Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №525/1415/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/1415/24 Номер провадження 22-ц/814/1442/26Головуючий у 1-й інстанції Прасол Я.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в інтересах якого діє представник Синенко Олена Михайлівна,

на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2025 року (повний текст рішення складено 24 листопада 2025 року) та

на додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2025 року (повний текст додаткового рішення складено 12 грудня 2025 року)

у справі за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Агроінвест-Транзит» про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2024 року Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Агроінвест-Транзит» (далі - ПП «Агроінвест-Транзит») з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» перебувають землі державного лісового фонду, зокрема квартал 64 Псільського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Під час моніторингу стану використання земель державного лісового фонду було виявлено, що частина земельної ділянки лісового фонду в межах кварталу 64 Псільського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» вибула з володіння поза волею власника - держави, оскільки Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про вилучення зазначеної земельної ділянки з постійного користування ДСГП «Ліси України». Без згоди постійного лісокористувача, вибула у чуже незаконне володіння та зареєстрована з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620.

Отримаіши 28 жовтня 2024 року інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 401143715 від 28 жовтня 2024 року стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620 та встановивши, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620 перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62040810 від 03 грудня 2021 року, документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу серія та номер: 2140, виданий 03 грудня 2021 року, видавник: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шимка О.М., з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства та перебуває на праві оренди у ПП «Агроінвест-Транзит» на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 01 січня 2023 року, видавник: сторони.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 жовтня 2024 року, земельна ділянка з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620 перебуває у власності ОСОБА_1 , категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Інформація щодо форми власності відсутня. Місце розташування: Полтавська область, Великобагачанський район, Остап`ївська сільська рада. Відомості про суб`єкта речового права на земельну ділянку: право оренди земельної ділянки ПП «Агроінвест-Транзит». Водночас ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» листом від 15 липня 2024 року № 362 підтвердило належність земельної ділянки 5320283600:00:006:1620 до земель державного лісового фонду, зазначивши, що, згідно з матеріалами лісовпорядкування 2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620 частково знаходиться в межах кварталу 64 Псільського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620 з межами кварталу 64 Псільського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» становить 1,3382 га із загальної площі ділянки 2,0000 га. Відповідно до плану лісонасаджень Псільського лісництва ДП «Миргородський лісгосп», лісовпорядкування 2007 року, зазначена вище земельна ділянка площею 2,0000 га частково знаходиться в межах кварталу 64 Псільського лісництва ДП «Миргородський лісгосп».

Згідно з проєктом організації та ведення лісового господарства ДП «Миргородський лісгосп» Псільське лісництво, таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, 2008 року, щодо кварталу 64 Псільського лісництва ДП «Миргородський лісгосп», на земельній ділянці обліковуються лісові культури, галявина. У 2017 році було проведено актуалізацію матеріалів лісовпорядкування. Відповідно до плану лісонасаджень Псільського лісництва ДП «Миргородський лісгосп», лісовпорядкування 2017 року, зазначена земельна ділянка площею 2,0000 га частково знаходиться в межах кварталу 64 Псільського лісництва ДП «Миргородський лісгосп». Згідно з проєктом організації та розвитку лісового господарства ДП «Миргородський лісгосп» Псільське лісництво, таксаційний опис, поквартальні підсумки розподілу земель лісогосподарського призначення за категоріями, 2018, щодо кварталу 64 Псільського лісництва ДП «Миргородський лісгосп», на земельній ділянці обліковуються лісові культури. Зазначені матеріали лісовпорядкування були затверджені протоколом другої лісовпорядної наради від 30 серпня 2018 року з розгляду основних положень проєкту організації і розвитку лісового господарства ДП «Миргородський лісгосп» Полтавської області.

Відповідно до зазначеного протоколу в розділі 1 «Зміна площі за ревізійний період» щодо Псільського лісництва: теперішнє лісовпорядкування 3805,7 га, попереднє лісовпорядкування - 3301 га. Ці самі показники площі міститься в планах лісонасаджень Псільського лісництва, відповідно за 2007 рік - 3301 га та за 2017 рік - 3805,7 га. Наразі спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» як правонаступника ДП «Миргородський лісгосп». Позивач посилається на те, що у власність ОСОБА_1 землі сільськогосподарського призначення площею 1,3382 га (площа перетину) та в постійне користування ПП «Агроінвест-Транзит», які вкриті лісовими культурами, передано з порушеннями законодавства. Відповідачі в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для лісу природних ознак спірної земельної ділянки знали або, проявивши розумну обачність, могли знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушеннями вимог закону, що ставить їх добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність та постійне користування під обґрунтований сумнів.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить витребувати на користь ДСГП «Ліси України» частину земельної ділянки з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620, у розмірі часткового перетину з межами кварталу 64 Псільського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», площею 1,3382 га із загальної площі ділянки 2,0000 га, що належить ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62040810 від 03 грудня 2021 року, документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу серія та номер: 2140, виданий 03 грудня 2021 року, видавник: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шимка О.М. та перебуває на праві оренди у ПП «Агроінвест-Транзит» на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 01 січня 2023 року, видавник: сторони. Судові витрати покласти на відповідачів,пропорційно.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог ДСГП «Ліси України» до ОСОБА_1 , ПП «Агроінвест-Транзит» про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

Додатковим рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2025 року заяву представника відповідача ПП «Агроінвест-Транзит» адвоката Бибика В.А. задоволено частково.

Стягнуто з ДСГП «Ліси України» на користь ПП «Агроінвест-Транзит» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

в іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 13 листопада 2025 року та додатковим рішенням від 02 грудня 2025 року, позивач оскаржив їх в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2025 року у справі № 525/1415/24 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову та витребування на користь ДСГП «Ліси України» частини земельної ділянки з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620.

Також просить додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2025 року у справі № 525/1415/24 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника відповідача ПП «Агроінвест-Транзит» Бибика В.А. від 13 листопада 2025 року – відмовити повністю.

Крім того, просить стягнути судові витрати за подання позову та апеляційної скарги з відповідачів.

Позиція учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Щодо скасування рішення суду

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Зауважує, що діючи від імені держави Полтавська Обласна Державна Адміністрація (далі - Полтавська ОДА) своїм розпорядженням № 308 від 17 вересня 2008 року «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» реалізувала своє право як власника лісових земельних ділянок, шляхом передання у постійне користування земельної ділянки лісового фонду ДП «Миргородське лісове господарство». Вказане розпорядження видане в межах повноважень Полтавської ОДА, відомості про його зміну чи скасування відсутні.

Вказує, що належними та допустимими доказами підтверджено право позивача постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані йому у постійне користування.

Акцентує увагу на тому, що спірна земельна ділянка, яка на даний час належить на праві власності ОСОБА_1 , частково сформована за рахунок земель лісового фонду державної власності та вибула з державної власності. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки існують всі підстави для витребування земельної ділянки із незаконного володіння відповідача на підставі статті 387 ЦК України, так як повернення земельної ділянки лісового фонду і приватної власності безумовно становить державний та суспільний інтерес.

Скаржник наголошує, що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, а нналежить до земель лісового фонду державної форми власності, тобто відбулася незаконна зміна цільового призначення земельної ділянки.

Також зазначає, що судом першої інстанції не було враховано численні висновки Верховного Суду про те, що належним способом захисту права особи, яка позбавлена права володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, задоволення якого є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Щодо застосування позовної давності позивач посилається на те, що у 2017 році не міг знати про порушення свого права, оскільки 2017 рік - це рік створення матеріалів лісовпорядкування і в цей рік спірна земельна ділянка ще не належала ОСОБА_1 , а про порушення його права позивачу стало відомо у 2024 році під час моніторингу стану використання земель державного лісового фонду. При цьому відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану.

Щодо скасування додаткового рішення

В апеляційній скарзі вказує, що сума заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу є завищеною, а судом не взято до уваги характер та обсяги виконаних адвокатом робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їх розмірів.

Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження погодження вартості заявлених послуг та проведення їх оплати відповідачем.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити і скасувати рішення суду першої інстанції з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник ПП «Агроінвест-Транзит» – адвокат Бибик В.А. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розпорядження Голови Полтавської ОДА № 308 від 17 вересня 2008 року «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП «Миргородське лісове господарство» та передано у постійне користування, у тому числі земельні ділянки загальною площею 222,8 га, із них: 15,1 га перелогів; 22,43 га сіножатей; 25,57 га пасовищ; 127,31 га лісів; 23,07 га чагарників; 9,32 га боліт із земель лісового фонду, не наданих у власність та користування на території Остап`ївської сільської ради Великобагачанського району. Цим розпорядженням також доручено Великобагачанській районній державній адміністрації надати ДП «Миргородське лісове господарство» державні акти на право постійного користування земельними ділянками для ведення лісового господарства. Головному управлінню земельних ресурсів у Полтавській області забезпечити зберігання проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у місцевому фонді документації із землеустрою (т. 1 а.с. 251).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 жовтня 2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Остап`ївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу: серія та номер 2140, виданий 03 грудня 2021 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шимка О.М. Право оренди вказаної земельної ділянки зареєстроване 01 листопада 2023 року за ПП «Агроінвест-Транзит» на підставі договору оренди від 01 січня 2023 року строком до 16 грудня 2033 року, з автоматичним продовженням дії договору (т. 1 а.с. 41-42).

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 жовтня 2024 року, земельна ділянка з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620, цільове призначення: 16.00, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); площа 2 га; місце розташування: Остап`ївська сільська рада, Великобагачанський район, Полтавська область. Власник ОСОБА_1 , реєстрація права власності 03 грудня 2021 року; право оренди ПП «Агроінвест-Транзит», реєстрація права 01 січня 2023 року (т. 1 а.с. 57-58).

З поземельної книги 5320283600000061620 на земельну ділянку вбачається, що її відкрито 20 листопада 2019 року, визначені координати поворотних точок меж земельної ділянки; право власності зареєстроване за ОСОБА_2 , дата державної реєстрації речового права 10 грудня 2019 року, за ОСОБА_1 , дата державної реєстрації права 03 грудня 2021 року; право оренди зареєстровано за ТОВ «Агро Енерджі», дата реєстрації – 18 грудня 2019 року, за ПП «Агроінвест-Транзит» - 01 січня 2023 року (т. 2 а.с. 74-93).

Згідно з планом лісонасаджень Псільського лісництва ДП «Миргородський лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2007 року, загальна площа становить 3301 га (т. 1 а.с. 49-50).

Відповідно до проєкту організації та ведення лісового господарства ДП «Миргородське лісове господарство» Полтавського обласного управління Псільське лісництво, площа виділу 3 становить 15,3 га – галявина (т. 1 а.с. 51-52).

Згідно плану лісонасаджень Псільського лісництва ДП «Миргородський лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2017 року, загальна площа становить 3805,7 га (т. 1 а.с. 45-46).

Проєктом організації та ведення лісового господарства ДП «Миргородське лісове господарство» Полтавського обласного управління Псільське лісництво встановлено, що площа виділу 6 становить 1,4 га - лісові культури; площа виділу 7 становить 13,9 га – лісові культури (т. 1 а.с. 47-48).

Наказом голови Державного агентства лісових ресурсів України № 917 від 28 жовтня 2022 року припинено юридичну особу ДП «Миргородське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме: приєднання до ДСГП «Ліси України» (т. 1а.с. 20-27).

ДСГП «Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов`язків ДП «Миргородське лісове господарство» (т. 1а.с. 66-72).

Відповідно до листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» за № 362 від 15 липня 2024 року з додатком схемою розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620 (1) відносно земель лісогосподарського призначення кварталу 64 Псільського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», згідно з матеріалами лісовпорядкування 2017 року земельна ділянка з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620 (1) частково знаходиться в межах кварталу 64 Псільського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620 (1) з межами кварталу 64 становить 1,3382 га із загальної площі ділянки 2,0000 га (т. 1 а.с. 43-44).

Згідно з інформацією, наданою ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» за вихідним номером № 111 від 21 січня 2025 року, для накладення земельної ділянки з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620 на землі лісового фонду Псільського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» були використані координати земельної ділянки з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620, які були надані філією, та векторна база матеріалів лісовпорядкування, яка знаходиться в експедиції. ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» не надавався експертний висновок про порушення землекористування юридичною чи фізичною особою, зокрема порушення меж (т. 2 а.с. 11, 22).

ФОП ОСОБА_3 , на замовлення ДСГП «Ліси України», було розробив технічний звіт з топографо-геодезичної зйомки щодо визначення координат поворотних точок земельної ділянки ДСГП «Ліси України» Псільське лісництво (квартал 64, виділ 7) (Решетилівська міська територіальна громада Полтавського району Полтавської області) та земельної ділянки ОСОБА_1 за кадастровим номером 5320283600:00:006:1620 (Решетилівська міська територіальна громада Полтавського району Полтавської області). Згідно з технічним звітом під час геодезичних обмірів було виявлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 за кадастровим номером 5320283600:00:006:1620 накладається на земельну ділянку ДСГП «Ліси України», Псільське лісництво (квартал 64, виділ 7), площа перетину становить 1,3382 га. Загальна площа земельної ділянки 13,6278 га (т. 2 а.с. 133-137).

Позиція апеляційного суду

Щодо спірних правовідносин

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Відповідно до вимог статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 ЗК України).

У частині третій статті 1 ЛК України визначено, що всі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання з лісокористуванням.

Згідно з частиною першою статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом (стаття 8 ЛК України).

За вимогами статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами (стаття 16 ЛК України).

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (стаття 17 ЛК України).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Отже, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).

Встановивши, що земельна ділянка кадастровим номером 5320283600:00:006:1620 частково накладається на землі державного лісового фонду - квартал 64 Псільського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», суд першої інстанції безпідставно відмовив у захисті порушеного права позивача з тих мотивів, що земельна ділянка передана у власність фізичної особи відповідно до процедури, визначеної статтею 118 ЗК України, а проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП «Миргородське лісове господарство» для ведення лісового господарства були доступні та зберігалися у державному органі, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, яке своїм наказом сформувало, а потім передало вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_2 , яка потім була продана ОСОБА_1 , тому суд не вбачає у діях відповідачів порушення прав позивача у справі.

При цьому суд не врахував, що відповідно до частин першої та другої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У порядку статей 387, 388 Цивільного кодексу України власник може витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до статті 118 ЗК України громадяни мають право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації.

Зміна цільового призначення особливо цінних земель та земельних лісових ділянок з метою їх використання для цілей, не пов`язаних із веденням лісового господарства, допускається виключно у випадках, встановлених частиною дев`ятою статті 20 ЗК України, до яких надання безоплатно у власність громадян земельної ділянки для потреб, визначених частиною шостою статті 118 ЗК України, не передбачено.

Згідно зі статтею 12 ЛК України та статті 56 ЗК України громадяни можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Громадяни та юридичні особи можуть набувати у власність для лісорозведення земельні ділянки, а також можуть мати у власності ліси, створені шляхом лісорозведення на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках, а також самозалісені ділянки на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках.

Проте спірна земельна ділянка до такої категорії земель не належить, і передання у приватну власність ОСОБА_1 частини земель державного лісового фонду є незаконним.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту 4 частини першої статті 31 ЛК України правом на розпорядження землями державної власності наділені відповідні місцеві державні адміністрації, які, зокрема, передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Статтею 149 ЗК України визначено порядок вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності, для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів та за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до їх повноважень.

Отже, згідно з наведеними нормами права, повноваженнями на розпорядження земельною ділянкою державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебувала у постійному користуванні ДП «Миргородське лісове господарство», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», а також на передання у власність такої ділянки була наділена Полтавська ОДА, якою відповідне рішення стосовно земель державного лісового фонду в межах кварталу 64 Псільського лісництва на час набуття ОСОБА_1 права на земельну ділянку з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620 не приймалося.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Полтавської ОДА - свідчить про те, що спірна частина земельної ділянки з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620 вибула з володіння держави поза волею власника. Відтак, позивач має право, на підставі статті 387 ЦК України, на витребування від відповідачів частини земельної ділянки, що була набута ОСОБА_1 , та передана у порядку безоплатної приватизації ОСОБА_2 від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яке не мало права відчужувати землі державної власності лісогосподарського призначення у приватну власність громадян.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року в справі № 446/478/19 наголосила, що витребування як належний спосіб захисту не може бути застосоване щодо всієї земельної ділянки, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається.

Частиною першою статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша статті 79-1 ЗК України).

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі.

Отже, для ідентифікації спірної земельної ділянки, яка накладається на землі лісогогсподарського господарства, можуть застосовуватись координати поворотних точок меж і дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності всупереч чинному законодавству України. Жодних даних про те, на якій правовій підставі було оформлено право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620, матеріали справи не містять.

При цьому згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 жовтня 2024 року, земельна ділянка з ткадастровим номером 5320283600:00:006:1620, цільове призначення: 16.00, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); площа 2 га; місце розташування: Остап`ївська сільська рада, Великобагачанський район, Полтавська область. Власник ОСОБА_1 , при цьому реєстрація права власності 03 грудня 2021 року.

Позивачем суду надано технічний звіт з топографо-геодезичної зйомки щодо визначення координат поворотних точок земельної ділянки ДСГП «Ліси України» Псільське лісництво (квартал 64, виділ 7), який приєднано до матеріалів справи (т. 2 а.с. 133-137).

Згідно з технічним звітом ФОП ОСОБА_3 , який має кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 013948 від 14 лютого 2019 року та кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста № 014314 від 15 січня 2019 року, на замовлення ДСГП «Ліси України» (договір № 155-09-20250610-01 від 10 червня 2025 року) виконав комплекс робіт з топографо-геодезичної зйомки щодо визначення координат поворотних точок земельної ділянки ДСГП «Лісі України», на яку накладається земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620, та встановив межі земельної ділянки площею 1,3382 га.

Цей технічний звіт є належним доказом у справі та у сукупності і взаємозв`язку з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, яким суд першої інстанції, всупереч вимог статті 89 ЦПК України, належної правової оцінки не надав, дає підстави для висновку, що спірна земельна ділянка частково знаходиться в межах кварталу 64 Псільського лісництва філії ДП «Миргородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», площа перетину меж земельної ділянки з межами кварталу 64 становить 1,3382 га із загальної площі площі земельної ділянки 2,0000 га.

Посилання представника відповідача на надану ним копію проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП «Миргородське лісове господарство» для ведення лісового господарства, затвердженого розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 17 вересня 2008 року № 308, із каталогом координат у системі координат СК-63 та результатами землевпорядних робіт у паперовому вигляді, прошитими, пронумерованими, підписаними та скріпленими печаткою розробника або державного органу земельних ресурсів, самі по собі не спростовують установлених обставин накладення спірної земельної ділянки на землі державного лісового фонду та не дають підстав для відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Наявність проєкту землеустрою, затвердженого у встановленому порядку, підтверджує факт розроблення та затвердження відповідної землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок ДП «Миргородське лісове господарство» для ведення лісового господарства. Водночас сама по собі наявність такої документації не спростовує факту накладення меж земельної ділянки відповідача на землі лісогосподарського призначення, не підтверджує законності подальшого відведення спірної частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та не засвідчує наявності рішення уповноваженого органу про вилучення відповідних земель із постійного користування державного лісогосподарського підприємства.

При цьому принципове значення має не лише наявність документації із землеустрою, а й установлення фактичних меж земель державного лісового фонду та їх співвідношення з межами земельної ділянки, право власності на яку зареєстроване за відповідачем.

Сам факт надання представником відповідача копії проєкту землеустрою з каталогом координат у системі координат СК-63 та належним оформленням результатів землевпорядних робіт не спростовує результатів геодезичних досліджень, при цьому відповідачем не доведено наявності помилок у визначенні координат, невідповідності використаних вихідних даних або інших обставин, які ставлять під обґрунтований сумнів достовірність установленого накладення.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Частини перша, друга статті 321 ЦК України визначають непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має право витребувати майно за наявності передбачених законом умов із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року в справі № 910/18214/19 (пункт 9.47) та інших).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), згідно з якими у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права, що були надалі відчужені. Подібні за змістом правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Отже, частина земельної ділянки підлягає витребуванню у відповідачів, що є підставою для внесення інформації щодо прав на земельну ділянку до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), серед багатьох інших, рішення у справах: «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У контексті оцінки пропорційності втручання держави у право власності та забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, суд враховує поведінку всіх осіб, пов`язаних з незаконним вибуттям земельної ділянки з володіння держави, а також правовий статус спірної земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 107), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 124), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 190)).

Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначенням є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї категорії, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тваринного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідної територіальної громади, що виражається у підвищеній увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної ситуації.

Отже, витребування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення переслідує легітимну мету контролю за використанням цього майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом відповідної земельної ділянки.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатись у силі та підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову ДСГП «Ліси України».

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що, оформлюючи право власності ОСОБА_1 , зі свого боку, також повинен був проявити розумну обачність та зобов`язаний знати про те, що вище вказана земельна ділянка, з урахуванням їх розташування, частково належать до земель лісового фонду.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування основного рішення у справі, підлягає скасуванню і додаткове рішення цього суду щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката, яке є невід`ємною частиною рішення у справі та втрачає силу у разі скасування основного рішення суду.

Щодо застосування позовної давності

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Водночас, згідно з частиною п`ятою статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Верховний Суд у постановах від 07 вересня 2021 року у справі № 906/730/18 та від 30 листопада 2021 року у справі № 910/256/20 наголосив, що позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Тому на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було дотримано або пропущено з поважних причин. При цьому суд повинен встановити початок перебігу позовної давності, його переривання чи зупинення, а за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження обставин дотримання/недотримання строків позовної давності, має зробити висновок про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. Суд має врахувати саме причини, які вказують на об`єктивні перешкоди для особи своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

Отже, позовна давність не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, однак, враховуючи норми ЦПК України та зазначені вище висновки Верховного Суду, суд зобов`язаний дослідити причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом, встановити, чи є вони поважними, тобто такими, що унеможливили звернення раніше, а отже дійти висновку, чи підлягають захисту порушені права та інтереси позивача.

Аналіз матеріалів справи, яка переглядається, свідчить про те, що позивач просив суд визнати поважними причини пропущення ним позовної давності.

Даючи оцінку обставинам щодо поважності пропуску строків звернення з цим позовом до суду, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач зазначив, що про порушення права йому стало відомо у 2024 році під час моніторингу стану використання земель державного лісового фонду.

З огляду на наведене, апеляційний суд доходить висновку, що відповідач, заявляючи про застосування наслідків спливу позовної давності, не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач дізнався або міг дізнатися про порушення свого права раніше, ніж у 2024 році. Натомість, звертаючись до суду з позовом, позивач навів обґрунтування того, що про порушення свого права йому стало відомо саме у 2024 році.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів доходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, відповідно, рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2025 року та додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2025 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та витребування на користь ДСГП «Ліси України» частини земельної ділянки з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620, що знаходиться на території Решетилівської міської територіальної громади Полтавського району Полтавської області та належить на праві власності ОСОБА_1 та на праві оренди перебуває у користуванні ПП «Агроінвест-Транзит», у розмірі часткового накладення на земельну ділянку ДСГП «Ліси України» Псільське лісництво (квартал 64, виділ 7) площею 1,3382 га відповідно до координат повторних точок меж земельної ділянки, визначених технічним звітом з топографо-геодезичної зйомки, складеним ФОП ОСОБА_4 .

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, то з ОСОБА_1 та ПП «Агроінвест-Транзит» на користь ДСГП «Ліси України» підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 514,00 грн та апеляційної скарги 1 816,80 грн з кожного.

Оскільки апеляційний суд скасовує рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2025 року та ухвалює нове судове рішення про задоволення позовних вимог, підстави для стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним у суді першої інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в інтересах якого діє представник Синенко Олена Михайлівна - задовольнити.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2025 року та додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2025 року – скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Агроінвест-Транзит» про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» частину земельної ділянки з кадастровим номером 5320283600:00:006:1620, що знаходиться на території Решетилівської міської територіальної громади Полтавського району Полтавської області та належить на праві власності ОСОБА_1 та на праві оренди перебуває у користуванні Приватного підприємства «Агроінвест-Транзит», у розмірі часткового накладення на земельну ділянку ДСГП «Ліси України» Псільське лісництво (квартал 64, виділ 7) площею 1,3382 га згідно з координатами повторних точок меж земельної ділянки, визначених технічним звітом з топографо-геодезичної зйомки, складеним ФОП ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 514,00 грн та апеляційної скарги 1 816,80 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Агроінвест-Транзит» на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 514,00 грн та апеляційної скарги у розмірі 1 816,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко