Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №635/4184/26 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №635/4184/26

Суддя: Тичкова О. Ю.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 635/4184/26

провадження № 22-ц/818/5733/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Гєрцика Р.В.

сторони справи:

стягувач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»

боржник – ОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2026 року в складі судді Березовської І.В.,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2026 року ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу станом на 31.03.2026 року в сумі 18861,33 грн та судовий збір у розмірі 332,80 грн.

Судовим наказом від 12 травня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» суму заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з 01 липня 2023 року по 31 березня 2026 року в сумі 18861,33 грн та судовий збір в розмірі 332,80 грн.

31 липня 206 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу від 12 травня 2026 року у справі №635/4184/26, виданого за заявою ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що до заяви про скасування судового наказу не додано належного документа, що підтверджує сплату судового збору, як того вимагає пункт 1 частини п`ятої статті 170 ЦПК України, а тому така заява є неналежно оформленою та відповідно до частини шостої статті 170 ЦПК України підлягає поверненню без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою судді Жукевич Г.С. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу судді скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявником на виконання вимог ч.5 ст.170 ЦПК України щодо сплати судового збору, до заяви про скасування судового наказу було долучено квитанцію про сплату коштів, а тому висновок суду першої інстанції про несплату судового збору є помилковим. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З частини 2 статті 369 ЦПК України вбачається, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Частиною шостою статті 170 ЦПК України встановлено, що у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом підпункту 4-2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою заяви про скасування судового наказу ставка судового збору становить 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3 328 грн, а отже ставка судового збору за подання заяви про скасування судового наказу у 2026 році становить 166,40 грн.

Як убачається з матеріалів справи, разом із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 дійсно долучила документ, який за формою є платіжним документом, а саме квитанцію до платіжної інструкції №20628-57440-46788 від 24.06.2026 року.

Водночас сама по собі наявність такого документа у матеріалах справи не свідчить про належне виконання вимоги пункту 1 частини п`ятої статті 170 ЦПК України.

Зі змісту наданої ОСОБА_1 квитанції вбачається, що отримувачем коштів зазначено ПрАт ВФ Україна ЄДРПОУ 14333937, рахунок отримувача UA573005390000026000003284105, тобто особу, яка не є відповідним отримувачем судового збору та рахунок який не є бюджетним рахунком, на який відповідно до закону зараховується судовий збір.

Крім того, згідно із зазначеною квитанцією ОСОБА_1 сплачено 23,60 грн, що істотно менше встановленої на момент подання заяви ставки судового збору у розмірі 166,40 грн.

Отже, вказаний платіжний документ не підтверджує ані сплату встановленої законом суми судового збору, ані її зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України як судового збору за подання заяви про скасування судового наказу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, для виконання вимоги пункту 1 частини п`ятої статті 170 ЦПК України необхідним є не лише формальне долучення до заяви певного платіжного документа, а наявність документа, який підтверджує сплату саме судового збору у встановленому законом розмірі та його зарахування за відповідними бюджетними реквізитами.

За таких обставин долучена до заяви квитанція не може бути визнана належним доказом сплати судового збору у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 170 ЦПК України.

Частиною шостою статті 170 ЦПК України передбачено, що у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Kreuz v. Poland» (заява № 28249/95, рішення від 19 червня 2001 року) зазначив, що вимога щодо сплати судових зборів при зверненні до цивільних судів сама по собі не може розглядатися як обмеження права доступу до суду, несумісне зі статтею 6 § 1 Конвенції. Водночас при оцінці того, чи було особі забезпечено право доступу до суду, мають враховуватися, зокрема, розмір відповідного збору, обставини конкретної справи та стадія провадження, на якій таке обмеження застосовується.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що встановивши недодержання заявником вимог щодо оформлення заяви про скасування судового наказу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про її повернення без розгляду.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі. Таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як таку, яка постановлена з додержанням вимог закону.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Р.В. Гєрцик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua