Суд: Яремчанський міський суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: спори з приводу сервітутів
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №354/220/26
Суддя: Ковалюк О. М.
Справа № 354/220/26
Провадження по справі № 2/354/336/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2026 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Ковалюк О.М.,
за участю секретаря судового засідання Стремінської А.І.,
представника позивачів та третьої особи ОСОБА_1 – адвоката Захарчук Г.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Яремчанського міського суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_5 та Яремчанська міська рада Івано-Франківської області про встановлення земельного сервітуту,-
в с т а н о в и в:
Стислий виклад позиції учасників справи
12.02.2026 адвокат Захарчук Г.В., яка представляє інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити на користь позивачів безстроковий безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду на транспортних засобах щодо земельної ділянки з кадастровим 2611000000:09:009:0365, загальна площа якої 0,3867 га і розташована по АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 ? визначивши наступні істотні умови земельного сервітуту: земельна ділянка, на якій встановлюється земельний сервітут – земельна ділянка з кадастровим номером 2611000000:09:009:0365, площею 0,3867 га, з цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства; площа земельного сервітуту ? 0,0293 га; строк дії земельного сервітуту ? безстроково; межі та конфігурація земельного сервітуту: в межах та з координатами згідно з кадастровим планом земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000:09:009:0365, виготовленим ФОП ОСОБА_6 в 2025 році в складі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту.
Вказану вимогу мотивує тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000:09:008:0031, яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_4 , площею 0,3867 га, якій присвоєно кадастровий номер 2611000000:09:009:0365. Відповідно до правовстановлюючих документів ОСОБА_2 , до її земельної ділянки передбачено заїзд через земельну ділянку ОСОБА_4 . ОСОБА_3 є власником земельних ділянок, проїзд до яких відповідно до Державного акта також зазначених в межах земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 .
Крім позивачів, суміжними землекористувачами з земельною ділянкою ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та інші особи, які також не мають доступу до земельних ділянок, що використовуються ними.
Описаний заїзд фактично і використовувався позивачами весь час від моменту набуття ними у власність земельних ділянок. На даний момент відповідач вчиняє перешкоди в доступі до земельної ділянки позивачів через прохід і проїзд по його земельній ділянці.
Іншого способу забезпечити використання земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших суміжних землекористувачів, без забезпечення можливості проходу та проїзду до неї через земельну ділянку ОСОБА_4 немає, оскільки в Державних актах, що посвідчують право власності на землю зазначених вище осіб, передбачено заїзд саме через земельну ділянку ОСОБА_4 .
Враховуючи те, що протягом останнього року між позивачами та відповідачем не вдається в порядку добросусідства дійти згоди у користуванні проїздом до земельної ділянки позивачів, який передбачений в їх правовстановлюючих документах, позивачі змушені був вживати заходів для встановлення земельного сервітуту в договірному порядку. В інтересах та від імені позивачів 17.12.2025 адвокатом Захарчук Г.В. було направлено пропозицію відповідачу укласти договір земельного сервітуту, до якої долучено проект договору і кадастровий план пропонованого сервітуту, однак станом на момент звернення до суду з цим позовом, жодної відповіді від відповідача не надходило.
У зв`язку з тим, що ані проходу, ані проїзду до своєї земельної ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також інші землекористувачі, зокрема третя особа ОСОБА_1 не мають, окрім як через земельну ділянку, яка належить іншому власнику ( ОСОБА_4 ), вони позбавлені права безперешкодного користування та розпорядження своїм майном.
На думку представника, єдиною можливістю забезпечити позивачам можливість проходу та проїзду транспортними засобами до належних позивачам земельних ділянок є встановлення сервітуту. Дане рішення є об`єктивно необхідним для забезпечення нормального користування земельними ділянками.
Так як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками земельних ділянок, що межують із земельною ділянкою ОСОБА_4 , вважає за доцільне встановлення саме безстрокового сервітуту.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі
Позовна заява надійшла до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області 12.02.2026.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2026 головуючою суддею визначено Ковалюк О.М.
Вказану позовну заяву 16.02.2026 ухвалою судді залишено без руху та надано позивачам строк для усунення її недоліків – десять днів з дня вручення ухвали.
Ухвалою судді Ковалюк О.М. від 25.02.2026, після усунення недоліків позовної заяви, прийнято справу до свого провадження, відкрито провадження, залучено третіх осіб на стороні позивачів – ОСОБА_1 та Яремчанську міську раду Івано-Франківської області й призначено підготовче засідання на 01.04.2026.
Представник позивачів 05.05.2026 звернулася до суду із заявою, в якій просила залучити її до участі в даній справі, як представника третьої особи ОСОБА_1
18.06.2026 відповідач в судовому засіданні заявив клопотання про винесення судом ухвали про направлення вказаної цивільної справи до Надвірнянської окружної прокуратури або до Яремчанського відділу поліції, у зв`язку з підробленням документу, який міститься в матеріалах справи, для розслідування. У задоволенні вказаного клопотання було відмовлено протокольною ухвалою 18.06.2026.
Відповідно до ухвали від 18.06.2026 підготовче засідання у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідач ОСОБА_4 10.08.2026 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до припинення перебування його на медичній та психологічній реабілітації або до усунення обставин, що перешкоджають його участі в судовому процесі, у задоволенні якого відмовлено протокольною ухвалою суду.
В судовому засіданні, представник позивачів та третьої особи ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з`явився, судом належно повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, оскільки у ОСОБА_4 існує зареєстрований електронний кабінет в системі Електронний суд, де він отримував документи по справі, в тому числі судові повістки.
Представник третьої особи Яремчанської міської ради Івано-Франківської області в судове засідання не з`явилася, 05.05.2026 подала до суду заяву про розгляд справи без участі за наявними в матеріалах справи документами. Щодо задоволення заявлених позовних вимог не заперечують.
За наслідком судового засідання 13.10.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до вимог статті 244 Цивільного процесуального кодексу України відклав ухвалення та проголошення судового рішення на строк до 12:50 год. 23 жовтня 2026 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що згідно з копією державного акту на право приватної власності на землю серії І?ІФ № 001201, акт зареєстрований за № 663 від 11.07.1996, ОСОБА_3 на підставі рішення Яремчанської міської ради народних депутатів № 92 від 21.11.1995 передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства площею 0,426 га в межах згідно з планом, де пунктами «від Г до А» вказано проїзд (а.с. 11).
Крім того ОСОБА_3 на підставі того ж рішення Яремчанської міської ради народних депутатів № 92 від 21.11.1995 видано державний акт на право приватної власності на землю серії І?ІФ № 001202, акт зареєстрований за № 664 від 11.07.1996, згідно з яким йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,269 га для ведення особистого підсобного господарства в межах згідно з планом, де пунктами «від А до Б» передбачено проїзд (а.с. 12).
На підставі рішення 9-ї сесії Яремчанської міської ради від 19.07.2007 № 139-9/2007, V-го демократичного скликання ОСОБА_2 стала власницею земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000:09:008:0031, для ведення особистого селянського господарства площею 0,6278 га у межах згідно з планом , де пунктами «від Д до Е» зазначено під`їзд, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 847077 від 19.09.2007 (а.с. 13).
Відповідно до довідки № 128 від 24.10.2016 відділу містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, у зв`язку з перейменуванням вулиць та впорядкуванням номерних знаків в АДРЕСА_2 (рішення Яремчанської міської ради від 30.06.1990 № 74-3/99) (а.с. 14).
Виконавчий комітет Яремчанської міської ради Івано-Франківської області у своєму листі № Г-997 від 05.12.2024 у відповідь на звернення ОСОБА_2 від 06.11.2024 щодо вирішення питання влаштування заїзду до її земельної ділянки по АДРЕСА_1 , повідомив, що наявний заїзд проходить через земельну ділянку площею 0,3867 га за кадастровим номером 2611000000:09:009:0365, що перебуває у власності ОСОБА_4 . Оскільки, земельні ділянки перебувають у власності, рекомендує добровільно укласти договір земельного сервітуту на право проїзду транспортним засобом по наявному шляху. Також повідомила, що ОСОБА_4 направлено лист № 12-14/47 від 05.12.2024 із пропозицією про укладення земельного сервітуту у добросусідських відносинах (а.с. 15-17).
ОСОБА_3 14.11.2024 теж звернувся до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області з проханням допомогти йому у вирішенні справи про користування дорогою, яку приватизував ОСОБА_4 (а.с. 18).
З метою укладення договору сервітуту в 2025 році позивачем замовлено виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельної ділянки, на яку поширюється права сервітуту, та кадастрового плану з позначенням запитуваної площі, розташування та конфігурації земельного сервітуту до ФОП ОСОБА_6 .
Адвокатом Захарчук Г.В. 16.12.2025 скеровано ОСОБА_4 лист з пропозицією підписання договору про встановлення сервітуту для проходу та проїзду по земельній ділянці, до якого було долучено проект договору про встановлення сервітуту для проходу та проїзду по земельній ділянці з кадастровим планом, площа земельного сервітуту, що відображений на ньому, становить 0,0293 га (а.с. 20-26), на який відповіді не отримала.
Кадастровий план земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 2611000000:09:009:0365 площею 0,3867 га, що належить ОСОБА_4 не містить відомостей про проїзд, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9978255692025 від 17.09.2025 та Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 31-37).
В матеріалах справи наявний проект землеустрою 2013 МФ 13 ІФ ЯР 000185 щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , виготовлений ПП «Карпати-інфо» (а.с. 38-68). Згідно з земельно-кадастровим планом земельної ділянки, який міститься у матеріалах вказаного проекту, з кадастровим номером 2611000000:09:009:0365 площею 0,3867 га, що належить ОСОБА_4 , земельні ділянки, власниками яких є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , межують із вищезгаданою земельною ділянкою (а.с. 54).
Внаслідок недосягнення домовленості між сторонами в добровільному порядку в позивачів виникла потреба у захисті свої прав та інтересів в судовому порядку.
Іншого шляху отримати доступ до належної йому нежитлової будівлі, окрім як через земельну ділянку, що перебуває у користуванні відповідача, позивачі не мають, що підтверджується матеріалами справи.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення, зокрема таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку.
Статтею 401 ЦК України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно з частинами першою, третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.
Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду
Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що власники земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають доступу та не можуть користуватись своїми земельними ділянками, оскільки відповідач чинить перешкоди в проїзді до зазначених ділянок через земельну ділянку відповідача. В зв`язку з цим, представник позивачів 16.12.2025 зверталася до ОСОБА_4 з пропозицією підписання договору про встановлення сервітуту для проходу та проїзду по земельній ділянці, до підтверджується копією листа від 16.12.2026 і проектом договору про встановлення сервітуту для проходу та проїзду по земельній ділянці, який направлено 17.12.2025 на адресу відповідача, та копіями квитанції про відправлення рекомендованого листа АТ «УКРПОШТА» й копією конверту.
Позивачі зробили з свого боку усе можливе, щоб досягнути згоди із власником суміжної ділянки за її пропозицією встановити сервітут, тобто, дотрималися вимог про досудове врегулювання спору.
Як встановлено судом під час розгляду справи та не заперечується сторонами, відповідачем не було прийнято рішення про встановлення земельного сервітуту.
Оскільки домовленості про встановлення сервітуту та про його умови сторони не досягли, позивачі набули права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що проїзд до земельних ділянок позивачів, які належать їм на праві власності, можливий лише через земельну ділянку відповідача. Доказів існування будь-якого іншого проїзду до її земельної ділянки відповідач не надав.
Судом встановлено, що на Державних Актах на право власності на земельні ділянки позивачів зазначено проїзд, яким вони користувалися до приватизації відповідачем своєї земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000:09:009:0365.
Статтею 99 ЗК України визначені види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки.
Тлумачення норм законодавства свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. Таке тлумачення кореспондується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/4106/14-ц, від 19.06.2019 у справі № 925/603/18 та від 05.11.2024 у справі № 923/898/21).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачі належно виконали такі вимоги закону до звернення до суду з позовом, оскільки довели неможливість нормального використання своїх земельних ділянок без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, відтак позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат
Статтею 265 ЦПК України передбачено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.
Згідно з квитанцією про сплату № 2403-7573-4815-6199 від 12.02.2026 ОСОБА_2 при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 1064,96 грн (а.с. 69).
За правилами з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача. Тому з відповідача на користь позивачки ОСОБА_2 слід стягнути 1064,96 грн. судового збору.
Керуючись ст.4, 12, 13, 76-83, 141, 259, 263- 265,268 ЦПК України суд,-
у х в а л и в :
1. Позов задовольнити.
2. Встановити на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безстроковий безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду на транспортних засобах по наявному шляху щодо земельної ділянки з кадастровим 2611000000:09:009:0365, загальна площа якої 0,3867 га і розташована по АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 ? визначивши наступні істотні умови земельного сервітуту:
? земельна ділянка, на якій встановлюється земельний сервітут – земельна ділянка з кадастровим номером 2611000000:09:009:0365, площею 0,3867 га, з цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства;
? площа земельного сервітуту ? 0,0293 га;
? строк дії земельного сервітуту ? безстроково;
? межі та конфігурація земельного сервітуту: в межах та з координатами згідно з кадастровим планом земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000:09:009:0365, виготовленим ФОП ОСОБА_6 в 2025 році в складі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту.
3. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1064,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_4 .
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_6 .
Третя особа на стороні позивачів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_7 .
Третя особа на стороні позивачів: Яремчанська міська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 33309833, місцезнаходження: вул. Свободи, буд. № 266, м. Яремче Надвірнянського району Івано-Франківської області, 78501.
Головуюча суддя: Оксана КОВАЛЮК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua