Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №296/4055/22 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/4055/22 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В.

Категорія 8 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №296/4055/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Житомирської міської ради, треті особи: Інститут сільського господарства Полісся, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним та скасування державного акта про право власності на землю, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації речового права та припинення права власності на земельну ділянку

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 13 червня 2024 року

та на додаткове рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 08 серпня 2024 року, які ухвалені під головуванням судді Петровської М.В. у м.Житомирі,

у с т а н о в и в:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та Виконавчого комітету Житомирської міської ради. Просила: визнати недійсним та скасувати державний акт про право приватної власності на землю серії ЖТ, виданий 28 листопада 1995 року громадянину України ОСОБА_2 міської ради на земельну ділянку площею 0,0993 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 лютого 2022 року, індексний номер 63169804, щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 площею 0,0993 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд; скасувати державну реєстрацію речового права ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 площею 0,0993 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд; припинити право власності ОСОБА_2 (номер запису про право власності 46448133) на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 площею 0,0993 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.29-31 т.3).

Позов обґрунтований тим, що вона ( ОСОБА_1 ) є співвласником квартири АДРЕСА_2 , а також є власником земельних ділянок із кадастром номером 1810136600:02:036:0068 площею 0,0140 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та з кадастровим номером 1810136600:02:036:0069 площею 0,0168 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені земельні ділянки передані їй ( ОСОБА_1 ) рішенням виконкому Житомирської міської ради від 23 лютого 1995 року №128 та рішенням Житомирської міської ради від 18 липня 2002 року №40. У зв`язку з тим, що земельні ділянки віддаленні від головної дороги (Київського шосе), на її замовлення розроблений проєкт влаштування окремого в`їзду до житлового будинку, який погоджений з Управлінням держаної автомобільної інспекції УМВС України в Житомирській області. У лютому 2022 року їй стало відомо про те, що приватним нотаріусом Прімою Н.В. зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 площею 0,0993 га на ім`я ОСОБА_2 на підставі державного акта про право власності на землю серії ЖТ від 28 листопада 1995 року, виданого виконкомом Житомирської міської ради. З інформації, отриманої в підрядній землевпорядній організації, вона ( ОСОБА_1 ) з`ясувала, що земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 повністю накладається на влаштований згідно з проєктом в`їзд до її житлового будинку, чим повністю перекриває доступ до її житлового будинку та земельних ділянок. З відповіді Житомирської міської ради від 29 червня 2022 року №25/У-3941/975 їй стало відомо про те, що будь-яких рішень про передачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 міською радою або виконкомом цієї ради не приймалося. Інформація про видачу державного акта про право приватної власності на землю в Житомирській міській раді відсутня. З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 24 червня 2022 року №977/35-22 встановлено, що у відповідності до Книг записів про реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди, - відсутній запис щодо реєстрації державного акта на право приватної власності на землю серії ЖТ від 28 листопада 1995 року на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки Інституту сільського господарства Полісся земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 знаходиться в постійному користуванні інституту на основі акта про право постійного користування землею II ЖТ №000867, виданого 10 березня 1994 року виконкомом Житомирської міської ради. Оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , у приватну власність ОСОБА_2 не передавалася та відповідних рішень Житомирською міською радою не приймалося, то державний акт на право приватної власності на землю серії ЖТ від 28 листопада 1995 року є незаконним та підлягає скасуванню. Відповідно до п.п.1,2,3 частини третьої ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 підлягає припиненню. Державний акт про право приватної власності на землю серії ЖТ, виданий 28 листопада 1995 року громадянину України ОСОБА_2 , є недійсним, а тому рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 лютого 2022 року, індексний номер 63169804, підлягає також скасуванню, що в свою чергу тягне наслідком скасування державної реєстрації речового права ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 та припинення речового права на неї.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 30 серпня 2022 року залучено Інститут сільського господарства Полісся до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (а.с.71-72 т.1).

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 13 червня 2024 року позов задоволений. Визнано недійсним та скасований державний акт про право приватної власності на землю серії ЖТ, виданий 28 листопада 1995 року громадянину України ОСОБА_2 Виконавчим комітетом Житомирської міської ради, на земельну ділянку площею 0,0993 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 лютого 2022 року, індексний номер 63169804, щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078, площею 0,0993 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд. Скасовано державну реєстрацію речового права ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 площею 0,0993 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд. Припинено право власності ОСОБА_2 (номер запису про право власності 46448133) на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 площею 0,0993 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Вирішено питання судового збору.

Додатковим рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 08 серпня 2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сищука В.В. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн та витрати, пов`язані з проведенням судової земельно-технічної експертизи у розмірі 4 062,66 грн. Стягнуто з виконавчого комітету Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн та витрати, пов`язані з проведенням судової земельно-технічної експертизи у розмірі 4 062,66 грн. У решті вимог клопотання - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 13 червня 2024 року та додатковим рішенням цього ж суду від 08 серпня 2024 року, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення та додаткове рішення Корольовського районного суду м.Житомира скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову за безпідставністю.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що не був належним чином повідомлений про засідання суду, оскільки нормами ЦПК України не передбачено повідомлення учасників судового процесу через сайт «Судова влада», доказів оприлюднення оголошення в газеті «Голос України» та ухвали про визнання його явки обов`язковою в матеріалах справи не міститься, привід не застосовувався. Крім того, оригінал державного акта на земельну ділянку не спростовується жодним доказом. Висновок експерта не стосується заявлених позовних вимог про скасування права власності та припинення державної реєстрації. Також суд першої інстанції при ухваленні рішення не перевірив інформації про належного власника спірної земельної ділянки. Він не є власником спірної земельної ділянки на даний час. Позивач не довів на кого здійснювалося виділення земельної ділянки. Взагалі відсутні відомості щодо виділення такої земельної ділянки іншим особам. Поза увагою суду залишився той факт, що позивач не оскаржує дії реєстратора в частині реєстрації земельної ділянки, не визнає його дії протиправними, не ставить питання про правовірність його дій. Суд під час розгляду справи не витребував реєстраційну справу в нотаріуса «Пріма», оскільки оригінали доказів можуть міститися в ній. Судом усі процесуальні дії вчинені на підставі копій документів, що не були досліджені в суді, як основа доказів, в тому числі проведена експертиза на підставі копій документів. Суд ігнорував ту обставину, що він перебував безвісти зниклим та відсутність доказів, які мають пріоритетне значення, що підтверджує зацікавленість та сприяння стороні позивача. Щодо додаткового рішення, то він не отримував доказів направлення йому вимог щодо судових витрат. У частині призначення витрат на оплату експертизи необхідно відмовити повністю, оскільки вказана експертиза не має жодного відношення до предмета спору.

Від учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року залучено ОСОБА_3 до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 11 червня 2026 року залучено ОСОБА_4 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримала та просить задовольнити, рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач ОСОБА_1 та її адвокат Сищук В.В. апеляційну скаргу не визнали, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції – без змін.

Представники виконкому Житомирської міської ради, Інституту сільського господарства Полісся та Самородська С.М. у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.196,200,203-204 т.4). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 червня 2024 року та додаткового рішення цього ж суду від 08 серпня 2024 року відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 155 ЗК України унормовано, що у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права щодо володіння, користування чи розпорядження належною особі земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини першої ст.17 ЗК України від 18 грудня 1990 року (діяв на момент видачі акта на право приватної власності на землю від 28 листопада 1995 року), передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Згідно з ст.22 ЗК України від 18 грудня 1990 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частина перша ст.23 ЗК України від 18 грудня 1990 року).

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 27 вересня 1994 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09 грудня 2002 року, а також позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:02:036:0068 площею 0,0140 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, та земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:02:036:0069 площею 0,0168 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1810684122019 від 27 вересня 2019 року та державним актом на право приватної власності на землю від 11 травня 1995 року серії №I-ЖТ 045594.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №297249603 від 01 лютого 2022 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 площею 0,0993 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії ЖТ від 28 листопада 1995 року, виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області. Право власності на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2570553218040) зареєстровано 26 січня 2022 року приватним нотаріусом Прімою Ніною Василівною за номером запису 46448133 (а.с.23,132,189, 212 т.1).

Відповідно до довідки від 21 червня 2022 року №67, виданої директором Інституту сільського господарства Полісся, земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 знаходиться в постійному користуванні інституту на основі акта про право постійного користування землею II ЖТ №000867, виданого 10 березня 1994 року виконкомом Житомирської міської ради народних депутатів.

На замовлення ОСОБА_1 , ПП ОСОБА_6 у 2009 році розроблений проєкт «Влаштування окремого в`їзду до житлового будинку АДРЕСА_2 », який в розділі «Організація дорожнього руху» погоджений з Управлінням державної автомобільної інспекції УМВС України в Житомирській області.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 28 листопада 1995 року ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 1-ою Житомирською державною нотаріальною конторою від 07 вересня 1995 року за №3-6201 (а.с.146-148 т.1). Державний акт виданий головою Житомирської міської ради А.І. Фесенко та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1439.

За змістом листа Житомирського обласного державного нотаріального архіву №187 від 01 лютого 2023 року, нотаріальним діям, які посвідчувалися державним нотаріусом Першої Житомирської державної нотаріальної контори 07 вересня 1995 року присвоєно реєстраційні номери з №3-6162 по №3-6212. Реєстраційний №3-6201 та наступні реєстраційні номери №3-6202, №3-6203, №3-6204 присвоєно нотаріальній дії, яка вчинялася державним нотаріусом Першої Житомирської державної нотаріальної контори 07 вересня 1995 року, а саме: засвідчення справжності підпису на картках до банку. Отже, інформація щодо посвідчення договору купівлі – продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня. Наведене підтверджено копією реєстру 3 для реєстрації нотаріальних дій Першої Житомирської державної нотаріальної контори на 1995 рік (1-ДНК 3-4925 3-6211).

Згідно з відповіддю Житомирської міської ради від 29 червня 2022 року №25/У-3941/975, у період із 1992 року по 1995 рік Житомирською міською радою або виконавчим комітетом Житомирської міської ради рішень про передачу в приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 не приймалося. Інформація щодо видачі ОСОБА_2 державного акта на право приватної власності на землю серії ЖТ від 28 листопада 1995 року відсутня.

Із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 24 червня 2022 року №977/35-22 убачається, що відповідно до наявних Книг записів про реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, відсутній запис щодо реєстрації державного акта на право приватної власності на землю серії ЖТ від 28 листопада 1995 на ім`я ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Документація із землеустрою за кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 до Місцевого фонду документації із землеустрою та оцінки земель Відділу №1 не передавалися.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 повністю накладається на влаштований згідно з проєктом в`їзд до будинку ОСОБА_1 , чим повністю перекриває доступ до належних їй житлового будинку та земельних ділянок, а також ураховуючи те, що фактично земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , у приватну власність ОСОБА_2 на переконання ОСОБА_1 не передавалася, позивач звернулася до суду із цим позовом.

За висновком судового експерта Центру будівельних та земельних експертиз Свістунова І.С. за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи від 06 жовтня 2023 року №599/10-2023, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 площею 0,0993 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала у власності ОСОБА_2 , та територія площею 0,0142 га, по якій фактично здійснюється доступ (прохід/проїзд) до житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельних ділянок з кадастровими номерами 1810136600:02:036:0068 і 1810136600:02:036:0069, перетинаються в площині, в результаті чого утворена пляма накладання площею 0,01331 га (133,1 кв.м); окрім існуючого проходу/проїзду до житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельних ділянок із кадастровими номерами 1810136600:02:036:0068 і 1810136600:02:036:0069, який влаштований по земельній ділянці з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078, інших проходів/проїздів виявлено під час візуально-інструментального обстеження та дослідження наданих документів не було.

Отже, майже уся територія, по якій здійснюється доступ (прохід/проїзд) до об`єктів позивача, частково накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підтверджується, що згідно з договором дарування від 24 січня 2023 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 набув ОСОБА_3 , за яким 24 січня 2023 року зареєстровано прав власності (речове право) на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 площею 0,0993 га.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 14 березня 2026 року право власності на спірну земельну ділянку набула ОСОБА_4 , за якою 14 березня 2026 року зареєстровано прав власності (речове право) на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 площею 0,0993 га.

Із викладеного вище вбачається, що власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 площею 0,0993 га наразі є ОСОБА_4 , яка у цій справі має процесуальне становище третьої особи без самостійних вимог, а не відповідача, та й на час розгляду справи судом першої інстанції власником земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 площею 0,0993 га був не відповідач ОСОБА_2 , як помилково вважав суд першої інстанції, а його син – ОСОБА_3 , який наділений правами третьої особи без самостійних вимог.

Відповідно до положень ст.51 ЦПК України, заміна відповідача або залучення співвідповідача можливі лише в суді першої інстанції, а процесуальне становище третьої особи не рівнозначне процесуальному становищу відповідача.

Окрім того, рішення суду про припинення права власності чи скасування реєстраційного запису не може бути винесене проти особи, яка перебуває в процесі у статусі третьої особи.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред?явлення позову до неналежного відповідача (особи, яка на момент вирішення спору вже не є власником спірної земельної ділянки), тобто до ОСОБА_2 , який у апеляційній скарзі заперечив процесуальний статус належного відповідача, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову до неналежного відповідача.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша ст.15, частина перша ст.16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої ст.16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга ст.5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції також проігнорував концепцію ефективного способу захисту.

Недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті, ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта про право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_2 , та скасування реєстраційних записів за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 є неефективним способом захисту, оскільки договір купівлі-продажу, на підставі якого передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка, є чинним, сам по собі державний акт згідно з законодавством, діючим на час його видачі, був лише документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку та із акта право не виникало, наразі державний акт про право приватної власності на землю серії ЖТ, виданий 28 листопада 1995 року ОСОБА_2 , вичерпав свою дію, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078 була на час розгляду спору судом першої інстанції відчужена сину ОСОБА_3 , якій у подальшому відчужив спірну земельну ділянку новому власнику – ОСОБА_4 , а тому заявлені вимоги самі по собі не поновлюються порушеного права. Вони є лише наслідком наявності чи відсутності самого права власності.

У постанові від 15 вересня 2020 року в справі №469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «[…] підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення». «[…] для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї земельної ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 січня 2025 року в справі №446/478/19 дійшла, зокрема, таких висновків: «для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні – тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститися, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ст.ст.102-113 ЦПК України). У власних висновках Верховний Суд базується на тому, що за змістом частини першої ст.79 ЗК України земельна ділянка – це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що ОСОБА_1 буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку АТ «Укрзалізниця», а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність ОСОБА_1 якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним».

Тобто, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що при вирішенні подібних спорів необхідно встановити відповідну площу накладення земельних ділянок, і залежно від цього вирішувати питання про витребування (повернення) лише частини ділянки, яка накладається, а не всієї ділянки.

Як вже зазначалося вище, майже уся територія, по якій здійснюється доступ (прохід/проїзд) до житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельних ділянок ОСОБА_1 , частково накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078, чим чиняться позивачу перешкоди у вільному доступі до її об`єктів нерухомого майна та ОСОБА_1 не втратила володіння своїм житловим будинком та земельними ділянками, а лише обмежена у користуванні територією, по якій здійснюється доступ (прохід/проїзд) через протиправне (на її думку) формування земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078, а тому захист прав має відбутися шляхом подання негаторного позову про усунення перешкод у користуванні територією, по якій здійснюється доступ (прохід/проїзд) до об`єктів нерухомого майна позивача, зокрема, шляхом зобов`язання власника земельної ділянки 1810136600:02:036:0078, тобто належного відповідача, звільнити ту її частину, яка накладається на територію доступу (проходу/проїзду), а не звільнення усієї земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078.

Отже, суд першої інстанції безпідставно й припинив право власності неналежного відповідача на всю земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:02:036:0078, хоча мова може йти лише про частину спірної земельної ділянки, яка має бути ідентифікована.

За таких обставин, колегія суддів рішення суду першої інстанції від 13 червня 2024 року скасовує та ухвалює нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконкому Житомирської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акта про право власності на землю, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації речового права та припинення права власності на земельну ділянку відмовляє, що узгоджується з положеннями ст.376 ЦПК України.

Скасування додаткового рішення від 08 серпня 2024 року є обов`язковим, оскільки воно є невід`ємною складовою та похідним актом від основного рішення суду, що випливає з усталеної судової практики (постанови Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі №904/8884/21, від 24 січня 2024 року в справі №752/1058/23, від 12 лютого 2025 року в справі № 357/13500/18).

Отже, оскільки суд апеляційної інстанції скасовує рішення від 13 червня 2024 року та ухвалює нове про відмову в позові, то ухвалене додаткове рішення від 08 серпня 2024 року втрачає силу, а тому скасовується.

Відповідно до частини дев`ятої ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Колегією суддів установлено, що після звернення ОСОБА_1 в 2022 році до суду з позовом та перебування на розгляді справи, ОСОБА_2 відчужив належну йому земельну ділянку в 2023 році ОСОБА_3 , знаючи, що справа перебуває на розгляді у суді, про відчуження ним спірної земельної ділянки суд першої інстанції не повідомив у жодний спосіб, тобто вчиняв діяння, які вплинули на права позивача на судовий захист у одному процесі, а тому витрати, понесені ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги, на позивача не покладаються.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 13 червня 2024 року та додаткове рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 08 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 та Виконавчого комітету Житомирської міської ради, треті особи: Інститут сільського господарства Полісся, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним та скасування державного акта про право власності на землю, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації речового права та припинення права власності на земельну ділянку.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 23 жовтня 2026 року.

Головуюча Судді: