Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №643/4821/16-ц — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №643/4821/16-ц

Суддя: Пікуль В. П.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/4821/16-ц Номер провадження 22-ц/814/2945/26Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Панченка О.О., Чумак О.В.,

за участю секретаря судового засідання Топтун Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 березня 2026 року (повний текст рішення виготовлено 06 квітня 2026 року) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі – ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 26 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 20 на суму 2 644 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за ставкою 12,5 % річних з терміном повернення - 25 грудня 2012 року.

У забезпечення виконання своїх зобов`язань 09 червня 2008 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та банком укладено договір іпотеки № 16/08-Б, згідно з яким вони передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок літ. «В-5» загальною площею 6422,9 кв. м, житловою площею 2285,6 кв. м (в житловому будинку розташовано 123 квартири), що знаходиться у будинку на АДРЕСА_1 .

З дозволу банку, квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 у вказаному житловому будинку виведено з іпотеки та відчужено власником. На відчуження предмета іпотеки накладено заборону.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконували взяті на себе зобов`язання з грудня 2008 року, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року та постановою апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2010 року на користь банку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стягнуто солідарно суму заборгованості в розмірі 1 664 543,02 грн, 2 630 252,33 доларів США, судові витрати в сумі 1 700,00 грн та 120,00 грн.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відчужено квартиру АДРЕСА_24 , останнім власником якої стала ОСОБА_1 . Вимогу банку про повернення заборгованості за кредитом від 02 серпня 2012 року № 2183 направлено ОСОБА_1 , яку вона отримала особисто.

Враховуючи викладене, просив суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 20 від 26 грудня 2007 року позичальника ОСОБА_2 у розмірі 4 539 595,58 дол. США, що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 2 382 796,72 дол. США, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 2 156 798,86 дол. США та 120 125 824,52 грн пені, яка складається з пені за прострочення погашення кредиту у сумі 70 653 760,00 грн, пені за прострочення погашення процентів у сумі 49 472 064,52 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_25 , що є частиною житлового будинку АДРЕСА_26 та яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 1293, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (далі – ХМНО) Зверевим А.М. 16 червня 2011 року, шляхом надання ПАТ АБ «Укргазбанк» права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову просив визнати за ПАТ АБ «Укргазбанк» право іпотекодержателя належної на праві власності ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_27 , яке виникло на підставі укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк», з однієї сторони, та ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , з другої сторони, договору іпотеки без оформлення заставної № 16/08-Б від 09 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМОН Глуховцевою Н.В. за реєстровим № 2836.

Також просив стягнути з відповідача на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» понесені у справі судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 березня 2026 року у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 березня 2026 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати оскаржуване рішення місцевого суду.

Просив врахувати заяву про зміну предмета позову та розглянути справу у новій редакції позовних вимог та їх задовольнити, а саме: «Визнати за ПАТ АБ «Укргазбанк» право іпотекодержателя належної на праві власності ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_27 , яке виникло на підставі укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк», з однієї сторони, та ОСОБА_2 ОСОБА_3 , з другої сторони, договору іпотеки без оформлення заставної № 16/08-Б від 09 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Глуховцевою Н.В. за реєстровим № 2836».

Також просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судовий збір за подання позову і за подання апеляційної скарги.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи поданої апеляційної скарги

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, на підставі неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи.

Посилався на те, що після звернення до суду з позовом до нового власника квартири про звернення стягнення на предмет іпотеки, з урахуванням актуальної судової практики, позивачем було вжито заходів щодо зміни предмета позову. Зокрема, банк обрав судовий спосіб захисту своїх прав - визнання права іпотекодержателя.

Зауважив, що усупереч нормам процесуального права України, суд першої інстанції фактично розглянув справу в межах первісних позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, проігнорувавши зміну предмета позову, яка була належним чином подана до суду. Водночас матеріали справи не містять жодного процесуального документа щодо відмови в прийнятті заяви, залишення її без розгляду або про зміну предмета позову, а відтак, зважаючи на своєчасне подання заяви про зміну предмета позову та прийняття її до розгляду, саме змінені позовні вимоги визначали предмет судового розгляду та повинні були бути розглянуті в межах цієї справи.

Натомість суд першої інстанції не розглянув позов у зміненій редакції, не надав правової оцінки новому способу захисту та фактично вирішив спір поза межами заявлених вимог. Така поведінка суду свідчить про фактичне ігнорування правил судового процесу та розгляду зміненого предмета позову, що призвело до розгляду справи поза межами заявлених вимог та невирішення заявленого позивачем спору по суті.

Вказав, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення формально звертався до питань, пов`язаних із можливістю визнання права іпотекодержателя, однак такий аналіз мав фрагментарний та декларативний характер і не свідчить про повноцінний розгляд відповідних позовних вимог.

Зазначив, що фактично суд обмежився загальними міркуваннями, не здійснивши належної правової оцінки зміненому предмету позову, не встановивши обставин, які мають значення саме для вимоги про визнання права іпотекодержателя, та не застосувавши відповідний спосіб захисту, обраний позивачем.

Зауважив, що описова частина оскаржуваного рішення містить посилання на матеріали і обставини справи з урахуванням доводів та позовних вимог банку, заявлених в заяві про зміну предмета позову, тобто суд формально розглядав справу з урахуванням позовних вимог банку до ОСОБА_1 про визнання права іпотекодержателя.

Також суд першої інстанції помилково визнав відповідачку добросовісним набувачем, покладаючи на позивача пасивність і припускаючи про його обізнаність без належних доказів. Вважає, що дії відповідачки не відповідають стандарту розумної обачності та виключають можливість визнання її добросовісним набувачем.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник позивача, взявши участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, доходить такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 20 на суму 2 644 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами з терміном повернення – 25 грудня 2012 року (т.1 а.с.57-60).

На забезпечення виконання своїх зобов`язань, 09 червня 2008 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та банком укладено договір іпотеки № 16/08-Б, згідно з яким вони передали в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок літ. «В-5» загальною площею 6 422,9 кв. м, житловою площею 2 285,6 кв. м (в житловому будинку розташовано 123 квартири), що знаходиться у будинку на АДРЕСА_1 , серед яких є і спірна квартира. На відчуження предмета іпотеки накладено заборону (т.1 а.с. 62-65).

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконували взяті на себе зобов`язання з грудня 2008 року рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року на користь банку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стягнуто солідарно суму заборгованості в розмірі 1 664 543,02 грн, 2 630 252,33 дол. США, судові витрати в сумі 1 700,00 грн та 120,00 грн (т.1 а.с.70-72).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. ВП № 31363558 від 22 лютого 2012 року відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_2 на суму 1 664 543,02 грн та 2 630 252,33 дол. США (т.1 а.с.80).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бєлозьорова О.О. ВП № 29965421 від 11 листопада 2011 року відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_3 на суму 1 664 543,02 грн та 2 630 252,33 дол. США (т.1 а.с.81).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року визнано недійсним договір іпотеки № 16/08-Б, укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Глуховцевою Н.В. 09 червня 2008 року, реєстровий № 2836 (т.1 а.с.67-69).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до банку про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено (т.1 а.с.73-77).

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо заяви про зміну предмета позову

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з частиною третьою статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначила, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до Московського районного суду м. Харкова з позовом у квітні 2016 року позивач визначив предметом позову: звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08 березня 2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» вищезазначена справа надійшла до Октябрського районного суду м. Полтави.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2022 року прийнято справу до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 травня 2023 року позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову.

Як вбачається зі змісту прохальної частини заяви, позивач просив замість первісних вимог визнати за ним право іпотекодержателя щодо квартири АДРЕСА_27 .

Однак первісні основні підстави позову позивач залишив незмінними та лише доповнив їх новими обставинами, які безпосередньо пов`язані з основними підставами позову.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2025 року прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову (т.3 а.с. 112).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 18 лютого 2026 року закрито підготовче провадження у справі.

З урахуванням наведеного, зазначена заява була прийнята судом першої інстанції до розгляду в установленому процесуальним законодавством порядку, нечітке мотивування судового рішення саме по собі не може бути підставою для задоволення позовної зави (із урахуванням внесених змін), так як зміни були прийняті, а колегія суддів не позбавлена можливість дати свою оцінку обґрунтованості заявлених у суді першої інстанції вимог.

Щодо предмета іпотеки

Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

ЦК України визначає, зокрема, такі об`єкти права власності, які можуть розглядатися як житло: житловий будинок (стаття 380 ЦК України), садиба (стаття 381 ЦК України) та квартира (стаття 382 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що багатоквартирний будинок - це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом договору іпотеки № 16/08-Б без оформлення заставної від 09 червня 2008 року є нерухоме майно – житловий будинок літ. В-5 загальною площею 6422,9 кв. м, житловою площею 2285,6, кв. м (в будинку розташовано 123 квартири), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_26 та належить іпотекодавцям ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) на праві приватної спільної сумісної власності.

При цьому відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Чинне законодавство, зокрема ЦК України, Закон України «Про іпотеку», Закон України «Про заставу», не містить жодної статті, яка б визначала особливості іпотеки житла – багатоквартирного житлового будинку чи квартир у ньому.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц виснувала, що у разі передачі в іпотеку багатоквартирного житлового будинку в цілому, а не окремої квартири у ньому, таке житлове приміщення – квартира, як і інші нежитлові та допоміжні приміщення, що знаходяться у ньому, не можна вважати відокремленими предметами іпотеки, на які може бути звернуто стягнення, як на самостійні об`єкти нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (п.7.21 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17).

Місцевим судом правильно встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_28 , не була самостійним предметом іпотеки.

Враховуючи, що квартира у багатоквартирному житловому будинку не була самостійним предметом іпотеки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не вправі реалізувати свої права іпотекодержателя шляхом примусового звернення стягнення на неї у встановленому законом порядку незалежно від інших квартир у багатоквартирному житловому будинку, оскільки таке житлове приміщення, як окрема частина об`єкта нерухомого майна, не було самостійним предметом іпотеки, а може бути визначено як частка багатоквартирного будинку, який є предметом іпотеки.

Щодо добросовісного набувача

Як зазначено вище, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року визнано недійсним договір іпотеки № 16/08-Б, укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Глуховцевою Н.В. 09 червня 2008 року, реєстровий № 2836 (т.1 а.с.67-69).

Матеріалами справи підтверджується, що за договором купівлі-продажу від 13 жовтня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали у власність ОСОБА_4 житловий будинок літ. «В-5», загальною площею 4173,6 кв. м, житловою площею 1103,7 кв. м (в житловому будинку 56 квартир (квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 , АДРЕСА_41 , АДРЕСА_42 , АДРЕСА_43 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_46 , АДРЕСА_47 , АДРЕСА_48 (т.3 а.с.136).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 19 листопада 2009 року продавець - ОСОБА_4 передала, а покупець – ОСОБА_1 прийняла у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_27 , житловою площею 17,0 кв. м, загальною площею 33,3 кв. м та сплатила за неї грошову суму (т.3 а.с. 133).

Судом першої інстанції встановлено, що лише в липні 2011 року позивач звернувся до суду з заявою про поновлення строку для перегляду рішення та скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року, тобто після набуття відповідачкою права власності на квартиру.

При цьому рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до банку про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено (т.1 а.с.73-77).

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення договорів купівлі-продажу відомості про іпотеку та заборону відчуження в державних реєстрах були відсутні.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах підкреслювала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Якщо нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто така, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) вказано, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення; виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення; виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню; при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Також, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. У справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.

Отже, при вирішенні спору про визнання права іпотекодержателя визначальним є не лише факт чинності договору іпотеки, а й установлення обставин набуття відповідачкою права власності на спірне нерухоме майно та наявності або відсутності підстав вважати її добросовісним набувачем.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка 19 листопада 2009 року набула право власності на квартиру за договором купівлі-продажу, тобто у період, коли записи про іпотеку і заборону були виключені з реєстрів і відповідачка могла покладатися на ці відомості.

Тобто відповідачка мала підстави покладатися на відомості державних реєстрів щодо правового статусу нерухомого майна.

ОСОБА_1 набула спірне нерухоме майно у власність на підставі договору купівлі-продажу який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом.

При цьому нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу з дотриманням усталеної процедури перевірки належності майна продавцеві додатково підтверджує, що набуття права власності відбулося у передбаченому законом порядку.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка знала про спір між банком і попередніми власниками щодо дійсності договору іпотеки або мала можливість знати про відповідне обтяження.

За таких обставин відсутні достатні підстави вважати, що відповідачка не виявила розумної обачності під час придбання квартири або діяла недобросовічно.

Відтак сам по собі факт чинності договору іпотеки не є достатньою підставою для визнання за позивачем права іпотекодержателя щодо спірної квартири.

Тому колегія суддів доходить переконання про відсутність підстав для задоволення відповідної позовної вимоги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 березня 2026 року - зміні, з викладенням його мотивувальної частини в редакції даної постанови.

Оскільки місцевий суд дійшов правильного по суті висновку, то рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 березня 2026 року в резолютивній частині щодо відмови у задоволенні позовної заяви слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції змінює судове рішення в частині мотивів, не скасовуючи рішення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» – задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 березня 2026 року – змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 березня 2026 року в резолютивній частині щодо відмови у задоволенні позовної заяви - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді О.О. Панченко

О.В. Чумак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua