Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №766/16108/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Суд: Херсонський міський суд Херсонської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання батьківства

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №766/16108/25

Суддя: Ус О. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/16108/25

Пров. №2/766/920/26

20 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого – судді Ус О.В., секретар судового засідання Зацепілін В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи без самостійних вимог на предмет спору: відділ державної реєстрації актів цивільно стану у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання батьківства,-

встановив:

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом, в якому просила визнати відповідача ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та внести відповідні зміни у актовий запис про народження дитини. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що з відповідачем з 2008 року перебувала у відносинах, що притаманні подружжю, вели спільне господарство, формували спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, внаслідок таких відносин у них народився син ОСОБА_4 , Вона пропонувала відповідачу звернутися з заявою про батьківство до органів РАГС, а також зареєструвати шлюб, але у них виникле непорозуміння, відповідач зібрав речі та покинив їх з дитиною В подальшому відповідач усвідомив свою помилку, повернувся, вони уклади у 2013 році шлюб та у них народилося ще 2 дітей, продовжували проживати однією сім`єю, відповідач був на постійних заробітках, а після повномасштабного вторгнення вони переїхали у західні регіони країни.

Ухвалою від 29 жовтня 2025 року було прийнято до провадження справу, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Матеріали справи містять заяву позивачки про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

26.11.2025 до суду надійшла заява від імені ОСОБА_2 , в якій він визнає позов та просить розглянути справу за його відсутності.

Ухвалою підготовчого засідання від 18.12.2025 відмовлено у прийнятті заяви відповідача про визнання позову, витребувані докази, залучена третя особа.

18.02.2026 до суду надійшли пояснення представника третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до яких матеріали справи не містять достатніх доказів батьківства відповідача, який з 05.01.2026 перебуває у розшуку, тому не виключено, що одним з намірів розгляду справи є отримання права на відстрочку від призову на військову службу, тому при розгляді справи необхідно встановити дійсні наміри сторін.

Ухвалою від 22.04.2026 запропоновано сторонам надати до суду клопотання про призначення судової генетичної експертизи з питаннями та зазначенням чи згоди на оплату експертизи або висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження, зробленого на замовлення сторін самостійно; роз`яснено, що у разі ненадходження до суду відповідного клопотання про призначення судової генетичної експертизи або висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження, зробленого на замовлення сторін самостійно, справу буде вирішено на підставі наявних в ній доказів.

Вказана ухвала сторонами проігнорована.

Ухвалою від 22 вересня 2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, роз`яснені положення ст. 223 ЦПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Учасники справи в судове засідання не прибули – про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, будь-яких клопотань не надходило.

Судом встановлені наступні обставин справи та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в Книзі реєстрації народжень 2010 року вересня місяця 28 числа зробдено відповідний актовий запис № 395, що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видано відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у місті Херсоні від 28.09.2010 року. У свідоцтві про народження матір`ю дитини зазначена ОСОБА_5 , батьком ОСОБА_6 .

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00050109209 віл 18.03.2025 р. вбачається, що відомості про батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сіменого кодексу України (далі за текстом – СК України).

07.06.2013 ОСОБА_2 (відповідач по справі) уклав з ОСОБА_7 шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 322, прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_8 .

Після реєстрації шлюбу у позивачки та відповідача народилося 2 дітей - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 про підтверджується з отриманих судом витягів з актових записів про народження № 00056002859 від 20.01.206 та № 00056003056 аід 20.01.2026, що були витребувані судом в порядку ч.7 ст. 81 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно із ст.7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

За змістом статті 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою ст.ст. 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Згідно з п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до пункту 2.16.4. зазначених Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Змістом пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у частині третій 3 статті 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина перша статті 135 СК України).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Отже, підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Згідно із п. 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Верховний Суд у постановах від 23.10.2019, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорювання кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Сторонами висновку експертизи не надано та клопотань про її призначення не заявлено. Можливість з`явлення клопотання або самостійного надання висновку була роз`яснена ухвалою від 22.04.2026.

Суд не приймає як належні та допустимі докази розпечатку фотознімків невідомих осіб, оскільки суду невідомо хто на них зафіксований, коли вони зроблені. Крім того суд вважає необхідним зазначити, що ймовірне зображення відповідача та дитини не підтверджене іншими належним та допустимими доказами не може бути підставою для задоволення позову.

Визнання позову відповідачем судом не прийнято, підстави зазначені в ухвалі від 18.12.2025.

За результатами розгляду справи та дослідження доказів суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт батьківства відповідача щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При вирішенні спору про визнання батьківства судом мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності, та не викликати сумніву щодо доведеності обставин, зазначених у позові.

Також в судовому засіданні не підтверджено належними доказами факт кровної спорідненості між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Таким доказом може бути висновок молекулярно-генетичної експертизи. Однак вказана експертиза по даній справі не проводилась та стороною позивача відповідного клопотання не заявлялось. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту батьківства стороною позивача не надано.

Так, суду на підтвердження позовних вимог надано лише копія свідоцтва про народження дитини та розпечатка фотознімків, при цьому доказів спільного проживання, ведення господарства, тощо. Як у період до народження дитини, так і до теперішнього часу суду не надано. Також суду не надано доказів неможливості внесення змін до актового запису за спільною заявою батьків.

Заяву відповідача щодо визнання позовних вимог суд критично оцінює, адже встановлено, що відповідач має двох неповнолітніх дітей, а з пояснень РТЦК вбачається, що відповідач оголошений у розшук, тобто можливою підставою для визнання позову може бути отримання відстрочки від мобілізації, а не інтереси дитини, з врахуванням відсутності належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження батьківства відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим у задоволенні позову про визнання батьківства необхідно відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви, покладаються на позивача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості вирішити питання щодо визнання батьківства через органи реєстрації актів цивільного стану.

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складено 26.10.2026 року.

Керуючись ст. 4-5, 12, 76-83, 223, 141, 164, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи без самостійних вимог на предмет спору: відділ державної реєстрації актів цивільно стану у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання батьківства відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_11 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )

Третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільно стану у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ: 04060246, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Торгова, 24)

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 )

СуддяО. В. Ус

Оригінал: reyestr.court.gov.ua