Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №755/12668/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12668/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2026 р.

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026105040000668 від 23 червня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бродецьке Вінницької області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 01 квітня 2026 року вироком Шевченківського районного суду міста Києва за частиною першою статті 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень;

- 14 липня 2026 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за частиною другою статті 309 КК України, із застосуванням статті 71, частини третьою статті 72 КК України, до покарання у виді 1 року позбавлення волі та штрафу 17000 грн;

- 16 вересня 2026 року вироком Деснянського районного суду міста Києва за частиною другою статті 309 КК України, із застосуванням статті 71, частини третьою статті 72 КК України, до покарання у виді 2 років 5 місяців позбавлення волі та штрафу 17000 грн;

- 17 вересня 2026 року вироком Деснянського районного суду міста Києва за частиною другою статті 309 КК України, із застосуванням частини четвертої статті 70, частини третьою статті 72 КК України, до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі та штрафу 17000 грн.,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи засудженим 01 квітня 2026 року Шевченківським районним судом міста Києва за вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 309 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та вчинив нове кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_3 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 19 год. 00 хв. 23 червня 2026 року, перебуваючи на вул. Романа Мстиславича, в місті Києві, побачив біля дерева, на землі прозору пластикову колбу, в якій знаходилась кристалічна речовина світлого кольору, зовні схожа на особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.

У цей час у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на незаконне зберігання без мети збуту для подальшого власного вживання психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_3 підняв із землі знайдену ним пластикову ємність, тим самим вчинивши безоплатне незаконне придбання шляхом підняття знайденого для подальшого власного вживання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP. Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_3 помістив вищевказану ємність з незаконно придбаною кристалічною речовиною світло-бежевого кольору, до задньої кишені шортів, в які був одягнений, та став незаконно зберігати психотропну речовину при собі, для власного вживання без мети подальшого збуту.

Того ж дня, 23 червня 2026 року, приблизно о 19 годині 25 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Романа Мстиславича, 8, ОСОБА_3 зупинили працівники ДОП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, які перебували в пішому патрулі по відпрацюванню території Дніпровського району, яким він повідомив, що зберігає при собі прозору пластикову ємність з кристалічною речовиною світлого кольору невідомого походження, для власного вживання, без мети збуту.

У подальшому, 23 червня 2026 року в період часу з 20 години 00 хвилин до 20 години 09 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Романа Мстиславича, 8, співробітники поліції, у присутності двох понятих із застосуванням технічних засобів фіксації провели особистий обшук затриманої особи, в ході якого у ОСОБА_3 в задній кишені шортів, виявили та вилучили прозору пластикову ємність з кристалічною речовиною світлого кольору.

Згідно висновку експерта надана на дослідження кристалоподібна речовина світло-бежевого кольору, містить у своєму складі небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP у речовині становить 0,350 г.

PVP, згідно зі Списком № 2 «Особливо небезпечних психотропних речовини, обіг яких обмежено» Таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року, є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно наказу МОЗ України №188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини невеликого розміру - 0,15 г та не перевищує 1,5 г, що є граничною величиною великого розміру.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, визнав повністю та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачені КК України за вказане кримінальне правопорушення, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Дійсно, 23 червня 2026 року по вул. Романа Мстиславовича в місті Києві біля дерева на землі він знайшов прозору пластикову колбу з психотропною речовиною при обставинах викладених в обвинувальному акті, яку підняв, поклав до задньої кишені шорт, та зберігав для власного вживання, однак в подальшому був затриманий працівниками поліції, які виявили та вилучили у нього психотропну речовину. Так, як він періодично вживає психотропні речовини, то здогадався, що в колбі знаходиться психотропна речовина PVP. Протиправні діяння, які ставляться йому у провину, він не оспорює, у вчиненому щиросердно розкаюється, просив суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються, а також є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.

Відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення статті 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил частини третьої статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 та тих, що стосуються вирішення питання судових витрат та долі речових доказів.

Крім того, винуватість ОСОБА_3 , який не оспорює фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, та кваліфікує його дій за частиною другою статті 309 КК України.

При ухваленні вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Згідно статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях вказував, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»; досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує відповідно до статей 65-67 КК України та пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи розмір покарання, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до статті 67 КК України - судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд також враховує, що останній вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до статті 12 КК України є нетяжким злочином, конкретні обставини кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу винного, - раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно не працює, відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб його вчинення, стадію, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції частини другої статті 309 КК України у виді позбавлення волі.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог статті 75 КК України, або ж застосування статті 69 КК України, чи норм статті 69-1 КК України до обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог частини другої статті 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 був засуджений вироком Деснянського районного суду міста Києва від 17 вересня 2026 року за частиною другою статті 309 КК України, із застосуванням частини четвертої статті 70 КК України, до покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. Відповідно до частини третьої статті 72 КК України покарання у виді штрафу 17000 грн. - виконувати самостійно.

Відповідно до положення частини четвертої статті 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що дане кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив до ухвалення стосовно нього вироку Деснянського районного суду міста Києва від 17 вересня 2026 року, суд вважає за необхідне остаточно призначити йому покарання за правилами частини четвертої статті 70, статті 72 КК України шляхом часткового складання покарань.

Окрім того, при визначенні остаточної міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує вимоги частини третьої статті 72 КК України, згідно якої основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався, клопотань про його обрання не надходило.

Процесуальні витрати згідно матеріалів кримінального провадження складають 3850 гривень 88 копійок за проведення експертизи матеріалів, речовин і виробів у кримінальному провадженні № 12026105040000668 від 23 червня 2026 року (висновок експерта № СЕ-19/111-26/34136-НЗПРАП від 23 липня 2026 року).

Відповідно до частини другої статті 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Цивільний позов у справі не заявлявся, потерпілих немає, майнова шкода нікому не заподіювалася.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі частини четвертої статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання призначеного вироком Деснянського районного суду міста Києва від 17 вересня 2026 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 2 (двох) років 7 (семи) місяців позбавлення волі та штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Згідно з частиною третьою статті 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили та звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного затримання для відбуття покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався, клопотань про його обрання не надходило.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів в сумі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 копійок.

Речові докази:

- оптичний носій інформації (DVD-R диск «Verbatim» 4.7gb 120 min), який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- речовину, що містить у свому складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, масою 0,350 г., яка знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві (квитанції № 026375 від 24 липня 2026 року) - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Дніпровського районного

суду міста Києва ОСОБА_1