Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №521/26805/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1467/26

Номер справи місцевого суду: 521/26805/23

Головуючий у першій інстанції Непорада О. М.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Копіци О.В., секретаря судового засідання Стоянової Л.І., за участю представника Одеської митниці Держмитслужби України Ревенко Т.А., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, Євценка Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Євценка Р.І. в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11.09.2025 стосовно:

ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Гомель респ. Білорусь, громадянина респ. Білорусь, фізичної особи-підприємця, проживаючого: АДРЕСА_1 ;

- про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді конфіскації транспортного засобу «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , країна реєстрації Республіка Білорусь, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Відповідно до постанови місцевого суду, з протоколу про порушення митних правил № 1643/50000/23 від 18.10.2023 вбачається, що 18.10.2023 о 10 год. 59 хв. в зону митного контролю міжнародного автомобільного пункту пропуску «Старокозаче-Тудора» ВМО № 3 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці в напрямку з України до Молдови по смузі руху «зелений коридор» прибув транспортний засіб «TOYOTA CAMRY», держ. номер НОМЕР_3 , в якому в якості пасажира слідував громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 .

Під час здійснення митного контролю відповідно до інформації АСМО «Інспектор» розділу «Електронний журнал пасажирського пункту пропуску» встановлено, що 25.05.2021 ОСОБА_1 ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Нові Яриловичі-Нова Гута» Північної митниці в режимі «тимчасове ввезення до 1 року» легковий автомобіль «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , країна реєстрації респ. Білорусь, відомості про вивезення якого за межі митної території України станом на 18.10.2023 відсутні. За продовженням строку тимчасового ввезення ОСОБА_1 до митниці не звертався, документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, не надав.

Відтак, на думку митного органу, ОСОБА_1 перевищив строк тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування більше ніж на тридцять діб, чим вчинив порушення митних правил, передбачене ч. 6 ст. 481 МК України.

Визнаючи ОСОБА_1 винним, суд 1-ої інстанції зазначив, що правопорушення є триваючим, а документів про передачу транспортного засобу військовій частині, на яку ОСОБА_1 послався у письмових поясненнях, суду не надано, та застосував конфіскацію транспортного засобу з метою попередження вчинення нових порушень.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник Євценко Р.І. зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з огляду на наступні обставини:

- справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, при цьому матеріали справи, які надійшли до суду ще 11.12.2023, розглянуто лише 11.09.2025;

- у діях ОСОБА_1 відсутня вина, оскільки в умовах воєнного стану, закриття пунктів пропуску з Республікою Білорусь, відсутності візи до країн Європейського Союзу та підстав для в`їзду до Молдови він не мав об`єктивної можливості вивезти транспортний засіб, а Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 засвідчила військову агресію проти України як форс-мажорні обставини;

- з 01.11.2022 ОСОБА_1 має посвідку на постійне проживання в Україні, а оформлення автомобіля для вільного обігу потребує зняття його з реєстраційного обліку в Республіці Білорусь, повернення до якої для нього неможливе;

- 15.05.2023 ОСОБА_1 безоплатно передав автомобіль військовій частині НОМЕР_4 Національної гвардії України як благодійну допомогу, що, на думку апелянта, охоплюється ст. 18 КУпАП та фактично є відмовою від транспортного засобу на користь держави, однак суд 1-ої інстанції цим обставинам оцінки не надав;

- матеріали справи не містять доказів, які поза розумним сумнівом вказували б на наявність у ОСОБА_1 умислу на порушення митних правил.

Враховуючи викладене, захисник Євценко Р.І. просив скасувати постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11.09.2025 щодо ОСОБА_1 та провадження по справі закрити за відсутністю складу правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України.

Позиція інших учасників провадження.

В судовому засіданні представник Одеської митниці Держмитслужби України Ревенко Т.А. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, повністю доведена наявними в матеріалах справи доказами, а постанова суду 1-ої інстанції є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим просила залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Натомість, в судове засідання з`явився захисник Євценко Р.І., який не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.

Враховуючи неявку ОСОБА_1 в судове засідання, апеляційний суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 268, ч. 6 ст. 294 КУпАП, ч. 4 ст. 526 МК України та з`ясувавши думку інших учасників справи, вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Заслухавши пояснення захисника Євценка Р.І. та представника Одеської митниці Ревенко Т.А., проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про наступне.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до приписів ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 6 ст. 481 МК України передбачена відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрату цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі від восьми до дванадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.

Згідно із ч. 1 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ввезено ОСОБА_1 на митну територію України 25.05.2021 (а.с. 10). Отже, строк його тимчасового ввезення сплив 25.05.2022, а перевищення цього строку більше ніж на тридцять діб, з яким ч. 6 ст. 481 МК України пов`язує адміністративну відповідальність, мало місце починаючи з 25.06.2022. Протокол про порушення митних правил складено 18.10.2023 під час перетину ОСОБА_1 митного кордону України в якості пасажира іншого транспортного засобу (а.с. 1-3).

Водночас апеляційним судом встановлені обставини, які вказують на те, що на момент розгляду справи відносно ОСОБА_1 в суді 1-ої інстанції закінчився строк накладення адміністративного стягнення.

Так, приписами п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах третій-восьмій цієї статті.

Водночас строки накладення стягнень у справах про порушення митних правил спеціально визначені ст. 467 МК України, відповідно до ч. 1 якої, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Апеляційний суд вважає, що в зазначеній справі має істотне значення саме момент виявлення правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 .

Особливості виконання митних формальностей відповідно до митного режиму тимчасового ввезення визначені розділом II Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 та зареєстрованого в МЮ України 02.10.2012 за № 1669/21981 (далі Порядок). Порядком передбачено, що контроль за дотриманням умов митного режиму тимчасового ввезення покладається на митницю оформлення, для забезпечення контролю за товарами, що перебувають у митному режимі тимчасового ввезення, використовується ЄАІС, до якої, зокрема, вноситься інформація про поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення, продовження строку тимчасового ввезення, строк, установлений для реекспорту, завершення та припинення режиму тимчасового ввезення.

Згідно із ч. 1 ст. 558 МК України митні органи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють, у тому числі шляхом обміну інформацією, з правоохоронними органами в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 558 МК України митні органи зобов`язані передавати Державній прикордонній службі України та органам Національної поліції інформацію щодо транспортних засобів та осіб, стосовно яких митними органами виявлено порушення строків тимчасового ввезення транспортних засобів та/або строків переміщення транспортних засобів у митному режимі транзиту, якщо особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не були присутні при складенні протоколу про порушення митних правил.

Крім того, згідно із ч. 7 ст. 558 МК України з метою контролю за державною реєстрацією транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України громадянами, у строки, встановлені законодавством, а також контролю за цільовим використанням та/або передачею таких транспортних засобів у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили їх на митну територію України, митні органи у автоматизованому режимі зобов`язані передавати органам Національної поліції інформацію щодо транспортних засобів особистого користування, щодо яких порушено строки їх тимчасового ввезення, із зазначенням відомостей про осіб, які тимчасово ввезли ці транспортні засоби.

Із аналізу зазначених норм вбачається, що саме митні органи здійснюють контроль, в тому числі щодо виявлення порушення строків тимчасового ввезення транспортних засобів, з використанням ЄАІС та аналізу відомостей з цієї системи щодо завершення режиму тимчасового ввезення. Протоколи про порушення митних правил у разі виявлення митними органами порушення строку тимчасового ввезення можуть складатись і за відсутності особи, а тому митний орган зобов`язаний самостійно виявляти та фіксувати такі порушення, а не лише під час перетину відповідною особою митного кордону України.

Проаналізувавши обставини справи, апеляційний суд доходить висновку, що у митного органу при безперешкодному доступі до ЄАІС та наявності в ній відомостей про ввезення ОСОБА_1 25.05.2021 транспортного засобу в режимі «тимчасове ввезення до 1 року» та про відсутність відомостей щодо його вивезення вже з 25.06.2022 існувала можливість виявити порушення строку тимчасового ввезення, внести таку інформацію до відповідних органів та невідкладно скласти протокол про порушення митних правил за ч. 6 ст. 481 МК України. Отже, шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення, обчислений з цього часу, закінчився 25.12.2022, тобто ще до складення протоколу про порушення митних правил.

Однак протокол про порушення митних правил № 1643/50000/23 було складено лише 18.10.2023 під час перетину ОСОБА_1 митного кордону України, тобто більш ніж через п`ятнадцять місяців з моменту, коли перевищення строку тимчасового ввезення досягло тридцяти діб, що на переконання апеляційного суду вказує на закінчення строків накладення адміністративного стягнення.

Апеляційний суд враховує, що в протоколі днем виявлення правопорушення фактично визначено 18.10.2023, а з цього дня до направлення справи до суду шестимісячний строк не сплив і на час розгляду справи судом зупинявся. Проте такий підхід не може бути підставою для накладення стягнення на особу, оскільки обрахунок строків накладення стягнення не може ставитися у залежність від внутрішньої організації роботи митного органу та випадкового моменту перетину особою митного кордону. Митниця як орган виконавчої влади наділена відповідними засобами та можливостями щодо оперативного опрацювання відомостей ЄАІС.

За приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Апеляційний суд під час розгляду зазначеної справи також враховує практику ЄСПЛ (п. 137 рішення від 09.01.2013 у справі «Волков проти України» (заява № 21722/11)) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобіганню будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Водночас апеляційний суд наголошує, що відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З огляду на закінчення на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення інші доводи апеляційної скарги, зокрема щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, дії обставин непереборної сили в умовах воєнного стану, наявності у нього посвідки на постійне проживання в Україні та передачі транспортного засобу військовій частині Національної гвардії України, окремої оцінки не потребують, оскільки не впливають на висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Закінчення строків накладення адміністративного стягнення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим апеляційний суд не вирішує питання про винуватість ОСОБА_1 .

За таких обставин, встановивши, що на час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності закінчився строк накладення адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю із посиланням на приписи п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Оскільки апелянт просив скасувати постанову суду 1-ої інстанції з інших підстав, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

Водночас, апеляційний суд вважає судом 1-ої інстанції істотно порушені строків скерування справи до суду апеляційної інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, оскаржена постанова винесена суддею Непорадою О.М. 11.09.2025, при цьому апеляційна скарга захисника Євценка Р.І., надійшла до Хаджибейського районного суду м. Одеси 07.10.2025 (а.п. 20).

Відповідно до ч. 3 ст. 294 КУпАП апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд.

Разом з тим, всупереч приписів зазначеної норми, відповідно до супровідного листа від 08.07.2026, матеріали справи були скеровані до апеляційного суду, тобто через 9 місяців після надходження апеляційної скарги захисника.

При цьому, ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено.

Відтак, апеляційний суд констатує, що у зазначеному провадженні вбачаються порушення імперативних строків скерування місцевим судом справи про порушення митних правил до суду апеляційної інстанції, об`єктивних перешкод направлення зазначеного провадження у термін, визначений ст. 294 КУпАП матеріали справи не містять, що мало наслідком порушення розумних строків розгляду провадження, у зв`язку з чим вважає за необхідне довести зазначений факт до відома голови Хаджибейського районного суду м. Одеси для вжиття дієвих заходів з метою недопущення аналогічних порушень.

Керуючись ст.ст. 7, 38, 247, 268, 294 КУпАП, ст.ст. 467, 486, 487, 527, 528, 529 МК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Євценка Р.І., в інтересах ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) - задовольнити частково.

Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11.09.2025, якою ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) до адміністративної відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП та ст. 467 МК України.

Довести до відома голови Хаджибейського районного суду м. Одеси про необхідність вжиття дієвих заходів щодо забезпечення дотримання суддями Хаджибейського районного суду м. Одеси, насамперед суддею Непорадою О.М., строків розгляду справ про порушення митних правил, а також строків направлення таких справ разом з апеляційними скаргами до суду апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца