Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №140/10216/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10216/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та у невиплаті ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року;

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та провести виплату донарахованих сум;

4. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.07.2026 року із застосуванням щомісячної індексації – різниці в розмірі 3853,95 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.07.2026 року із застосуванням щомісячної індексації – різниці в розмірі 3853,95 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

6. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку грошової допомоги на оздоровлення у 2015, 2016, 2017, 2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2015, 2016, 2017, 2018 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для їх обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”;

7. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2015, 2016, 2017, 2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2015, 2016, 2017, 2018 роках, з урахуванням у складі грошового забезпечення, для їх обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.08.1995 до 10.07.2026, однак відповідач неправильно здійснював нарахування та виплату належного йому грошового забезпечення.

Позивач зазначає, що за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 відповідач не здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у належному розмірі із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін.

Крім того, позивач вважає, що після підвищення грошового забезпечення з 01.03.2018 він набув право на отримання щомісячної індексації-різниці у розмірі 3853,95 грн відповідно до положень пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, однак відповідач такого нарахування та виплати не здійснив.

Також позивач вказує, що протягом 2015-2018 років йому виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”, яка мала постійний характер та належала до складу місячного грошового забезпечення. Проте відповідач під час обчислення грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань зазначену винагороду не врахував, унаслідок чого відповідні допомоги були виплачені в занижених розмірах.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

12.08.2026 до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 , у якому відповідач позовних вимог не визнав та просив відмовити в їх задоволенні повністю.

Заперечуючи проти вимог щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018, відповідач зазначив, що визначення місяця підвищення доходу та проведення відповідного розрахунку належить до його повноважень. Послався на підвищення посадових окладів військовослужбовців з березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та вказав, що вимоги позивача щодо застосування січня 2008 року є передчасними.

Стосовно вимог про нарахування та виплату індексації-різниці відповідач зазначив, що після березня 2018 року індексація грошового забезпечення здійснювалася відповідно до встановленого законодавством порядку, а підстав для виплати позивачу щомісячної індексації-різниці у розмірі 3853,95 грн немає. На думку відповідача, розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року перевищував суму індексації, яка склалася в цьому місяці.

Щодо вимог про перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідач зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода за постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 не підлягала включенню до складу грошового забезпечення для обчислення одноразових виплат. На підтвердження своєї позиції послався на положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року №425 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України”, а також Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73.

Відповідач також вважає, що правові висновки Верховного Суду у справах №380/2427/20, №522/2738/17 та №825/997/17 не можуть безумовно застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки для військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 діяли відомчі нормативно-правові акти, якими передбачалося невключення винагороди за постановою від 22 вересня 2010 року №889 до розрахунку одноразових виплат.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що частина позовних вимог стосується виплат за 2015-2018 роки, тоді як позивач звернувся до суду у 2026 році, у зв`язку із чим просив оцінити дотримання строку звернення до суду.

Враховуючи приписи статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 01.08.1995 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2026 №685/301/980/пс.

Відповідно до витягу з наказу командира Повітряних Сил Збройних Сил України від 03.07.2026 №542 та в подальшому наказом командира Військової частини НОМЕР_1 позивача 10.07.2026 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

05.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення, а також перерахунку грошової допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Листом від 23.07.2026 №685/301/4687/пс Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку індексації у заявленому порядку, посилаючись на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та обмеженість бюджетного фінансування.

На підтвердження обставин нарахування та виплати грошового забезпечення до матеріалів справи долучено картки особового рахунку позивача.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із проходженням військової служби, здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011-XII).

Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення”.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2011-XII “Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону”.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України визначено Законом України від 03 липня 1991 року №1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі – Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Правила обчислення індексу споживчих цін та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” (далі – Порядок №1078).

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” установлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, які застосовувалися з 01.01.2008.

Надалі до 01.03.2018 підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до зазначеної постанови не відбувалося.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” внесено зміни до Порядку №1078, відповідно до яких визначальним для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 у редакції, чинній у спірний період:

“У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків”.

Таким чином, збільшення розміру премій, надбавок та інших складових грошового забезпечення без підвищення посадового окладу не змінює місяця, з якого розпочинається обчислення індексу споживчих цін.

Отже, для індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 таким місяцем є січень 2008 року.

Посилання відповідача на те, що визначення місяця підвищення доходу належить до його дискреційних повноважень, суд відхиляє, оскільки Порядком №1078 визначено конкретні умови обчислення індексу споживчих цін, а тому відповідач не наділений правом самостійно обирати інший місяць підвищення доходу за відсутності відповідного підвищення посадового окладу.

При цьому підвищення посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 не впливає на визначення місяця підвищення доходу за попередній період.

Доводи відповідача щодо недостатності бюджетного фінансування також не можуть бути підставою для невиконання встановленого законодавством обов`язку з нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Відтак суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 у належному розмірі із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити відповідне нарахування та виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

Щодо індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 10.07.2026

Постановою Кабінету Міністрів України №704, яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено нові розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців.

Таким чином, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу, в якому відповідно до пункту 5 Порядку №1078 необхідно встановити співвідношення між розміром підвищення грошового забезпечення та сумою індексації, яка склалася в цьому місяці.

Абзацами третім та четвертим пункту 5 Порядку №1078 у редакції, чинній у березні 2018 року, встановлено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу”.

Абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 у зазначеній редакції передбачено, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

З аналізу наведених положень Порядку №1078 випливає, що для визначення права позивача на індексацію-різницю у березні 2018 року необхідно встановити розмір підвищення грошового забезпечення в цьому місяці та порівняти його із сумою можливої індексації.

При цьому врахуванню підлягають усі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, відповідно до якого положення абзаців третього – шостого пункту 5 Порядку №1078 регулюють правовідносини щодо індексації-різниці, право на яку виникає у разі, якщо розмір підвищення грошового доходу є меншим за суму можливої індексації у місяці підвищення доходу.

Верховний Суд у вказаній постанові визначив алгоритм встановлення права військовослужбовця на отримання індексації-різниці у березні 2018 року, який передбачає необхідність визначення двох показників:

А — розміру підвищення грошового доходу в березні 2018 року, який обчислюється як різниця між сумою грошового забезпечення за березень 2018 року та сумою грошового забезпечення за лютий 2018 року. При цьому враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру;

Б — суми можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, яка визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на березень 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділену на 100 відсотків.

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) перевищує суму можливої індексації (Б), індексація-різниця не нараховується.

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації (Б), військовослужбовець набуває право на нарахування та виплату індексації-різниці, розмір якої визначається за формулою:

Індексація-різниця = Б – А.

Визначена таким чином сума індексації-різниці підлягає щомісячній виплаті до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а до неї додається поточна індексація, яка виникає внаслідок перевищення індексом споживчих цін установленого порогу індексації.

Отже, для вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на індексацію-різницю суду необхідно встановити розмір підвищення його грошового забезпечення у березні 2018 року (А) та суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці (Б), після чого порівняти зазначені величини.

Згідно з відомостями про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2018 року розмір його грошового забезпечення, сформованого зі складових, які не мають разового характеру, становив 12241,20 грн, а за березень 2018 року — 12850,40 грн.

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року становив 609,20 грн (12850,40 грн – 12241,20 грн).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року, обчислена з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,3 відсотка, становила 4463,15 грн (1762,00 грн Ч 253,3 : 100).

Оскільки розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року становив 609,20 грн і не перевищував суми можливої індексації 4463,15 грн, позивач набув право на отримання щомісячної індексації-різниці у розмірі 3853,95 грн (4463,15 грн – 609,20 грн).

Отже, заявлений позивачем розмір щомісячної індексації-різниці відповідає положенням пункту 5 Порядку №1078 та підтверджується встановленими судом обставинами.

Доводи відповідача про те, що розмір підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року перевищував суму можливої індексації, спростовуються зазначеними розрахунками.

При цьому нарахування та виплата поточної індексації грошового забезпечення в наступних місяцях не свідчать про виконання обов`язку з виплати індексації-різниці, право на яку виникло в березні 2018 року.

Відповідач не надав доказів нарахування та виплати позивачу щомісячної індексації-різниці у визначеному розмірі.

Водночас суд враховує, що пунктом 3 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 03 листопада 2022 року №2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-XII.

Отже, за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 правові підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, у тому числі індексації-різниці, були відсутні.

З 01.01.2024 дію Закону №1282-XII відновлено.

Законом України від 09 листопада 2023 року №3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік” та Законом України від 19 листопада 2024 року №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік” визначено особливості обчислення індексу споживчих цін у відповідних роках.

Статтею 41 Закону України від 03 грудня 2025 року №4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік” установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.

Суд зазначає, що встановлення зазначеними законами особливостей обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення не спростовує самого факту виникнення у позивача права на індексацію-різницю в березні 2018 року.

Відповідач не надав доказів підвищення тарифних ставок (посадових окладів), яке б зумовлювало проведення нового порівняльного розрахунку відповідно до пункту 5 Порядку №1078 та впливало на визначений розмір індексації-різниці.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач мав право на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3853,95 грн щомісячно за періоди з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 10.07.2026.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, за винятком періоду з 01.01.2023 до 31.12.2023.

Щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2018 роки

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” (далі – постанова №889)”.

Вирішуючи спір у цій частині, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, включаючи винагороди, які мають постійний характер.

Пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на час спірних правовідносин, передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою №889 запроваджено щомісячну додаткову грошову винагороду окремим категоріям військовослужбовців, виплата якої здійснювалася залежно від установлених умов проходження військової служби.

Зазначена постанова втратила чинність з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №704.

Разом з тим визначальним для вирішення питання включення такої винагороди до складу місячного грошового забезпечення є характер її виплати, зокрема систематичність, періодичність та належність до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у спірні періоди регулювався, зокрема, Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595 “Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України”, а надалі Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року №550 “Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України”.

У постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 Велика Палата Верховного Суду дослідила питання правової природи щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, та її включення до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 дійшла висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою №889, відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер, а тому належить до складу грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-XII

При цьому Велика Палата Верховного Суду безпосередньо дослідила питання співвідношення положень Закону №2011-XII, постанови №889 та відомчих нормативно-правових актів Міністерства оборони України, які передбачали невключення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення для обчислення одноразових виплат.

У пунктах 64– 66 постанови від 10.11.2021 у справі №825/997/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права, встановлені актом вищої юридичної сили, а ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Відповідно Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону №2011-XII та постанови №889, а не інструкцій №595 та №550.

Отже, Велика Палата Верховного Суду безпосередньо вирішила питання співвідношення положень Закону №2011-XII та відомчих нормативно-правових актів Міністерства оборони України щодо визначення складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.04.2021 у справі №380/2427/20, у якій предметом судового розгляду було, зокрема, питання врахування щомісячної додаткової грошової винагороди за постановою №889 при обчисленні допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду у справах №380/2427/20, №522/2738/17 та №825/997/17 з огляду на особливості відомчого регулювання грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у справі №825/997/17 надала оцінку саме нормативно-правовим актам Міністерства оборони України, які регулювали порядок виплати відповідної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України. Тому посилання відповідача на існування спеціального відомчого регулювання саме собою не свідчить про неможливість застосування зазначених правових висновків.

Крім того, наведені відповідачем нормативно-правові акти Адміністрації Державної прикордонної служби України та Міністерства внутрішніх справ України регулювали питання грошового забезпечення військовослужбовців відповідних органів та військових формувань, тоді як позивач проходив військову службу у Збройних Силах України.

Водночас відповідач не обґрунтував, яким чином положення нормативно-правових актів, що застосовувалися до військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду давали підстави для невключення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу місячного грошового забезпечення позивача.

Отже, встановлення відомчими нормативно-правовими актами обмежень щодо включення зазначеної винагороди до розрахунку одноразових виплат не може бути самостійною підставою для звуження передбачених Законом №2011-XII прав військовослужбовців.

Дослідивши відомості про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 , суд встановив, що протягом 2015– 2017 років позивачу систематично нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою №889.

Зазначена винагорода мала постійний характер та належала до складу місячного грошового забезпечення позивача.

З наданих відомостей встановлено, що позивачу були нараховані та виплачені:

грошова допомога на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 3400,35 грн, за 2016 рік — 6892,35 грн, за 2017 рік — 7094,25 грн;

матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік у розмірі 3400,35 грн та за 2017 рік у розмірі 5858,67 грн.

Зіставлення зазначених сум допомог із відомостями про складові місячного грошового забезпечення та щомісячну додаткову грошову винагороду за постановою №889 свідчить, що під час обчислення зазначених допомог відповідач не врахував таку винагороду.

При цьому у листопаді 2015 року розмір щомісячної додаткової грошової винагороди становив 3400,35 грн, у вересні 2016 року — 4135,41 грн, у серпні 2017 року — 4135,41 грн, у листопаді 2017 року — 4306,95 грн.

Отже, під час обчислення грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки відповідач не врахував щомісячної додаткової грошової винагороди, яка на час нарахування зазначених допомог мала постійний характер і виплачувалася позивачу щомісяця.

За таких обставин суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем щомісячної додаткової грошової винагороди при обчисленні зазначених допомог суперечить положенням Закону №2011-XII та призвело до неправильного визначення їх розміру.

Відтак належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення відповідного перерахунку та зобов`язання відповідача здійснити такий перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом з тим суд не вбачає підстав для задоволення зазначених позовних вимог за всі заявлені роки.

Так, із відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення встановлено, що грошова допомога на оздоровлення за 2018 рік нарахована позивачу у травні 2018 року в розмірі 12363,32 грн.

Оскільки станом на травень 2018 року постанова №889 вже втратила чинність, а виплата передбаченої нею щомісячної додаткової грошової винагороди припинилася з березня 2018 року, правові підстави для включення такої винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася допомога на оздоровлення за 2018 рік, відсутні.

Крім того, наданими відомостями про грошове забезпечення не підтверджено нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 та 2018 роки.

За відсутності доказів нарахування зазначених виплат суд не має підстав для висновку, що відповідач неправильно визначив їх розмір унаслідок неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Отже, позовні вимоги щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2018 роки задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, а саме щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VIII у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Суд встановив, що ОСОБА_1 10.07.2026 був виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, а листом від 23.07.2026 №685/301/4687/пс відповідач надав йому відомості про нараховане та виплачене грошове забезпечення.

З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 03.08.2026, тобто менш ніж через місяць після виключення зі списків особового складу та в межах тримісячного строку після отримання відомостей про нараховане і виплачене грошове забезпечення.

За таких обставин суд дійшов висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду, а тому відповідні доводи відповідача відхиляє.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, правове регулювання спірних правовідносин та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у належному розмірі за визначені судом періоди, а також неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди за постановою №889 при обчисленні відповідних допомог.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору. Інших судових витрат, які підлягають розподілу, судом не встановлено.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням фактично виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3853,95 грн щомісячно за періоди з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року включно та з 01 січня 2024 року до 10 липня 2026 року включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року включно та з 01 січня 2024 року до 10 липня 2026 року включно із застосуванням щомісячної індексації-різниці у розмірі 3853,95 грн відповідно до абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням фактично виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися зазначені виплати, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися зазначені виплати, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя Н. В. Стецик