Суд: Миколаївський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №484/2435/26
Суддя: Царюк Л. М.
26.10.26
22-ц/812/2028/26
Провадження № 22-ц/812/2028/26 Головуючий суду першої інстанції Медведєва Н.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2026 року м. Миколаїв Справа № 484/2435/26
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого – Царюк Л.М.,
суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Медведєвої Н.А. , в залі судового засідання в м. Первомайськ, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
29 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»(далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 14 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9622252.
Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит на споживчі цілі в сумі 7 000 грн 00 коп.
Відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повернути кредит.
Однак зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, через, що виникла заборгованість в сумі 23 800 грн 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 7 000 грн 00 коп., заборгованість за процентами 12 460 грн, заборгованість за комісією 840 грн 00 коп., заборгованість по пені 3 500 грн.
13 грудня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 43-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги за кредитними договорами до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором від 14 вересня 2019 року № 9622252.
Добровільно відповідач кредитну заборгованість в сумі 23 800 грн не погашає.
Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь кредитну заборгованість в розмірі 23 800 грн.
Заочним рішенням від 09 липня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 14 вересня 2019 року № 9622252 у розмірі 11 200 грн, що складається із 7 000 грн заборгованості по тілу кредиту, 4 200 грн заборгованість за користування кредитними коштами, 1 252 грн 89 коп судового збору та 3 764 грн 71 коп. витрати на професійну правничу допомогу, всього 16 217 грн 60 коп.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позичальник допустив неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, через, що виникла заборгованість, яка добровільно ним не сплачується.
Докази про продовження строку кредитування в матеріалах справи відсутні.
ТОВ «Мілоан» мало право нараховувати проценти за користування коштами на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України тільки до 14 жовтня 2019 року. Після 14 жовтня 2019 року проценти повинні нараховуватись на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.
Оскільки проценти відповідно до статті 625 ЦК України нараховані за період з 14 жовтня 2019 по 13 грудня 2019 року, то відповідач звільняється від обов`язку їх сплати на користь позивача.
Отже, в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості по процентам за період з 14 жовтня 2019 року по 13 грудня 2019 року слід відмовити та стягнути суму заборгованості за процентами з відповідача у розмірі 4 200 грн 00 коп.
Крім того, Банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банком безоплатно.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення комісії з відповідача слід відмовити.
Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За такого, в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача за договором № 9622252 від 14 вересня 2019 року суми заборгованості за пенею у розмірі 3 500 грн слід відмовити.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.
Підписавши договір, відповідач не лише погодився з розміром процентної ставки та строку кредитування, а й підтвердив свій свідомий вибір саме цього кредитного продукту серед інших наявних на ринку. Відповідач був належним чином ознайомлений з графіком платежів, строком кредиту та сукупною вартістю кредиту, а отже, повністю усвідомлював фінансовий тягар та наслідки прийнятих на себе зобов`язань.
Обов`язок позичальника сплатити проценти за надані йому грошові кошти (кредит) є істотною умовою кредитного договору відповідно до ЦК України.
Нарахування процентів за кредитним договором № 9622252 здійснювалось включно до 12 грудня 2019 року, що склало 89 днів.
Комісія за надання кредиту не стосується додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту чи надання інформації про стан кредитної заборгованості.
Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості, враховує щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76-78 ЦПК України.
Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості, повинен прийматися судом як достовірний.
Отже, усі умови кредитування, процентні ставки, сума кредиту та розміри платежів були обумовлені та погоджені сторонами, тому сума у розрахунку заборгованості є правильною та підлягає до стягнення.
Нарахування пені за кредитним договором здійснювалось у період з 15 жовтня 2019 року по 09 листопада 2019 року, а розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року.
Отже, нарахування та стягнення пені за період з 15 жовтня 2019 року по 09 листопада 2019 року є повністю правомірним.
На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 14 вересня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9622252 (далі – Кредитний договор).
Зазначений договір було укладено у вигляді електронного документу шляхом підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором U20385.
У Анкеті-заяві на кредит від 14 вересня 2019 року № 9622252 позичальником зазначено власні персональні дані, погоджено умови кредитування: сума кредиту 7 000 грн 00 коп.
Відповідно до платіжного доручення від 14 вересня 2019 року № 1358897 ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти ОСОБА_1 в сумі 7 000 грн 00 коп.
Тобто, свої зобов`язання за договором ТОВ «Мілоан» виконало в повному обсязі.
Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, через, що виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача складає 23 800 грн, в тому числі заборгованість за тілом кредиту 7 000 грн, заборгованість за процентами 12 460 грн, заборгованість за комісією 840 грн, заборгованість по пені 3 500 грн.
13 грудня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 43-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги за кредитними договорами до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором від 14 вересня 2019 року № 9622252.
З договору про споживчий кредит від 14 вересня 2019 року № 9622252 вбачається, що його укладено в електронній формі.
У справі, що розглядається предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв`язку з укладенням договору кредиту, однією із форм якого є онлайн кредит.
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).
Отже, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі:
• у паперовому вигляді;
• у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
• шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
• в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі – Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Так, згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, з огляду на положення вище вказаного законодавства та умов кредитного Договору кредитні кошти надавалась ОСОБА_1 виключно за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» за умови ідентифікації та верифікації позичальника та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
З огляду на викладене, можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей Договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит – Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак в порушення умов цього кредитного договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а тому права кредитора порушені та підлягають захисту.
Зазначені висновки суду першої інстанції сторонами не оскаржуються.
У справі, що переглядається, зважаючи на те, що первісний кредитор виконав умови договору, відповідач отримала кредитні кошти та використала їх, допустивши при цьому заборгованість, а позивач набув право вимоги до неї, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7 000 грн та проценти за користування кредитними коштами за 30 днів – 4 200.00 грн.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про нарахування процентів за користування кредитними коштами саме за 30 днів, оскільки суд першої інстанції дійшов до таких висновків без урахування умов укладеного сторонами Договору щодо дій позичальника, що свідчать про пролонгацію (продовження) строку кредитування з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 стаття 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно пунктів 1.3 – 1.6 Договору сума кредиту становить 7 000,00 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 14 вересня 2019 року. Сукупна вартість кредиту складає 5 040.00 грн в грошовому виразі та 876.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у пунктах 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.
Комісія за надання кредиту, що нараховується одноразово складає 840.00 грн. Проценти за користування кредитом: 4 200.00 грн, які нараховуються за ставкою 2.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Особливості нарахування процентів визначені пунктом 2.2.3 цього Договору.
Пунктом 2.2.3. Кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним пунктом 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом. Якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним пунктом 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути припинено Товариством в односторонньому порядку.
З огляду на зазначене, з 15 вересня 2019 року по 14 жовтня 2019 року (30 днів відповідно до пункту 1.3. Кредитного договору) нараховувалось проценти за ставкою 2,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день (пункт 1.5.2. Кредитного договору).
Станом на 14 жовтня 2019 року загальна заборгованість за кредитним договором становила 12 040,00 грн, яка складається з: 7 000 грн – тіло кредиту; 840 грн – комісія за надання кредиту; 4 200 грн – проценти нараховані за період з 15 вересня 2019 року по 14 жовтня 2019 року.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 продовжив користуватись кредитними коштами після спливу терміну, вказаного в пункті 1.4 кредитного договору з 15 жовтня 2019 розпочалось нарахування процентів відповідно до пункту 2.2.3. кредитного договору, що склало 60 днів та пеня в розмірі 2% від суми тіла кредиту, що може складати не більше 50% від тіла кредиту (тож нараховувалась до 09 листопада 2019 року, тобто 25 днів).
13 грудня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 43-МЛ.
Відповідно до умов даного договору позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Таким чином, нарахування процентів здійснювалось за кредитним договором № 9622252 включно до 12 грудня 2019 року, що склало 89 днів (30 днів відповідно до пункту 1.3 та 59 днів відповідно до пункту 2.2.3).
Станом на 13 грудня 2019 року, після всіх нарахувань та погашень, сума боргу становила 23 800,00 грн, та складалась з наступного: 7 000 грн – тіло кредиту; 840 грн – комісія за надання кредиту; 12 460,00 грн – проценти; 3 500 грн – пеня.
Таким чином встановлено, що проценти нараховані первісним кредитором в межах строку кредитування, обумовленого умовами Договору та вчиненими відповідними діями відповідача на їх виконання. Апеляційний суд не погоджується з висновок суду про те, що нараховані проценти у розмірі 8 260 грн не передбачені умовами договору та нараховані позивачем безпідставно. За такого підстави для зменшення строку кредитування, а відтак й процентів за користування запозиченими коштами, відсутні.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення одноразової комісії.
Комісія за надання кредиту – одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена в пункті 1.5.1 цього договору.
Тобто, комісія за надання кредиту не стосується додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту чи надання інформації про стан кредитної заборгованості з чого саме помилково виходив суд першої інстанції відмовляючи задоволенні вимог в цій частині.
Законом України «Про споживче кредитування» не забороняється встановлювати в договорі комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Правлінням Національного Банку України від 11 лютого 2021 року № 16 було затверджено Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Зокрема, цими правилами визначається, що загальна вартість кредиту для споживача розраховується в грошовому виразі за такою формулою:
ЗВК = ЗРК + ЗВСК
де ЗВК - загальна вартість кредиту;
ЗРК - загальний розмір кредиту, тобто сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб комісії за розрахунково-касове обслуговування банку, у якому відкритий рахунок кредитодавця (під час зарахування коштів у рахунок погашення споживчого кредиту), страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі], які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/ або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).
За такого, встановлення ТОВ «Мілоан» у кредитному договорі комісії не суперечить закону.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу, суд першої інстанції як на підставу для відмову цих вимог, постався на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (набрав чинності 17 березня 2022 року), за яким «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»
Відповідно до пункту 4.1. у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати) вказаного в пункті 1.4 цього договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості , включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.
Між тим, нарахування пені за кредитним договором у справі, що переглядається апеляційним судом, відбувалося у період з 15 жовтня 2019 року по 09 листопада 2019 року, відповідно до пункт 4.1. Кредитного договору, як санкція за невиконання умов цього договору.
Отже, нарахування та стягнення пені за вказаний період є правомірним та підлягає стягненню з відповідача.
За такого, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що заборгованість по процентам за користування кредитними коштами у розмірі 12 460 грн нарахована в межах строку кредиту, обґрунтованими також є доводи щодо правомірності нарахування пені в розмірі 3 500 грн та комісії за видачу кредиту в розмірі 840 грн, оскільки відповідні нарахування здійснені згідно з умовами договору та за період, протягом якого такі нарахування відповідають умовам договору та наведеним вимогам кредитного законодавства.
З урахуванням зазначеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 23 800 грн, що складається з: 7 000 грн заборгованості за тілом кредиту; 12 460 заборгованості за процентами; 840 грн – комісії за видачу кредиту та 3 500 грн - пеня.
Ураховуючи викладені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині розміру процентів за користування кредитними коштами підлягає зміні та в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення комісії та пені скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення в цій частині про задоволення цих вимог.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині розміру процентів за користування кредитними коштами підлягає зміні та в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення комісії та пені скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення в цій частині про задоволення цих вимог.
В апеляційній скарзі позивач вимагає скасувати рішення повністю, між тим, апеляційна скарга не містить доводів щодо заперечень для скасування вимог, що задоволені судом першої інстанції, а тому оскаржуване рішення в цій частині слід залишити без змін.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).
За подачу позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662.40 грн та за подання апеляційної скарги 3 993.60 грн, оскільки апеляційну скаргу та позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит Капітал» задоволені в повному обсязі, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» необхідно стягнути 2 662.40 грн сплаченого судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3 993.60 грн судового збору за подачу апеляційної скарги, а всього 6 656 грн.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в суді першої інстанції просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу понесені при розгляді справи судом в розмірі 8 000 грн.
Враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та те, що позовні вимого ТОВ «ФК «Кредит Капітал» задоволено в повному обсязі, з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.
Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 липня 2026 року в частині розміру процентів за користування кредитом та розподілу судових витрат змінити.
Це ж рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії та пені скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 23 800 грн заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 14 вересня 2019 року № 9622252, що складається з 7 000 грн заборгованість за кредитом; 12 460 грн процентів за користування кредитом; 840 грн – комісії; 3 500 грн пені, а також 14 656 грн судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 26 жовтня 2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua