Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №755/18290/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Суд: Дніпровський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №755/18290/24

Суддя: Коваленко І. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/18290/24

Провадження №: 2/755/12728/26

"26" жовтня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі: Головуючого судді - Коваленко І. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) до ОСОБА_1 (дата народження:, РНОКПП: , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Рух справи та процесуальні дії суду

16 жовтня 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект центр», товариство, Позивач) звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 27 620,32 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024 року цивільну справу було передано для розгляду головуючому судді Коваленко І.В.

На виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом було направлено офіційний запит до реєстру територіальної громади.

Згідно з отриманою відповіддю Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА № 121180511 від 22.10.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.09.2000 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

11 листопада 2024 року (вх.№620064) засобами поштового зв`язку від Відповідача до суду надійшов відзив на позов.

19 листопада 2024 року (вх. № 63912 від 20.11.2024) через підсистему «Електронний суд» представник Позивача - Директор Ткаченко М.М. подала первинне клопотання про витребування доказів, у якому просила витребувати від Акціонерного товариства «Акцент-Банк» інформацію та банківські виписки щодо належності ОСОБА_1 платіжної картки і зарахування на неї грошових коштів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 січня 2025 року вказане клопотання Позивача про витребування доказів було повернуто заявнику без розгляду.

Повертаючи процесуальний документ боржника, суд виходив з того, що Позивачем при зверненні до суду з клопотанням не долучено доказів, які мали б підтвердити надіслання засобами поштового звязку та/або надання Відповідачу копії клопотання про витребування доказів разом з додатками до нього. Надані Позивачем докази відправки відповіді на відзив та клопотання про витребування доказів на електронну адресу MEDAMF599@GMAIL.COM/` обґрунтовано визнано судом неналежними, оскільки Відповідач у своєму відзиві від 11.11.2024 року не зазначала такої електронної адреси, а вказала лише поштову адресу свого зареєстрованого місця проживання, через що встановити належність цієї електронної скриньки Відповідачу виявилося неможливим. За таких обставин суд дійшов висновку про порушення Позивачем процесуального обов`язку щодо завчасного направлення копій документів іншим учасникам справи.

21 січня 2025 року (вх. № 3476 від 21.01.2025) через підсистему «Електронний суд» представник Позивача подала повторне клопотання про витребування тих самих доказів від АТ «Акцент-Банк», долучивши до нього клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Обґрунтовуючи поважність причин пропущення строку, представник зазначала, що необхідність у витребуванні банківської виписки виникла безпосередньо в процесі розгляду справи в суді після ознайомлення з доводами відзиву Відповідача.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року у задоволенні клопотання представника Позивача Ткаченко М.М. про поновлення процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів відмовлено, а саме клопотання про витребування доказів - залишено без задоволення. Суд виходив з того, що норми процесуального права не містять вичерпного переліку підстав для поновлення строку, а поважними причинами відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду (справа № 9901/32/20) та Верховного Суду (справа № 560/14349/23) можуть визнаватися лише обставини, які є об`єктивно непереборними та підтверджені належними доказами. Оскільки Позивачем не наведено дійсних істотних перешкод, що завадили сумлінно подати таке клопотання разом із позовною заявою з дотриманням усіх процесуальних обов`язків, правові підстави для задоволення заяви відсутні.

25 березня 2025 року (вх..№16906) через підсистему «Електронний суд» представник Позивача - Ткаченко Марія Миколаївна подала письмові пояснення.

Розгляд справи здійснювався судом без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, у зв`язку з чим, відповідно до положень частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Доводи позовної заяви

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 08 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», первісний кредитор) та Відповідачем ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено Договір позики № 77584567 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

Відповідно до умов вказаного Договору позики, первісний кредитор зобов`язався передати Відповідачу у власність грошові кошти (позику) у розмірі 8 152,00 грн, а Відповідач зобов`язалася повернути позику в день закінчення Строку позики, який становить 30 днів (до 08 жовтня 2021 року), та сплатити проценти за користування позикою. Базова (фіксована) процентна ставка за договором встановлена у розмірі 1,99 % за кожен день користування позикою.

Договір було укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (електронний підпис одноразовим ідентифікатором від Відповідача - WOwGbbjUD6, від первісного кредитора - w8CIE5D4y). Первісний кредитор свої зобов`язання за Договором виконав повністю та перерахував суму позики у розмірі 8 152,00 грн на банківський картковий рахунок Відповідача (картка № НОМЕР_1 ).

Позивач вказує, що право вимоги за Договором позики № 77584567 від 08.09.2021 року перейшло до нього внаслідок укладення наступних договорів про відступлення права вимоги (цесії):

1. 22 лютого 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір № 22/02/2022 про відступлення прав вимоги.

2. 10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (Позивачем у справі) було укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого Позивач набув статусу нового кредитора щодо зобов`язань Відповідача за Договором позики № 77584567.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення коштів та сплати процентів, станом на день підготовки позову утворилася заборгованість, яку Позивач просить стягнути з Відповідача. Загальний розмір заборгованості за Договором позики становить 27 620,32 грн, яка складається з: заборгованості за основною сумою позики (тіло кредиту) - 8 152,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами (на дату відступлення права вимоги) - 19 466,98 грн; нарахованих 3 % річних (відповідно до ст. 625 ЦК України) - 1,34 грн.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Доводи відзиву Відповідача

11 листопада 2024 року від Відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» у повному обсязі, посилаючись на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принцип справедливості розгляду справи судом.

Заперечення Відповідача обґрунтовані такими доводами.

Відповідач зазначає, що доданий Позивачем розрахунок заборгованості є лише внутрішнім документом фінансової установи, створеним самим Позивачем, а тому інформація в ньому не може бути належним доказом без наявності первинних документів. Спираючись на Висновок Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17 та постанову ВС/КЦС від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, Відповідач вказує, що відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» належними доказами руху коштів та наявності заборгованості є банківські виписки з особистих рахунків клієнтів. Натомість Позивачем не надано документів, які б дозволили перевірити, чи передавалися кошти в кредит боржнику в реальності.

ОСОБА_1 стверджує, що кредитний договір № 77584567 від 08.09.2021 року не містить електронного підпису кредитодавця. Також Позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність та дію у кредитодавця відповідної ліцензії на надання фінансових послуг на момент укладення правочину.

Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18, Відповідач наголошує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за базовою ставкою припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Оскільки строк Договору позики був обмежений 30 днями (до 08.10.2021 року), нарахування щоденних процентів за базовою ставкою після цієї дати є незаконним. Крім того, з вимогами про стягнення грошових коштів на підставі ст. 625 ЦК України позивач у встановленому порядку не звертався.

Відповідач вважає заявлену суму витрат на адвоката у розмірі 9 000,00 грн повністю неспівмірною з обсягом виконаних робіт та складністю справи. Вона вказує, що справа розглядається у спрощеному провадженні без виклику сторін, а всі документи адвоката у цій справі мають шаблонний (типовий) характер та не вимагали значних трудовитрат, часу чи інтелектуального навантаження. Також у матеріалах справи відсутній Акт про надання юридичної допомоги із зазначенням витраченого часу та платіжні інструкції.

Доводи письмових пояснень Позивача

25 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник Позивача - Директор Ткаченко М.М. подала письмові пояснення, в яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та наводить такі аргументи.

Позивач зазначає, що наявна в матеріалах справи копія листа Тков «ФК «ФІНЕКСПРЕС» беззаперечно підтверджує факт успішного перерахування 08.09.2021 року грошових коштів у розмірі 8 152,00 грн на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 . Цей документ є належним та достатнім доказом виконання первісним кредитором своїх зобов`язань відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач зауважує, що відмова суду в ухвалі від 19 березня 2025 року щодо витребування у АТ «Акцент-Банк» виписок по рахунку боржника жодним чином не є свідченням необґрунтованості позовних вимог, оскільки наявний обсяг доказів є цілком достатнім.

Представник Позивача посилається на практику Верховного Суду щодо обов`язку сторін добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та стверджує, що Відповідач у відзиві не заперечує факт укладення договору, а її доводи мають на меті лише штучне ухилення від повернення кредиту.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, встановив наступне.

08 вересня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT») та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір позики № 77584567. З боку кредитора документ підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором w8CIE5D4y (директор Білан В.І.), з боку Відповідача умови Оферти акцептовані введенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором WOwGbbjUD6. Даний факт підтверджується протоколами підписання в системі електронного документообігу «Вчасно».

Згідно з Додатком № 1 до Договору («Таблиця обчислення загальної вартості кредиту»), сторонами узгоджені такі істотні умови: сума позики - 8 152,00 грн; строк позики - 30 днів (дата повернення - 08 жовтня 2021 року); фіксована ставка - 1,99 % від суми позики за кожен день; загальна вартість процентів за 30 днів користування - 4 866,74 грн. Первісний кредитор перерахував 8 152,00 грн на картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ініціювання платіжної операції № 6376669407928787235342158 від 08.09.2021 та листом-підтвердженням ТОВ «ФК "ФІНЕКСПРЕС"».

Відповідач зобов`язання за Договором щодо повернення суми позики та сплати нарахованих відсотків у встановлений строк (до 08.10.2021 року) не виконала. Згідно з наданою карткою рахунку боржника, кредитором за кожен день починаючи з 09.09.2021 року здійснювалося щоденне нарахування відсотків у розмірі 1,99 % (162,22 грн на день), яке продовжувалося і після закінчення строку кредитування (після 08.10.2021 року) протягом жовтня 2021 - лютого 2022 року.

Надалі право вимоги за вказаним Договором позики перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі Договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 (підтверджується Витягом з Реєстру боржників № 1 та платіжним дорученням № 333740001 від 23.02.2022 про оплату вартості пулу вимог). У подальшому ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло статусу нового кредитора на підставі Договору № 10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10 січня 2023 року та Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 10.01.2023 року. Розрахунки між компаніями проведені також шляхом підписання Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, всебічно перевіривши матеріали справи та надані розрахунки заборгованості, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним процесуальним нормам кореспондує усталена практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine, заява № 4909/04) ЄСПЛ наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Окрім того, у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) ЄСПЛ зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у справах і прийняття доказів на підтвердження своїх висновків, він зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з положеннями статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується наявними у справі доказами, Відповідач порушила умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, не виконавши свій обов`язок у встановлений строк - до 08 жовтня 2021 року включно, у зв`язку з чим у неї виникла прострочена заборгованість.

Факт перерахування коштів первісним кредитором належним чином підтверджено розрахунковими документами платіжної системи ТОВ «ФК "ФІНЕКСПРЕС"» із накладенням ЕЦП у системі «Вчасно».

Суд відхиляє доводи Відповідача про відсутність первинних бухгалтерських документів, оскільки такі розрахунки у сфері електронної комерції повністю відповідають вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та не вимагають обов`язкового надання класичних паперових виписок.

Посилання Відповідача на відсутність ліцензії також є безпідставними, оскільки правосуб`єктність первісного кредитора підтверджується відомостями з Державного реєстру фінансових установ.

За таких обставин вимоги Позивача про стягнення основної суми заборгованості (тіла кредиту) у розмірі 8 152,00 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо правомірності відступлення права грошової вимоги (цесії та факторингу).

Досліджуючи доводи Відповідача щодо недоведеності та неправомірності набуття Позивачем статусу кредитора у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особа внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб`єкту-фактору за плату.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що факторинг є фінансовою послугою. Фактором можуть виступати банки, інвестиційні та кредитні організації, що мають ліцензію на надання кредитів іншим особам під відсотки. Поняттю продаж боргових прав тотожні поняття „продаж дебіторської заборгованості" та „продаж прав боргових вимог".

Таким чином, факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), відповідно до статті 1077 ЦК України, є операцією, у якій одна сторона (фактор) передає (або зобов`язується передати) кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає (або зобов`язується відступити) факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Судом встановлено, що право вимоги за Договором позики № 77584567 перейшло від первісного кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі Договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 року, а надалі - до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі Договору № 10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10 січня 2023 року.

Факт відступлення вимоги безпосередньо щодо боржника ОСОБА_1 підтверджується належним чином завіреними витягами з індивідуалізованих Реєстрів боржників із зазначенням її персональних даних, РНОКПП та суми боргу, а також актами приймання-передачі документів та платіжними інструкціями про оплату пулу заборгованості між фінансовими установами.

З огляду на це, Позивач правомірно набув статусу нового кредитора у зобов`язанні, а доводи відзиву в цій частині судом відхиляються.

Щодо застосування європейських стандартів та нікчемності прихованих нарахувань.

Засади цивільного судочинства в Україні гармонізовані з європейським правовим полем.

Важливим джерелом інтерпретації прав споживачів у сфері фінансових послуг є Директива 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про договори про споживчий кредит.

Преамбула та стаття 5 цієї Директиви встановлюють фундаментальний принцип «відповідального кредитування» (responsible lending) та обов`язок повної, прозорої, зрозумілої переддоговірної інформації боржнику, що виключає будь-яку двозначність щодо вартості позики.

Європейські стандарти вимагають, щоб споживач чітко усвідомлював остаточний фінансовий тягар до моменту акцепту оферти, а будь-які непередбачувані або приховані щоденні нарахування поза межами основного графіка визнаються дискримінаційними та несправедливими.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Оскільки фінансова установа надала позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про захист прав споживачів».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 зроблено такий правовий висновок: «Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання цих вимог постановою Правління НБУ від 08 червня 2017 року № 49 затверджено Правила розрахунку загальної вартості кредиту, відповідно до пункту 5 яких установа надає споживачу детальний розпис складових вартості кредиту у вигляді графіка платежів або таблиці обчислення вартості (Додаток 1 та Додаток 2 до Правил) за кожним платіжним періодом.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено правовий висновок про те, що будь-які додаткові, супутні чи понадстрокові нарахування фінансових установ, які обмежують права споживача або виходять за рамки чітко визначених компонентів графіка платежів і реальної вартості кредиту на момент його підписання, є нікчемними відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування». Установа має право встановлювати плату за обслуговування чи додаткові послуги лише за умови детального погодження конкретного переліку послуг. У разі відсутності такого прописаного переліку та фактичного ненадання послуг споживачу, такі договірні пункти є нікчемними в силу закону з моменту їх укладення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, де зазначено, що якщо у кредитному договорі не визначено конкретний перелік додаткових та супутніх послуг фінансової установи, такі положення договору є нікчемними в силу закону з моменту їх укладення. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та від 16? листопада 2022 року у справі № 755/9486/21.

При цьому визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Щодо обмеження нарахування щоденних процентів строком договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не передбачено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Водночас, перевіряючи правомірність нарахування Позивачем процентів поза межами строку кредитування (за період з 09.10.2021 року по 22.02.2022 року), суд керується імперативною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, а також у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за базовою ставкою припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В межах узгодженого сторонами строку кредитування (правомірного користування кредитом) боржник зобов`язаний сплачувати договірні проценти, а після спливу цього строку таке право кредитора припиняється.

Цей висновок повністю узгоджується із принципом правової визначеності, закріпленим у статті 6 Конвенції, який деталізовано в рішенні ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення суду чи умов договору лише з метою отримання вигоди поза межами чітко встановлених строків.

Оскільки сторони в Договорі № 77584567 чітко погодили та обмежили строк правомірного користування позикою - 30 днів (з 08.09.2021 по 08.10.2021), нарахування щоденних процентів за базовою ставкою 1,99 % на день поза межами цього строку (після 08.10.2021) є незаконним. Натомість правомірним є нарахування процентів виключно в межах встановленого договором строку правомірного користування кредитом: (8 152,00 грн х 1,99 % х 30 днів = 4 866,74 грн)

Саме ця сума процентів була первісно узгоджена сторонами у Додатку № 1 («Таблиця обчислення загальної вартості кредиту»).

Будь-які нарахування щоденних відсотків понад цю суму під виглядом «понадстрокового користування» чи автоматичної «пролонгації» (на загальну суму 14 600,24 грн) є безпідставними, а відповідні договірні умови є нікчемними відповідно до ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», висновків ВП ВС у справі № 496/3134/19 та вимог Директиви 2008/48/ЄС.

Крім того, такі нарахування за своєю правовою природою є санкцією за прострочення, тоді як на момент виникнення прострочення норми Закону України № 533-IX та Закону України № 891-IX прямо забороняли нараховувати штрафи та пеню за договорами споживчого кредиту. Тому у стягненні процентів понад 4 866,74 грн слід відмовити.

Щодо стягнення 3 % річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки кредитор після спливу строку договору втрачає право на договірні відсотки, він наділений законним правом вимагати цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 1,34 грн, нарахованих на суму тіла кредиту за 2 дні прострочення (з 22.02.2022 по 23.02.2022).

Перевіривши цей розрахунок, суд встановив, що він є математично та юридично правильним, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі, що спростовує заперечення Відповідача про нібито відсутність таких вимог у провадженні суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» підлягають частковому задоволенню.

З Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 13 020,08 грн, яка складається з: тіла кредиту - 8 152,00 грн; процентів, нарахованих в межах строку дії договору - 4 866,74 грн; 3 % річних - 1,34 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Оскільки позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково (на суму 13 020,08 грн із заявлених 27 620,32 грн, що становить 47,14 % від загальної ціни позову), з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині вимог, а саме в розмірі 1 427,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн, посилаючись на Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССИСТАНС».

Вирішуючи питання про розподіл вказаних витрат, суд виходить з таких норм права та їхнього належного мотивування.

Відповідно до статті 58 ЦПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (адвоката).

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, підлягають розподілу між сторонами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає: договір про надання правничої допомоги (ордер, довіреність), детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, та табель обліку робочого часу адвоката.

Як встановлено судом та підтверджується долученими Позивачем документами (Випискою з ЄДРПОУ, Протоколом № 04/06/2024 Загальних зборів учасників та Наказом № 30/к/тр), позовну заяву, відповідь на відзив, клопотання про витребування доказів та письмові пояснення від імені ТОВ «Коллект Центр» було підписано та подано безпосередньо Директором товариства Ткаченко Марією Миколаївною.

Отже, Позивач реалізував своє процесуальне право на участь у справі через інститут самопредставництва юридичної особи в особі її одноособового виконавчого органу (керівника).

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які процесуальні документи (заяви, клопотання, пояснення чи процесуальні заперечення), які б були складені, підписані або подані безпосередньо адвокатом як самостійним представником ТОВ «Коллект Центр» на підставі ордера чи довіреності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (зокрема, від 23 листопада 2020 року у справі № 643/14022/19 та від 17 травня 2023 року у справі № 757/46342/21-ц) сформовано сталий правовий висновок, згідно з яким витрати юридичної особи, пов`язані з оплатою праці її штатного працівника (у тому числі директора чи юрисконсульта), який здійснює самопредставництво компанії в суді, або витрати на підписання документів керівником у межах його статутної діяльності, не є витратами на професійну правничу допомогу адвоката та не можуть бути стягнуті з іншої сторони спору в порядку статті 137 ЦПК України.

За своєю правовою природою самопредставництво - це виконання посадовою особою своїх безпосередніх службових обов`язків, за які вона отримує заробітну плату, а не надання професійних адвокатських послуг на підставі цивільно-правового правочину.

Наявність у матеріалах справи загального договору з Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССИСТАНС» за відсутності доказів реального виконання процесуальних дій у суді саме адвокатом (а не директором компанії) не створює для Відповідача обов`язку щодо їхнього відшкодування.

Зазначене повністю узгоджується з принципом змагальності та обов`язком обґрунтування судових витрат (статті 12, 81 ЦПК України).

З огляду на викладене, оскільки представник Позивача діяла виключно в порядку процесуального самопредставництва юридичної особи як її директор, вимоги ТОВ «Коллект Центр» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката є повністю безпідставними, необґрунтованими, а тому у їхньому задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. 11, 525, 526, 610, 611, 625, 1048, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором позики № 77584567 від 08 вересня 2021 року у загальному розмірі 13 020,08 грн (тринадцять тисяч двадцять гривень 08 копійок), яка складається з: заборгованості за основною сумою позики (тіло кредиту) - 8 152,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами в межах строку дії договору - 4 866,74 грн; 3 % річних - 1,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 427,40 грн (одна тисяча чотириста двадцять сім гривень 40 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 26 жовтня 2026 року.

Суддя: І. В. Коваленко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua