Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №756/9239/26 — Оболонський районний суд міста Києва

22.10.2026 Справа № 756/9239/26

Справа № 756/9239/26

Провадження № 2/756/7975/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Дулина В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до держави Російська Федерація про відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просила:

- стягнути з держави Російська Федерація на її користь на відшкодування моральної шкоди 500 000 євро, що еквівалентно 25 630 300 грн;

- стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 500 000 євро, що еквівалентно 25630300 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що до 24.02.2022 вона разом із чоловіком ОСОБА_3 , малолітнім сином ОСОБА_2 та неповнолітньою на той час донькою ОСОБА_2 проживала в с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області. Після початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України ситуація в районі, що межує з Донецькою областю, загострилася, населені пункти зазнавали постійних обстрілів, у зв`язку з чим сім`я була вимушена переселитися до м. Києва.

Чоловік позивача та батько малолітнього ОСОБА_2 - військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав поранення під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, в районі н.п. Сергіївка Краматорського району Донецької області, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За твердженням позивача, внаслідок загибелі чоловіка та батька сім`я зазнала тяжких і незворотних моральних втрат: позивач втратила чоловіка, опору та підтримку сім`ї, а дитина - батька, батьківське піклування, виховання та участь батька у її розвитку. Позивачі зазнають душевних страждань також через постійні повітряні тривоги, необхідність тривалий час перебувати в укритті, вимушене переселення, втрату звичного способу життя та порушення нормальних життєвих зв`язків.

Розмір компенсації позивач визначила з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Лоізіду проти Туреччини», та вважає справедливою компенсацію у розмірі 500 000 євро на кожного з позивачів.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 справу передано на розгляд судді ОСОБА_4 .

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 04.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 у відставку протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 справу передано на розгляд судді Шролик І.С., ухвалою якої від 06.08.2026 справу прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 19.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 22.10.2026 о 15 год 00 хв.

У позовній заяві позивач просила розглядати справу без її участі.

18.09.2026 представник позивача - адвокат Гавриленко Н.А. - подала заяву про вступ у справу як представника, в якій, зокрема, просила відкласти судове засідання, призначене на 22.10.2026, у зв`язку з її участю в цей самий час в іншому судовому засіданні, а також забезпечити її участь у наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщенняоголошення на офіційеному сайті судової влади. Відзив на позовну заяву відповідач у встановлений строк не подав, своїх представників у судове засідання не направив.

Учасники справи в судове засідання 22.10.2026 не з`явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вирішуючи клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд враховує, що позивач у позовній заяві просила розглядати справу без її участі, свою позицію позивач детально виклала в позовній заяві, а матеріали справи містять докази, достатні для вирішення спору. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України), а рішення підписано без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Встановлені фактичні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

21.02.2024 між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 21.02.2024.

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, його батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом ДРАЦС Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві 16.01.2016.

Згідно з довідками від 09.04.2026 № 3005-7501969887 та № 3005-7501969888 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи; фактичне місце їх проживання - АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки ПЗЗСО «Альтерра скул» від 20.04.2026 № 384 ОСОБА_2 з 02.09.2024 навчається в цьому закладі в м. Києві, станом на 20.04.2026 - у 4 класі.

Як вбачається з довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2023 № 18650, солдат ОСОБА_3 25.09.2023 під час проведення штурмових дій у районі н.п. Андріївка отримав вогнепальне осколкове поранення лівого плеча, вогнепально-осколковий перелом лівої плечової кістки; поранення пов`язане із захистом Батьківщини.

Згідно зі сповіщенням сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_5 від 30.10.2025 № 11272 молодший сержант ОСОБА_3 , 1987 року народження, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у ВМКЦ Північного регіону м. Харків від поранень, отриманих 23.10.2025 під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, в районі н.п. Сергіївка Краматорського району Донецької області.

Факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харкові підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 03.11.2025 (актовий запис № 17299).

ОСОБА_7 та ОСОБА_2 видано посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника України.

Застосовані норми законодавства

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Збройна агресія Російської Федерації проти України, що триває з 20.02.2014, а з 24.02.2022 набула характеру повномасштабного вторгнення, є загальновідомою обставиною, яка визнана, зокрема, резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 «Агресія проти України» від 02.03.2022 та Заявою Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», схваленою постановою Верховної Ради України від 14.04.2022 № 2188-IX. У зв`язку з цією агресією Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

У постанові Верховного Суду від 08.10.2025 у справі № 487/7422/24 (провадження № 61-7709св25) зазначено: «Російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України. Звернення позивача до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права».

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Оскільки дії, що стали підставою для вимог позивачів, мали місце на території України, до спірних правовідносин застосовується право України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У постанові Верховного Суду від 30.04.2025 у справі № 175/8881/23 (провадження № 61-665св25) зазначено: «При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості».

У постанові Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 125/2253/24 (провадження № 61-13799св25) зазначено, що, «визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення».

Водночас у постанові від 08.10.2025 у справі № 487/7422/24 Верховний Суд наголосив: «Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач».

Мотиви та висновки суду

Суд виходить з того, що предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої фізичним особам - громадянам України на території України внаслідок збройної агресії Російської Федерації. З огляду на наведену правову позицію Верховного Суду відповідач не користується судовим імунітетом у цій справі, а спір підлягає розгляду судом України.

Матеріалами справи підтверджено, що чоловік позивача та батько малолітнього ОСОБА_2 - військовослужбовець ОСОБА_3 - помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини від збройної агресії Російської Федерації. Отже, смерть ОСОБА_3 перебуває у прямому причинному зв`язку з протиправними діями відповідача.

Позивачі є дружиною та сином загиблого, а тому відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю.

Суд враховує, що смерть близької людини - чоловіка та батька - є непоправною втратою, яка спричиняє тривалі та глибокі душевні страждання, змінює звичний уклад життя сім`ї та позбавляє дитину батьківського піклування і виховання. Крім того, позивачі вимушено змінили місце проживання та зазнають негативних переживань, пов`язаних із триваючими бойовими діями.

Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи, відзиву не подав, відсутності своєї вини у завданні шкоди не довів. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачам завдано моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, яка підлягає грошовому відшкодуванню.

Визначаючи розмір відшкодування, суд враховує характер правопорушення - збройна агресія держави проти України; глибину душевних страждань позивачів, спричинених загибеллю чоловіка та батька; малолітній вік ОСОБА_2 , який у дев`ять років втратив батька; вимушене переселення сім`ї; триваючий характер порушення, а також вимоги розумності, справедливості та співмірності.

Щодо доводів позивача про визначення розміру компенсації з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лоізіду проти Туреччини» суд зазначає наступне. У зазначеній справі компенсація присуджувалася за порушення права на мирне володіння майном внаслідок неможливості доступу до нього на окупованій території, тобто за обставин, які за своїм змістом відрізняються від обставин цієї справи. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням критеріїв ч. 3 ст. 23 ЦК України та конкретних обставин справи, а не шляхом перенесення сум, присуджених в інших справах. З огляду на це посилання позивача на зазначене рішення не є підставою для визначення відшкодування у заявленому розмірі.

Визначаючи конкретний розмір відшкодування, суд враховує практику Верховного Суду у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 30.04.2025 у справі № 175/8881/23 (провадження № 61-665св25) Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок збройної агресії Російської Федерації у зв`язку зі смертю дружини та загибеллю сина, який захищав Батьківщину, з 5000000 грн до 20 000 000 грн, врахувавши, що такі втрати призвели до незворотних наслідків та порушення нормальних життєвих зв`язків позивача.

У постанові від 14.01.2026 у справі № 125/2253/24 (провадження № 61-13799св25) Верховний Суд погодився з визначеним судами розміром відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 000 грн військовослужбовцю, який внаслідок збройної агресії Російської Федерації втратив здоров`я та зазнав душевних страждань, зокрема у зв`язку із загибеллю на полі бою брата його дружини.

Натомість у постанові від 08.10.2025 у справі № 487/7422/24 (провадження № 61-7709св25) за позовом особи, яка внаслідок збройної агресії була вимушена переселитися, проте не зазнала втрати членів сім`ї, Верховний Суд визначив розмір відшкодування у сумі 300 000 грн. Отже, загибель члена сім`ї є обставиною, яка істотно поглиблює душевні страждання та впливає на розмір відшкодування.

Загибель ОСОБА_3 призвела до незворотних наслідків для позивачів: ОСОБА_1 втратила чоловіка та опору сім`ї, а малолітній ОСОБА_2 назавжди позбавлений батьківського піклування, виховання та підтримки, що з урахуванням його віку матиме тривалий вплив на його розвиток.

Разом з тим заявлений позивачами розмір відшкодування - по 25 630 300 грн кожному - суд вважає таким, що перевищує розмір, достатній для розумного задоволення їхніх потреб. Позивачі не навели обставин, які б свідчили про необхідність компенсації саме в такому розмірі, а обґрунтування розміру зводиться до посилання на рішення Європейського суду з прав людини, ухвалене за інших фактичних обставин.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що справедливим, розумним і співмірним відшкодуванням завданої моральної шкоди є 10 000 000 грн на користь кожного з позивачів.

Розмір компенсації суд визначає в гривнях, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, а згідно з ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Зазначена сума відповідає практиці Верховного Суду у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю членів сім`ї внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Зважаючи на встановлені обставини та наведені норми права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000000 грн та на користь ОСОБА_2 - у розмірі 1000000 грн. Натомість позовні вимоги в решті не підлягають задоволенню, оскільки заявлений позивачами розмір відшкодування не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Таким чином, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільнені від сплати судового збору.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Судовий збір за кожною з майнових вимог позивачів становив би 16 640 грн (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2026). Пропорційно розміру задоволених вимог (10 000 000 грн із 25630300 грн за кожною вимогою) з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 12984,64 грн (по 6492,32 грн за кожною з вимог).

Доказів понесення позивачами інших судових витрат матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 23, 192, 533, 1167, 1168 ЦК України, ст. 49, 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до держави Російська Федерація про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 000 грн.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 10 000 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь держави судовий збір у розмірі 12984,64 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ), в інтересах якого діє мати ОСОБА_1 .

Відповідач: держава Російська Федерація (місцезнаходження Міністерства юстиції Російської Федерації: 119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, 14).

Суддя Ірина ШРОЛИК