При призначенні пенсії для визначення середньомісячного заробітку позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 0,83068.

Матеріали справи містять розрахунки перерахунку пенсії позивача, сформовані 27.02.2023 року, 25.02.2024 року, 25.02.2025 року та 27.02.2026 року, в яких відображено складові пенсійної виплати та показники, використані для її обчислення.

Згідно з розрахунком від 27.02.2023 року перерахунок пенсії проведено з 01.03.2023 року. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 9009,86 грн., страховий стаж - 36 років 9 місяців 19 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,36750. Основний розмір пенсії за віком визначено в сумі 3311,12 грн. шляхом множення середньомісячного заробітку 9009,86 грн. на коефіцієнт страхового стажу 0,36750.

Доплата за понаднормовий стаж за 6 років становила 121,62 грн., а розмір пенсії з урахуванням цієї доплати - 3432,74 грн. Крім того, з 01.03.2023 року встановлено надбавку в сумі 100,00 грн., у зв`язку із чим загальний розмір пенсії з надбавками становив 3532,74 грн.

Відповідно до розрахунку від 25.02.2024 року при проведенні перерахунку пенсії з 01.03.2024 року середньомісячний заробіток для її обчислення залишився на рівні 9009,86 грн., а коефіцієнт страхового стажу - 0,36750. Основний розмір пенсії за віком становив 3311,12 грн., доплата за понаднормовий стаж за 6 років - 125,58 грн., що разом складало 3436,70 грн.

До зазначеної суми включено надбавку в розмірі 100,00 грн., встановлену з 01.03.2023 року, та надбавку в розмірі 100,00 грн., встановлену з 01.03.2024 року. Загальний розмір пенсії позивача з 01.03.2024 року згідно із цим розрахунком становив 3636,70 грн.

Отже, під час перерахунків пенсії з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року середньомісячний заробіток, з якого обчислювався основний розмір пенсії позивача, не змінювався та становив 9009,86 грн. Водночас до пенсії встановлювалися надбавки в розмірі 100,00 грн. за кожний із зазначених років.

Згідно з розрахунком від 25.02.2025 року при перерахунку пенсії з 01.03.2025 року середньомісячний заробіток для її обчислення визначено в розмірі 9424,31 грн. При страховому стажі 36 років 9 місяців 19 днів та коефіцієнті страхового стажу 0,36750 основний розмір пенсії становив 3463,43 грн.

Доплата за понаднормовий стаж за 6 років становила 141,66 грн., а розмір пенсії з урахуванням цієї доплати - 3605,09 грн. З урахуванням надбавок по 100,00 грн., установлених з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року, загальний розмір пенсії з 01.03.2025 року становив 3805,09 грн.

Відповідно до розрахунку від 27.02.2026 року перерахунок пенсії позивача проведено з 01.03.2026 року. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 9999,20 грн., страховий стаж - 36 років 10 місяців 19 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,36833.

Основний розмір пенсії за віком визначено в сумі 3683,01 грн. шляхом множення середньомісячного заробітку 9999,20 грн. на коефіцієнт страхового стажу 0,36833. Доплата за понаднормовий стаж за 6 років становила 155,70 грн., а загальний розмір пенсії без доплати до індексації - 3838,71 грн.

Крім того, у зазначеному розрахунку передбачено доплату до 100,00 грн. індексації з 01.03.2026 року в розмірі 88,25 грн. Загальний розмір пенсії позивача з урахуванням цієї доплати становив 3926,96 грн. Такий самий розмір пенсійної виплати за травень 2026 року позивач зазначила у своєму зверненні до відповідача.

29.05.2026 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо проведення індексації пенсії, яку зареєстровано за вхідним №54933/Л-0400-26 від 29.05.2026 року.

У заяві позивач зазначила, що при проведенні індексації її пенсії у 2023 та 2024 роках не було застосовано коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати 1,197 та 1,0796 відповідно, а у 2025 та 2026 роках застосовано коефіцієнти 1,046 та 1,061 замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121.

У зв`язку із цим позивач просила здійснити індексацію пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн., врахованого при призначенні пенсії, із застосуванням коефіцієнтів 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, а також провести відповідний перерахунок і виплату пенсії.

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач надав лист від 26.06.2026 року №77167-54933/Л-01/8-0400/26, в якому повідомив, що позивач з 08.09.2022 року отримує пенсію за віком, а середньомісячний заробіток для її обчислення визначено з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн.

Відповідач зазначив, що при проведенні індексації пенсій з 01.03.2023 року застосовувався показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, збільшений на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14 та 1,197, який становив 7405,03 грн. При проведенні індексації з 01.03.2024 року відповідний показник із додатковим застосуванням коефіцієнта 1,0796 становив 7994,47 грн.

Посилаючись на наведені обставини, відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення позивачу перерахунку пенсії з урахуванням коефіцієнтів підвищення з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року.

Стосовно індексації з 01.03.2025 року відповідач зазначив, що її проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 із застосуванням до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки коефіцієнта 1,046. У листі наведено розрахунок: 10846,37 грн. Ч 1,046 = 11345,30 грн.

Щодо індексації з 01.03.2026 року відповідач повідомив, що її проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 із застосуванням коефіцієнта 1,061 до раніше збільшеного показника середньої заробітної плати. Згідно з наведеним у листі розрахунком відповідний показник становив 12037,37 грн.: 10846,37 грн. Ч 1,046 Ч 1,061.

Отже, у відповіді на звернення позивача відповідач підтвердив застосування при перерахунку її пенсії у 2025 та 2026 роках коефіцієнтів 1,046 та 1,061 відповідно та повідомив, що пенсія призначена і виплачується згідно з чинним законодавством. Заявлений позивачем перерахунок із послідовним застосуванням коефіцієнтів 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 відповідач не здійснив.

Не погодившись із такою відмовою та вважаючи порушеним своє право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення у старості. Реалізація зазначеної конституційної гарантії передбачає призначення та виплату пенсії у розмірі, визначеному відповідно до закону, а також проведення передбачених законодавством перерахунків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, визначаючи розмір пенсії та здійснюючи її індексацію, орган Пенсійного фонду України повинен дотримуватися законодавчо встановленого механізму реалізації права на пенсійне забезпечення.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено проведення щорічного перерахунку раніше призначених пенсій з 01 березня з метою забезпечення їх індексації. Законодавчо визначеним способом такого перерахунку є збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії.

Щорічне збільшення зазначеного показника пов`язане зі зростанням споживчих цін та середньої заробітної плати за визначені законом періоди. Таким чином, індексація спрямована на підтримання купівельної спроможності пенсії шляхом зміни розрахункової величини, від якої залежить її основний розмір.

На виконання частини другої статті 42 Закону №1058-IV постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).

Пунктом 5 Порядку №124 передбачено послідовність проведення щорічних перерахунків, за якої враховується показник середньої заробітної плати, збільшений у попередніх роках. Відтак результати попередньої індексації мають значення для визначення розрахункової основи пенсії під час наступного перерахунку.

Як установлено судом, пенсію позивачу призначено з 08.09.2022 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн. Саме ця величина була використана для визначення середньомісячного заробітку позивача з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 0,83068.

Отже, для вирішення спору необхідно визначити, чи підлягав зазначений показник послідовному збільшенню на коефіцієнти щорічної індексації та чи є правомірним застосований відповідачем спосіб перерахунку пенсії.

У постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 Верховний Суд дійшов висновку, що під час індексації має збільшуватися показник середньої заробітної плати, фактично використаний для обчислення пенсії особи.

Зазначений підхід підтверджено постановою Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24. Судова палата не встановила підстав для відступлення від наведеного висновку.

У цій постанові Верховний Суд також зазначив, що Порядок №124 застосовується у частині, яка відповідає Закону №1058-IV, а встановлення фіксованих доплат замість збільшення належного розрахункового показника на відповідні коефіцієнти не забезпечує дотримання законодавчого механізму індексації.

Крім того, Верховний Суд наголосив, що чинність підзаконного акта та відсутність окремого рішення про визнання його нечинним не перешкоджають суду застосувати закон як акт вищої юридичної сили.

Наведені висновки підлягають врахуванню під час вирішення цієї справи відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не застосував до показника середньої заробітної плати позивача коефіцієнти збільшення 1,197 та 1,0796 під час перерахунків з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року.

Відмову у проведенні такого перерахунку відповідач обґрунтував тим, що показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки після його збільшення становив 7405,03 грн. у 2023 році та 7994,47 грн. у 2024 році, тобто був меншим за показник 10846,37 грн., застосований при призначенні пенсії позивачу.

Суд оцінює зазначене обґрунтування як помилкове.

Перевищення показником, застосованим при призначенні пенсії позивачу, іншої розрахункової величини не спростовує необхідності його щорічного збільшення. За застосованого відповідачем підходу пенсія позивача фактично виключається з передбаченого законом механізму індексації до досягнення умовною базовою величиною певного рівня.

Водночас право позивача на індексацію пов`язане з отриманням раніше призначеної пенсії, розрахункова основа якої підлягає щорічному збільшенню, а не з результатом порівняння показників середньої заробітної плати за різні календарні періоди.

Згідно з наданими розрахунками з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року середньомісячний заробіток для обчислення пенсії позивача залишався незмінним і становив 9009,86 грн., а основний розмір пенсії за віком - 3311,12 грн.

При цьому до пенсії встановлено надбавку в сумі 100,00 грн. з 01.03.2023 року та ще одну надбавку в сумі 100,00 грн. з 01.03.2024 року.

Отже, зазначені надбавки не супроводжувалися збільшенням показника заробітної плати, використаного для визначення основного розміру пенсії. Вони не забезпечили врахування коефіцієнтів 1,197 та 1,0796 у розрахунковій основі наступних перерахунків.

За таких обставин установлення доплат не є достатньою підставою для висновку про належне виконання відповідачем обов`язку щодо індексації пенсії позивача за 2023 та 2024 роки.

Щодо перерахунків за 2025 та 2026 роки суд ураховує, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 установлено коефіцієнт збільшення 1,115, а пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 - коефіцієнт 1,121.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 зазначених постанов передбачено застосування окремих коефіцієнтів залежно від показника середньої заробітної плати, врахованого при призначенні пенсії. На підставі цих положень відповідач застосував до пенсії позивача коефіцієнт 1,046 у 2025 році та коефіцієнт 1,061 у 2026 році.

Внаслідок цього показник середньої заробітної плати 10846,37 грн. було збільшено до 11345,30 грн. з 01.03.2025 року та до 12037,37 грн. з 01.03.2026 року.

Суд зазначає, що постанова Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 безпосередньо стосувалася індексації за попередні роки. Тому правомірність застосування коефіцієнтів 1,046 та 1,061 у цій справі суд оцінює самостійно, з урахуванням змісту відповідного нормативного регулювання.

При цьому суд бере до уваги положення законів про Державний бюджет України на відповідні роки, якими Кабінету Міністрів України надано повноваження визначати порядок, умови та строки застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

На переконання суду, зазначені повноваження мають реалізовуватися у спосіб, який забезпечує дієвість законодавчої гарантії щорічної індексації. Надання Уряду повноважень визначати умови її проведення не усуває необхідності дотримання законодавчо визначених засад збільшення розрахункового показника пенсії.

Рік призначення пенсії впливає на первісний показник середньої заробітної плати, однак сам по собі не обґрунтовує зменшення рівня захисту вже призначеної пенсії від подальшого знецінення.

У спірних правовідносинах застосування коефіцієнтів 1,046 та 1,061 поєднано з неврахуванням попередніх коефіцієнтів 1,197 та 1,0796. Таким чином, наступні перерахунки проводилися від величини, яка не відображала належних результатів попередньої індексації.

Суд доходить висновку, що застосування спеціальних положень підзаконних актів у такий спосіб призводить до зменшення обсягу гарантії, яка випливає із частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України при встановленні суперечності між нормативними актами суд застосовує акт вищої юридичної сили. Тому для вирішення цього спору суд застосовує законодавчий механізм щорічної індексації із використанням коефіцієнтів 1,115 та 1,121, визначених пунктами 1 постанов Кабінету Міністрів України №209 та №236 відповідно.

При цьому суд не вирішує питання про визнання зазначених постанов нечинними, а визначає норми, які підлягають застосуванню до конкретних спірних правовідносин.

Оскільки індексація має послідовний характер, належний розмір пенсії позивача повинен визначатися з урахуванням усіх коефіцієнтів, які мали застосовуватися після її призначення.

Отже, при визначенні розміру пенсії станом на 01.01.2026 року показник середньої заробітної плати за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн. підлягає послідовному збільшенню на коефіцієнти 1,197, 1,0796 та 1,115. Починаючи з 01.03.2026 року отримана величина підлягає додатковому збільшенню на коефіцієнт 1,121.

Застосування зазначеної послідовності передбачає здійснення нового розрахунку від первісного показника 10846,37 грн. Повторне включення до такого розрахунку коефіцієнтів 1,046 та 1,061 не вимагається, оскільки вони замінюються належними коефіцієнтами відповідних років.

Суд окремо звертає увагу на відмінність між урахуванням результатів попередніх індексацій та стягненням недоотриманих сум пенсії за попередні періоди.

Позивач просить здійснити виплату недоотриманих сум з 01.01.2026 року в частині індексації за 2023-2025 роки та з 01.03.2026 року в частині індексації за 2026 рік. Позов надійшов до суду 30.06.2026 року.

Тому врахування коефіцієнтів 2023-2025 років необхідне для правильного визначення пенсії за заявлений період. Воно не означає присудження виплат із 01.03.2023 року або виходу суду за межі позовних вимог.

Неврахування попередніх коефіцієнтів призвело б до збереження заниженої розрахункової основи пенсії навіть після відновлення права позивача на її належну виплату.

Оцінюючи зміст листа від 26.06.2026 року №77167-54933/Л-01/8-0400/26, суд установив, що відповідач повідомив про відсутність підстав для заявленого перерахунку та підтвердив застосований ним спосіб індексації. Отже, цей лист відображає відмову в реалізації права, за захистом якого позивач звернулася до суду.

З огляду на наведене така відмова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки ґрунтується на застосуванні розрахункового механізму, який не забезпечує належного послідовного збільшення показника середньої заробітної плати позивача.

Визначаючи спосіб захисту, суд виходить із необхідності усунення наслідків установленого порушення. Саме лише визнання відмови протиправною без покладення обов`язку провести перерахунок не забезпечить відновлення належного розміру пенсійного забезпечення.

Повторний розгляд заяви також не є достатнім способом захисту, оскільки відповідач уже визначив свою позицію щодо спірних показників, а встановлені судом обставини дозволяють визначити порядок відновлення порушеного права.

Зобов`язання провести перерахунок із застосуванням конкретного показника та відповідних коефіцієнтів не підміняє повноважень органу Пенсійного фонду України. Суд визначає правові засади розрахунку, тоді як безпосереднє обчислення пенсії та належних до виплати сум здійснюється відповідачем за матеріалами пенсійної справи.

Під час виконання рішення відповідач повинен урахувати фактично виплачені суми пенсії за відповідні місяці. Виплаті підлягає різниця між належним розміром пенсії після перерахунку та сумами, які позивач уже отримала.

Таким чином, належним способом захисту є визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленої листом від 26.06.2026 року №77167-54933/Л-01/8-0400/26, та зобов`язання відповідача провести позивачу індексацію пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення її пенсії за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн., на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 та починаючи з 01.03.2026 року на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197; 1,0796 та 1,115), та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01.01.2026 року (в частині індексації за 2023-2025 роки) та з 01.03.2026 року (в частині індексації за 2026 рік).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листом від 26.06.2026 року №77167-54933/Л-01/8-0400/26, у проведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 30.01.2002 року Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , індексації пенсії за 2023-2026 роки відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн., на коефіцієнти збільшення 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 30.01.2002 року Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , індексацію пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення її пенсії за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн., на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 та починаючи з 01.03.2026 року на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197; 1,0796 та 1,115), та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01.01.2026 року (в частині індексації за 2023-2025 роки) та з 01.03.2026 року (в частині індексації за 2026 рік).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко