Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №766/10872/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/10872/25

н/п 2/766/3487/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участі секретаря Сивкович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» у липні 2025 року звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з останньої на користь позивача борг за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2016 по січень 2022 року включно в розмірі 33680,25 грн. та судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, що надаються АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» за адресою: АДРЕСА_1 , на її ім`я відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 в службі збуту теплової енергії позивача згідно якого ведеться облік розрахунків між позивачем та відповідачем. Між сторонами існують цивільно-правові відносини на підставі договору приєднання. Відповідач протягом тривалого часу належним чином не вносить плату за надані їй послуги, в результаті чого утворилась заборгованість.

Посилаючись на вказані обставини позивач просить стягнути виниклу заборгованість з відповідача, а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.11.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.11.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від учасників провадження не надійшло заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

12.12.2025 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву за підписом відповідача, яка заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування викладених заперечень відповідачем зазначено, що вона регулярно та належним чином сплачувала за послуги з постачання теплової енергії через відділення АТ «Укрпошта», однак наразі не має можливості надати квитанції за спірний період. Водночас позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обсягу спожитої теплової енергії, показників загальнобудинкового лічильника, застосованих тарифів та правильності здійсненого розрахунку заборгованості. Відповідачка вважає, що наданий позивачем розрахунок без первинних документів не підтверджує наявності заявленого боргу. Крім того, вона посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки заборгованість виникла за період з жовтня 2016 року по січень 2022 року, а поважних причин несвоєчасного звернення до суду позивачем не наведено. З огляду на викладене відповідачка просить застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову через недоведеність заявлених вимог.

13.01.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшла відповідь на відзив за підписом представника позивача – адвоката Хуснутдінової Н.Ч., яка вважає заперечення відповідача необґрунтованими. Представником позивача зазначено, заборгованість відповідачки за послуги з постачання теплової енергії за період із жовтня 2016 року по січень 2022 року становить 33680,25 грн. Розрахунок заборгованості здійснено з урахуванням показників загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії, площі квартири відповідачки та встановлених тарифів. Також представником позивача надано порядок розподілу обсягів спожитої теплової енергії між споживачами будинку, зокрема щодо витрат на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Посилаючись на положення законодавства у сфері житлово-комунальних послуг, представник позивача наголосила на обов`язку відповідачки здійснювати оплату за надані послуги. У зв`язку з цим вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

22.01.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшли заперечення на відповідь на відзив за підписом відповідача, яка зазначила, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості, а подані розрахунки не дають змоги перевірити правильність нарахувань і розподілу теплової енергії саме на її квартиру. Звернула увагу на відсутність належного обґрунтування застосованих тарифів, порядку розподілу теплової енергії між житловими та нежитловими приміщеннями будинку, а також правомірності нарахування витрат на місця загального користування. Крім того, наголосила, що позивач не спростував її доводів щодо застосування строків позовної давності до частини заявлених вимог. У зв`язку з цим вважає позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

28.05.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшли додаткові пояснення за підписом представника позивача, яка зазначила, що при вирішенні питання щодо застосування строків позовної давності необхідно врахувати періоди їх продовження у зв`язку з карантином та воєнним станом. Наголосила, що нарахування плати за теплову енергію здійснено відповідно до вимог законодавства, тоді як відповідачка не надала доказів оплати заборгованості чи власного розрахунку. Також зазначила, що факт втрати документів підприємства під час тимчасової окупації Херсона підтверджується матеріалами кримінального провадження та заявами свідків. У зв`язку з викладеним просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача, в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлялась належним чином у встановленому законом порядку, подала до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у щорічній відпустці.

Розглянувши заяву відповідачки про відкладення розгляду справи, суд виходить з нступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Зазначеному праву кореспондує обов`язок учасників справи добросовісно користуватися наданими процесуальними правами, утримуватися від дій, що можуть призвести до безпідставного затягування судового розгляду, та сприяти своєчасному вирішенню спору.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні судові органи, а відкладення розгляду справи є процесуальним правом суду, яке реалізується за наявності обґрунтованих підстав, що унеможливлюють вирішення спору в конкретному судовому засіданні.

Суд зазначає, що відповідачка повною мірою скористалася своїми процесуальними правами, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема правом на подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, у яких детально й послідовно виклала власну правову позицію щодо заявлених позовних вимог та навела відповідні заперечення. Крім того, під час попередніх судових засідань відповідачка брала особисту участь у розгляді справи та мала безперешкодну можливість надати усні та письмові пояснення по суті спору, чим фактично реалізувала своє право на захист. Водночас у поданій заяві про відкладення розгляду справи заявником не зазначено жодних нових фактичних обставин чи поважних причин, які б свідчили про об`єктивну необхідність надання додаткових пояснень, подання нових доказів чи витребування матеріалів, що могли б мати істотне значення для правильного та всебічного вирішення справи.

Суд також враховує, що матеріали цивільної справи містять достатній та вичерпний обсяг належних і допустимих доказів для вирішення спору по суті без обов`язкової участі сторін, а особиста явка відповідачки у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою в силу закону. Самі по собі посилання на перебування у щорічній відпустці та тимчасову відсутність доступу до стаціонарного комп`ютерного обладнання не можуть розцінюватися судом як форс-мажорні обставини чи об`єктивна неможливість участі в судовому процесі, оскільки відповідачка не позбавлена технічної можливості брати участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власного мобільного телефона, за наявності стабільного підключення до мережі Інтернет та відповідного програмного забезпечення.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені відповідачкою причини не є достатніми для відкладення розгляду справи, а її відсутність не перешкоджає вирішенню спору на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків судового розгляду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідачки про відкладення розгляду справи.

У цьому зв`язку суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

Судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_1 , є споживачем послуг, що надаються АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» за адресою: АДРЕСА_1 , на її ім`я відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 в службі збуту теплової енергії позивача згідно якого ведеться облік розрахунків між позивачем та відповідачем. Між сторонами існують цивільно-правові відносини на підставі договору приєднання.

Належність ОСОБА_1 об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 431256475 від 13.06.2025 року.

Відповідачем належним чином не виконувались умови договору, зокрема не здійснювалися платежі в рахунок сплати поточних платежів за теплову енергію, внаслідок чого станом на січень 2022 року (включно) виникла заборгованість в розмірі 33630,25 грн.

На підтвердження факту надання послуг теплопостачання за адресою об`єкта споживча позивачем долучено до відповіді на відзив копії наступних документів: відомості-звіт про витрати теплоенергії в параметрах теплоносія за показами тепло лічильника з 25.10.2016 по 30.11.2016 року; відомості-звіт про витрати теплоенергії в параметрах теплоносія за показами тепло лічильника з 01.12.2016 по 31.12.2016 року; відомості-звіт про витрати теплоенергії в параметрах теплоносія за показами тепло лічильника з 01.01.2017 по 31.01.2017 року; відомості-звіт про витрати теплоенергії в параметрах теплоносія за показами тепло лічильника з 01.02.2017 по 28.02.2017 року; відомості-звіт про витрати теплоенергії в параметрах теплоносія за показами тепло лічильника з 01.03.2017 по 31.03.2017 року; акт перевірки технічного стану приладів обліку та звірки показів тепло лічильника після закінчення опалювального періоду 2016-2017 рр. від 11.05.2017 року; акт перевірки технічного стану приладів обліку теплової енергії від 06.10.2017 року; відомості-звіт про витрати теплоенергії в параметрах теплоносія за показами тепло лічильника з 07.11.2017 по 30.11.2017 року; відомості-звіт про витрати теплоенергії в параметрах теплоносія за показами тепло лічильника з 01.12.2017 по 31.12.2017 року; відомості-звіт про витрати теплоенергії в параметрах теплоносія за показами тепло лічильника з 01.01.2018 по 31.01.2018 року; відомості-звіт про витрати теплоенергії в параметрах теплоносія за показами тепло лічильника з 01.02.2018 по 28.02.2018 року; відомості-звіт про витрати теплоенергії в параметрах теплоносія за показами тепло лічильника з 01.03.2018 по 31.03.2018 року; акт № 623 перевірки технічного стану приладів обліку та звірки показань тепло лічильника перед початком опалювального періоду 2018-2019 рр. від 26.07.2018 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 18.11.2018 по 30.11.2018 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 01.12.2018 по 31.12.2018 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 01.01.2019 по 31.01.2019 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 01.02.2019 по 28.02.2019 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 01.03.2019 по 31.03.2019 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 13.11.2019 по 30.11.2019 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 01.12.2019 по 31.12.2019 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 01.01.2020 по 31.01.2020 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 01.02.2020 по 29.02.2020 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 01.03.2020 по 25.03.2020 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 14.11.2020 по 30.11.2020 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 01.12.2020 по 24.12.2020 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 01.01.2021 по 25.01.2021 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 01.03.2021 по 24.02.2021 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 01.02.2021 по 24.03.2021 року; акт перевірки технічного стану приладів обліку теплової енергії від 04.11.2021 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 12.11.2021 по 30.11.2021 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 01.12.2021 по 23.12.2021 року; відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями тепло лічильника з 01.01.2022 по 24.01.2022 року.

Водночас відповідач заперечувала проти долучення зазначених документів, ставлячи під сумнів допустимість їх подання на відповідній стадії судового процесу та їх доказове значення для підтвердження обсягу фактично спожитої теплової енергії й правильності нарахування заборгованості.

Вирішуючи питання щодо долучення зазначених документів до матеріалів справи, суд ураховує, що вони мають суттєве значення для повного та всебічного з`ясування обставин справи, оскільки стосуються підтвердження факту постачання теплової енергії та визначення її обсягів у спірний період. Крім того, зазначені документи були надані представником позивача до першого судового засідання у справі (дата, час доставки згідно Квитанції № 5616849 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС: 13.01.2026 о 09:10), що свідчить про відсутність підстав вважати їх поданими із порушенням установленого процесуального порядку. За таких обставин суд вважає за необхідне долучити надані представником позивача документи до матеріалів справи для подальшого дослідження та оцінки в сукупності з іншими доказами.

Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до розрахунку заборгованості, за адресою: АДРЕСА_1 , існує заборгованість в розмірі 11189,84 грн. за період з жовтня 2016 року по січень 2022 року включно.

Таким чином, судом встановлено, що позивач надає, а відповідач отримує послуги з теплопостачання, але в порушення вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» належним чином не оплачує спожиті послуги, порушене право позивача на отримання належної плати за надані послуги підлягає судовому захисту.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.20 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, зі змінами та доповненнями, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строк встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 визначено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункові книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч.1 ст. 901, ч.1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, на підставі всебічно досліджених належних та допустимих доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи споживачем послуг із постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються Акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль», всупереч вимогам закону неналежним чином виконувала зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих житлово-комунальних послуг, внаслідок чого перед позивачем утворилася заборгованість.

Фактичні договірні відносини між сторонами підтверджуються відкритим на ім`я відповідача в службі збуту теплової енергії позивача особовим рахунком № НОМЕР_1 , за яким здійснюється щомісячний облік нарахувань та проведених платежів. Будь-яких обґрунтованих заперечень проти позову, як і належних контррозрахунків, які б спростовували визначений позивачем розмір боргу, відповідачем до суду надано не було.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

У цьому зв`язку суд не бере до уваги твердження відповідачки про те, що вона здійснювала оплату за надані послуги з теплопостачання через АТ «Укрпошта», проте платіжні документи не збереглися, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Натомість, згідно з наданою позивачем інформаційною довідкою щодо розрахунків за послуги централізованого опалення та абонентського обслуговування за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з жовтня 2016 року по січень 2022 року включно, відповідачка здійснювала оплату наданих послуг не в повному обсязі, унаслідок чого утворилася заборгованість. Саме по собі посилання відповідачки на здійснення оплат без надання квитанцій, платіжних доручень чи інших документів, які б підтверджували внесення коштів у розмірі, що спростовує наявність заявленої заборгованості, не є достатнім для висновку про належне виконання нею обов`язку з оплати послуг теплопостачання.

Щодо застосування позовної давності у даній цивільній справі суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і тривав до 04.09.2025 року, а саме після набрання чинності Закону України «Про внесення зміни до розділу «прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги теплопостачання за період з жовтня 2016 по січень 2022 року.

Отже, у цій справи станом на 02.04.2020 року позовна давність спливла у частині позовних вимог про стягнення заборгованості за період з жовтня 2016 по березень 2017 року включно, за який позивачем нараховано заборгованість в загальному розмірі 7949,43 грн.

При цьому, станом на 02.04.2020 року позовна давність щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за період з квітня 2017 не сплив, а, отже, перебіг цього строку є зупиненим до 04.09.2025 року (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану). Також судом враховано, що із даним позовом позивач звернувся до суду у липні 2025 року, тобто до початку поновлення перебігу строку позовної давності. Окрім цього, протягом квітня-жовтня 2017 року позивачем не надавалися відповідачу послуги теплопостачання, у зв`язку із чим заборгованість не нараховувалась.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за період з листопада 2017 по січень 2022 року включно в загальному розмірі 25730,82 грн.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що сторонами не заявлено клопотань про звільнення від сплати судового збору та відсутні підстави для застосування положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд здійснює розподіл судових витрат відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції № 1297 від 30.05.2025 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку складають (25730,82/33680,25 *100)= 76,40 %.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь в сумі 1850,71 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 628, 630, 901, 903 ЦК України, ст.141, 258, 259, 274-279, 280-283, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з листопада 2017 по січень 2022 року в сумі 25730 (двадцять п`ять тисяч сімсот тридцять) гривень 82 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» 1850 (одну тисячу вісімсот п`ятдесят) гривень 71 копійку в рахунок сплаченого при зверненні в суд судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін :

Позивач: Акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль», юридична адреса: 73028, Херсонська обл., м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1. Код ЄДРПОУ 00131771.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 28.09.2026 року

СуддяЯ. В. Шестакова