Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №754/17890/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Суд: Дніпровський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: страхування, з них

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №754/17890/24

Суддя: Савлук Т. В.

Справа № 754/17890/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, -

в с т а н о в и в:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_2 суму франшизи в розмірі 2 600 грн. 00 коп., та витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №K7Y0AKS-233A6BF від 10 квітня 2023 року, предметом якого є майнові інтереси страхувальника ОСОБА_3 , пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу, а саме автомобіля «Skoda Karoq», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ». У відповідності до умов даного Договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника ОСОБА_3 страхове відшкодування.

20 грудня 2024 року до Дніпровського районного суду м. Києва за підсудністю з Деснянського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.

10 лютого 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, а конверт разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченям терміну зберігання», правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений законом строк, не скористалась.

На підставі ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено статтею 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №K7Y0AKS-233A6BF від 10 квітня 2023 року, предметом якого є майнові інтереси страхувальника ОСОБА_3 , пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу, а саме автомобіля «Skoda Karoq», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ».

У відповідності до умов даного Договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

Встановлено, що ОСОБА_2 , 03 квітня 2024 року о 19 год. 10 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen Transporter» д.н.з. « НОМЕР_2 » по вул. Ревуцького у м. Києві, під час одночасного перестроювання, не надав дорогу втомобілю «Skoda Karoq», д.н.з. « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_4 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим водій ОСОБА_2 порушив п. 10.3 «Правил дорожнього руху».

Згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2024 року по справі №753/7284/24 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Потерпіла особа від зазначеної ДТП - ОСОБА_3 (страхувальник автомобіля «Skoda Karoq», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ») звернулась до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування.

Згідно рахунку-фактури ІВ0000171 від 10.04.2024 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Skoda Karoq», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » склала 99 399 грн. 42 коп.

Факт ДТП від 04 квітня 2024 року визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком, що підтверджується Страховим актом №2357474-1 від 16.04.2024 року.

Виконуючи взяті на себе зобов`язання по Договору страхування, на підставі страхового акта №2357474-1 по Договору добровільного страхування наземного транспорту №К7Н0АКS-233А6ВF від 10.04.2023 року, ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило страхове відшкодування у розмірі - 99 399 гри. 42 коп., що підтверджує платіжними дорученнями.

Транспортний засіб «Volkswagen Transporter», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », яким керував відповідач ОСОБА_2 на момент ДТП, був забезпечений Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № ЕР 215572506 в АТ «СК «АРКС».

АТ «СК «АРКС» визнало ДТП від 04 квітня 2024 року страховим випадком та здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» згідно Полісу № ЕР 215572506 розрахованою з вирахуванням розміру франшизи (2 600,00 грн.) у розмірі згідно чинного законодавства.

29 липня 2024 року ПрАТ «СК «ВУСО» (Первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (Новий кредитор) уклали Договір № 29/07/2024 про відступлення права вимоги від 29 липня 2024 року, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором №К7Н0ААКS-233A6BF від 10.04.2023 року.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги, шодо стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу.

3 метою досудового врегулювання спору позивачем 30.07.2024 року відповідачеві було направлено Акт (Вимогу) про відшкодування збитків в поряди регресу, але Відповідач не погасив заборгованість в добровільному порядку.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про страхування», франшиза - частина збитків, що н відшкодовується страховиком згідно договору страхування. Страхове відшкодування за шкоду заподіяну потерпілим, завжди зменшується на суму франшизи. Тобто франшиза відшкодовується особою, яка завдала матеріальну шкоду.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про страхування», договір страхування - це письмова угода міх страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подав допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі ! визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із ст. 979 ЦК України , якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

3 огляду на зазначене, сума франшизи в розмірі 2 600 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 для повного відшкодування завданої шкоди.

Так, ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов`язань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода) відшкодовується в повному обсязі.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно ч.1 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмір виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вже зазначалось вище, винуватість відповідача у вчиненні ДТП встановлена судом, в результаті якої транспортному засобу, який належить позивачу було завдано механічних пошкоджень, а відтак завдано позивачу матеріальної шкоди.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до п. 36.6 ст. 36 цього Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Позивач, пред`явивши позовні вимоги до винуватця ДТП, вказує, що не отримував від відповідача грошові кошти в якості сплати франшизи в сумі 2 600 грн. 00 коп., а відтак за вимогами закону із відповідача підлягає стягненню ця сума.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що розмір франшизи в сумі 2 600 грн. 00 коп., правомірно не було відшкодовано страховою компанією, стороною відповідача доводи позову спростовані не були, а тому суд вважає, що вказана сума за вимогами закону підлягає стягненню із відповідача, як винуватця ДТП, на користь позивача, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу суду надано: Договір №88 про надання правової допомоги від 01 лютого 2024 року, акт приймання-передачі правової допомоги до Договору №88 про надання правової допомоги від 01 лютого 2024 року.

Правовий статус Трикоза Дмитра Євгеновича, як адвоката, підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС № 6070/10 від 18 травня 2017 року, а повноваження процесуального представника - ордером серії AІ №1723507 від 11.10.2024 року.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Позивач просив стягнути з відповідача витати на правничу допомогу у розмірі 12 793 грн. 30 коп.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

Суд вважає, що супровід даної справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справи здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правову допомогу у розмірі 12 793 грн. 30, є завищеною і непропорційною до предмета спору.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд стягує з відповідача на користь позивача 2 000 грн. 00 коп., витрат на правничу допомогу.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом

Враховуючи наведене та керуючись, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 512-514, 979, 1166, 1186, 1187, 1191, 1192, 1194, ЦК України, ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 274, 279,280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму збитків в розмірі 2 600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Сторони цивільного процесу:

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua