Суд: Полтавський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №528/1674/25
Суддя: Панченко О. О.
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 528/1674/25 Номер провадження 22-ц/814/2858/26Головуючий у 1-й інстанції Вітківський М. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 рокум. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Обідіної О.І., Чумак О.В.
при секретарі Чемерис А.К.
за участю представника відповідача адвоката Чайки А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» - Чайки Андрія Миколайовича
на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 березня 2026 року ухвалене у складі головуючого судді Вітківського М.О., повний текст судового рішення виготовлено – дати не вказано
у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про визнання трудових відносин припиненими,
В С Т А Н О В И В :
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Зміст позовних вимог
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про визнання трудових відносин припиненими.
Просив суд першої інстанції визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» припиненими з 20 листопада 2025 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» виплатити ОСОБА_1 з 20 листопада 2025 року передбачені КЗпП України кошти при звільненні. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
В обґрунтування позову вказував, що він перебуває у трудових відносинах з СТОВ «Прогрес» на посаді тракториста. З огляду на неможливість продовжувати роботу за станом здоров`я позивач звернувся 18 листопада 2025 року до відповідача із заявою про звільнення його із займаної посади за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України. При цьому, у вказаній заяві позивач просив його звільнити із займаної посади з 20 листопада 2025 року. Водночас наголошував, що у разі неможливості звільнення із займаної посади у вказаний строк, просив звільнити його з роботи відповідно до визначених законодавством термінів (через два тижні). Однак, відповідач всупереч вимогам закону та у порушення прав позивача на припинення трудових відносин і звільнення з роботи за ініціативи працівника за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України, жодних дій не вчинив, наказ про звільнення з роботи не видав.
Просив суд першої інстанції визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» припинити з 20 листопада 2025 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» виплатити ОСОБА_1 з 20 листопада 2025 року передбачені КЗпП України кошти при звільненні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про визнання трудових відносин припиненими – задоволено частково.
Визнано трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес», код ЄДРПОУ: 21044481, припиненими з 10 грудня 2025 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Зобов`язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», код ЄДРПОУ: 21044481, виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 10 грудня 2025 року передбачені КЗпП України кошти при звільненні.
Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», код ЄДРПОУ: 21044481, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у сумі 2422, 40 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що зміст заяви ОСОБА_1 від 18 листопада 2025 року свідчить про дійсний намір позивача припинити трудові правовідносини з СТОВ «Прогрес» за власним бажанням з 20 листопада 2025 року, суд також врахував ту обставину, що дану заяву відповідачем було отримано 25 листопада 2025 року, а з 24.11.2025 по 15.12.2025 позивач перебував на лікарняному, а тому суд дійшов до висновку, що у СТОВ «Прогрес» була відсутня можливість у звільненні позивача з 20 листопада 2025 року. Покладення на відповідача обов`язку провести остаточний розрахунок узгоджується із завданням цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав особи та забезпечує реальне відновлення трудових прав позивача у зв`язку з припиненням трудових відносин.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням, представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» - Чайка А.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вказує, що суд першої інстанції самостійно змінив заявлену Позивачем дату припинення трудових відносин (предмет позову), чим вийшов за межі позовних вимог та порушив принцип диспозитивності та положення процесуального щодо розгляду справи в межах заявлених вимог.
Зазначає, що судом першої інстанції було неналежним чином досліджено докази, долучені до матеріалів справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.
Позиція інших учасників справи
28 травня 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Вак Ольги Володимирівни на адресу Полтавського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» - Чайки Андрія Миколайовича у якому адвокат просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що воно є законним, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» - Чайку А.М., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з копії заяви від 18 листопада 2025 року адресованої директору СТОВ «Прогрес» від тракториста ОСОБА_1 вбачається, що останній просить звільнити його з посади тракториста за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України з 20 листопада 2025 року у зв`язку з неможливістю продовжувати роботу за станом здоров`я.
Якщо СТОВ «Прогрес» не вважає неможливістю продовжувати роботу за станом здоров`я підставою для розірвання трудовий договір у вказаний строк (з 20 листопада 2025 року), просить його звільнити з роботи відповідно до визначених законодавством термінів (через два тижні).
Трудову книжку та копію наказу про звільнення просить надіслати на адресу його проживання АДРЕСА_1 , (а.с. 11)
Відповідно до поштової накладної №3700000128433 від 18.11.2025, ОСОБА_1 направив лист до СТОВ «Прогрес» на адресу: вул. Козацька, 1а, Майорщина, Лубенський р-н, Полтавської області, 37420 ( а.с.12).
Згідно з описом вкладення до поштового відправлення № 3700000128433 від 18.11.2025, направлено «Заяву на звільнення з 20.11.2025 р.» (а.с. 13).
Відповідно до копії повідомлення про вручення відправлення № 3700000128433 лист вручено СТОВ «Прогрес» 25.11.2025 (а.с. 14).
У листі непрацездатності від 24.11.2025 вказано період непрацездатності пацієнта з 24.11.2025 по 05.12.2025( а.с. 15).
У листі непрацездатності від 14.11.2025 вказано період непрацездатності з 14.11.2025 по 23.11.2025. ( а.с. 16).
З роздруківки з порталу електронних послуг Пенсійного фонду України від 24.11.2025, 16.12.2025, 07.01.2026, 22.01.2026 вбачається період непрацездатності ОСОБА_1 з з 14.11.2025 по 23.11.2025, 24.11.2025 по 05.12.2025, 06.12.2025 по 15.12.2025, з 29.12.2025 по 02.01.2026, 03.01.2026 по 12.01.2026, 16.01.2026 по 25.01.2026 та з 13.01.2026 по 15.01.2026 ( а.с.31-34 зворот).
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин.
Статтею 3 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Отже, трудовий договір - це юридично оформлені відносини між працівником і роботодавцем. Змістом трудових відносин є взаємні права та обов`язки сторін, а предметом таких відносин є робота, яку працівник зобов`язується виконувати за плату. При цьому, невиконання протягом тривалого часу працівником з тих або інших причин своїх трудових обов`язків свідчить про відсутність реальних трудових відносин між роботодавцем та працівником. Належні трудові відносини існують одразу у двох площинах - фактичній та юридичній. Відсутність роботи, яка фактично виконується працівником на умовах, передбачених трудовим договором, при юридично оформлених трудових відносинах, не відповідає нормам чинного законодавства та є підставою для розірвання трудового договору на вимогу працівника.
У частині другій статті 22 КЗпП України встановлено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
У законодавстві про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст. 36 та інших статтях КЗпП Україний залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:
- припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);
- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України);
- розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП України);
- розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3, 7 ст. 36, ст. 45КЗпП України та ін.).
Таким чином, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.
Припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору: 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.36КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України).
Відповідно до п.п. 2.2, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників до трудової книжки вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. Отже праву працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням за умови попередження роботодавця за два тижні відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України кореспондується обов`язок роботодавця оформити відповідним наказом звільнення та виконати обов`язки, визначені статтями 47, 116 КЗпП України. Чинне законодавство не визначає випадків, у яких роботодавець може відмовити працівнику у звільненні за власним бажанням, отже роботодавець не може відмовити працівнику у звільненні за його бажанням, у разі подання ним відповідної заяви за два тижні до такого звільнення (постанова Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 369/1906/18).
За обставин, коли працівник позбавлений можливості розірвати трудовий договір з роботодавцем у порядку, передбаченому КЗпП України, то ефективним способом захисту порушеного права працівника буде ухвалення судом рішення про визнання трудових відносин між сторонами припиненими.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 18.11.2025 року направлено до СТОВ «Прогрес» заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 20.11.2025 року, яка отримана підприємством 25.11.2025 року.
У період з 14.11.2025 року по 15.12.2025 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному.
З підстав перебування на лікарняному ОСОБА_1 не вийшов на робоче місце, що визначене трудовим договором, не продовжив виконання трудових обов`язків та не відкликав раніше подану заяву про розірвання трудового договору після спливу встановленого законом двотижневого строку, а тому трудовий договір мав бути розірваний з ініціативи працівника із закінченням встановленого частиною першою статті 38 КЗпП України двотижневого строку.
У чинному законодавстві відсутня заборона на звільнення працівника у відповідності до ст. 38 КЗпП, у період його перебування на лікарняному, аналогічна позиція міститься у ст. 40 КЗпП.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що не виконання відповідачем вимог позивача про звільнення з роботи суперечить вимогам закону.
Задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести з позивачем остаточний розрахунок при звільненні є необхідною процесуальною гарантією забезпечення прав позивача на отримання всіх належних йому виплат під час припинення трудових відносин.
Отже, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» - Чайки Андрія Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 березня 2026 року - залишити без змін.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на користь ОСОБА_1 5 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді О.І. Обідіна
О.В. Чумак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua