Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №645/2465/25 (4-с/645/31/26) — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №645/2465/25 (4-с/645/31/26)

Суддя: Тичкова О. Ю.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 645/2465/25

провадження № 22-ц/818/5786/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

сторони справи:

скаржник – ОСОБА_1 ,

особа, дії якого оскаржуються - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Дмитро Олександрович,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 30 липня 2026 року в складі судді Алтухової О.Ю.,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Петренка Дмитра Олександровича в якій просив: - негайно визнати протиправними діями винесення приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренком Дмитром Олександровичем постанов «Про відкриття виконавчого провадження N?81509428 від 16.07.2026 та інших похідних від неї постанов про вжитя заходів примусового виконання, зокрема, про арешт коштів боржника, про стягнення з боржника основної винагороди; про стягнення мінімальних витрат, якими були порушені права, свободи та інтереси позивача ОСОБА_2 у період дії воєнного стану в Україні; скасувати постанову «Про розшук майна боржника» у виконавчому провадженні N?81509428від 20.07.2026 винесену у період дії воєнного стану в Україні;

- скасувати постанову «Про відкриття виконавчого провадження N?81509428 від 16.07.2026 у період дії воєнного стану в Україні; скасувати постанови про вжиття заходів примусового виконання, зокрема, про арешт коштів боржника, про стягнення з боржника основної винагороди, про стягнення мінімальних витрат, якими порушені права, свободи та інтереси позивача ОСОБА_2 , винесені у період дії воєнного стану в Україні;

- скасувати постанову «Про розшук майна боржника» у ВП N?81509428 від 20.07.2026 у період дії воєнного стану в Україні; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Петренком Дмитра Олександровича повернути стягнуті кошти.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеному у постанові від 04.07.2023 року у справі № 400/4175/22, відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень можливе тільки на території територіальних громад, які не розташовані у районі проведення бойових дій і не перебувають у тимчасовій окупації, а також прилеглих територій.

Вважає, що приватним виконавцем Петренком Д.О. не врахований вищевикладений висновок Верховного Суду та безпідставно винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №81509428 від 16.07.2026 року та похідні від нього постанови.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 30 липня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Петренка Дмитра Олександровича – повернуто без розгляду.

Роз`яснено право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для повернення скарги без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що скарга не містить повне найменування інших учасників справи, їх місцезнаходження, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, а саме відсутні такі відомості про КП «Харківські теплові мережі».

Крім того, скарга не містить дати, коли особа, яка подає скаргу дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Також, до скарги не долучено доказів направлення копії скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Мінков О.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить ухвалу скасувати; визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Петренка Д.О. та інших похідних від неї постанов про вжиття заходів примусового виконання, зокрема про арешт коштів боржника, про стягнення з боржника основної винагороди, про стягнення мінімальних витрат, якими порушені права, свободи та інтереси ОСОБА_3 .

Так, обґрунтовуючи свої апеляційні доводи апелянт вказує, що судом неправильно визначений предмет позову, оскільки позов, пред`явлений до КП «Харківські теплові мережі» розглядається в іншому провадженні, тому не має жодного відношення до скарги на протиправні дії приватного виконавця.

Так як ним оскаржуються дії приватного виконавця, тому до суду надіслана безпосередньо постанова приватного виконавця із вказаним ідентифікатором для повного доступу до ВП №81509428.

Вказує, що оскільки приватний виконавець зареєстрував свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС, тому підсистема "Електронний суд" автоматично надсилає матеріали справи в електронному вигляді до Електронного кабінету учасника справи, то це є належним, допустимим та достовірним доказом направлення Позивачем іншим учасникам справи копій поданих документів, зокрема відповідачу.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 448 ЦПК України скарга повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються;

5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження;

6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа;

7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця;

8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

Ідентифікатор доступу для повного доступу до інформації про виконавче провадження - це унікальний код, який міститься в постанові про відкриття виконавчого провадження. Він складається з комбінації цифр і букв. Цей ідентифікатор надає сторонам виконавчого провадження (тобто особам, які беруть участь у справі) можливість ознайомитися з усіма документами та інформацією, що стосуються цього провадження. Заявницею було долучено до матеріалів справи копію постанови про відкриття виконавчого провадження, проте в супереч вимог п. 5 ч. 3 ст. 448 ЦПК України ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження в скарзі не зазначено.

Частиною 5 статті 448 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржником не дотримано вимог пунктів 2, 3, 7 частини третьої та пункту 2 частини четвертої статті 448 ЦПК України. Зокрема, зазначений у скарзі номер виконавчого провадження не є ідентифікатором для повного доступу до інформації про виконавче провадження, оскільки таким ідентифікатором є унікальний код, зазначений у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, у скарзі не зазначено повного найменування, місцезнаходження та відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету кредитора - КП «Харківські теплові мережі», який є обов`язковим учасником справи за скаргою на дії державного виконавця у виконавчому провадженні. Також скаржником не надано доказів направлення копії скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, у тому числі заінтересованій особі. Також скаржником не вказано дату, коли він дізнався про порушення прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень приватного виконавця.

З ураховуючи вищенаведеного, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав про повернення скарги ОСОБА_3 без розгляду.

Доводи ж апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 30 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді Н.П.Пилипчук

О.В. Маміна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua