Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №523/8163/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №523/8163/25

Суддя: Комлева О. С.

Номер провадження: 22-ц/813/6490/26

Справа № 523/8163/25

Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Маркарової С.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У травні 2025 Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі по тесту – АТ «Універсал Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 25.11.2019 року між сторонами укладений кредитний договір.

Договір укладений в електронній формі на умовах строковості, зворотності, платності, спеціальним платіжним засобом за договором є платіжна картка відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідач фактично отримала кредитні кошти, однак в подальшому не виконання зобов`язання по поверненню коштів, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка становить 80441,31 грн, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що наявна в матеріалах справи анкета-заява не містить жодної інформації про розмір виданого і отриманого кредиту, не містить умови і строків повернення кредиту, інформації про встановлений кредитний ліміт, про розмір відсотків за користування кредитом/, які б були погоджені сторонами, а також не вказано коли саме відповідачем отриманий кредит та в якому розмірі.

При цьому скаржник також стверджується, що долучені до матеріалів справи умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів датовані 24.11.2021 року, витяг з тарифів чорної картки «monobank» та паспорт споживчого кредиту чорної картки, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25.11.2019 року, шляхом підписання анкети-заяви.

Апеляційна скарги мотивована також здійснення позивачем нарахування відповідачу в період кредитування відсотки за користування кредитом, сплата та розмір яких не погоджені сторонами, а також здійснював їх автоматичне списання, що призвело до збільшення розміру тіла кредиту, а тому нарахування таких відсотків є неправомірним.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» зазначається, що невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в анкеті-заяві (при цьому, договір про надання банківських послуг складається не лише з анкети-заяви, а також з умов і правил надання банківських послуг, тарифів, таблиці обчислення вартості кредиту та паспорту споживчого кредиту) так непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідки порушення фундаментального положення про обов`язковість договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що, підписавши спірний кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач отримала свій примірник електронного договору у формі, яка унеможливлює зміну його змісту та має можливість в будь-який час самостійно знайомитись з текстом укладеного спірного договору на сайті товариства в особистому кабінеті, а тому відповідно погоди лася з усіма умовами кредитування. При цьому, розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком, випискою про рух коштів по картковому рахунку відповідача та не спростований відповідачем, як і дійсність кредитного договору.

Колегія суддів з даним висновком погоджується в повному обсязі, за наступних підстав.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Окрім того, відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 25.11.2019 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг щодо проекту monobank та як наслідок підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка в свою чергу містить всю детальну інформації щодо клієнта (дату народження, серії та номер паспорту, адресу проживання та місце роботи, РНОКПП тощо). Згідно вказаної анкети-заяви, відповідач просила відкрити рахунок в гривні та встановити на нього кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов договору. Факт підписання даної анкети-заяви відповідачем по справі не заперечується та в судовому порядку не оскаржується.

Зі змісту даної анкети-заяви вбачається, що ця анкета-заява разом із умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів (MONOBANK/Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, а також підтвердив ознайомлення з такими і отримання їх примірників в мобільному додатку.

Також з вказаної анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 окрім відкриття на її ім`я поточного рахунку в АТ «Універсал Банк», також просила встановити кредитний ліміт на суму на картку та погодилася на право банку в односторонньому порядку змінювати наданим кредитний ліміт.

Разом з тим, особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

Відповідно, послідовність укладення договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» в рамках проекту monobank передбачає, що без ознайомлення з умовами та тарифами, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Тобто, заповненням анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 25.11.2019 року та засвідчила ознайомлення з такими, що також вбачається зі змісту вищевказаної анкети-заяви, а також отримання їх примірника в мобільному додатку.

З підстав викладеного, доводи апеляційної скарги у відповідній частині відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані.

Факт відкриття в подальшому рахунку та отримання в АТ «Універсал Банк» чорної картки підтверджується долученої позивачем до матеріалів справи довідкою про наявність рахунку від 05.03.2025, картка № НОМЕР_1 , статус картки – активна до 04/29 (а.с. 19).

Встановлення на вказану картку кредитного ліміту підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про розмір встановленого ліміту від 05.03.2025, згідно якої на банківську картку «monobаnk» через мобільний застосунок встановлений кредитний ліміт, а саме: 25.11.2019 – 10000,0 грн.; 25.11.2019 – зменшено до 3000,0 грн; 28.11.2019 – збільшено до 5000,0 грн; 16.12.2019 – збільшено до 8000,0 грн; 10.02.2020 – зменшено до 3000,0 грн; 23.02.2021 – збільшено до 30000,0 грн; 26.02.2021 – збільшено до 50000,0 грн (а.с. 20).

Разом з тим, з наданої позивачем виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 25.11.2019 по 05.03.2025 вбачається користування відповідачем встановленим кредитним лімітом, а також здійснення періодичного внесення грошових коштів, спрямованих на погашення виниклої заборгованості за наданим кредитом у вигляді встановленого кредитного ліміту (а.с. 15-18 зворот).

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Водночас, відповідно до пунктів 4,8, 5.5,5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254), передбачено, що у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій, призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з пунктами 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно, виписка по рахунку може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Подібні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 20.10.2020 у справі № 456/3643/17, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги в частині отримання кредитного ліміту, підтвердження розміру наданого кредитного ліміту, а також користування таким також відхиляються апеляційним судом, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається визначений банком розмір встановленого на картку відповідача кредитного ліміту, з урахуванням його подальшої зміни, погодження сторонами під час підписання вищезазначеної анкети-заяви умов надання банківських послуг, а саме щодо права банку в односторонньому порядку змінювати розмір наданого кредитного ліміту, яким в свою чергу ОСОБА_1 в подальшому користувалася, що підтверджується наданої випискою по рахунку.

Таким чином, з огляду на вищевикладене в своїй сукупності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про повне та всебічне встановлення судом першої інстанції всіх фактичних обставин справи та як наслідок ухвалення по суті законного та обґрунтованого судового рішення.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, оскільки скаржником не наведено обґрунтованих доводів на спростування правильних по суті висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 26 жовтня 2026 року.

Головуючий О.С. Комлева

Судді М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда

Оригінал: reyestr.court.gov.ua