Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №733/2309/25 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №733/2309/25

Суддя: Онищенко О. І.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 733/2309/25

Головуючий у першій інстанції – Карапиш Т.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1772/26,№ 22-ц/4823/1166/26,

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Юніт »

Відповідач: ОСОБА_1

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на

рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2026 року та додаткове рішення цього суду від 25 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, (суддя Карапиш Т.В.), ухвалене у м. Ічня о 15 годині 26 хвилин, повний текст рішення складено 17.02.2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ТОВ «ФК Юніт » звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №25/10/24-01 від 25.10.2024 року в розмірі 64915.80 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 25.10.2024 року ТОВ « ФК Юніт» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого позичальнику було надано грошові кошти в кредит в розмірі 38145 грн на строк до 20.10.2025 року зі сплатою відсотків 0.26% від суми кредиту за кожний день користування кредитом та платежів на супровідні послуги : комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1% від суми кредиту, комісії за видачу кредиту у розмірі 2%, інші послуги кредитодавця в розмірі 4000 грн. ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 64915.80 грн грн, з яких: 38145 грн – заборгованість по тілу кредиту; 26770 грн – заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 59942.93 грн заборгованості за кредитним договором №25/10/24-01 від 25.10.2024 року з яких, 33001 грн заборгованість за тілом кредиту,21951.90 грн заборгованість за відсотками, 330,01 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 660,02 грн - комісія за надання кредиту, 2796,06 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Рішення суду мотивовано тим, що факт укладення договору про споживчий кредит №25/10/24-01 від 25.10.2024 року в електронній формі, а також розмір наданого кредиту - 38145 грн, фактичне перерахування коштів позичальнику в розмірі 33001 грн на його виконання підтверджено матеріалами справи та не заперечується учасниками справи. Стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що комісії та інші послуги кредитодавця в сумі 4000,00 грн були включені до загальної вартості кредиту без підтвердження фактичного надання їй будь-яких окремих послуг, без документального обґрунтування їх реальної вартості, що призвело до зменшення суми коштів, які вона отримала на руки та мають ознаки нав`язаних платежів, суд зазначив, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця на встановлення комісії за надання кредиту, тому аргументи відповідачки про незаконність стягнення комісії не ґрунтуються на вимогах закону. В той же час, суд вважав, що відповідно до наданого представником позивача ТОВ «ФК «Юніт» розрахунку заборгованості, сума кредиту становить 38145,00 грн., тобто до тіла кредиту кредитором було включно передбачені Графіком платежів за кредитним договором платежі на супровідні послуги: за обслуговування кредитної заборгованості 1%; комісію за надання кредиту 2%; інші послуги кредитодавця 4000,00 грн., на загальну суму 5144,00 грн., які розраховано від суми 38145,00 грн. (381,45+762,90+4000), що не відповідає п.п. 1.2., 2.22. Договору. Враховуючи вищевикладене, суд вважав позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Юніт» заборгованість за договором про споживчий кредит № 25/10/24-01 від 25.10.2024 року у сумі 59942,93 грн., що складається з: 33001,00 грн. тіло кредиту; 21951,90 грн. поточна заборгованість по відсотках (85,80 х 360 = 30888 8936,10 (сплачені відповідачкою кошти на погашення відсотків); 330,01 грн. платіж за обслуговування кредитної заборгованості (1% від 33001,00); комісія за надання кредиту 660,02 грн. (2% від 33001,00); 4000,00 грн. інші послуги кредитодавця. Понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн підлягають розподілу за правилами ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідно становить 2796,06 грн. (3028 х 92,34 = 2796,06) судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що проведення розрахунку заборгованості без первинних бухгалтерських документів та не врахування періодів нарахування, а також відсутність підпису відповідальної особи унеможливлює перевірку правильності таких нарахувань. Не погоджується відповідачка і із розміром тіла кредиту вважаючи, що фактично отриманою сумою кредитних коштів є 33001 грн, а не сума в розмірі 38145 грн. Сам факт укладення договору не підтверджує отримання коштів у повному обсязі. За позицією особи, яка звернулась з апеляційною скаргою, суд прийшов суперечливих висновків: одночасно встановив фактичне отримання меншої суми та визнав підлягаючими до стягнення платежі, які зменшили реальну суму виданих коштів. Крім того, ОСОБА_1 не погоджується з розміром стягнутих з неї відсотків у сумі 21951.90 грн, оскільки фактичне списання коштів з її банківської картки на погашення кредитної заборгованості становить 8957.40 грн, а не 8936.10 грн , як про це зазначено в рішенні суду. Відповідачка звертає увагу апеляційного суду на не правомірність стягнення з неї коштів у розмірі 4000 грн за «інші послуги кредитодавця», оскільки вважає, що наявність лише зазначення таких платежів у графіку не підтверджує їх реальності та економічної обґрунтованості.

Додатковим рішенням Ічнянського районного суду від 25 лютого 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції врахуваши: рівень складності та категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт , керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн., визначений представником позивача адвокатом Мустіпан О.В., є завищеним, а тому понесені витрати, які підлягають до стягнення з відповідачки на користь позивача, необхідно зменшити до 7000,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» про ухвалення додаткового рішення

про стягнення витрат на професійну праничу допомогу. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що позивачем не доведено фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу. Наявні документи – договір та акт самі по собі не підтверджують реальну оплату послуг, оскільки відсутні платіжні документи, платіжні доручення. Загальна сума витрат є завищеною, а суд при визначенні суми до стягнення не врахував критерії співмірності.

Відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2026 року та додаткове рішення цього ж суду від 25 лютого 2026 року не подано.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 25/10/24-01, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачкою кваліфікованого електронного підпису на веб-сайті ТОВ «Фінансова компанія «Юніт»: https//cashtime.com.ua (а.с. 6-12).

Сума кредитного ліміту складає 38145, 00 грн. Тип кредиту кредит (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 1.3. Договору, строку кредитування 360 днів з 25.10.2024 року по 20.10.2025 року. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит Кредитодавцю 20.10.2025 р. або достроково.

Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка складає 0,26% від суми Кредиту за кожний день користування кредитом (п.п. 1.4, 1.5 Договору).

Відповідно до п. 1.7 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору становить 95,009%.

Розрахунок процентів за користування Кредитом здійснюється за період з дати переказу коштів Кредиту від Кредитодавця на платіжну картку Позичальника до Дня повернення Кредиту протягом дії кредитування. У випадку невиконання зобов`язання по поверненню Заборгованості у вказаний в п 1.3. Договору строк, проценти нараховуються і за період прострочення, з моменту виникнення такої прострочки (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 3.4 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування Кредитом, з дня видачі Кредиту до дати фактичного повного повернення Кредиту, протягом строку визначеного Договором.

Тарифи та комісії визначені у Договорі протягом строку дії договору залишаються незмінними.( п.1.14)

Позичальник здійснює платежі за Договором у такій послідовності окрім випадків, коли інша черговість доведена кредитодавцем до позичальника у письмовій формі: у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору.( п.2.5)

Додатком №1, який є невід`ємною частиною до договору про споживчий кредит № 25/10/24-01 від 25 жовтня 2024 року сторони передбачили графік платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальником з повернення кредиту.( а.с.13-15) Відповідно до графіку платежів умовами договору передбачено сплату платежів на супровідні послуги : комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1% від суми кредиту, комісії за видачу кредиту у розмірі 2%, інші послуги кредитодавця в розмірі 4000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» перерахувало на виконання умов вище вказаного договору ОСОБА_1 кошти в сумі 33001 грн відповідно до платіжної інструкції №115 від 28.10.2024 року. ( а.с. 18)

Відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості, станом на 27.01.2026 року виникла заборгованість за договором про споживчий кредит № 25/10/24-01 від 25.10.2024 року у розмірі 64915,80 грн., з яких: 38132,00 грн. поточна заборгованість за кредитом; 26792,10 грн. поточна заборгованість по відсотках (а.с. 50-54). Також згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 внесено на погашення заборгованості кошти в сумі: 3800 грн внесені 09.12.2024 року, 2157.40 грн внесені 24.12.2024 року, 3000 грн внесені 19.01.2025 року.

Факт укладення договору про споживчий кредит № 25/10/24-01 від 25 жовтня 2024 року в електронній формі та отримання коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» в сумі 33001 грн відповідачка ОСОБА_1 не заперечує.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає встановленим факт укладення між Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 25/10/24-01 від 25 жовтня 2024 року із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Переходячи до визначення розміру заборгованості за вказаним вище кредитним договором суд апеляційної інстанції враховує наступне:

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що умовами кредитного договору передбачено сплату позичальником платежів на супровідні послуги в сумі 5144,35 грн: комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1% від суми кредиту що становить 381.45 грн, комісії за видачу кредиту у розмірі 2% що становить 762.90 грн, інші послуги кредитодавця в розмірі 4000 грн.

Необхідність внесення плати за інші послуги кредитодавця та комісія за обслуговування кредиту передбачені графіком платежів, що є додатком №1 до договору № 25/10/24-01 від 25 жовтня 2024 року.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку інших супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена плата, а також разова комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення Додатку №1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити інші послуги кредитодавця та комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21.

В свою чергу право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту виходячи з приписів Закону України «Про споживче кредитування» передбачено законом.

Сторони договору № 25/10/24-01 від 25 жовтня 2024 року погодили, що товариство надає позичальнику в позику кошти в сумі 38 145 грн строком з 25.10.2024 року по 20.10.2025 року. Фактично з урахуванням сплати платежів на супровідні послуги (комісія за обслуговування кредитної заборгованості, комісія за надання кредиту, інші послуги кредитодавця) , які товариством були відраховані при видачі кредитних коштів, позичальнику ОСОБА_1 було перераховано 33001 грн.

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22) Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23(провадження № 61-4595сво25)).

Оскільки колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про те, що товариством безпідставно було нараховано кошти за інші послуги кредитодавця та комісія за обслуговування кредиту, то фактична сума отриманих у кредит коштів становить 33763.90 грн ( сума фактично отриманих коштів 33001 грн + комісія за видачу кредитних коштів 762.90 грн). Умовами договору передбачено видачу коштів з урахуванням суми комісії, яка банком нараховується при видачі кредитних коштів та повинна бути сплачена в останній місяць строку дії кредиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції прийшов до суперечливих висновків: одночасно встановив фактичне отримання меншої суми та визнав підлягаючими до стягнення платежі, які зменшили реальну суму виданих коштів знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи судом апеляційної інстанції. Так, суд першої інстанції вважав, що нараховані товариством платежі на супровідні послуги в сумі 5144,35 грн: комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1% від суми кредиту що становить 381.45 грн, комісії за видачу кредиту у розмірі 2% що становить 762.90 грн, інші послуги кредитодавця в розмірі 4000 грн є правомірними та такими, що підлягають стягненню з позичальника. В той же час, для обрахунку відсотків судом було взято фактично отриману суму позичальником в розмір 33001 грн та проведено на неї обрахунок відсотків без урахування умов договору та графіку платежів.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Колегією суддів апеляційного суду визначено що розмір отриманого ОСОБА_1 кредиту становить 33763.90 грн, ураховуючи що кредит було надано з 25.10.2024 року по 20.10.2025 pоку з відсотковою ставкою 0.26% суми Кредиту за кожний день користування кредитом. Враховуючи списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 на виконання умов договору 3800 грн внесені 09.12.2024 року, 2157.40 грн внесені 24.12.2024 року, 3000 грн внесені 19.01.2025 року та зарахування цих коштів на погашення заборгованості у послідовності відповідно до п.2.5 договору, розмір відсотків що підлягає до стягнення становить 23084.20 грн.

Нарахування відсотків необхідно провести наступним чином: за період з 25.10.2024 рокупо 09.12.2024 року розмір відсотків становить 4038,34 грн (33763.90х0.26%х46 днів), 3800 грн внесені 09.12.2024 року які зараховані товариством на погашення відсотків, сума заборгованості за вказаний період по відсотках становить 238.34 грн; розмір відсотків за період з 10.12.2024 року по 24.12.2024 року становить 1555.19 грн (33763.90х0.26%х15 днів +238.34 грн – несплачена сума відсотків за період з 25.10.2024 рокупо 09.12.2024 року), 2157.40 внесені 24.12.2024 року необхідно розподілити наступним чином на погащення заборгованості по відсотках 1555.19 грн , решту внесених коштів необхідно зарахувати на погашення заборгованості за кожний день користування кредитом в сумі 602.21 грн; розмір відсотків за період з 25.12.2024 року по 19.01.2025 року становить 2241.72 грн (33161.69 х 0,26% 26 днів), 3000 грн внесені 09.12.2024 року які зараховані товариством на погашення відсотків, а решта суми в розмірі 758.28 грн підлягає зарахуванню на погашення заборгованості за кожний день користування кредитом; розмір відсотків за період з 20.01.2025 року по 20.10.2025 pоку становить 23084.20 грн (32403.41 грн х 0.26% х 274 дні).

Позивач звернувся з даним позовом 13 листопада 2025 року, а тому має право на вимогу сплати відсотків з весь час передбачений умовами договору, тобто з 25.10.2024 року по 20.10.2025 pоку .

Визначаючи загальний розмір заборгованості яка підлягає до стягнення, колегія суддів враховує, що умовами договору передбачено погашення суми комісії за надання кредиту після сплати суми тіла каредиту та відсотків. Отже, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» становить 55487.91 грн з яких 31640.81 грн заборгованість за тілом кредиту, 23084.20 заборгованість за відсотками та 762.90 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Оскільки скасуванню підлягає рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2026 року ухвалене у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, то скасуванню підлягає і додаткове рішення цього суду від 25 лютого 2026 року у зазначеній справі.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги на додаткове рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2026 року колегія суддів враховує наступне:

Представником позивача під час подання позовної заяви заявлено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи: витрати на оплату судового збору та витрати на правову допомогу орієнтовно 16000,00 грн.

Протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду представником позивача подано докази на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію Додаткової угоди № 20 від 12.11.2025 року до договору про надання правової допомоги від 25 березня 2025 року (а.с. 23); копію додаткової угоди № 20 від 07.01.2026 року до договору про надання правової допомоги № 1 від 07 січня 2026 року (а.с. 73); копію Акту № 20 від 16.02.2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги № 1 від 07.01.2026 року, згідно якого адвокатське бюро «Мустіпан Ольги» передало, а ТОВ «ФК «Юніт» прийняло наступні послуги: підготовка та подача позовної заяви 1 година, вартість 4000 грн.; підготовка та участь у судовому засіданні 19.01.2026 року 1 година 4000 грн.; ознайомлення з відзивом на позовну заяву 0,4 години, вартість 1000 грн.; підготовка та участь у судовому засіданні 16.02.2026 0,5 години, вартість 2000 грн.; загальна сума наданих адвокатом послуг за актом становить 12000,00 грн. (а.с. 71)

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина 1 ст. 15 ЦПК України визначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Крім того, відповідно до правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 27 січня 2025 року у справі № 910/14503/23, розмір витрат на професійну допомогу адвоката визначається на підставі договору та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, незалежно від того, чи вони уже сплачені, чи підлягають оплаті.

Судом встановлено, що під час розгляду справи позивач ТОВ «ФК «Юніт» використав своє право на професійну правничу допомогу та звернувся за захистом своїх прав, правнича допомога якому надавалась адвокатом Мустіпан О.В. та АБ «Мустіпан Ольги».

Відповідно до матеріалів справи, на виконання умов договорів про надання правової допомоги адвокат Мустіпан О.В. подала позовну заяву про стягнення грошових коштів, заяви про участь в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції та про доручення до матеріалів справи розрахунку заборгованості.

Також адвокат Мустіпан О.В. здійснювала представництво інтересів позивача ТОВ «ФК «Юніт» в двох судових засіданнях 08.01.2026 року (яке тривало 23 хвилини) та 16.02.2026 (яке тривало 49 хвилин), в яких вона брала участь в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи «ВКЗ ЄСІТС» (vkz.court.gov.ua).

Дослідивши матеріали справи, врахувавши рівень складності та категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, прийшов до висновку , що понесені витрати, які підлягають до стягнення з відповідачки на користь позивача, необхідно зменшити з 12000,00 грн. до 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

В позовній заяві, ТОВ «ФК Юніт » просило стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 64915.80 грн. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягнення з відповідачки заборгованості у розмірі 55487.91 грн, тобто позовні вимоги задоволено на 85.48%. При зверненні до суду з позовом товариством сплачено 3028 грн судового збору (а.с.4). У зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2588.33 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції (3028 х 85.48 %).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню 527.60 (3633.60 х 14.52 %) судового збору за апеляційний розгляд справи.

Відповідно до приписів ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФКЮніт» підлягає стягненню 2060.73 грн (2588.33 -527.60) судового збору.

Керуючись ст.ст.141, 258, 263, 374, 376 ч.1 п.3, 4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2026 року та додаткове рішення цього суду від 25 лютого 2026 року - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 3, кв. 26, код ЄДРПОУ: 43484903) заборгованість за договором про споживчий кредит № 25/10/24-01 від 25.10.2024 року в розмірі 55487.91 грн з яких 31640.81 грн заборгованість за тілом кредиту, 23084.20 заборгованість за відсотками та 762.90 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту, 2060.73 грн судового збору та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua