Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №754/10681/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Суд: Деснянський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Дрібне викрадення чужого майна

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №754/10681/26

Суддя: Салайчук Т. І.

Номер провадження 3/754/2569/26

Справа №754/10681/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2026 року місто Київ

Суддя Деснянського районного суду м. Києва Салайчук Т.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єревана Республіки Вірменія, громадянина Республіки Вірменія, такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 4 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

11.06.2026 до Деснянського районного суду м. Києва надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 51 КУпАП.

Постановою суду від 11.06.2026 справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 51 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), повернуто до Деснянського УП ГУНП в м. Києві для додаткової перевірки та дооформлення.

15.07.2026 матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 51 КУпАП повернуто до Деснянського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 303638, 11.06.2026 о 13 год. 36 хв. за адресою: м. Київ, вул. Василя Іваниса, 15, в магазині «Фора» ОСОБА_1 вчинив дрібне викрадення товару в кількості 14 одиниць на суму 1056 грн 47 коп. без урахування ПДВ. Опис викраденого товару зазначено в протоколі огляду та вилучення. За висновком органу, який склав протокол, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 51 КУпАП.

Під час судового розгляду 11.06.2026 ОСОБА_1 вину не визнав. Пояснив, що товару не крав. Чекав надходження грошей від брата на картку для оплати товару, проте був затриманий працівниками магазину. Зазначив, що готовий оплатити вартість товару.

Надалі ОСОБА_1 на неодноразові виклики до суду не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлявся судовими повістками, які надсилалися за місцем його проживання. З метою належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи на номер телефону, зазначений у матеріалах справи, надсилалися повідомлення, які програмним забезпеченням месенджерів визначені як «доставлені» до абонента. Також оголошення про виклик у судове засідання розміщувалося на офіційному вебпорталі «Судова влада України». Протокол про адміністративне правопорушення складено у присутності ОСОБА_1 і про розгляд справи Деснянським районним судом м. Києва його також повідомлено.

Крім того, постановою суду від 10.09.2026 до ОСОБА_1 застосовано привід у судове засідання, виконання якого доручено Управлінню патрульної поліції у м. Києві, працівники якого склали протокол про адміністративне правопорушення. Зазначену постанову не виконано, ОСОБА_1 до суду не доставлено.

Представник потерпілого – ТОВ «ФОРА» у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не надходило.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнової проти України» від 08.11.2005 визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи з огляду на її складність, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 цієї Конвенції. У своїх рішеннях, зокрема у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989, Європейський суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися наданими їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою забезпечення розумних строків розгляду суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки судом вжито всіх заходів щодо забезпечення ОСОБА_1 можливості брати участь у судовому засіданні, однак він цим правом не скористався і про причини своєї неявки суд не повідомив. Процесуальні можливості забезпечення явки особи, включно із застосуванням приводу, вичерпано.

Дослідивши матеріали справи, суд робить такий висновок.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 51 КУпАП передбачено відповідальність за дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, що тягнуть за собою накладення штрафу від шестисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб. Частиною першою цієї статті передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Об`єктом зазначеного правопорушення є суспільні відносини у сфері власності. Об`єктивна сторона полягає у вчиненні дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (матеріальний склад). Суб`єктом є загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Суб`єктивна сторона характеризується умисною формою вини.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП, до протоколу серії ГП № 303638 від 11.06.2026 долучено заяву гр. ОСОБА_2 від 11.06.2026 про те, що за допомогою архіву відеонагляду виявлено, що 11.06.2026 в магазині ТОВ «ФОРА», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Василя Іваниса, 15, невідомою особою було здійснено крадіжку продуктів харчування на суму 1 056 грн 47 коп. До вказаної заяви долучено довідку вартості викраденого товару та письмові пояснення інспектора СО магазину ОСОБА_2 . Також до протоколу про адміністративне правопорушення долучено протокол огляду та вилучення від 11.06.2026, згідно з яким у ОСОБА_2 вилучено 14 одиниць товару, перелік якого збігається з переліком, зазначеним у довідці вартості викраденого товару.

Постановою суду від 11.06.2026 матеріали справи було повернуто органу, який склав протокол, для додаткової перевірки та дооформлення у зв`язку з їх неповнотою. Суд зазначив, що до матеріалів справи не долучено доказів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності три і більше разів протягом року за дрібне викрадення чужого майна, відеозапису з камер відеоспостереження магазину, на перегляд якого посилається заявниця, та відеозаписів з нагрудних камер № 473942, № 474050, зазначених у протоколі як додатки, а також що пояснень ОСОБА_1 не відібрано і свідків не опитано.

Після надходження матеріалів справи до суду 15.07.2026 встановлено, що постанову суду від 11.06.2026 орган, який склав протокол, не виконав і жодного із зазначених у ній недоліків не усунув. Копій постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП до матеріалів справи не долучено. Відеозапис з камер відеоспостереження магазину та відеозаписи з нагрудних камер № 473942, № 474050 не долучено. Пояснень ОСОБА_1 не відібрано, свідків не опитано. Отже не доведено обов`язкових ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП, а саме вчинення дій особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, а також сам факт таємного викрадення майна ОСОБА_1 .

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі «Малофєєва проти росії» від 30.05.2013 суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У рішенні від 20.09.2016 у справі «Карелін проти росії» ЄСПЛ вказав, що за умови відсутності сторони обвинувачення та за наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Отже, суддя не має права самостійно збирати інформацію, яку необхідно збирати особам, які складають протокол про адміністративне правопорушення. Протилежний підхід свідчитиме про порушення конвенційного принципу рівності, як складової права на справедливий суд.

Приписи статті 62 Конституції України закріплюють принцип презумпції невинуватості, який полягає, зокрема, у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

До провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно з якими кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. На цьому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України».

Необхідність застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення констатована і у постанові Верховного Суду у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020, згідно з якою з огляду на принцип презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У справах про адміністративні правопорушення суддя при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні цього правопорушення. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють обєктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його субєктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Як пояснив ОСОБА_1 під час судового розгляду 11.06.2026, він товару не крав, чекав надходження грошей від брата на картку для оплати товару, проте був затриманий працівниками магазину.

Наявні у матеріалах справи докази не доводять поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, склад якого передбачено диспозицією ст. 51 КУпАП, зокрема не доводять його умислу на вчинення цього правопорушення та події правопорушення. При цьому матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на спростування доводів ОСОБА_1 про відсутність у нього умислу на вчинення дрібної крадіжки.

Усупереч вимогам ст. 251 КУпАП особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не долучено достатніх доказів, що ставить під сумнів достовірність відомостей, внесених у протокол.

Зазначені обставини, з урахуванням раніше наведених положень КУпАП і оцінки доказів, вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суддя робить висновок, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 51 КУпАП слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 283–285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 51 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів із дня її винесення.

Суддя Тарас САЛАЙЧУК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua