Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №529/298/25 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №529/298/25

Суддя: Чумак О. В.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 529/298/25 Номер провадження 22-ц/814/2583/26Головуючий у 1-й інстанції Чуб К. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря Ванди А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2026 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Диканської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Диканської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 . Позивачка є спадкоємицею на належне ОСОБА_3 майно в порядку спадкування за заповітом. Мати позивачки, яка мала право на обов`язкову частку у спадщині, подала заяву про відмову від прийняття спадщини. Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.01.2025 № 56/02-31 державний нотаріус Полтавської нотаріальної контори відмовив позивачці у видачі свідоцтва на будинок.

Просила визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 .

Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 27 червня 2025 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 .

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Просив рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права. Вважає, що суд вирішив справу за участі неналежного відповідача, оскільки спір стосується саме його майнових прав. Зазначає, що матеріали справи не містять правовстановлюючих документів. При цьому судом не встановлено коли саме і на якій правовій підставі виникло право на спірний житловий будинок, хто був забудовником, чи був він прийнятий в експлуатацію. Також вказує на безпідставність врахування доказів поданих поза межами процесуальних строків.

У відзиві на апеляційну скаргу Диканська селищна рада просила рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2026 року дану справу повернуто до Диканського районного суду Полтавської області для ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 10 червня 2026 року судові витрати залишено за позивачкою.

Сторони будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з`явилися надавши заяви про розгляд справи без їх участі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який за життя 03.02.2020 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Микитенко Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 156, відповідно до якого все належне йому майно заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 98).

09.04.2021 позивачка ОСОБА_2 , донька померлого, звернулася до Диканської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 88).

Дружина померлого ОСОБА_3 – ОСОБА_4 09.04.2021 подала до Диканської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини, у тому числі і від обов`язкової частки (а.с. 87).

Син померлого – ОСОБА_5 також подав до Диканської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с. 89).

18.02.2025 державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Горбачовій О.М. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,1500 га, що знаходиться в с. Стасі Диканського району Полтавської області, кадастровий номер 5321084901:01:001:0424 (а.с. 99).

Постановою державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. № 56-02-31 від 22.01.2025 позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок, через відсутність правовстановлюючих документів та наявний спір по розподілу спадкового майна, оскільки в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , в якій останній заявляє про особисту участь в побудові нерухомого майна (а.с. 5).

Відповідно до довідки (виписки) з погосподарської книги, виданої ЦНАП Диканської селищної ради від 14.08.2024 № 202/09.7/10, номер об`єкта ПГО 0571-1 в погосподарській книзі № 10 на 2011-2015 роки відкритий на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , об`єкт: АДРЕСА_1 . Головою домогосподарства є ОСОБА_3 . Також в будинку була зареєстрована дружина ОСОБА_3 – ОСОБА_4 Рік побудови – 1997.

З копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого Приватним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації “Інвентаризатор” 23.03.2010, вбачається, що будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в цілому складається з житлового будинку, рік побудови якого 1997 (літ. А-1), погреба вхідного (літ Б), душу (літ В), гаража (літ. Г), вбиральні (літ Е), навісу (літ. Д), літньої кухні (літ. З), огорожі (№№ 1, 2, 3, 5, 6), трубопроводу (№ 4) (а.с. 11-15).

Згідно технічного огляду і оцінки технічного стану будівельних конструкцій будівель та споруд та інженерних мереж, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 ППФ «Візит» 2010р. технічний стан конструкцій житлового будинку з господарськими будівлями класифікується як стан ІІ – задовільний, придатний для експлуатації (а.с. 16-27).

Рішенням Виконавчого комітету Стасівської сільської ради від 25.06.2015 № 35 ОСОБА_3 надано дозвіл на реконструкцію житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язано ОСОБА_3 виготовити належну технічну документацію (а.с. 40).

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 21.06.2022, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 17.01.2023, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Диканської селищної ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування – Стасівської сільської ради № 35 від 25.06.2015

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 20.12.2022, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23.07.2024, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Микитенко Ю.В., про визнання заповіту недійсним – відмовлено (а.с. 34-39, 28-31).

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 05.09.2024, яке набрало законної сили 08.10.2024, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Диканської селищної ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання права власності на будівельні матеріали – відмовлено, оскільки Диканська селищна рада є неналежним відповідачем (а.с. 48-52).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Із статей 1216, 1218 ЦК України вбачається, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємицею за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_3 та прийняла спадщину у встановленому законо порядку.

Однак, завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21).

У частині 1 стаття 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2022 року у справі № 372/4235/19 (провадження № 61-655св21), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності. Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17), на який позивач покликається у касаційній скарзі. Подібні висновки Верховний Суд зробив також у постановах від 12 серпня 2019 року у справі № 607/9408/16-ц (провадження № 61-27922св18) та від 28 травня 2020 року у справі № 2-2317/11 (провадження № 61-13194св18)».

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів набуття ОСОБА_3 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

У свою чергу, позивачкою не надано технічного паспорту будинку зроблено на момент чи після смерті спадкодавця, що не дає можливості встановити технічні характеристики будинку. а також час забудови на момент смерті спадкодавця.

Разом з цим, відповідно до технічного паспорту датованого 2010 роком спірний будинок був збудований у 1997 році.

Постановою Кабінет Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності з 12 березня 2011 року. У пункті 9 Розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Однак позивачкою не надано жодних доказів, що спірний будинок був введений в експлуатацію у встановленому законом порядку, як на момент завершення будівницва так і відповідно до процедури передбаченої Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

При цьому сам факт винесення виконавчим комітетом Стасівської сільської ради рішення про надання дозволу ОСОБА_3 на реконструкцію житлового будинку не свідчить про введення спірного будинку в експлуатацію та набуття права власності на нього.

Крім того, вказане рішення ставить під сумнів відповідність технічних характеристик будинка інформації наявній в технічному паспорті датованому 2010 роком.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки за відсутності доказів ведення будинку в експлуатацію та його реєстрацію, до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт.

У свою чергу надаючи оцінку доводам наведеним в апеляційній скарзі щодо належності спірного будинку ОСОБА_1 суд звертає увагу на відсутність доказів набуття останнім права власності. Посилання ОСОБА_1 на те, що саме він був забудовником спірного будинку не є підставою вважати, що він є його власником.

Крім того, рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 21.06.2022 у справі № 529/91/22 за позовом ОСОБА_1 до Диканської селищної ради, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Стасівської сільської ради № 35 від 25.06.2015, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, встановлено, що ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (див., зокрема постанови Верховного Суду: від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18), від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18 (провадження № 61-20505св19), від 23 лютого 2022 року в справі № 501/672/16-ц (провадження № 61-14670св21), від 01 березня 2023 року у справі № 604/1312/20 (провадження № 61-12430св22)).

Оскільки єдиним спадкоємцем, що прийняла спадщину є ОСОБА_2 належним відповідачем у даній справі є орган місцевого самоврядування – Диканська селищна рада.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

У задоволені позову ОСОБА_2 до Диканської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування слід відмовити.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 1816 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2026 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_2 до Диканської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 1816 грн. 80 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

О.О. Панченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua