Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №484/285/26 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №484/285/26

Суддя: Шаманська Н. О.

26.10.26

22-ц/812/2147/26

Провадження №22-ц/812/2147/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Справа № 484/285/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання – Повертайленко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бузькі-пороги»

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бузькі-пороги»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Коваленко Н.А., 24 липня 2026 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 24 липня 2026 року,

у с т а н о в и в:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулось з позовом до ТОВ «Бузькі-пороги» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0297 площею 8,0218 га, яка розташована в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Вказана земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача відповідно до договору оренди від 28 серпня 2010 року та додаткової угоди про нову редакцію договору оренди землі б/н, укладеної 15 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та відповідачем.

Відповідно до п.8 розділу «Строк дії договору» зазначено, що строк дії договору до 31 грудня 2025 року. Договір закінчує свою дію не раніше збору врожаю поточного останнього року оренди. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Договір оренди закінчив свою дію, після закінчення цього строку договір не був підписаний та продовжений, але відповідач відмовився повернути земельні ділянки власнику.

ОСОБА_1 31 жовтня 2025 року та 26 листопада 2025 року на адресу відповідача було направлено листи про небажання продовжувати орендні відносини у зв`язку із бажанням останньої самостійно господарювати на земельній ділянці та повернути в строк передбачений умовами договору оренди земельні ділянки. Жодної відповіді на листи позивачка не отримала.

06 грудня 2025 року орендар на адресу орендодавця направив договір оренди землі, додаткову угоду про поновлення договору оренди на новий строк, менше ніж за місяць, але позивачка в цей же день повернула вказану пропозицію з підстав небажання продовжувати з ним орендні відносини.

Посилаючись на викладене, з уточненням позовних вимог, позивачка просила зобов`язати ТОВ «Бузькі-пороги» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 4825485100:06:000:0297 площею 8,0218 га шляхом її повернення. Також просила стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 гривень.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 липня 2026 року позов задоволено.

Зобов`язано ТОВ «Бузькі пороги» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою 4825485100:06:000:0297 площею 8,0218 га шляхом повернення її власнику ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ «Бузькі-пороги» на користь ОСОБА_1 1331 грн 50 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Бузькі-пороги» Беженару О.С., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом позову є вимога про повернення земельної ділянки як спосіб усунення перешкод. Станом на час ухвалення рішення ця вимога втратила предмет: відповідач добровільно звільнив і повернув земельну ділянку 10 липня 2026 року, вона перебуває у володінні власника, перешкод немає. Неврегульованих питань у межах предмета цього спору не залишилося. Відмовивши у закритті провадження у справі, та вирішивши справу по суті, суд першої інстанції порушив п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, що за ч. 1 ст. 377 та п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України є підставою для скасування рішення із закриттям провадження.

Крім того, відповідач зазначав, що вимога про усунення перешкод є негаторною і може бути задоволена лише за умови триваючого порушення, що існує на час ухвалення рішення. Оскільки з 10 липня 2026 року жодних перешкод з боку відповідача немає (ділянку звільнено та повернуто), необхідна умова задоволення позову відсутня; задоволення позову означає зобов`язання усунути перешкоди, яких не існує, та повернути ділянку, якою позивач уже володіє.

Відповідач також посилався на порушення правил оцінки доказів, а саме те, що суд врахував акт обстеження від 30 жовтня 2025 року, наданий позивачем, але не надав жодної оцінки довідці Мигіївської сільської ради від 16 липня 2026 року, згідно якої станом на 15 липня 2026 року збір врожаю завершено, посіви скошено, ділянка звільнена та використана за цільовим призначенням Ці докази мають вирішальне значення, оскільки безпосередньо спростовують існування перешкод на час ухвалення рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Бузькі- пороги» Беженару О.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0297 площею 8,0218 га на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі 484/3870/18.

Позивачка ОСОБА_1 змінила прізвище « ОСОБА_3 » після реєстрації шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 09 жовтня 2024 року Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерствіа юстиції (м.Київ), актовий запис № 1236.

15 грудня 2017 року ОСОБА_2 уклала з орендарем ТОВ «Бузькі пороги» додаткову угоду про нову редакцію договору оренди землі від 28 серпня 2010 року, зареєстрованого 16 грудня 2010 року (№041048300119) .

Зі змісту зазначеного договору вбачається, що спадкодавець передала в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4825485100:06:000:0297 площею 8,0218 га, місце розташування земельної ділянки: територія Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Відповідно до п.8 розділу вказаного договору оренди «Строк дії договору» зазначено, що договір діє до 31 грудня 2025 року. Договір закінчує свою дію не раніше збору врожаю поточного останнього року оренди. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

20 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора з заявою про заборону вчиняти реєстраційні дії додо земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0297 .

25 листопада 2025 року (за 30 днів до дня закінчення строку дії договору) позивачка направляла на адресу відповідача лист-повідомлення рекомендованим відправленням про відсутність наміру продовжувати договір оренди землі.

Однак, відповідач відмовився повернути земельну оскільки засіяв земельну ділянку озимою пшеницею під час дії договору оренди у 2025 році.

Судом встановлено, що відповідач зібравши врожай в поточний останній рік оренди - 2025 рік на земельній ділянці з кадастровим номером 4825485100:06:000:0297 площею 8,0218 га, 31 жовтня 2025 року засіяв земельну ділянку озимою пшеницею з очікуванням збору врожаю липень 2026 року, тобто поза межами дії спірного договору оренди.

У відповідності до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.4 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Закінчення строку договору оренди (особливо землі) означає автоматичне припинення зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або законом.

До суду не подано доказів поновлення (продовження) строку договору оренди в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не подано доказів укладення між сторонами додаткових угод до договору оренди землі, не подано доказів прийняття судових рішень про визнання укладеними додаткових угод до договору. Отже, укладений між сторонами договір оренди землі є припиненим з 31 грудня 2025 року, у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом повернення земельної ділянки.

При цьому суд першої інстанції вірно вважав, що права позивачки дійсно були порушені відповідачем, а тому підлягають поновленню, шляхом покладення обов`язку на відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення відповідачці.

Доводи представника ТОВ «Бугські-пороги» про те, що станом на час ухвалення рішення вимога про повернення спірної земельної ділянки втратила предмет: відповідач добровільно звільнив і повернув ділянку 10 липня 2026 року, вона перебуває у володінні власника, перешкод немає, неврегульованих питань у межах предмета цього спору не залишилося, колегія суддів не може прийняти до уваги з огляду на наступне.

Закриття провадження у справі – це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору – це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову – це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову – це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Разом з цим з матеріалів справи вбачається, що на час звернення позивачки з позовом спірна земельна ділянка, у порушення умов договору оренди знаходилась у користуванні відповідача, була засіяна озимою пшеницею, час збору врожаю якої повинен був настати у липні 2026 року. Доказів того, що відповідач повернув земельну ділянку навіть у липні 2026 року, як це передбачено п. 21 додаткової угоди про нову редакцію договору оренди землі від 15 грудня 2017 року , матеріали справи не містять.

За такого відсутні підстави вважати, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань.

Посилання представника відповідача на довідку сільського голови Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області віл 16 липня 2026 року, про те, що станом на 15 липня 2026 року збір урожаю на спірній земельній ділянці завершено, земельна ділянка звільнена від сільськогосподарської культури, не є безперечним доказом того, що земельна ділянка повернута позивачці, як цього вимагають умови укладеного між сторонами договору оренди землі.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бузькі-пороги» залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.Б.Кушнірова

Ж.М.Яворська

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua