Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №552/10173/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/10173/25 Номер провадження 22-ц/814/3121/26Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.

Суддів: Одринської Т.В., Чумак О.В.

при секретарі Чемерис А.К.

за участю позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 квітня 2026 року ухвалене у складі головуючого судді Кузіної Ж.В. повний текст якого виготовлено – 13.04.2026 року,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання посилаючись на те, що донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається на першому курсі денної форми навчання Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, у зв’язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Відповідач не є особою з інвалідністю, працездатний, отримує дохід, а тому може надавати матеріальну допомогу.

Просила стягнути з відповідача на її користь на утримання ОСОБА_4 аліменти у розмірі частини всіх видів його доходу, починаючи з дня звернення до суду та до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 09 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, на період навчання, починаючи з 15 грудня 2025 року до 30 червня 2029 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач є працездатною особою, законом встановлено його обов`язок надавати матеріальну підтримку доньці, оскільки остання навчається, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, обставини які б свідчили про відсутність можливості надавати таку допомогу відповідачем не доведені.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Не було враховано наявності на утриманні відповідача малолітніх дітей - ОСОБА_5 , 2011 року народження, ОСОБА_6 , 2017 року народження, ОСОБА_7 , 2025 року народження та дружини, яка перебуває у декретній відпустці.

Позиція інших учасників справи

23.06.2026 року до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у якому ОСОБА_1 просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а рішення суду першої інстанції - змінити, оскільки вважає, що відповідач повинен сплачувати аліменти в розмірі з усіх видів заробітку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки КП «ЖЕО № 2» № 2298 від 11.12.2025 року ОСОБА_3 зареєстрована з позивачем за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 працює у ТОВ «Бет-Кейтерінг» і її середній розмір заробітної плати складає 7 084 грн.

Відповідач ОСОБА_2 працює у ТОВ «Гарант будівельних Інвестицій» і його заробітна плата складає 10 010 грн.

Відповідач ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 та має дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно договору № 2512551118 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 14 серпня 2025 року між Київським національним економічним університетом імені Вадима Гетьмана та ОСОБА_1 (замовник), для здобувача вищої освіти ОСОБА_3 , предметом договору є фінансові зобов`язання замовника щодо оплати освітньої послуги, що надаються здобувачу закладом. Форма здобуття освіти: денна, спеціальність: економіка та міжнародні економічні відносини, факультет Економіка та управління. Строк надання освітньої послуги 3 роки 10 місяців. Місце надання освітньої послуги АДРЕСА_2 . Загальна вартість платної освітньої послуги за розрахунковий строк виконання освітньої програми становить 180 000 грн. Замовник вносить оплату щосеместрово по 22 500 грн.

21 серпня 2025 року позивачем на користь навчального закладу сплачено 22 500 грн.

Відповідно до довідки виданої Київським національним економічним університетом ім. Вадима Гетьмана № 90 від 12 березня 2026 року ОСОБА_3 є студентом 1 курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, факультет економіки та управління. Дата початку навчання 01 вересня 2025 року, дата закінчення навчання 30 червня 2029 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо своєї повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, з обов`язковим урахуванням її потреби в отриманні матеріальної допомоги та наявності у батьків можливості надавати таку допомогу.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 182 СК Українип при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року зазначено про обов`язок батьків утримувати повнолітніх сина чи дочку, які продовжують навчання, після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), який (обов`язок) настає за обов`язкової сукупності трьох юридичних фактів: досягнення дитиною віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років і продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Положеннями частини 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_2 не надав достатніх доказів того, що він не має можливості сплачувати аліменти саме у розмірі 1/6 частини від свого заробітку (доходу) щомісячно.

Також ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів погіршення його матеріального становища.

Колегія суддів дійшла до висновку, що розмір аліментів, присуджений місцевим судом, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є достатньою підставою та не буде спрямовано на належне забезпечення доньки – ОСОБА_4 .

Зазначена позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 вересня 2020 року по справі № 565/2071/19 (провадження №61-9460 св 20).

Згідно частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити - без змін.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

О.В. Чумак