Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №521/11315/23
Суддя: Копіца О. В.
Номер провадження: 33/813/1469/26
Номер справи місцевого суду: 521/11315/23
Головуючий у першій інстанції Непорада О. М.
Доповідач Копіца О. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Копіци О.В., секретаря судового засідання Стоянової Л.І., за участю представника Одеської митниці Держмитслужби України Ревенко Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Петряєва В.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07.10.2025 стосовно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Херсон, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- про накладення стягнення за порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 83 869 грн 78 коп., а також стягнуто з нього судовий збір в дохід держави в розмірі 605,60 грн.
Відповідно до вказаної постанови, 17.08.2021 до відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці для митного контролю та митного оформлення декларантом ПП «ЕКСІМ-ГРУП», яке діяло на підставі договору від 17.08.2021 № 56Г з ОСОБА_1 про надання брокерських послуг та декларування товарів, подано митну декларацію типу «ІМ 40 АА» (далі МД), яка була прийнята та зареєстрована за № UA500060/2021/200632.
В якості підстави для митного оформлення до Одеської митниці були надані: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, видане у м. Puck (Республіка Польща), паспорт громадянина України ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу б/н від 07.10.2019, документ про зняття з обліку транспортного засобу, виданий у м. Puck, від 19.02.2019 NR HF.0655.99025.2020.U та інші документи.
Відповідно до МД та товаросупровідних документів продавцем транспортного засобу марки HYUNDAI, модель SANTA FE, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 , а покупцем та одержувачем є ОСОБА_1 . У графах 31, 33 МД заявлено товар: легковий автомобіль HYUNDAI SANTA FE, країна виробництва KR, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8703249030. Вартість автомобіля згідно з договором купівлі-продажу становила 4 100 польських злотих, митна вартість за МД склала 28 155,93 грн.
Митні платежі за МД із застосуванням преференції «310» нараховані та сплачені в розмірі 47 020,41 грн, у тому числі добровільно сплачені кошти відповідно до розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України в розмірі 8 500 грн, після чого транспортний засіб випущено у вільний обіг.
Листом Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби України від 27.01.2023 № 26/26-04/7.10/139 Одеську митницю повідомлено про відповідь митних органів Республіки Польща від 04.12.2022 № 0201-IGM.541.388.2022.4.JC (вх. Держмитслужби від 26.12.2022 № 26779/11), згідно з якою транспортний засіб підлягає зняттю з обліку в органі, який був місцем його останньої реєстрації, на підставі заяви власника, а дані органу, який знімає транспортний засіб з обліку, повинні бути ідентичні органу, який видав реєстраційний документ. Відповідно до інформації публічної (урядової) інтернет-сторінки https://historiapojazdu.gov.pl встановлено, що станом на 14.02.2023 транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE, VIN НОМЕР_1 , є зареєстрованим у Республіці Польща, тобто не був знятий з обліку в уповноваженому органі.
Сума митних платежів, які підлягали сплаті без застосування преференції, відповідно до листа митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці від 10.02.2023 № 7.10-28.1-02/386 становить 206 259,97 грн, а різниця в нарахуванні митних платежів становить 167 739,56 грн (без урахування добровільного внеску 8 500 грн).
Таким чином, на думку митного органу, ОСОБА_1 при поданні до Одеської митниці МД від 17.08.2021 № UA500060/2021/200632 були надані документи, які стали підставою для заявлення у МД неправдивих відомостей про зняття транспортного засобу з обліку в уповноваженому органі Республіки Польща та застосування преференції у сплаті митних платежів, тобто вчинені дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів, що спричинило їх недобір у сумі 167 739,56 грн, у зв`язку з чим складено протокол про порушення митних правил № 0383/UA500000/2023 від 06.03.2023.
Суд 1-ої інстанції, відхиляючи клопотання захисника про закриття провадження у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, зазначив, що днем виявлення правопорушення слід вважати надходження до Держмитслужби відповіді митних органів Республіки Польща (26.12.2022), а матеріали справи надійшли до суду 04.05.2023, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 467 МК України.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник Петряєв В.В. вказує на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд 1-ої інстанції не з`ясував повно і всебічно обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права, з огляду на такі обставини:
- для притягнення особи до відповідальності за ст. 485 МК України необхідно довести наявність у неї спеціальної мети неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, тобто вчинення правопорушення з умисною формою вини;
- з посиланням на ст. 38 КУпАП, ч. 1 ст. 467 МК України та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП апелянт вважає, що на момент розгляду справи судом 1-ої інстанції, а саме 07.10.2025, строк накладення адміністративного стягнення закінчився, оскільки сам суд визначив, що стягнення могло бути накладене не пізніше 04.06.2023, однак зазначену обставину проігнорував;
- особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути надано достатній час для підготовки до розгляду справи, пошуку захисника та ознайомлення з матеріалами справи.
Посилаючись на викладені обставини, захисник Петряєв В.В. просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Позиція інших учасників провадження.
В судовому засіданні представник Одеської митниці Держмитслужби України Ревенко Т.А. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, повністю доведена наявними в матеріалах справи доказами, а постанова суду 1-ої інстанції є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим просила залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, ОСОБА_1 та його захисник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
Відповідно до ч. 4 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Враховуючи неявку ОСОБА_1 в судове засідання, апеляційний суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 268, ч. 6 ст. 294 КУпАП, ч. 4 ст. 526 МК України та з`ясувавши думку представника митного органу, вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Заслухавши пояснення представника Одеської митниці Ревенко Т.А., проаналізувавши матеріали справи та доводи апелянта, апеляційний суд доходить висновків про наступне.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 486 Митного кодексу України (далі МК України), завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Положення ст. 487 МК України передбачають, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
При цьому, відповідно до вимог ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Посадовими особами митного органу відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил за вчинення порушення, передбаченого ст. 485 МК України, диспозиція якого передбачає відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.
Так, ч. 1 ст. 377 МК України встановлено, що товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.
Водночас, Законом № 1402-IX доповнено підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пунктом 77, яким встановлено, що тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння податків і зборів, інших обов`язкових платежів, об`єктом оподаткування якими є транспортні засоби», за умови дотримання положень, передбачених п. 9-7 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України, базою оподаткування податком операцій із ввезення на митну територію України транспортних засобів особистого користування, що були у використанні та з року випуску яких минуло більше п`яти років, які класифікуються за товарними позиціями 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 т) згідно з УКТ ЗЕД та станом на 31.12.2020 перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, є сума акцизного податку, нарахованого відповідно до п. 36 підрозділу 5 цього розділу.
При цьому, Законом № 1403-IX розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України доповнено пунктами 9-7, 9-8, 9-9, 9-10.
Зокрема, п. 9-7 встановлює, що тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України», митне оформлення транспортних засобів особистого користування, що були у використанні та з року випуску яких минуло більше п`яти років, які класифікуються за товарними позиціями 8703 (крім транспортних засобів, що класифікуються за товарними підпозиціями 8703 10, 8703 40), 8704 (загальною масою до 3,5 т) згідно з УКТ ЗЕД та станом на 31.12.2020 перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію, за умови сплати належних митних платежів з дотриманням особливостей, встановлених п. 77 підрозділу 2 та п. 36 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Здійснення митного оформлення транспортного засобу особистого користування, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, та добровільною сплатою до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє фізичних осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої ст.ст. 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту.
Зазначений Закон набрав чинності 15.06.2021, і саме з цього часу особи, які виконали всі зазначені в ньому умови, мали право на спрощене митне оформлення транспортного засобу.
Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 377 МК України товари, зазначені у частинах першій та п`ятій цієї статті, що були зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземних держав і ввозяться в Україну для вільного обігу, повинні бути зняті з обліку в цих органах.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2021 ПП «ЕКСІМ-ГРУП», яке діяло на підставі договору про надання брокерських послуг та декларування товарів від 17.08.2021 № 56Г, укладеного з ОСОБА_1 , подало МД № UA500060/2021/200632, разом із документами, необхідними для митного оформлення транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, VIN НОМЕР_1 , та застосування преференції «310» у сплаті митних платежів.
Покупцем та одержувачем зазначеного транспортного засобу відповідно до договору купівлі-продажу від 07.10.2019 та МД є саме ОСОБА_1 .
При цьому транспортний засіб, придбаний та розмитнений на користь ОСОБА_1 , був випущений у вільний обіг на території України із застосуванням преференції на підставі наданого документа про зняття транспортного засобу з обліку від 19.02.2019 NR HF.0655.99025.2020.U.
Проте, за результатами перевірки, проведеної митними органами, з відповіді митних органів Республіки Польща та відомостей публічної (урядової) інтернет-сторінки https://historiapojazdu.gov.pl встановлено, що станом на 14.02.2023 транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE, VIN НОМЕР_1 , значиться зареєстрованим у Республіці Польща, тобто не був знятий з обліку в уповноваженому органі.
Таким чином, при декларуванні транспортного засобу митному органу були надані документи, які стали підставою для заявлення у МД неправдивих відомостей про зняття транспортного засобу з обліку в уповноваженому органі Республіки Польща, що призвело до протиправного застосування преференції у сплаті митних платежів та їх недобору в сумі 167 739,56 грн.
Відтак, з огляду на те, що факт зняття транспортного засобу з обліку в уповноваженому органі Республіки Польща є відомостями, необхідними для застосування спрощеної процедури розмитнення, на переконання апеляційного суду, ОСОБА_1 , будучи особою, в інтересах якої здійснювалося декларування, вчинив правопорушення, передбачене ст. 485 МК України.
Щодо доводів захисника про необхідність доведення прямого умислу та спеціальної мети неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Диспозиція ст. 485 МК України передбачає декілька варіантів об`єктивної сторони передбаченого нею правопорушення, зокрема: заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей; надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості; несплата митних платежів у строк, встановлений законом; інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів; використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.
Аналіз приписів ст. 485 МК України свідчить про те, що наведені варіанти дій, які являють собою об`єктивну сторону даного правопорушення, можуть бути вчинені як умисно (в тому числі з непрямим умислом), так і у зв`язку з необережністю (недбалістю). Протилежний висновок про те, що суб`єктивна сторона даного правопорушення можлива лише у формі прямого умислу, є безпідставним, оскільки особа, відповідальна за передбачені цією статтею дії, може прямо і не бажати настання відповідної мети, однак повинна усвідомлювати можливість настання наслідків своїх дій у вигляді неналежної сплати митних платежів.
Наведена позиція апеляційного суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.05.2018 у справі № 359/1615/16-а.
Відтак, з огляду на те, що сутність преференції полягає у наданні відповідних переваг, які відображаються у зниженні митних платежів, апеляційний суд доходить висновку про те, що ОСОБА_1 , будучи зацікавленим у застосуванні преференції під час митного оформлення транспортного засобу, повинен був вжити всіх заходів, спрямованих на виконання вимог, визначених законодавством для отримання відповідних пільг, зокрема переконатися в тому, що транспортний засіб знятий з обліку в уповноваженому органі країни попередньої реєстрації.
Водночас, ОСОБА_1 , розуміючи, що непідтвердження факту зняття транспортного засобу з обліку в уповноваженому органі Республіки Польща позбавить його права на застосування спрощеної процедури розмитнення, надав митному органу через декларанта документи, які стали підставою для заявлення у МД неправдивих відомостей про зняття транспортного засобу з обліку, що призвело до протиправного застосування пільгового режиму у сплаті митних платежів. При цьому апелянтом не наведено жодних обставин та не надано доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вживав заходів для перевірки дійсності отриманого документа про зняття транспортного засобу з обліку.
В цьому контексті апеляційний суд визнає такими, що спростовані матеріалами справи, доводи захисника про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.
Що стосується доводів захисника про закінчення на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, апеляційний суд зауважує на наступному.
Відповідно до ч. 1 ст. 467 МК України (в ред. Закону № 2612-VIII від 08.11.2018), якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
Положення ст. 38 КУпАП, на які посилається апелянт, та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який відсилає саме до строків, передбачених ст. 38 КУпАП, у справах про порушення митних правил не застосовуються, оскільки строки накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил врегульовані спеціальною нормою ст. 467 МК України, а законодавство про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 487 МК України застосовується лише в частині, що не регулюється цим Кодексом.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що апелянт цитує редакцію ч. 1 ст. 467 МК України, яка на час виявлення правопорушення та розгляду справи вже не діяла. Водночас навіть у наведеній апелянтом редакції строк накладення стягнення за правопорушення, передбачене ст. 485 МК України, обчислюється з дня його виявлення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідь митних органів Республіки Польща надійшла до Держмитслужби 26.12.2022, Одеську митницю про результати її опрацювання повідомлено листом від 27.01.2023, протокол про порушення митних правил складено 06.03.2023, а матеріали справи надійшли до суду 04.05.2023, тобто в межах шестимісячного строку з дня виявлення правопорушення.
З моменту надходження справи до суду строк накладення адміністративного стягнення відповідно до ч. 1 ст. 467 МК України зупинився на весь час її розгляду судом.
Зазначення в постанові суду 1-ої інстанції дати 04.06.2023, як кінцевої дати строку накладення стягнення стосується обчислення строку до моменту надходження справи до суду і за змістом мотивувальної частини постанови не свідчить про визнання судом закінчення строку на момент розгляду справи, як помилково вважає апелянт.
Отже, місцевий суд обґрунтовано відхилив клопотання захисника про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутні.
Що стосується доводів захисника про недостатність часу для підготовки до розгляду справи, апеляційний суд зауважує, що протокол про порушення митних правил складено 06.03.2023, справа перебувала на розгляді в суді 1-ої інстанції понад два роки, при цьому захисник Петряєв В.В. брав участь у провадженні в місцевому суді, заявляв клопотання про закриття провадження у справі та подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 , а право на апеляційний перегляд справи забезпечене апеляційним судом шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження.
Накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків несплаченої суми митних платежів визначене в межах санкції ст. 485 МК України, у мінімальному розмірі, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника.
Отже, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом 1-ої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Апеляційний суд констатує, що переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду 1-ої інстанції та були підставами для скасування оскаржуваної постанови і закриття провадження у справі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Водночас, апеляційний суд вважає судом 1-ої інстанції істотно порушені строків скерування справи до суду апеляційної інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_1 надійшли з митного органу до суду 1-ої інстанції 04.05.2023 та були розподілені на суддю Непораду О.М., який фактично не призначав її до розгляду з тривалими інтервалами та ухвалив оскаржену постанову 07.10.2025, тобто через 2 роки 5 місяців з дня надходження матеріалів до суду.
При цьому апеляційна скарга захисника Петряєва В.В. надійшла до Хаджибейського районного суду м. Одеси 27.04.2026 (а.п. 53).
Відповідно до ч. 3 ст. 294 КУпАП апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд.
Разом з тим, всупереч приписів зазначеної норми, відповідно до супровідного листа від 09.07.2026, матеріали справи були скеровані до апеляційного суду, тобто через 2,5 місяці після надходження апеляційної скарги захисника.
При цьому, ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено.
Відтак, апеляційний суд констатує, що у зазначеному провадженні вбачаються порушення імперативних та розумних строків розгляду справи і скерування місцевим судом справи про порушення митних правил до суду апеляційної інстанції, об`єктивних перешкод направлення зазначеного провадження у термін, визначений ст. 294 КУпАП матеріали справи не містять, що мало наслідком порушення розумних строків розгляду провадження, у зв`язку з чим вважає за необхідне довести зазначений факт до відома голови Хаджибейського районного суду м. Одеси для вжиття дієвих заходів з метою недопущення аналогічних порушень.
Керуючись ст.ст. 7, 268, 285, 294 КУпАП, ст.ст. 467, 486, 527, 528, 529 МК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Петряєва В.В., в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07.10.2025, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, залишити без змін.
Довести до відома голови Хаджибейського районного суду м. Одеси про необхідність вжиття дієвих заходів щодо забезпечення дотримання суддями Хаджибейського районного суду м. Одеси, насамперед суддею Непорадою О.М., строків розгляду справ про порушення митних правил, а також строків направлення таких справ разом з апеляційними скаргами до суду апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца
Оригінал: reyestr.court.gov.ua