Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №739/1667/26 — Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1667/26

Провадження № 2/739/936/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лукаш Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі – позивач), діючи через свого представника – Балюх Є.О., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором №20.08.2025-100002754 від 20 серпня 2025 року в розмірі 21 690 грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідачка отримала від позивача кредиту розмірі 4 500 грн. на 217 дні, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1% на день протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом та у розмірі 0,5% на день протягом наступних чергових періодів користування кредитом. Також сторонами договору погоджено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 9% від суми кредиту, що становить 405 грн. 00 коп. та комісії за обслуговування кредитної заборгованості яка нараховується у розмірі по 405 грн. 00 коп. протягом двох чергових періодів. Крім того було передбачено сплату процентів відповідно до статті 625 ЦК України у разі прострочення заборгованості виходячи зі ставки 170 000% річних. У подальшому відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у результаті чого виникла прострочена заборгованість у розмірі 21 690 грн. 00 коп., з яких: 4 500 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 6 975 грн. 00 коп. заборгованість за процентами, 405 грн. 00 коп. комісія за надання кредиту, 810 грн. 00 коп. комісія за обслуговування кредитної лінії та 9 000 грн. 00 коп. проценти згідно статі 625 ЦК України.

Відповідачкою подано відзив на позов з якого вбачається, що відповідачка визнає позовні вимоги частково і просить зменшити суму стягнення до розміру фактично отриманого та непогашеного тіла кредиту, відмовивши у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів, пені та комісій і зменшити розмір судових витрат.

Представником позивача подано відповідь на відзив з якої вбачається, що позовні вимоги він підтримує та просить їх задовольнити повністю з підстав, вказаних у позовній заяві.

Відповідачкою подано заперечення на позов в яких просить відхилити доводи представника позивача проти її заперечень, які містилися у відповіді на відзив, також просить прийняти її розрахунок заборгованості на суму 11 475 грн. 00 коп.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, при цьому у відзиві на позов міститься його клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, при цьому у відзиві міститься її клопотання про розгляд справи без її участі.

Заяви та клопотання учасників справи

Інших заяв та клопотань від представника позивача та відповідачка не надходило.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження, при цьому відповідачці визначено строк для подання відзиву на позов, заперечень та зустрічного позову, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 20 серпня 2025 року між позивачем та відповідачкою було укладено кредитний договір №20.08.2025-100002754, відповідно до якого позивач надав відповідачці на 217 днів кредит у розмірі 4 500 грн. 00 коп. (а.с. 13-19).

Вказаний договір був підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора Е262 (а.с. 19) та шляхом обміну електронними повідомленнями, що передбачено положеннями статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також узгоджується з висновками Верховного Суду, які містяться у постанові, винесеній 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Сторонами вказаного кредитного договору було погоджено денну процентну ставку за кредитом у розмірі 1% за кожен день протягом трьох перших чергових періодів користування кредитом, та 0,5% на день протягом наступних чергових періодів користування кредитом, а також погоджено сплату відповідачкою комісії за надання кредиту у розмірі 405 грн. 00 коп. та комісій за обслуговування кредиту протягом двох чергових періодів у розмірі по 405 грн. 00 коп. кожна (а.с. 16-17).

Крім того, пунктом 17 договору було передбачено, що у разі невиконання / неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми сплачується 170 000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно пункту 4 договору відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 24 березня 2026 року (а.с. 16).

Як вбачається, позивач належним чином виконав свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором №20.08.2025-100002754, надавши кредитні кошти у сумі 4 500 грн. 00 коп., що підтверджується повідомленням платіжної системи про перерахування коштів за вказаним договором, наявним в матеріалах справи (а.с. 25).

Незважаючи на визначені договором порядок та строки повернення кредиту відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, згідно розрахунку, у відповідачки перед позивачем станом на 25 березня 2026 року виникла заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 21 690 грн. 00 коп., з яких: 4 500 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 6 975 грн. 00 коп. заборгованість за процентами, 405 грн. 00 коп. комісія за надання кредиту, 810 грн. 00 коп. комісія за обслуговування кредитної лінії та 9 000 грн. 00 коп. проценти згідно статі 625 ЦК України (а.с. 26-28).

З визначеним представником позивача розміром заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 500 грн. 00 коп. та за процентами у розмірі 6 975 грн. 00 коп., які визнаються відповідачкою, суд погоджується та вважає його обґрунтованим, оскільки в цій частині даний розрахунок відповідає умовам кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачкою.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту в розмірі 405 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Так, пунктом 8 кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, а саме відповіді позичальника, дійсно передбачено сплату відповідачем на користь позивача комісії, пов`язаної з надання кредиту в розмірі 405 грн. 00 коп., яка нарахована в день видачі кредиту.

У рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року, винесеного у справі №7-рп/2013, вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-XII від 12 травня 1991 року, далі – Закон України №1023-XII передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Частиною першою статті 18 Закону України №1023-XII передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України №1023-XII умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно частини п`ятої статті 18 Закону України №1023-XII якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до частини сьомої статті 18 Закону України №1023-XII положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Як вбачається, сплата зазначеної комісії згідно кредитного договору №20.08.2025-100002754 фактично передбачена за укладення кредитного договору та надання кредитних коштів тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним.

Саме такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, винесеного у справі №756/8840/17.

Згідно статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За таких обставин суд приходить до висновку про незаконність нарахування та стягнення з відповідачки комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 405 грн. 00 коп.

З приводу вимог позивача про стягнення з відповідачки комісії за обслуговування у розмірі 910 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VII (далі – Закон України №1734-VII) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини другої статті 11 Закону України №1734-VII у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України №1734-VII передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно висновку Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Матеріали справи не містять доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням відповідачем кредиту, за які останній нараховано відповідну комісію.

У зв`язку з цим відповідні положення зазначеного договору щодо нарахування відповідачці комісій є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому вимоги про стягнення даної комісії є необґрунтованими.

Стосовно нарахованих позивачем процентів за статтею 625 ЦК України в розмірі 9 000 грн. 00 коп., які позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь за порушення останньою своїх зобов`язань суд зазначає наступне.

Згідно пункту 17 заявки відповідачка та відповіді позивача у разі прострочення виконання будь-якого зобов`язання за договором позичальник на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахування 170 000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до статті 625 ЦК України, вказаних у договір як «проценти річні».

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачка дійсно порушила свої зобов`язання щодо повернення позивачу отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Водночас, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, на території України було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.

У зв`язку з викладеним відповідачка на період дії в Україні воєнного стану звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, на підставі якої останній позивачем нараховано проценти у розмірі 9 000 грн. 00 коп., відповідно вказані проценти мають бути списані кредитодавцем. Отже. доводи останнього про стягнення з відповідачки зазначених процентів є необґрунтованими.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належний йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що у відповідачки за кредитним договором №20.08.2025-100002754 від 20 серпня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 11 475 грн. 00 коп. (4 500 грн. 00 коп. + 6 975 грн. 00 коп.), суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково та стягнення зазначеної заборгованості з відповідачки на користь позивача. При цьому в задоволенні позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивача комісій за надання кредиту та його обслуговування, а також процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, необхідно відмовити у зв`язку з необґрунтованістю даних позовних вимог.

Судові витрати

Позивачем здійснено судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп. (а.с. 14) та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачці позовної зави на в розмірі 120 грн. 18 коп. (а.с. 37), а загалом 2 782 грн. 58 коп. (2 662 грн. 40 коп. + 120 грн. 18 коп.), при цьому відповідачкою судові витрати не здійснювалися.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 472 грн. 11 коп. (11 475 грн. 00 коп. х 2 782 грн. 58 коп. / 21 690 грн. 00 коп.).

Розстрочення виконання рішення.

З приводу клопотання відповідачки про розстрочення виконання рішення суду на дванадцять місяці, яке мотивоване тим, що у вона є матір`ю трьох дітей, перебуває у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років і отримує соціальну допомогу, у зв`язку з чим у неї скрутне матеріальне становище і вона не може виплатити одночасно всю суму заборгованості, суд враховує наступне.

Пунктом 2 частини сьомої статті 265 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Згідно частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Наведені вище положення процесуального законодавства не містять окремо визначених підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Згідно частини дев`ятої статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

ЦПК України врегульовано вирішення питань про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду статею 435 ЦПК України, у зв`язку з чим, на підставі частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, суд вважає за необхідне застосувати положення цієї статті для вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Так, згідно частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини четвертої статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною п`ятою статті 435 ЦПК України передбачено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Оцінюючи доводи відповідачки суд враховує, що з поданих нею документів вбачається, що вона дійсно є матір`ю трьох малолітній дітей. перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років та отримує соціальну допомогу в розмірі 860 грн. 00 коп. на місяць, відповідно сплата всієї суми заборгованості, яка підлягає стягненню з неї на користь позивача, з урахування судових витрат, може поставити відповідачку в скрутне матеріальне становище.

На думку суду, розстрочення відповідачці виконання даного рішення буде стимулювати останню добровільно виконати свої зобов`язання перед позивачем без здійснення останнім додаткових витрат, пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення.

За таких обставин суд вважає за необхідно розстрочити відповідачці виконання даного рішення щодо стягнення заборгованості за кредитним договором на дванадцять місяців, рівними частинами, по 956 грн. 25 коп. (11 475 грн. 00 коп. / 12 місяців) на місяць, починаючи з листопада 2026 року і до повної сплати всієї суми заборгованості, зобов`язавши відповідачку вносити кожен черговий платіж на рахунок позивача до останнього дня відповідного календарного місяця.

На підставі викладеного, керуючись статтями 81-83, 141, 258-259, 263-268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №20.08.2025-100002754 від 20 серпня 2025 року в розмірі 11 475 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у розмірі 1 472 (одна тисячі чотириста сімдесят дві) гривні 11 копійок.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання даного рішення на 12 (дванадцять) місяців, поклавши на неї обов`язок здійснювати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» виплати на погашення заборгованості за кредитним договором від №20.08.2025-100002754 від 20 серпня 2025 року в розмірі по 956 (дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 25 копійок щомісячно, до останнього дня відповідного календарного місяця, починаючи з листопада 2026 року і до сплати всієї суми заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ – 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Чепурко