Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №292/19/26 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №292/19/26

Суддя: Коломієць О. С.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №292/19/26 Головуючий у 1-й інст. Гуц О. В.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шалоти К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №292/19/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 18 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Гуц О.В.,

у с т а н о в и в:

У січні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №1177-3742 від 25.03.2023 у розмірі 27 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 25.03.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1177-3742. Даний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідач був попередньо ознайомлений. У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 5400,00 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період - 14 днів, промо-ставка - 0,01% в день, знижена % ставка - 2,50% в день, стандартна % ставка - 3,00 % в день.

ТОВ ««Укр Кредит Фінанс»» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, отримавши кредитні кошти. Своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання грошових коштів, відповідач не скористався.

В подальшому відповідач порушив умови договору і не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав всі інші свої грошові зобов`язання перед ТОВ ««Укр Кредит Фінанс» за договором.

Станом на 10.11.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 53 622,00 грн, з яких: 5 400,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 48 222,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Разом з тим кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс»», а саме часткового списання заборгованості позичальнику у сумі 26 622,00 грн за умови погашення решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 27 000,00 грн.

Рішенням Пулинського районного суду Житомирської області від 18 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1177-3742 від 25.03.2023 в розмірі 27 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення в частині стягнення процентів скасувати та відмовити в задоволенні цих вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу. Зокрема, повідомлення ТОВ «Укр Кредит Фінанс», видане АТ КБ «ПриватБанк» щодо переказу коштів через LiqPay, не містить відомостей про особу отримувача грошового переказу. Матеріали справи також не містять банківської виписки, яка б підтверджувала рух коштів, відомостей про належність відповідачу електронного платіжного засобу та повних реквізитів банківської картки чи рахунку, на який нібито було перераховано кредитні кошти.

Вважає, що надані позивачем довідка про зарахування коштів та розрахунок заборгованості складені самим позивачем, а тому за відсутності первинних документів не можуть самостійно підтверджувати факт надання кредиту та наявність заявленої заборгованості. Посилаючись на положення статті 78 ЦПК України та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вважає висновки суду першої інстанції щодо доведеності факту перерахування коштів та виникнення заборгованості необґрунтованими.

Вказує, що позивачем не доведено погодження відповідачем умов кредитування, на підставі яких позивач здійснив нарахування процентів у розмірі 21 600,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на витяги з тарифів та умов кредитування, розміщених на власному вебсайті, однак сам факт розміщення таких документів у відкритому доступі не підтверджує, що відповідач ознайомився саме з відповідною редакцією умов та погодився з ними під час укладення кредитного договору.

Вважає, що заборгованість за тілом кредиту не може перевищувати фактично отриманої суми кредитних коштів, яка становить 5 400,00 грн. При цьому нараховані проценти в розмірі 21 600,00 грн є непропорційно великими порівняно із сумою отриманого кредиту та створюють істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживачу.

На переконання скаржника, судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам щодо відсутності первинних документів на підтвердження перерахування кредитних коштів, недоведеності погодження умов нарахування процентів та обґрунтованості заявленого розміру заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

На обґрунтування відзиву зазначає, що відповідач не заперечує сам факт укладення Договору та отримання грошових коштів, а підписуючи кредитний договір та додатки до нього, що є його невід`ємною частиною, Електронним підписом одноразовим ідентифікатором A1097, ОСОБА_1 погодився та підтвердив ознайомлення з усіма його умовами.

Звертає увагу, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Наголошує, що відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти, визначені у договорі, жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними. Таким чином, у кредитному договорі №1177-3742 від 25.03.2023 сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодився з такими умовами шляхом використання електронного підпису.

Разом з тим вказує, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 по рахунку чи будь яких документів про отримання чи використання відповідачем кредитних коштів є неможливим.

Вказує, що кредитні кошти були перераховані ним саме у відповідності з умовами Кредитного договору та Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14.09.2026, є дата складення повного судового рішення 26.10.2026.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 25.03.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1177-3742, відповідно до умов якого кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.п.4.1 кредитного договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту становить 5 400,00 грн, дата надання/видачі кредиту: 25.03.2023.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою) (п.4.6 договору).

Відповідно до п.4.8 договору строк кредитування 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 18.01.2024. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Продовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника.

Згідно п.5.1 кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю отриманий кредит та нараховану кредитодавцем неустойку в останній календарний день строку кредитування, вказаного у п.4.8 цього договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах.

Даний Договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідач був попередньо ознайомлений. У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» Договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Невід`ємними частинами договору є: правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспорт споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України.

Договір, таблиця обчислення та правила відкриття кредитної лінії підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора: А1097.

Паспортом споживчого кредиту передбачено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та ін.

Паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1097.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується квитанцією ID операції 2260853091 від 25.03.2023 та довідкою про перерахування суми кредиту від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №1177-3742 від 25.03.2023, згідно якого 25.03.2023 здійснено перерахування коштів в сумі 5 400,00 грн на картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №1177-3742 від 25.03.2023, станом на 10.11.2025 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 53 622,00 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом - 5 400,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 48 222,00 грн.

Однак із застосуванням позивачем до відповідача Програми лояльності для споживача фінансових послуг, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 27 000,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 400,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 21 600,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» доведено виконання своїх зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі, а саме відповідачу надано кредит на суму 5 400,00 грн, який 25.03.2023 перерахований на картковий рахунок відповідача в АТ КБ «Приватбанк». У той же час, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, не повернув отримані кредитні кошти та не сплатив нараховані відсотки, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором або законом.

Такий висновок суду є вірним, з огляду на наступне.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність вищевказаного договору про відкриття кредитної лінії №1292-5442 між відповідачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про відкриття кредитної лінії. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії №1177-3742 від 25.03.2023, а тому з нього на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» слід стягнути заборгованість за наданим тілом кредиту.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно встановлених судом фактичних обставин справи, 25.03.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.ua) було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1177-3742, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорту споживчого кредиту складає єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник була попередньо ознайомлена.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 5 400,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; промо-ставка – 0,01%; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна відсоткова ставка - 3,00 % в день.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складає 54 000, 00 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 48 600, 00 грн.

Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

На підтвердження здійснення переказу коштів відповідачу у розмірі 5 400, 00 грн, позивач надав до суду довідку АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування суми кредиту № 1177-3742 від 25.03.2023 за допомогою системи Liqpay на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Доказів того, що на картку № НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 5 400,00 грн відповідачем не надано.

Також відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту незарахування кредитних коштів на його рахунок, враховуючи, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою. Тобто ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов`язання останнім не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» має заборгованість у сумі 53 622,00 грн, що складається з наступного: прострочена заборгованість за кредитом 5 400,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками 48 222,00 грн.

В подальшому позивачем було застосовано до відповідача програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику у сумі 26 622,00 грн за умови погашення решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 27 000,00 грн.

Із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість по процентам нарахована в межах строку дії кредитного договору.

Відповідачем не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Також відповідач не оспорював даний кредитний договір у судовому порядку.

Колегія суддів перевірила наданий ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунок заборгованості за кредитним договором та вважає, що заявлена позивачем сума боргу за кредитним договором у розмірі 27 000,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 5 400,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 21 600,00 грн (із урахуванням часткового списання заборгованості ) у повній мірі ґрунтується на умовах договору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором № 1177-3742 від 25.03.2023 в розмірі 27 000,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість він погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.

Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

Разом з тим, 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 23.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, - з 21.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Визначаючи суму процентів, які підлягають стягненню у даній справі, суд керується умовами договору щодо суми кредиту і строку кредитування та застосовує вимогу закону щодо максимального розміру денної процентної ставки з урахуванням наведених періодів: розмір процентів становить: - з 25 березня 2023 року по 08 квітня 2023 року : 5400,00 гривень * 14 днів * 2,5 %/день = 1890 гривень; - з 09 квітня 2023 року по 23 грудня 2023, становить: 5400, 00 гривень * 259 днів * 3 %/день = 41958, 00 гривень; - з 24 грудня 2023 року по 19 січня 2024 року, становить: 5400, 00 гривень * 27 днів * 2,5%/день = 3645, 00 гривень, таким чином загальна сума процентів, що підлягає стягненню у даній справі, становить 47 493, 00 гривень.

Разом з тим, позивач при зверненні до суду з врахуванням застосованої ним програми лояльності, просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 27 000,00 гривень, тобто визначена позивачем сума заборгованості є меншою ніж сума нарахованих процентів відповідно до встановлених законодавством обмежень.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що подані ТОВ «Укр Кредит Фінанс» докази на підтвердження суми боргу не є документами первинного бухгалтерського обліку колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Оскільки товариство не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно останнім не сплачується.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є доведеними та обґрунтованими належними доказами у справі.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем отриманих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування, також стороною відповідача не надано належного спростування наданого позивачем розрахунку.

Доводи апеляційної скарги про непідтвердження позивачем факту перерахування кредитних коштів колегія суддів відхиляє, оскільки надана позивачем довідка містить відомості, які дають змогу ідентифікувати платіжну операцію, зокрема номер платежу, дату, суму, канал проведення операції, номер кредитного договору та реквізити платіжної картки, на яку здійснено перерахування коштів.

Доводи апеляційної скарги про відсутність первинних бухгалтерських документів та недопустимість наданих доказів заборгованості є безпідставними, оскільки факт укладення електронного договору та перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача через платіжну систему LiqPay підтверджується належними електронними документами та розрахунком заборгованості, при цьому відповідач не надав суду жодних власних доказів (наприклад, банківської виписки за власним рахунком), які б спростовували надходження коштів у сумі 5 400,00 грн.

Сукупність наданих позивачем доказів, у тому числі відомості про перерахування коштів підтверджує виникнення між сторонами кредитних правовідносин та отримання відповідачем кредитних коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість за тілом кредиту не може перевищувати отриману суму, ґрунтується на хибному тлумаченні норм права, оскільки стягнення процентів за користування кредитом є окремою, передбаченою законом складовою грошового зобов`язання (ст. 1048 ЦК України), а не збільшенням тіла кредиту. Нарахування процентів у розмірі 21 600,00 грн не суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вони є платою за правомірне користування кредитними коштами.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції і з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 18 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.С. Коломієць

Судді: О.Б. Талько

К.В. Шалота

Оригінал: reyestr.court.gov.ua