Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №754/3576/24
Суддя: Гаврилова О. В.
Справа №:754/3576/24
Провадження №: 2/755/13222/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулось до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором про надання споживчого кредити № 3204320814-20331 від 12 листопада 2020 року в розмірі 42 424,50 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 12 листопада 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та позичальником, яким є ОСОБА_1 , було укладено Договір позики № 3204320814-20331, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 5 000,00 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. 03 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» то ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 03-06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики № 3204320814-20331 від 12 листопада 2020 року, що укладений між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та позичальником, яким є: ОСОБА_1 . У свою чергу, 10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 3204320814-20331 від 12 листопада 2020 року, що укладений між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та позичальником, яким є: ОСОБА_1 .
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року матеріали цивільної справи №754/3576/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за територіальною підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.
Вказану позову заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08.04.2024 відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем отримано не було, а конверт разом з копією ухвали та копією позовної заяви з додатками повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
05.08.2024, через підсистему Електронний суд, представником позивача було надіслано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: витяг з акту № 2 про надання правової допомоги від 08.02.2024.
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Представником позивача до суду додаткових заяв, пояснень подано не було.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені нею обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що 12 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3204320814-20331. (а.с. 5-9)
Відповідно до п.п. 9.2, 9.3. Договору №3204320814-20331, цей договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається, у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей договір, надсилаються товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п. 9.2 цього договору має юридичну силу власноручного підпису.
Згідно п. 2.2, 2.3, 2.5, 2.6 Договору, надало позичальнику кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн. строком на 20 днів та закінчується 02.12.2020 (включно) зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідно до п. 2.7 Договору Плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування кредитом, зазначеному у п. 2.3 Договору та починається у дату списання Кредитних коштів з рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства.
Згідно з графіком розрахунків, що є додатком №1 до договору, позичальник зобов`язаний повернути товариству грошові кошти в сумі 6 960,00 грн. 02.12.2021 року, виходячи з відсоткової ставки у розмірі 1,95%. (9 звор - 10)
Іншого погодженого графіку повернення кредитних коштів позивачем не надано.
ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в сумі 5 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується квитанцією за сплату від 12.11.2020 №72156691. (а.с. 14) Також дана обставина підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від18.01.2024 № 2873_240118170211. (а.с. 13-звор)
03.06.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 03-06/21, згідно з умовами якого, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них (а.с. 19-21)
Відповідно до Реєстру боржників до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 03-06/21 від 03.03.2021, ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» передало, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 3204320814-20331 від 12.11.2020 укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 21 звор - 22, 23)
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з умовами якого, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них. (а.с. 24-26 звор)
Відповідно до Реєстру боржників до договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» прийняло право вимоги за кредитним договором № 3204320814-20331 від 12.11.2020 укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 27 звор - 29, 30)
Із дослідженого судом договору від 12 листопада 2020 року № 3204320814-20331 вбачається, що його укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Цивільний кодекс України у ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частино 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як особа яка набула права вимоги, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.
Як убачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» за договором № 3204320814-20331, станом на 03.06.2021, відповідачем здійснювалось лише часткове погашення заборгованості за процентами, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором становить: 6 894,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 894,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с.14-зворот - 16).
Отже, відповідач (позичальник) свої зобов`язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення платежів.
Після відступлення ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал», останній здійснив власний розрахунок заборгованості, в якому додатково донарахував заборгованість за відсотками в сумі 35 539,50 грн та визначив загальну заборгованість у розмірі 42 424,50 грн, яку й просить стягнути позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» з відповідача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. (Схожа за змістом правова позиція також викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 № 910/4518/16)
Зазначені правові висновки також викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти та неустойку (пеню) лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків та пені є безпідставним. Після настання строку виконання кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України
Судом ураховано, що за умовами договору позичальнику були надані кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн, строком на 20 днів та закінчується 02.12.2020 (включно) зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1,95%.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих після спливу строку кредитування (02.12.2020), є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованості в розмірі 6 894,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 894,00 грн - заборгованість за відсотками.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно із статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, при цьому вимоги задоволено частково на суму 6 894,00 грн, що складає 16,25 % від заявлених вимог, керуючись ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 492,05 грн судового збору.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
02.01.2023 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено договір №02-01/2023 про надання правової допомоги, відповідно до якого АО на підставі звернення клієнта, яке оформлення у формі заявки на надання юриичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги, зокрема, але не виключено, надання клієнту правової інформації, консультатій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
01.11.2023 АО «Лігал Ассістанс» затверджено прайс-лист.
07.02.2024 АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» складена заявка на надання юридичної допомоги №486 по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , за якою визначені послуги: надання усної консультації з вивченням документів - 2 години по 2 000 грн, вартість 4 000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 3 години по 3 000 грн, вартість 9 000 грн.
За вказаною заявкою 08.02.2024 між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підписаний акт №2 про надання юридичної допомоги.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/92/15/15-ц визначено, що пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).
Суд, оцінюючи обґрунтованість заявленої до стягнення суми на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт, а також часом, необхідним для на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлена стороною відповідача сума є надмірною.
Враховуючи викладене, а також те, що позов задоволено частково, оскільки заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає врахуванню при відшкодуванні за рахунок позивача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатами послуг та складністю справи, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню виходячи із суми 7 000,00 грн, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог становитиме 1 137,50 грн.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 517, 526, 610-612, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1081, 1082 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 10, 76-81, 89, 133, 141, 209, 247, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
у х в а л и в :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором № 3204320814-20331 від 12 листопада 2020 року в розмірі 6 894,00 грн, судовий збір у розмірі 492,05 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 137,50 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua