Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №947/38845/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4594/26

Справа № 947/38845/25

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

учасники справи: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» в особі свого представника Кожушка Владислава Олександровича

на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2025 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Петренка В.С. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1331-6415 від 14.01.2024 року в сумі 30019,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 6580,00 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі - 23439,00 грн.

Позов мотивований тим, що 14.01.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://navse.in.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1331-6415.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 7900,00 грн; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 16 днів; знижена процентна ставка – 2,50 % в день; стандартна процентна ставка – 2,50 % в день.

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 1331-6415 від 14.01.2024 року, шляхом здійснення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що є додатком до позовної заяви.

Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і, в кінцевому підсумку, не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором.

Станом на 19.09.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить: 48363,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 6580,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 41783,00 гривень.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 18344,00 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 30019 гривень.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2025 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в особі свого представника Кожушка В.О. просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права.

Вказує, що 14 січня 2024 року між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір № 1331-6415, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 7900 грн строком на 300 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. На підтвердження укладення договору посилається на його текст, підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора C4327, протокол створення та перевірки електронного підпису, а також моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. На думку скаржника, наведені докази підтверджують волевиявлення відповідача на укладення договору та погодження ним усіх істотних умов кредитування.

Також стверджує, що належними та допустимими доказами надання кредитних коштів є квитанція АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення платежу через систему LiqPay та довідка про перерахування суми кредиту від 14 січня 2024 року, зазначені документи містять відомості про перерахування відповідачу 7900 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . При цьому скаржник наголошує, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою та здійснює переказ коштів без відкриття рахунку, а тому не має можливості надати банківську виписку з рахунку відповідача. Вважає, що відсутність такої виписки не спростовує факту перерахування кредитних коштів, підтвердженого іншими доказами.

Крім того, скаржник вказує на погодження сторонами умов кредитного договору щодо розміру процентної ставки, порядку її нарахування та строку кредитування.

Зазначає, що відповідач до укладення договору мав можливість ознайомитися з його умовами, Правилами надання споживчих кредитів і паспортом споживчого кредиту, а використання одноразового ідентифікатора підтверджує його згоду з відповідними умовами. На думку скаржника, встановлена договором процентна ставка є погодженою сторонами, а її нарахування здійснювалося відповідно до умов договору протягом визначеного строку кредитування - до 08 листопада 2024 року.

Заперечуючи проти висновків суду щодо розміру заборгованості, скаржник посилається на розрахунок заборгованості станом на 19 вересня 2025 року, відповідно до якого загальна сума боргу становила 48363 грн, з яких 6580 грн - заборгованість за кредитом та 41783 грн - заборгованість за процентами. Водночас, з урахуванням застосованої кредитодавцем програми лояльності та часткового списання процентів, до стягнення заявлено 30019 грн, з яких 6580 грн - заборгованість за кредитом і 23439 грн - заборгованість за процентами. Скаржник наголошує, що розрахунок відображає рух заборгованості, здійснені відповідачем платежі та порядок нарахування процентів, а тому є належним доказом розміру боргу.

Також скаржник звертає увагу, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором, що, на його думку, підтверджує визнання відповідачем договірних зобов`язань.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості у розмірі 30019 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором № 1331-6415 від 14.01.2024, а також виникнення у нього обов`язку щодо їх повернення. Суд зазначив, що на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 7900 грн позивачем надано лише лист та довідку про перерахування від 14.01.2024 коштів на банківську картку № НОМЕР_2 . Водночас, зазначені документи суд визнав неналежними та недопустимими доказами здійснення відповідної фінансової операції, оскільки вони не підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача та завершення переказу в розумінні статей 41, 49 Закону України «Про платіжні послуги» і статті 13 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, суд указав на відсутність у матеріалах справи доказів належності відповідачу зазначеного електронного платіжного засобу, оскільки його номер наведено не в повному обсязі. Позивачем також не надано банківських виписок, первинних платіжних документів або інших доказів, які б давали змогу ідентифікувати рахунок відповідача та підтвердити фактичне отримання ним кредитних коштів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості сам по собі не підтверджує наявності у відповідача заборгованості та її розміру, оскільки за відсутності доказів фактичного перерахування й отримання кредитних коштів неможливо встановити виникнення у відповідача обов`язку з їх повернення.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 14.01.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем укладено кредитний договір № 1331-6415 в електронній формі, згідно з п. 2.2. кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором (досліджено в підсистемі «Електронний суд»).

Мета отримання Кредиту, тобто мета відкриття Кредитної лінії: для задоволення особистих потреб Позичальника (2.4. Договору).

Згідно з п. 4.1. Кредитного договору загальний розмір Кредиту (сума Кредиту) за цим Договором становить 7900.00 гривень.

Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику (оригіналу) Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. При наданні кредитодавцем позичальнику в Кредит додаткових грошових коштів на підставі Додаткової угоди, ініціювання безготівкового переказу грошової суми здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами відповідної Додаткової угоди та надіслання її примірника (оригіналу) Позичальнику у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту (п. 4.6. Кредитного договору).

Відповідно до п. 4.7. Кредитного договору Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Промоставкою та/або Пільговою, та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.

За п. 4.8. Кредитного договору Базовий період складає 16 (шістнадцять цілих, нуль сотих ) календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду, крім наступного випадку: якщо Позичальник у поточному Базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного Базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного Базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.

Згідно з п. 4.9. Кредитного договору сплату процентів за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначних графіком платежів (який є Додатком 3 до Договору) дат, які є останніми днями відповідних Базових періодів. У разі несплати процентів за користування Кредитом не пізніше останнього дня будь-якого Базового періоду. Позичальник зобов`язаний починаючи із наступного календарного дня сплачувати проценти за користування Кредитом кожного календарного дня Строку кредитування до дати погашення простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування Кредитом у повному обсязі. У випадку погашення простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування Кредитом у повному обсязі в подальшому сплату процентів за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного Базового періоду із урахуванням положень п. 4.8. цього Договору. Проценти за користування Кредитом вважаються сплаченими з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця. Позичальник підписанням цього Договору підтверджує та розуміє, що після ініціювання Позичальником переказу коштів з власного рахунку на рахунок Кредитодавця проходить певний час до моменту зарахування сплачених Позичальником коштів на рахунок Кредитодавця, а також те, що ризики того, що сплачені Позичальником кошти можуть надійти на рахунок Кредитодавця із затримкою, несе Позичальник.

Пунктом 4.10. Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 2.50% (дві цілих, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Промоставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою).

Відповідно до п. 4.12 строк кредитування, тобто, строк, на який надається Кредит Позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі – Строк кредитування). Надання додаткових грошових коштів Позичальнику у рахунок Кредиту на підставі Додаткової угоди не змінює Строк кредитування. Дата повернення (виплати) Кредиту 08.11.2024 року. Строк дії Договору є рівним Строку кредитування. У будь-якому випадку Договір діє до 24 (двадцять четвертої) години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Продовження Строку кредитування або строку дії Договору або строку виплати кредиту в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим Договором.

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти у сумі 7900 грн на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою та листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1331-6415 від 14.01.2024, на карту отримувача № 536639*69 (досліджено в підсистемі «Електронний суд»).

Отже, кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

За розрахунком позивача, станом на 19.09.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить: 48363,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 6580,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 41783,00 гривень.

Позивач з урахуванням того, що до позичальника застосовано Програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме – часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 18344,00 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 30019 гривень - просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1331-6415 від 14.01.2024 року в сумі 30019 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 6580,00 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі - 23439 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як убачається з матеріалів справи, Кредитний договір № 1331-6415 від 14.01.2024 року укладено в електронній формі, підписано електронним підписом відповідача, шляхом використання одноразового ідентифікатора (C4327), що відповідає наведеним вище вимогам закону, в результаті чого у сторін виникли права та обов`язки.

Цей договір, серед іншого, містить інформацію про номер особистого електронного платіжного засобу: № НОМЕР_1 .

Отже, за встановленими у справі обставинами, 14.01.2024 у встановленому кредитним договором порядку, а також у відповідності до Закону України "Про електронну комерцію" ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідач уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1331-6415 від 14.01.2024 року, за умовами якого позивач надав шляхом перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 7900 грн на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення власних потреб.

Цього ж дня, тобто 14.01.2024, вказана сума була перерахована відповідачу на вказану ним платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями, наданими позивачем, зокрема копією довідки про перерахування суми кредиту та копією листа АТ КБ «Приватбанк».

АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в сумі 7900 грн перераховані від імені ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на підставі укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» договору 4010 від 02.12.2019 року про надання послуг в системі LiqPay.

Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або, що на неї не було зараховано 7900 грн на виконання договору про відкриття кредитної лінії, матеріали справи не містять.

Наведені вище обставини відповідачем усупереч ст. 12, 81 ЦПК України не спростовані, що є його процесуальним обов`язком, у той час як докази, надані позивачем, слугують підтвердженням існування між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитних правовідносин.

Отже, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» умови кредитного договору були виконані, однак відповідач у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернув.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

З огляду на наведене вище, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за кредитом, з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем, у сумі 6580 грн за вказаним вище кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача, зокрема заборгованість за процентами в розмірі – 23439 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, проценти з 14.01.2024 –08.11.2024 включно нараховувались з розрахунку 2,50%.

22 листопада 2023 року прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23 зроблено висновок про те, що «норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipsoiure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати exofficio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipsoiure;

за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року».

Враховуючи наведене, на спірні правовідносини поширюються обмеження щодо розміру процентної ставки 1%, оскільки Договір № 1331-6415 укладено 14.01.2024, а вказані вимоги закону є імперативними, спрямовані на захист прав споживачів, є чіткими та зрозумілими та не містять іншого тлумачення. Натомість, Перехідні положення вищезазначеного Закону № 1734-VIII щодо поступового зменшення процентів за споживчими кредитами, стосуються виключно договорів, укладених до 24.12.2023 та строк дії яких продовжується після набрання законом сили, про що прямо зазначено в законі.

Умови договору в частині перевищення розміру денної процентної ставки більше ніж на 1% є нікчемними.

Договір № 1331-6415 укладено 14.01.2024, тому розмір процентів підлягає обрахуванню, виходячи із процентної ставки 1 %.

Згідно з розрахунку заборгованості, відповідачем 31.01.2024 сплачено кошти у розмірі 4875 грн та 28.02.2024 – 4606 грн, загалом 9481 гривень, які позивачем зараховані на сплату основного боргу та сплату відсотків, а саме: 1320 гривень - основний борг; 8161 грн – відсотки.

Унаслідок чого залишок основного боргу з 31.01.2024 становив 6580 грн.

Отже, загальний розмір процентів за користування коштами за договором кредитної лінії упродовж строку дії договору (300 днів) з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування», складає 19964,40 гривень, відповідно до наступного розрахунку:

7900 грн*1%*17 (днів)= 1343 грн;

6580 грн*1%*283 (днів)=18621,40 грн.

Оскільки кредитодавець зарахував сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення процентів у загальному розмірі 8161 грн, ця сума підлягає відрахуванню від визначеного розміру процентів.

Таким чином, заборгованість за процентами становить 11803,40 грн (19 964,40 грн ? 8161 грн).

Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що загальна заборгованість відповідача за кредитним договором складає 18383,40 гривень з яких: 6580 грн – тіло кредиту; 11803,40 грн – відсотки, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вказане відповідає визначеному законом обов`язку суду апеляційної інстанції перевірити наданий позивачем розрахунок, виходячи із погоджених сторонами та встановленими законом умов кредитного договору, та діючи в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів враховує, що «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду». (Постанова КЦС ВС від 09.08.2023 № 201/6750/16), що з огляду на вимоги ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковим для суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За таких обставин суд зробив передчасний та необгрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин рішення суду не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн, а загалом 6056 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, що складають 61,20% від загальної ціни позову, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 3706,27 грн (6056*61,20%).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» в особі свого представника Кожушка Владислава Олександровича задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, адреса: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407) заборгованість за кредитним договором № 1331-6415 від 14.01.2024 року у розмірі 18383,40 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, адреса: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407) судовий збір у сумі 3706,27 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови – 20 жовтня 2026 року

Судді: М.В. Назарова

В.А. Коновалова

В.В. Кострицький