Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №738/1144/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 738/1144/26Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/736/26

Категорія - Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампівДоповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

захисника – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 29 червня 2026 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Мена, Чернігівської області, інваліда II групи, з неповною середньою освітою, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 29 червня 2026 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст.358 КК України та призначено покарання: за ч.3 ст. 358 КК України у виді 1 року 1 місяця обмеження волі; за ч.4 ст. 358 КК України у виді 1 року обмеження волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ухвалено призначити ОСОБА_7 покарання у виді 1 року 1 місяця обмеження волі.

Згідно статті 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених частинами першою та третьою статті 76 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирався.

Стягнено з ОСОБА_7 на користь держави 1 925 гривень 44 копійки процесуальних витрат на залучення експерта. Арешт накладений ухвалою слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2026 року скасовано. Вирішено питання речових доказів.

Встановлено, що ОСОБА_7 на початку липня 2025 року, точної дати та часу встановлено не було, знаходячись в місті Житомирі, більш точного місця встановлено не було, всупереч вимогам статті 15 Закону України «Про дорожній рух», вирішив придбати підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія. Реалізуючи свій умисел направлений на виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія, ОСОБА_7 прибув до невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, та з якою у подальшому вступив у попередню змову, з метою підробки посвідчення водія, яке б надавало ОСОБА_7 право на керування транспортними засобами.

У подальшому, ОСОБА_7 , діючи у групі за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідування особою, шляхом надання анкетної інформації про свою особу, замовив у невстановленої в ході досудового розслідування особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 . При цьому, ОСОБА_7 надав вказаній особі фотокартку з власним зображенням, необхідну для виготовлення даного документу, та повідомив свої персональні дані, а невстановлена особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, перебуваючи в невстановленому місці та у невстановлений час, але не пізніше 12 липня 2025 року, внесла його дані до підробленого посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане ТСЦ 8041, із зазначенням категорій «А», «В», шляхом внесення особистих даних ОСОБА_7 .

Після цього, невстановлена особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, у невстановленому місці та у невстановлений час, але не пізніше 12 липня 2025 року, більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено, за допомогою ТОВ «Нова пошта» здійснила відправлення підробленого посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 08.07.2025 до поштового відділення ТОВ «Нова пошта», що за адресою вулиця Армійська, 1 в місті Мена Корюківського району Чернігівської області, де його отримав ОСОБА_7 , який у свою чергу, за вказані послуги перерахував через накладний платіж ТОВ «Нова пошта» на банківський рахунок невстановленої особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, грошові кошти в сумі 18 000 гривень та почав зберігати вказане підроблене посвідчення з метою його подальшого використання.

Відповідно до інформації, наданої Головним сервісним центром МВС за вих. № 31/14902-10180-2026 від 06.05.2026 посвідчення водія серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 , а також іншим фізичним особам не видавалося.

В подальшому, 27 квітня 2026 року близько 12 години 28 хвилин ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «SKODA», моделі «FABIA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі Мена Феськівка, близько 500 метрів від будинку № 121А по вулиці Чернігівський шлях міста Мена Корюківського району Чернігівської області, був зупинений працівниками Сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 (місто Мена) Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 є завідомо підробленим документом, діючи з прямим умислом, використав завідомо підроблений документ посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане нібито ТСЦ 8041 08.07.2025 на ім`я ОСОБА_7 , шляхом його пред`явлення для перевірки інспектору Сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 (місто Мена) Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_10 на підтвердження наявності права керування транспортним засобом.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-26/5240-ДД від 29.04.2026 бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 виданого на ім`я ОСОБА_7 не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку аналогічного бланка посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України.

Не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність його вини, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Менського районного суду Чернігівської області від 29.06.2026 стосовно ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. ОСОБА_7 призначити покарання: за ч.3 ст. 358 КК України у виді 1 року позбавлення волі; за ч.4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн). На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання, з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладенням обов`язків: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В решті вирок залишити без з змін.

На обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що ОСОБА_7 є особою з інвалідністю ІІ групи. Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до осіб з інвалідністю першої і другої групи. Незважаючи на це, суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання у виді 1 року 1 місяця обмеження волі та звільнив його від відбування покарання з випробуванням. Таким чином, суд не врахував передбачену законом заборону на застосування до особи з інвалідністю ІІ групи покарання у виді обмеження волі, у зв`язку з чим вирок у цій частині підлягає скасуванню.

Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення з підстав, викладених у ній та просив її задовольнити. Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду стосовно доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень та правильність правової кваліфікації його дій за частиною 3 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України, в апеляційній скарзі прокурора не оскаржуються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Відповідно до вимог статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому покарання, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Санкція частини 3 статті 358 КК України, передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, частини 4 статті 358 КК України - у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

Відповідно до частини 3 статті 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Як вбачається з матеріалів судового провадження та змісту оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 є особою з інвалідностю II групи, та всупереч вищенаведеним вимогам закону суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання: за частиною 3 статті 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць; за частиною 4 статті 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, та на підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначив остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць, що в свою чергу призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з пунктом 4 частиною 1 статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За приписами частини 1 статті 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

У зв`язку із наведеним, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок – скасуванню в частині призначення покарання з винесенням нового вироку у відповідній частині.

Відповідно до положень статей 50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також дані, які всебічно характеризують особу винного. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з вказаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.

Такі вимоги кореспондуються з правовими позиціями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року № 7, а також приписами, зазначеними в частині 1 статті 1 КК України, статті 2 КПК України.

Визначені статтею 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, апеляційний суд бере до уваги, обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, їх ступінь тяжкості, які відповідно до статті 12 КК України, є нетяжким злочином (частина 3 статті 358 КК України) та кримінальним проступком (частина 4 статті 358 КК України), особу винного, який раніше не судимий, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, інвалід II групи, з середньою освітою, має постійне місце проживання, не одруженого. Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що обвинуваченому варто призначити покарання в межах санкцій інкримінованих статей, а саме: за частиною 3 статті 358 КК України у виді 1 року позбавлення волі; за частиною 4 статті 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, визначивши остаточне покарання відповідно до положень частини 1 статті 70 КК України - за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 1 року позбавлення волі.

Крім того, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, обставини справи, висновок досудової доповіді органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, позицію прокурора, який просив звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, апеляційний суд вважає за можливе відповідно до положень статті 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, та покласти на нього обов`язки передбачені пунктами 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 КК України.

На думку апеляційного суду, саме такий вид та розмір покарання відповідатиме загальним правилам призначення покарання, принципам законності, індивідуалізації та справедливості, буде необхідним та достатнім для його виправлення, та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Керуючись статтями 370, 404, 405, 407, 409, 413, 418 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.

Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 29 червня 2026 року стосовно ОСОБА_7 - скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 покарання:

- за частиною 3 статті 358 КК України у виді 1 року позбавлення волі;

- за частиною 4 статті 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок Менського районного суду Чернігівської області від 29 червня 2026 року - залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржений до Касаційного кримінального Суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4