Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №182/5267/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2627/26 Справа № 182/5267/26 Суддя у 1-й інстанції - Чуприна А. П. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника Ревункова В.М. розглянувши апеляційну скаргу захисника Ревункова В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП,-

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ААД № 960565 від 21 червня 2026 року, 21 червня 2026 року о 23 год 40 хв у м. Нікополі на перехресті вул. Героїв Чорнобиля та вул. Б. Мозолевського водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 217030, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння запахом алкоголю з порожнини рота та почервонінням очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі відмовився. Від керування транспортним засобом його відсторонено.

Постановою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Також стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Ревунков В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи. Зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини, а обставини справи мають підтверджуватися сукупністю достатніх, чітких та узгоджених доказів.

Вказує, що адвокат Ревунков В.М. подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та документи на підтвердження своїх повноважень, однак суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 та його захисника. Зазначає, що ОСОБА_1 не визнавав себе винним, не мав можливості надати пояснення й заперечення, ознайомитися з відеозаписами та взяти участь у дослідженні доказів і допиті свідків. Вважає, що таким чином порушено його право на захист та вимоги ст. 268 КУпАП.

Захисник зазначає, що суд не перевірив, чи керував ОСОБА_1 автомобілем, чи перебував за кермом та чи був зупинений працівниками поліції. Стверджує, що відеозапис, який міг би підтвердити факт керування транспортним засобом, судом не досліджено. Також вказує, що через відсутність такого дослідження неможливо перевірити дотримання вимог щодо ввімкнення відеореєстратора, точності встановлених на ньому дати й часу та безперервності відеозйомки.

Вказує, що матеріали справи не підтверджують належними, достатніми й допустимими доказами ані керування ОСОБА_1 автомобілем, ані наявності у нього ознак сп`яніння, ані його відмови від проходження огляду відповідно до встановленого порядку. Зазначає, що висновок про порушення п. 2.5 а ПДР України ґрунтується на припущеннях, а суд не навів, які саме дії працівників поліції свідчать про дотримання порядку направлення водія на огляд та його проведення.

Крім того, захисник стверджує, що суд не надав належної оцінки доказам і суперечностям у матеріалах справи, не обґрунтував, чому одні докази взяв до уваги, а інші відхилив, та обмежився загальним висновком про доведеність вини ОСОБА_1 . Посилається на презумпцію невинуватості та необхідність тлумачити сумніви щодо доведеності вини на користь особи, яку притягають до адміністративної відповідальності.

Просить скасувати постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2026 року та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно ст.ст.245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У відповідності до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння особою, що керує транспортним засобом.

Згідно вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області, відповідно до винесеної постанови, не встановлено всіх обставин справи, а лише наявне посилання на фабулу обвинувачення, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 960565 від 21.06.2026 року.

В своїй описовій частині, судом першої інстанції фактично не встановлені всі обставини справи, не досліджено належним чином факт адміністративного правопорушення, не зазначено конкретних обставин, які підтверджують наявність ознак вказаного правопорушення, а лише перелічено наявні у справі докази без належного викладення їх змісту та оцінки.

Зокрема, судом першої інстанції не наведено обставин, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не розкрито змісту відеозапису щодо встановлення працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння та відмови водія від проходження відповідного огляду.

Таких вимог суддя міськрайонного суду, розглядаючи дану справу, не дотримався повною мірою.

З огляду на зазначене, апеляційний суд вбачає підстави для скасування постанови місцевого суду.

Згідно ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Дніпровським апеляційним судом встановлено, що 21.06.2026 року о 23 год. 40 хв. в м. Нікополі на перехресті вул. Героїв Чорнобиля та вул. Б. Мозолевського водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 217030, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» та проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений. Вищевказаними діями порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 960565 від 21.06.2026 року, в якому зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 217030, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився.

Направленням на огляд водія на стан алкогольного сп`яніння.

Актом огляду водія на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Лазерним диском з відеозаписом, на якому зафіксовано, що водій ОСОБА_1 підтвердив факт керування транспортним засобом ВАЗ 217030, державний номерний знак НОМЕР_2 . Працівниками поліції у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що йому було повідомлено, у зв`язку з чим висунуто вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер». Водій ОСОБА_1 о 23 год. 55 хв. відмовився від проходження зазначеного огляду, а також відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

Крім того, на відеозаписі зафіксовано, що працівниками поліції ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом, а о 00 год. 15 хв. 22.06.2026 року ознайомлено зі складеним протоколом про адміністративне правопорушення та роз`яснено його права й обов`язки.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції не встановлено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а відеозапис не містить безпосереднього моменту руху та зупинки автомобіля працівниками поліції, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, наявним відеозаписом та протоколом про адміністративне правопорушення.

При цьому приписами статті 266 КУпАП не передбачено як обов`язкову умову застосування технічних засобів відеозапису або залучення свідків для фіксації руху чи зупинки транспортного засобу або для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, наявним у матеріалах справи відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції самостійно підтвердив факт керування транспортним засобом, що він відвозив друзів, при цьому будь-яких даних, які б свідчили про надання ним зазначених пояснень під примусом, судом не встановлено.

За таких обставин факт руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 доведений сукупністю доказів, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, оцінку яким надано в цій постанові.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних і допустимих доказів виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та його відмови від проходження огляду відповідно до встановленого порядку є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема наявним відеозаписом.

Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У даному випадку участь свідків не є обов`язковою, оскільки були застосовані технічні засоби відеозапису, матеріали якого наявні у справі на диску.

Право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

На підставі викладеного апеляційний суд зазначає, що ознаки сп`яніння встановлює поліцейський під час спілкування з водієм, та наявність таких ознак на думку поліцейського саме і є підставою для пропонування огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, запах алкоголю з порожнини рота є однією з ознак алкогольного сп`яніння, наявність якої є підставою для проведення відповідного огляду.

Згідно з Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, у разі відмови водія від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Як вбачається з наявного відеозапису, працівниками поліції ОСОБА_1 було повідомлено про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд у встановленому порядку на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я, однак останній від обох запропонованих способів відмовився.

При цьому об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у даному випадку полягає саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку, а не у встановленні факту перебування такої особи в стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння належним чином зафіксована працівниками поліції та підтверджується наявними матеріалами справи.

Доводи захисника про недотримання працівниками поліції вимог щодо застосування відеореєстратора, перевірки встановлених на ньому дати й часу та безперервності відеозйомки є безпідставними, оскільки не спростовують обставин правопорушення, зафіксованих на відеозаписі.

Наявний у матеріалах справи відеозапис дозволяє встановити обставини спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , повідомлення йому ознак алкогольного сп`яніння, висунення вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та його відмови від проходження такого огляду.

Будь-яких конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність зафіксованих на відеозаписі подій, зміну його змісту або порушення порядку відеофіксації, що вплинуло на достовірність відповідного доказу, апелянтом не наведено та судом не встановлено.

Саме по собі посилання захисника на положення Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, не свідчить про недопустимість відеозапису як доказу, оскільки фактичних порушень, які б ставили під сумнів достовірність зафіксованих обставин правопорушення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Щодо доводів захисника про порушення права ОСОБА_1 на захист під час розгляду справи судом першої інстанції, апеляційний суд зазначає, що постанова місцевого суду підлягає скасуванню з наведених вище підстав, пов`язаних із неповним встановленням фактичних обставин справи.

При цьому ОСОБА_1 реалізував своє право на захист шляхом подання апеляційної скарги через захисника Ревункова В.М. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувся за участю захисника, сторона захисту не була позбавлена можливості ознайомитися з матеріалами справи в повному обсязі, подавати клопотання, надавати пояснення та брати участь у дослідженні доказів.

За таких обставин наведені доводи захисника не впливають на висновки апеляційного суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 та не є підставою для закриття провадження у справі.

Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях та суперечливих доказах, є безпідставними, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується не лише протоколом про адміністративне правопорушення, а й іншими наявними у справі доказами, які узгоджуються між собою.

Посилання захисника на презумпцію невинуватості та необхідність доведення вини особи поза розумним сумнівом не спростовують встановлених судом обставин, оскільки досліджені докази у своїй сукупності підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння та відмови від проходження огляду відповідно до встановленого порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що сукупність викладених захисником обставин свідчить про незаконність складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, а долучені до нього матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу не підтверджені доказами та спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції фактичними обставинами справи.

Інші доводи сторони захисту є неспроможними, не спростовують встановлених обставин справи, тому судом відхиляються.

Суд апеляційної інстанції встановив, що за встановлених і зазначених вище обставин ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Досліджені судом у сукупності докази підтверджують винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд при накладенні адміністративного стягнення враховує особу ОСОБА_1 , характер вчиненого адміністративного правопорушення та ступінь його вини.

Дії, вчинені ОСОБА_1 , характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.

З метою виховання особи, запобігання вчиненню нових правопорушень, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 130 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі положень статті 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі, встановленому пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в сумі 665 гривень 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Ревункова В.М. задовольнити частково.

Постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП, та притягнути його до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя