Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №286/4165/24 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №286/4165/24

Суддя: Коломієць О. С.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №286/4165/24 Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.

Категорія 68 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О. С.

суддів Талько О. Б., Шалоти К. В.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 286/4165/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу

за апеляційною скаргою адвоката Левківського Сергія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_3

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Вачко В. І.,

у с т а н о в и в:

В листопаді 2024 року ОСОБА_1 (у зв`язку реєстрацією шлюбу 23.11.2024 прізвище ОСОБА_4 змінено на ОСОБА_5 ) звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з червня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (по день загибелі) в АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з червня 2021 року вона та ОСОБА_6 спільно проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Спочатку спільне проживання здійснювалося в с. Острів Коростенського району Житомирської області, а згодом — у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений житловий будинок належав їм на праві спільної часткової власності (по 1/2 частці кожному): ОСОБА_1 володіла своєю часткою на підставі договору дарування, а ОСОБА_6 придбав іншу частину у брата позивачки.

Вказувала, що їх фактичні відносини мали всі ознаки сім`ї: вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, спільний сімейний бюджет, проте до органу ДРАЦС для реєстрації шлюбу не зверталися. Спільних дітей не мали.

З серпня 2023 року ОСОБА_6 перебував у лавах Збройних Сил України. ІНФОРМАЦІЯ_3 він загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункти Старомайське Донецької області. За життя, на випадок своєї загибелі, ОСОБА_6 вказав позивача своєю цивільною дружиною. Оточуючі (родичі, сусіди та знайомі) сприймали їх виключно як сім`ю.

Звертала увагу, що мати загиблого, ОСОБА_2 , з якою склалися неприязні стосунки, факту їхнього проживання однією сім`єю не визнає та заперечує майнові права. Факт спільного проживання підтверджується свідками.

Встановлення вказаного факту має для неї юридичне значення, оскільки є необхідною умовою для виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Левківський С.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки тій обставині, що відповідачка у судовому засіданні, хоч і заперечувала проти задоволення позову, водночас фактично підтвердила факт спільного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 в с. Заріччя Коростенського району Житомирської області, а також те, що вони інколи приїжджали до неї в гості.

Крім того, відповідачка не заперечувала факт об`єднання обох половин будинку після придбання іншої його частини задля створення цілісного помешкання, зумовленого їх спільним проживанням. Відповідачка також підтвердила наявність спільних витрат, здійснення ним як сім`єю ремонту для спільного проживання, а також здійснення спільних покупок (хоч і зазначала, що це робилося за кошти її сина).

Наголошує, що сама відповідачка в судовому засіданні не заперечувала факт того, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомили їй про наявність записів у документах загиблого сина, де позивачка була вказана як його цивільна дружина (про що остання дізналася саме зі слів відповідачки).

Вважає, що суд першої інстанції належним чином не врахував, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не просто підтримували стосунки як хлопець та дівчина, а проживали однією сім`єю: були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, спільний бюджет тощо. Факт їхнього проживання як сім`ї сприймався усіма знайомими, родичами та сусідами, чимало з яких навіть не знали про відсутність офіційної реєстрації їхніх відносин.

У відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

На обґрунтування відзиву зазначає, що ОСОБА_3 не довела належними, достатніми та достовірними доказами обставин, які мають значення для справи.

Твердження позивачки про те, що відповідачка нібито підтвердила наявність у документах РТЦК та СП записів про позивачку як цивільну дружину, не відповідають дійсності та повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема журналом і відеозаписом судового засідання суду першої інстанції.

Вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , в склад її сім`ї (зареєстровані) входять: мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та брат ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; підстава: погосподарська книга № 4 на 2016-2024 року, особовий рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, виданої ЦНАП виконкому Овруцької міської ради Житомирської області 20.05.2024 року за № 400 (57).

Із договору дарування частини житлового будинку та договору дарування частини земельної ділянки, посвідчених 16.03.2018 державним нотаріусом Овруцької державної нотаріальної контори Житомирської області Кулініч О.Д., зареєстрованих в реєстрі за № 1-384 та № 1-385 відповідно вбачається, що ОСОБА_9 подарувала, а її онука прийняла в дар 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 77,9 кв.м., житловою площею 45,1 кв.м., та 1/2 частину земельної ділянки НОМЕР_2 , площею 0,2176 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824282500:01:001:0269, що знаходяться по АДРЕСА_1 (а.с. 58).

23.11.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та змінила прізвище на ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 87).

Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області у спадковій справі № 29/2024, зареєстрованими за № 1025, №1026, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , будучи матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , успадкувала внаслідок смерті свого сина належне йому на підставі договорів купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки, посвідчених 04.11.2022 Овруцькою ДНК, майно, яке складається з: 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 77,9 кв.м., житловою площею 45,10 кв.м., та 1/2 частини земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,2176 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824282500:01:001:0269, що знаходяться по АДРЕСА_1 (а.с. 91 – 92).

Із копії військового квитка серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , 30.08.2023 був мобілізований на військову службу до Збройних сил України (а.с. 90).

Відповідно до довідки старости Руднянського старостинського округу № 20 виконкому Овруцької міської ради Житомирської області від 04.03.2026 № 20-123, ОСОБА_6 , 1994 р.н., був зареєстрований в АДРЕСА_3 разом із своєю матір`ю ОСОБА_2 , 1965 р.н., по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 114).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено факту її проживання однією сім`єю із ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як відносини позивачки та ОСОБА_6 не носили характеру сімейних, а вказані особи, ставши співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 , частки у спільній частковій власності на який кожен з них придбав окремо у різний період часу з різних підстав, та проживаючи у ньому, не були пов`язані веденням спільного господарства, бюджету, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні світлини самі по собі не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, зокрема: від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16, провадження № 61-11607св18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16,провадження № 61-44641св18, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16,провадження № 61-5296св19, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16,провадження № 61-42601св18.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17,від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, при вирішенні спору про поділ майна необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі№ 199/3941/20.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі№ 643/6799/17).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки показанням відповідачки, яка нібито підтвердила факт проживання позивачки однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Сам по собі факт спільного перебування в одному населеному пункті, відвідання родичів, об`єднання частини будинку чи наявність побутових зв`язків у розумінні статті 74 Сімейного кодексу України безумовно не свідчить про проживання однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, оскільки для встановлення такого факту необхідне доведення сукупності визначальних ознак сім`ї: постійного спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність єдиного бюджету, взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Посилання позивачки на те, що відповідачка не заперечувала окремі побутові обставини або передачу їй інформації від ІНФОРМАЦІЯ_12 щодо записів у документах сина, також не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність достатніх і належних доказів на підтвердження фактичних шлюбних відносин у передбаченому законом порядку.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку показанням свідків та іншим доказам у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту спільного проживання однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу із ОСОБА_6 , ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, а тому обґрунтовано відмовив у задоволення позову, зазначивши відповідні мотиви.

Інші доводи скарги на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, висновків суду не спростовують.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні

Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу адвоката Левківського Сергія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2026 року.

Головуючий О. С. Коломієць

Судді О. Б. Талько

К. В. Шалота

Оригінал: reyestr.court.gov.ua