Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №160/12759/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №160/12759/26

Суддя: Боженко Наталія Василівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуСправа №160/12759/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/12759/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

13 травня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач-1), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , одноразової винагороди пропорційно за кожні тридцять днів у розмірі 70000,00 грн, передбаченої Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зі змінами відповідно до наказу Міністерства оборони України від 21.05.2024 № 339);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 25.06.2024 по 30.07.2024, з 15.10.2024 по 25.11.2024, з 25.12.2024 по 15.01.2025, з 26.02.2025 по 31.08.2025, включно одноразову винагороду пропорційно за кожні тридцять днів у розмірі 70000,00 грн, передбачену Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зі змінами відповідно до наказу Міністерства оборони України від 21.05.2024 № 339);

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 25.06.2024 по 30.07.2024, з 15.10.2024 по 25.11.2024, з 25.12.2024 по 15.01.2025, з 26.02.2025 по 31.08.2025, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.05.2026 12 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, у період здійснення зазначених заходів та виконують бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону або наступу до батальйону, збільшеної до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за періоди безпосередньої участі у бойових діях з 25.06.2024 по 30.07.2024, з 15.10.2024 по 25.11.2024, з 25.12.2024 по 15.01.2025, з 26.02.2025 по 31.08.2025, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, у період здійснення зазначених заходів та виконують бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

Позов обґрунтовано посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн у спірний період за час безпосередньої участі у бойових діях. Окрім цього, позивачу не виплачено за ці ж періоди одноразову грошову допомогу у розмірі 70000,00 грн, а також не виплачено одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік. Стверджує, що має право на відповідні виплати, однак вони безпідставно не здійснені відповідачем, чим порушено права позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12759/26, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

10 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що позивачу виплачувалася додаткова грошова винагорода в розмірі 100000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях. Окрім цього, оскільки позивач у 2023 році не вибував у відпустку та не подавав рапорт про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, у відповідача відсутні правові підстави для її виплати.

13 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучені витребувані судом документи.

15 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучені витребувані судом документи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року залучено до участі у справі №160/12759/26 в якості другого відповідача-1 Військову частину НОМЕР_4 (далі – відповідач-2), розгляд адміністративної справи №160/12759/26 розпочато спочатку.

20 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучені докази направлення відповідач-2 позовної заяви з додатками.

16 вересня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучені докази ліквідації відповідача-2.

17 вересня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучені витребувані судом докази.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року витребувано у відповідача-1 докази у справі.

05 жовтня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, яке надійшло від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач пояснив, що позивач «виконував завдання з всебічного забезпечення ведення бойових дій, а саме забезпечення зв`язком, не до ротного опорного пункту, в нп. Темирівка Пологівського району Запорізької області, що станом на час виконання завдань знаходилось не на лінії бойового зіткнення. Отже, відповідно до вищезазначеного Позивач не має права на отримання одноразової винагороди в розмірі 70000,00 грн., передбаченої розділом XXXVII Порядку».

07 жовтня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, яке надійшло від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що у додаткових поясненнях відповідач не зазначає жодної конкретної дати або періоду, протягом якого позивач, на його думку, перебував на КСП «ДОМ ПАВЛОВА» та виконував саме ті завдання, які військова частина описує у своїх поясненнях. Відповідачем не зазначено: з якої саме дати позивач перебував на ІНФОРМАЦІЯ_2 ; до якої саме дати він там перебував; у який конкретно день він виконував завдання із забезпечення зв`язком; який саме бойовий наказ визначав його завдання; який саме запис ЖБД підтверджує виконання позивачем виключно завдань із забезпечення зв`язком; яким саме документом підтверджується, що позивач не виконував бойових (спеціальних) завдань у розумінні розділу XXXVII Порядку №260. Тобто твердження відповідача має загальний характер та не містить індивідуалізованого підтвердження щодо позивача. Також позивач вказує, що у зазначеному витягу прямо зазначено, що відповідно до бойового розпорядження 20 АК №БР/26/3/1113т/ОКП від 21.07.2025, бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №3482дск/ОКП від 21.07.2025 та бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №2039дск від 29.07.2025 було прийнято рішення про перерозподіл особового складу та залучення зведеної групи із завданням несення бойового чергування на спільному КСП «ДОМ ПАВЛОВА» в АДРЕСА_4 . При цьому військова частина сама видала позивачу документи, якими підтвердила його участь у заходах оборони та безпосередню участь. Відповідач фактично ототожнює перебування у н.п. Темирівка із відсутністю права на виплату 70 000 грн. Проте сам пункт 1 розділу XXXVII Порядку №260, на який посилається відповідач, визначає юридично значущою обставиною виконання бойових (спеціальних) завдань у визначених умовах, а не лише формальне перебування військовослужбовця в конкретному населеному пункті. При цьому журнал бойових дій від 30.07.2025 прямо підтверджує: наявність конкретних бойових розпоряджень; формування зведеної групи; визначення конкретного завдання — несення бойового чергування на спільному ІНФОРМАЦІЯ_2 ; включення до складу відповідного особового складу ОСОБА_1 ; безпосередню участь залученого особового складу у бойових діях; виконання бойових (спеціальних) завдань. Отже, саме первинний документ, складений військовою частиною під час ведення бойових дій, містить відомості, які не узгоджуються з теперішньою позицією відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/12759/26 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до 26.10.2026 року включно.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно військового квитка позивача від 29.11.2023 року серії НОМЕР_6 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 - з 02.06.2024 року по 31.07.2025 року, а з 31.07.2025 року і дотепер - у відповідача-1.

Згідно довідки відповідача-1 від 25.07.2025 року №1559/10863 відповідач-1 є правонаступником в т.ч. відповідача-2.

Згідно довідки відповідача-1 від 12.03.2026 року №1559/73/3 позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України в наступні періоди:

1) з 25.06.2024 року по 30.07.2024 року;

2) з 15.10.2024 року по 25.11.2024 року;

3) з 25.12.2024 року по 15.01.2025 року;

4) з 26.02.2025 року по 31.08.2025 року.

Ці ж періоди підтверджені довідкою відповідача від 12.03.2026 року №1559/73/2, згідно якої позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (Харківська та Донецька область).

Згідно картки особового рахунку позивача за 2024-2025 роки та довідки відповідача від 10.05.2026 року позивач отримував додаткову винагороду наступним чином:

1) червень 2024 року – 20000,00 грн;

2) липень 2024 року – 56451,62 грн;

3) жовтень 2024 року – 54838,71 грн;

4) листопад 2024 року – 30000,00грн;

5) грудень 2024 року – 30000,00грн;

6) січень 2025 року – 15483,87 грн;

7) лютий 2025 року – 30000,00 грн;

8) березень 2025 року – 30000,00 грн;

8) квітень 2025 року – 30000,00 грн;

8) травень 2025 року – 30000,00 грн;

8) червень 2025 року – 90666,67 грн;

8) липень 2025 року – 88709,68 грн;

8) серпень 2025 року – 30 000,00 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткової винагороди у вказані періоди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано в т.ч. постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (далі – Постанова №168), яка застосовується в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п. 1 Постанови №168 на період воєнного стану встановлено, що особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до п. 1-1 Постанови №168 на період воєнного стану встановлено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Вказана норма права в спірні періоди зазнавала змін, які не впливають на вирішення справи по суті.

За п. 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 1 розділу XXXVII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі – Порядок №260) встановлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань:

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;

на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;

на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;

на території противника.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач вказував: «За час безпосередньої участі у бойових діях позивачу у період з 25.06.2024 по 30.07.2024, з 15.10.2024 по 25.11.2024, з 25.12.2024 по 15.01.2025, з 26.02.2025 по 31.08.2025 мала нараховуватись та виплачуватись додаткова винагорода в розмірі 100000,00 гривень, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Право на додаткову винагороду визначено п. 1 Постанови №168 передбачено для тих, хто бере:

«безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів»

Порядок №260 уточнює відповідну категорію осіб наступним чином:

«беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями».

Довідка від 12.03.2026 року №1559/73/2 (далі – Довідка №2) видана за формою додатку №6 до Постанови №413, необхідна для отримання статусу учасника бойових дій.

Довідка від 12.03.2026 року №1559/73/3 (далі – Довідка №3) видана за формою 12 (п. 2.4.8.1. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України з урахуванням змін згідно наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.09.2024 року №441), необхідна для реалізацій пільг, передбачених Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, ці довідки самі по собі не породжують права на додаткову винагороду, оскільки є формою фіксації відповідних обставин для інших цілей (для отримання статусу УБД та для отримання передбачених пільг).

В спірні періоди Постанова №168 передбачала у п. 2-1, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови.

Для юридичної ситуації позивача вказане втілено в приписах Порядку №260, згаданих раніше.

Отже, в цілому помилковим є підхід позивача щодо визначення обсягу прав на додаткову винагороду не на підставі наявності обставин, передбачених Постановою №168 (яка відсилає до Порядку №260), а на підставі довідок, складених для інших цілей, не пов`язаних з виплатою додаткової винагороди.

Згідно п. 2 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн пов`язана не лише з наявністю обставини:

- беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів», а й зі змістом перерахованих далі в тексті цієї ж норми права бойових (спеціальних завдань).

В свою чергу в Довідці №2 та Довідці №3 в наявності відомості про те, що позивач «брав участь» у відповідних заходах, відомості про безпосередню участь, як і про форму такої участі згідно п. 2 розділу XXXIV Порядку №260 надані довідки не містять, що логічно узгоджується з тим, що довідки складені для іншої мети, не пов`язаної з виплатою додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн.

На противагу цьому у п. 4 розділу XXXIV (Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану) Порядку №260 прямо визначено якими документами підтверджується безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів. Довідок відповідної форми в зазначеному переліку немає.

Отже, Довідка №2 та Довідка №3 в цілому не є документами, які підтверджують існування обставин, з якими законодавство пов`язує виплату додаткової винагороди згідно Постанови №168.

Тим не менш, суд перевіряє наявність правових підстав для виплати такої винагороди з власної ініціативи та шляхом з`ясування усіх обставин справи, в т.ч. об`єктивного існування або неіснування таких правових підстав.

Відповідач надав до суду витяг з журналу бойових дій щодо позивача за спірні в даній справі періоди.

Співставляючи відомості цього журналу з відомостями про виплату позивачу додаткової винагороди згідно наданої картки особового рахунку та довідки військової частини суд констатує, що виконувані позивачем завдання (забезпечення зв`язку) оплачені додатковою винагородою належним чином та у відповідному розмірі.

Також слід зауважити, що позивач змістовних заперечень проти наданих доказів не наводив, на наявності конкретних невідповідностей не вказував.

Отже, в задоволенні цієї частини позовних вимог належить відмовити.

Щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік.

Згідно військового квитка позивач проходив військову службу з 31.10.2023 року (дата мобілізації) по 01.02.2024 року у Військовій частині НОМЕР_7 .

Жодні змістовні пояснення щодо наявності обов`язку саме у відповідача виплачувати таку допомогу позивач не навів. Разом з цим, позивач проходив військову службу з 2024 року.

Більш того, згідно п. 2 розділу XXIII Порядку №260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Водночас, доказів перебування позивача у відпустці в 2023 році (впродовж якого позивач проходив перші два місяці військової служби з дня мобілізації) позивачем не надано.

Питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.

Отже, в задоволенні цієї частини позовних вимог належить відмовити.

Щодо одноразової винагороди 70000,00 грн.

В листі від 12.03.2026 року №1559/73/4 відповідач однозначно вказав, що виплата одноразової грошової винагороди за кожні 30 календарних днів безпосередньої участі у бойових діях на ЛБЗ у розрахунку 70 000 грн не здійснювалась.

У п. 1-1 Постанови №168 вказано, що відповідна виплата здійснюється за «кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань».

При цьому в пп. 2 п. 1 розділу XXXVII Порядку №260 передбачено здійснення такої виплати «пропорційно часу участі у бойових діях та заходах) на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно».

Змістовно аналогічне положення міститься у п. 1-1 Постанови №168 - у разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Тобто, самостійним критерієм для такої виплати є віддаленість місця виконання бойових (спеціальних) завдань від лінії зіткнення.

Позивач надав заперечення проти таких пояснень, посилаючись передусім на витяг з Журналу бойових дій за 30.07.2025 року, за змістом якого особовий склад, включно з позивачем, припиняє виконання завдань в районі н.п. Темирівка на спільному КСП, при цьому особовий склад бере безпосередню участь у бойових діях по забезпечуванні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). Також позивач звертав увагу на те, що відповідач не обґрунтував і не довів виконання позивачем лише завдань з забезпечення зв`язку.

Суд звертає увагу на те, що згідно військового квитка позивача він в усі спірні періоди займав посади «радіотелефоніста». Ця обставина не має єдиного визначального значення, однак має бути врахованою при вирішенні питання про характер виконуваних завдань.

Оцінюючи в першу чергу доводи позивача суд зауважує, що доказове значення наданих позивачем довідок оцінено раніше. З тих же підстав суд не приймає їх як належний доказ для підтвердження права позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн.

Щодо витягу з журналу бойових дій суд зазначає, що він не підтверджує виконання позивачем завдань «до ротного опорного пункту включно». Навпаки, перебування на контрольно-спостережному пункті вказує на більшу віддаленість від лінії зіткнення порівняно з ротним опорним пунктом з огляду на призначення контрольно-спостережного пункту, його характер та властивості.

Відповідно, позивач безпідставно вважав, що саме по собі виконання бойових (спеціальних) завдань є підставою для набуття права на додаткову винагороду у розмірі 70000,00 грн, оскільки таке право пов`язано не лише з такими завданнями, а й з місцем їх виконання – до ротного опорного пункту включно. В свою чергу в даній справі не лише не підтверджено дотримання позивачем територіального критерію, а й навпаки з огляду на зміст наявних у справі доказів (в т.ч. змісту наданих витягів з журналу бойових дій), а також займану позивачем посаду, суд констатує невідповідність позивача територіальному критерію, з огляду на що позивач не має права на спірну додаткову винагороду, а в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позову відсутні, отже в задоволенні позову слід відмовити.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні, також позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua