Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №752/1051/24 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1051/24

Провадження № 1-кп/752/873/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі колегії суддів:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 62023080200000268, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Армянськ, АР Крим Україна, громадянки України, одруженої, що має вищу освіту, раніше не судимої, колишня суддя Армянського міського суду АР Крим, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше судимої вироком Дарницького районного суду міста Києва від 28.03.2023 за ч. 1 ст. 438 КК України до 10 років позбавлення волі,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

встановив:

06.03.2014, у приміщенні Верховної Ради АР Крим у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації на правах суб`єкта федерації.

Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу російської федерації на правах суб`єкта федерації.

Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім російської федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.

Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.

У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».

Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».

Надалі, 18.03.2014 між російською федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації.

В подальшому з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад російської федерації.

Федеральним законом рф №154-Ф3 від 23.06.2014 «О создании судов российской федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты российской федерации» створено систему судів на території Республіки Крим, зокрема незаконно створено «Армянский городской суд Автономной Республики Крым».

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, громадянка України ОСОБА_5 будучи суддею та відповідно до Постановою Верховної ради України №1169-VI від 19.03.2009 займаючи посаду судді Армянського міського суду АР Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади російської федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим та м. Севастополя системи незаконних судових органів російської федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.

Зокрема, ОСОБА_5 достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Армянский городской суд Автономной Республики Крым» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Армянськ упродовж лютого - грудня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим, на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом Президента Російської Федерації № 719 від 13.11.2014 була призначена на посаду голови незаконно утвореного так званого «Армянского городского суда Автономной Республики Крым», чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.

Продовжуючи свою злочинну діяльність щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України шляхом придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, посилення заходів тимчасової окупації півострова та впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, громадянка України ОСОБА_5 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства російської федерації, перебуваючи в приміщенні так званого «Армянского городского суда Автономной Республики Крым» по вул. Школьна, 4, м. Армянськ АР Крим, діючи в інтересах російської федерації, керуючись нормами законодавства російської федерації 14.04.2014 ухвалила рішення у справі № 5-14/2014, 06.05.2014 ухвалила рішення у справі № 2/22/2014, 25.08.2014 ухвалила рішення у справі № 13-394/2014, 08.04.2014 ухвалила рішення у справі № 5-26/2014, 24.06.2014 ухвалила рішення у справі № 1-8/2014, 30.10.2014 ухвалила рішення у справі № 1-35/2014, 23.12.2014 ухвалила рішення у справі № 1-62/2014, 03.08.2015 ухвалила рішення у справі № 1-112/2015, 10.12.2015 ухвалила рішення у справі № 1-114/2015, 05.09.2016 ухвалила рішення у справі № 12-54/2016, 15.05.2017 ухвалила рішення у справі № 2-123/2017, 27.02.2019 ухвалила рішення у справі № 1-23/2019, 30.05.2018 ухвалила рішення у справі № 2-115/2018, 29.07.2020 ухвалила рішення у справі № 1-81/2020, 15.07.2021 ухвалила рішення у справі № 2-159/2021, 21.06.2022 ухвалила рішення у справі № 2-123/2022, 14.12.2023 ухвалила рішення у справі № 2-328/2023, 21.11.2023 ухвалила рішення у справі № 2-316/2023, 26.12.2023 ухвалила рішення у справі № 2-352/2023.

Допомога ОСОБА_5 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.

Таким чином суд визнає винуватою ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, а саме: у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: в надані іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Застосовані судом правові процедури.

ОСОБА_5 на судові виклики не з`являлася, показання суду не надавала. З будь-якими письмовими заявами, клопотаннями до суду не зверталася.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia), про що Голосіївським районним судом м. Києва від 08.05.2025 постановлено ухвалу. Таке рішення суду ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 323 КПК України, враховуючи пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення, відомості про її перебування на тимчасово окупованій території України - АР Крим, неодноразові неявки на судові виклики, які були здійснені відповідно до вимог ч.8 ст.135 КПК України, шляхом публікації судових викликів (повісток) у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора та Голосіївського районного суду м. Києва.

Постановою прокурора Генеральної прокуратури України від 25.06.2015 з кримінального провадження № 42014000000001732 від 25.12.2014 виділено в окреме провадження матеріали щодо вчинення суддями АР Крим та м. Севастополя кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України у кримінальне провадження № 42015000000001289 від 26.06.2015, з якого постановою від 25.12.2023 виділено матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 . Відповідні відомості були внесені 25.12.2023 до ЄРДР за № 62023080200000268.

У даному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.06.2023 проводилось спеціальне досудове розслідування, відтак обґрунтованість підозри у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, яка була повідомлена ОСОБА_5 , факт ухилення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності під час досудового розслідування, вже були предметом ретельної оцінки слідчим суддею. На стадії досудового розслідування вживалися передбачені КПК України заходи щодо виклику ОСОБА_5 повідомлення її про вчинення процесуальних дій, шляхом публікацій в засобах масової інформації та офіційному сайті Генеральної прокурори та відповідних оголошень, викликів тощо, а також шляхом вручення процесуальних документів її захиснику.

Обвинувачена ОСОБА_5 зі стадії досудового розслідування забезпечена захисником з числа адвокатів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві.

Суд вжив належні заходи та використав всі можливості для того, щоб забезпечити обвинуваченій ОСОБА_5 права, які гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, зокрема щодо таких гарантій як: бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку розуміє, про характер і підставу пред`явленого обвинувачення; мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту і спілкуватися з обраним захисником; бути засудженим у її присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного захисника; бути повідомленою про це право і мати призначеного захисника безоплатно.

Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (підпункт «g» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), та як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Суд, зберігаючи безсторонність, забезпечив повний та неупереджений судовий розгляд з тим, щоб до обвинуваченої, яка знає (повинна знати) про кримінальне провадження щодо неї, та яка відмовилася від права предстати перед українським судом за діяння, які їй інкримінуються, зокрема захищати себе безпосередньо в суді тощо, була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження.

Позиція сторони захисту.

Захисник, з її слів, не мала можливості зв`язатися з обвинуваченою та погодити правову позицію захисту. Також адвокат ОСОБА_8 вважала, що ОСОБА_5 не була належним чином повідомлена ні про досудове розслідування ні про судовий процес, стороною обвинувачення належними та допустимими доказами не доведена винуватість ОСОБА_5 у скоєнні злочину, зокрема наявність умислу. Просила визнати ОСОБА_5 невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та закрити кримінальне провадження № 6202308020000268 від 25.12.2023 за п.3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.

Тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 19 лютого 2014, а також наступна анексія, зокрема й території АР Крим, є загально відомими фактами, які: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, зокрема і «Республики Крым», законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування. Відтак, ці факти не потребують окремого судового доведення.

Так, постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Об использовании вооруженных сил РФ на территории Украины» від 01 березня 2014 року № 48-СФ, надано згоду президенту РФ на використання збройних сил РФ на території України.

11 березня 2014 постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою АР Крим проголошено «суверенным государством - Республикой Крым». Указом Президента України від 14 березня 2014 №296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2014 за № 3-рп/2014 - визнана неконституційною.

16.03.2014 в умовах воєнної окупації на території АР Крим проведений референдум, а Верховна Рада АР Крим, яка втратила повноваження на підставі постанови Верховної Ради України від 15.03.2014 №891-VII, якою була розпущена, у порушення ст.2, 72, 73, 85, 132 Конституції України та ст.3, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» ухвалила незаконні постанови №1745-6/14 «О независимости Крыма» та № 1748/14 «О правопреемстве Республики Крым».

18 березня 2014 представниками Верховна Рада АР Крим, підписаний «Договір» між РФ та «Республикой Крым» про прийняття до РФ «Республики Крым» та утворення у складі РФ нових суб`єктів. Цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014. Між тим, Верховна Рада АР Крим була розпущена Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 №891-VII.

21 березня 2014 прийнятий федеральний закон № 6-ФКЗ «О принятии в РФ Республики Крым и образовании в составе РФ новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» далі за текстом - «закон № 6-ФКЗ від 21.03.2014»), тобто відбулася анексія АР Крим.

У подальшому з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупаційної влади й недопущення відновлення контролю України над цією територією, продовжуючи підривну діяльність проти України, РФ утворила на анексованій території органи державної влади, місцевого самоврядування. Законом РФ №154-ФЗ від 23.06.2014 «О создании судов РФ на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя …..» (далі за текстом - «закон № 154-ФКЗ від 23.06.2014») була створена система судів.

15 квітня 2014 Верховною Радою України прийнято Закон України №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон України №1207-VII), відповідно до якого перебування підрозділів збройних сил РФ на території України, яке відбулося з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями - тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.

Крім того, Верховною Радою України 21 квітня 2015 прийнято Постанову № 337-VIІI «Про заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно із якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України від 27 березня 2014 № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 № 71/205 та від 19 грудня 2017 № 72/190, «Проблеми мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим, а також підтверджено невизнання її анексії.

Вказані Постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, Закон України №1207-VII є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у даній справі.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Народний депутат України ОСОБА_12 звернувся до Генерального прокурора України із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, у якій серед іншого просив внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та почати досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення злочинів, передбачених ст. 109, ст. 111 КК України громадянкою України ОСОБА_5 .

Вища кваліфікаційна комісія суддів України звернулась до Генерального прокурора України із заявою у якій вказувала, що Указами Президента Російської Федерації від 13.11.2014 № 719, від 19.12.2014 № 786 «Про призначення суддів федеральних судів» та від 02.01.2015 № 4 «Про призначення суддів федеральних судів, про представників Президента Російської Федерації кваліфікаційних колегіях суддів суб`єктів Російської Федерації i про затвердження складу президії Далекосхідного окружного військового суду» призначено суддів Автономної Республіки Крим для здійснення правосуддя від імені Російської Федерації. Серед цих суддів 287 осіб раніше були обрані або призначені на посаду судді відповідно до законодавства України та склали присягу судді (в тому числі ОСОБА_5 ). Здійснення правосуддя іменем Російської Федерації без припинення статусу суді відповідно до законів України є порушенням присяги судді. Крім того, в діях цих суддів вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада)

Постановою Верховної Ради України від 19.03.2009 №1169-VІ, громадянка України ОСОБА_5 обрана на посаду судді Армянського міського суду АР Крим безстроково, що підтверджується протоколом огляду Інтернет-ресурсів від 11.01.2024, яким оглянуто на сайті https://zakon.rada.gov.ua вказану постанову.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомила Генерального прокурора України, що до Комісії звернулися 53 судді місцевих та апеляційних судів із заявами про переведення до інших судів на території України, серед яких ОСОБА_5 не значиться.

Вищою радою юстиції надано інформацію щодо суддів місцевих та апеляційних судів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які подали заяви про звільнення з посад за загальними обставинами, серед яких ОСОБА_5 не значиться.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України зазначаючи, що ряд суддів, серед яких ОСОБА_5 вчинили дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, що є підставою для застосування до них дисциплінарного стягнення, просив розглянути вказані факти та прийняти висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.11.2015 № 3009/дп-15 направлено до Вищої ради юстиції висновок щодо встановлених ВККС України фактів, що свідчать про порушення присяги, та рекомендовано ВРЮ розглянути питання про звільнення з посади в тому числі ОСОБА_5 .

Рішенням Вищої ради юстиції від 24.12.2015 № 1206/0/15-15 внесено подання Президентові України та до Верховної Ради України про звільнення суддів судів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя за порушення присяги, в тому числі щодо ОСОБА_5 .

Звільнення ОСОБА_5 з посади відбулося на підставі Постанови Верховної Ради України від 19 квітня 2016 за №1263-VІІІ, у зв`язку із порушенням нею присяги.

Згідно зі ст.9 Закону РФ № 6-ФКЗ від 21.03.2014 до створення на території «Республики Крым» судів РФ, правосуддя від імені РФ здійснювали суди, які діяли на день прийняття «Республики Крым» до складу РФ. Згідно із пункту 2 вказаної статті громадяни, які заміщають посади суддів, що діють на території Республіки Крим та міста Севастополя, на день прийняття в РФ Республіки Крим і утворення в складів РФ нових суб`єктів, мають переважне право на заміщення посади суддів в судах РФ, що створюються на цих територіях, при наявності у них громадянства РФ, а також за умови їх відповідності іншим вимогам тощо. Конкурсний відбір на заміщення посади здійснюється Вищою кваліфікаційною колегією суддів РФ.

Згідно із федеральним законом № 154-ФЗ на окупованій території АР Крим були створені суди РФ, які розпочали свою діяльність з 26 грудня 2014.

Протоколом огляду від 02.02.2015, яким оглянуто інформацію, яка міститься на інтернет-сайтах, посилання на які є у зверненні ОСОБА_13 , встановлено, що на інтернет ресурсі http://armyanskiy.krm.sudrf/ru міститься інформація про те, що ОСОБА_5 являється головою «Армянского городского суда»

Адміністрація президента України у відповідь на звернення Генеральної прокуратури повідомила, що клопотання про вихід із громадянства України, в тому числі ОСОБА_5 на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходили.

Обставини щодо призначення ОСОБА_5 на посаду «судді суду РФ», який було утворено окупаційною владою РФ на території АР Крим, як і обставини здійснення нею правосуддя від імені РФ на території тимчасово окупованої АР Крим як «судді» незаконно створеного судового органу окупаційної влади «Армянского городского суда Автономной Республики Крым» без припинення статусу судді Армянського міського суду АР Крим відповідно до законів України, знайшли своє підтвердження під час дослідження в судовому засіданні протоколу огляду речей та документів від 11.01.2024 та додатків до нього, яким зокрема є акти індивідуальної дії, розміщені на офіційних сайтах РФ за посиланням http://kremlin.ru. Так, згідно із п. «б» п.1 указу президента РФ від 13.11.2014 №719 ОСОБА_5 призначено головою «Армянского городского суда» в Республике Крым, який у свою чергу був створений на підставі федерального закону № 154-ФЗ ід 23.06.2014, рішень «судьи Армянского городского суда Республики Крым», постановлених «суддею» ОСОБА_5 які розміщувалися на сайті «СудАкт» за посиланням: https://sudact.ru. Зокрема: 17.02.2022 нею було постановлено рішення у справі №5-48/2022 про адміністративне правопорушення, яким ОСОБА_14 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, 24.02.2022 у справі №5-47/2022 про адміністративне правопорушення, яким ОСОБА_15 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, у справі №5-44/2022 про адміністративне правопорушення, яким ОСОБА_16 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення. Зі змісту даних рішень ОСОБА_5 під час здійснення «правосуддя» керувалася нормами законодавства РФ, зокрема «Кодексом об администартивных правонарушениях РФ».

Також обставини здійснення обвинуваченою правосуддя від імені РФ на території тимчасово окупованої АР Крим як «судді» незаконно створеного судового органу окупаційної влади «Армянского городского суда Автономной Республики Крым» без припинення статусу судді Армянського міського суду АР Крим відповідно до законів України, знайшли своє підтвердження під час дослідження в судовому засіданні протоколу огляду інтернет-видань від 11-18.06.2015, за адресами: http://www.gcourts.ru/ за прізвищем ОСОБА_5 знайдено ухвали та рішення у справах №№ 5-14/2014 від 14.04.2014, 2-22/2014 від 06.05.2014, 13-394/2014 від 23.08.2014.

Крім того, Українською Гельсінською спілкою з прав людини на адресу Генеральної прокуратури України направлено наявне у розпорядженні організації копії рішень та інших документів що запитувались, зокрема постанова від 23.01.2015 по справі № 5-49/2015 винесена суддею Армянського міського суду Республіки Крим ОСОБА_17 щодо ОСОБА_18 , вирок від 03.06.2015 у справі № 1-29/2015 відносно ОСОБА_19 , який ухвалено ОСОБА_17 , вирок від 20.01.2016 у справі № 1-5/2016 відносно ОСОБА_20 , який ухвалено ОСОБА_17 , розпорядження про виконання вироку відносно засудженої ОСОБА_20 підписане «судьей Армянского городского суда Республики Крым» ОСОБА_5 . Зі змісту наявних рішень ОСОБА_5 під час здійснення «правосуддя» керувалася нормами законодавства РФ, зокрема «Кодексом об администартивных правонарушениях РФ», «Уголовным Кодексом РФ»

Протоколом огляду інтернет-видань від 23.06.2015 здійснено пошук інформації на сайті «Высшая квалификационная коллегия судей РФ», де містяться документи датовані 04.09.2014, в тому числі « ОСОБА_17 doc», який є висновком про рекомендацію ОСОБА_17 кандидатом на посаду голови Армянського міського суду Ресбуліки Крим.

Протоколом огляду речей та документів від 11.01.2024 яким оглянуто інформацію в інтернеті за посиланнями «судьи россии», здійснено перегляд «суддів Армянского городского суда», на інтернет ресурсі посиланні «судебные и нормативные акты рф», таокж їх рішення, серед яких « ОСОБА_17 ». З вказаних посилань було зроблено скрин-шоти «определения № 5-26/2014 от 08 апреля 2014, приговора № 1-8/2014 от 24.06.2014, приговора № 1-35/2014 от 30.10.2014, приговора № 1-62/2014 от 23 декабря 2014», які роздруковано та долучено до протоколу.

Матеріали перевірки із додатками, які містять довідку УСР в Київській області в якій зазначається, що ОСОБА_5 , громадянка України за останні 5 років державний кордон не перетинала, всупереч вимогам законодавства України, порушуючи присягу судді після анексії рф півострова Крим з березня 2014 перейшла на бік ворога та почала здійснювати «правосуддя» у так званих судах Республіки Крим та приймати судові рішення до теперішнього часу. Указом президента рф від 13.11.2014 № 719 ОСОБА_5 призначена терміном на 6 років головою Армянського міського суду Автономної Республіки Крим, у подальшому указом президента рф від 02.01.2021 № 4 ОСОБА_5 призначена терміном на 6 років головою Армянського міського суду Автономної Республіки Крим. Під час моніторингу офіційного сайту рф https://sudact.ru, на якому розміщені судові та нормативні акти рф, встановлено, що ОСОБА_5 перебуваючи на посаді голови Армянського міського суду Республіки Крим ухвалила 1384 рішення. Згідно інформації на офіційному сайті Армянського міського суду, ОСОБА_5 ухвалила 1773 рішення. Остання дата надходження 28.12.2023, остання дата розгляду справи з рішенням від 26.12.2023. Вказане свідчить, що ОСОБА_5 по теперішній час здійснює правосуддя в Армянському міському суді АР Крим. ОСОБА_5 виносила вироки кримським татарам, 03.08.2015 щодо ОСОБА_21 справа № 1-112/2015, 10.12.2025 щодо ОСОБА_22 справа № 1-114/2015; рішення винесені ОСОБА_5 : рішення від 26.12.2023 по справі № 2-352/2023, рішення від 04.12.2023 по справі № 2-238/2023, рішення від 21.06.2022 по справі № 2-123/2022, рішення від 15.07.2021 по справі № 2-159/2021, вирок від 29.07.2020 по справі № 1-81/2020, рішення від 30.05.2018 по справі № 2-115/2018, вирок від 27.02.2019 по справі № 1-23/2019, рішення від 15.05.2017 по справі №2-123/2017, рішення від 05.09.2016 по справі № 12-54/2016, вирок від 10.12.2015 по справі № 1-114/2015, вирок від 03.08.2015 по справі № 1-112/2015, постанова від 29.12.2014 по справі № 5-404/2014; новина від 27.10.2015 про те, що 21 та 22 жовтня 2015 року голова Армянського міського суду ОСОБА_5 прийняла участь в міжрегіональних зборах суддів Верховного Суду Республіки Крим та Севастопільського міського суду з питань застосування кримінального та кримінально-процесуального законодавства; інформація з російського сайту щодо Армянського міського суду про графік роботи суду та керівника - ОСОБА_5 ; список суддів Армянського міського суду з сайту вказаного суду, де зазначено, що головою суду є ОСОБА_5 ; укази президента рф № 4 від 02.01.2021 та № 719 від 13.11.2014 якими ОСОБА_5 призначено головою Армянського міського суду.

Суд вважає, що за відсутності можливості у сторони обвинувачення витребувати у РФ належним чином засвідчені нормативні акти, зокрема і акти індивідуальної дії щодо призначення ОСОБА_5 на посаду судді незаконно створеного «Армянского городского суда Республики Крым», а також постановлені нею рішення, що пов`язано з розірванням договору про правову допомогу між Україною та РФ, відомості, які здобуті за наслідками дослідження витягів з інтернет-ресурсів, можуть бути визнані судом належними та допустимими.

Постановою від 11.08.2015 ОСОБА_17 оголошена у розшук.

Відомості про те, що ОСОБА_17 здійснила виїзд з тимчасово окупованої території АР Крим, суду не надані.

Надання прокурором документів в копіях, було обґрунтовано останнім як наслідки виділення шляхом копіювання матеріалів даного провадження з іншого кримінального провадження, про що зазначено під час судового розгляду. Суд погоджується з доводами прокурора, що таке оформлення не змінює зміст доказів.

Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані про діяльність ОСОБА_5 як «судді» окупаційних органів влади РФ достовірними доказами обвинувачення, а тому кладе в основу вироку.

Інші подані стороною обвинувачення та досліджені судом документи доказового значення в межах даного провадження не мають. Постанови про визначення підслідності, групи слідчих й прокурорів, про зупинення та відновлення досудового розслідування, оголошення у розшук, об`єднання, виділення матеріалів, продовження строків досудового розслідування тощо містять дані, які доводять належну правову процедуру у даному провадженні.

Що стосується громадянства обвинуваченої .

Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.

Згідно із положеннями статті 2 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 №2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання. Згідно із статтями 17-19 вказаного Закону громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави. При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України, і не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. 18 та 19 Закону №2235-III). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України (ст. 20 Закону №2235-III).

Згідно із ч.4 ст. 5 Закону № 1207-VII, примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.

Згідно із ст.4 згаданого вище Закону РФ № 6-ФКЗ з дня прийняття «Республики Крым» до РФ, тобто з 21 березня 2014, автоматично визнавалося громадянство РФ у всіх громадян України, які постійно проживали на території АР Крим. За ними також залишалося право протягом одного місяця заявити про своє бажання зберегти громадянство України. Передбачені законодавством РФ обмеження на заміщення державних посад особами, що мають громадянство іншої країни, на території АР Крим почали діяти лише після перебігу місяця з дня прийняття «Республики Крым» до РФ. На виконання ст. 9 Закону РФ № 6-ФКЗ до створення на території «Республики Крым» судів РФ, правосуддя від імені РФ здійснювали суди, які діяли на день прийняття АР Крим до РФ, при цьому особи, які займали посади суддів цих судів, продовжували відправляти правосуддя до створення і початку діяльності на території «Республики Крым» судів РФ за умови наявності в них громадянства РФ, таким особам гарантувалося переважне право на заміщення посади судді в утворених судах РФ (ч. ч. 2 та 5 ст. 9), які, як вже відомо, розпочали свою діяльність з 26 грудня 2014.

Отже, з урахуванням встановлених вище фактичних обставин, ОСОБА_5 здійснюючи з березня 2014 «правосуддя» у «Армянском городском суде Республики Крым» і до створення (початку) діяльності на території АР Крим «судов РФ», фактично отримала за законодавством РФ громадянство останньої, як необхідну умову такої діяльності. Відомостей про те, що вона відмовилася від громадянства України у зазначеному вище порядку, суду не надано.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст.2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч.4 ст.5 Закону №1207-VII, дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_5 по теперішній час залишається громадянкою України, незалежно від місця її проживання. Примусове автоматичне набуття нею як громадянкою України, яка проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ, не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати нею громадянства України.

Окрім того, набуття обвинуваченою громадянства РФ, не впливає на зміст її правових відносин з Україною, за якими вона визнається лише громадянином України.

Суд дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши діюче законодавство України, РФ, норми міжнародного гуманітарного права, дійшов таких висновків.

Внаслідок розпочатої 20 лютого 2014 збройної агресії РФ проти України відбулася воєнна окупація невід`ємної частини України - АР Крим, а в подальшому і незаконна анексія цієї території, що є формами триваючої підривної діяльності з боку РФ проти України на шкоду її суверенітетові, територіальної цілісності та незалежності. З метою становлення та зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю України над цією територією, РФ утворила на ній, зокрема, федеральні органи судової системи.

Термін «підривна діяльність» вживається в Деклараціях Генеральної Асамблеї ООН про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09 грудня 1981 №36/103, Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держави, обмеження їх незалежності й суверенітету від 21 грудня 1965 №2131 (ХХ) та інших.

У контексті положень ст. 111 КК України підривною діяльністю є дії іноземних держав, іноземних організацій або їх представників, спрямовані на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

За результатами оцінки доказів суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, що громадянка України ОСОБА_5 у період окупації АР Крим і по день звільнення з посади, тобто з 20 лютого 2014 по 19 квітня 2016 (дату звільнення), формально-юридично мала статус судді Армянського міського суду Автономної Республіки Крим. Не будучи у встановленому законами України порядку звільненою з посади судді Армянського міського суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 , як «суддя» незаконно створеного судді «Армянского городского суда Автономной Республики Крым» здійснювала «правосуддя» на окупованій території України від імені іноземної держави - РФ, керуючись її матеріальним та процесуальним правом, прийняла на себе на окупованій території України повноваження судді РФ, між тим як вказана держава незаконно окупувала та анексувала частину території України - АР Крим. Здійснення ОСОБА_5 за таких умов «правосуддя» від імені РФ свідчить про порушення нею вимог ст. 65 Конституції України, присяги судді (яке зокрема встановлено під час її звільнення із займаної посади), оскільки забезпечувало становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а, відтак, надання нею допомоги РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та незалежності України.

Доводи захисника про те, що не доведено, що її підзахисна була призначена на посаду судді «Армянского городского суда Автономной Республики Крым» добровільно без фізичного або психологічного примусу не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст.54 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, яка ратифікована із застереженнями Указом ПВР УРСР від 03.07.1954, окупаційній державі забороняється змінювати статус посадових осіб чи суддів на окупованих територіях або вживати стосовно них будь-яких заходів примусу, якщо вони утримуватимуться від виконання своїх обов`язків з міркувань совісті.

Згідно із ч.1 ст. 64 вказаної Конвенції кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.

Таким чином РФ, як держава, яка окупувала частину території України, не мала права втручатися у порядок здійснення правосуддя українськими судами. Доказів того, що ОСОБА_5 будучи суддею міського суду АР Крим після окупації півострова вчиняла дії, які б свідчили, що вона утримується від виконання своїх обов`язків з міркувань совісті, суду не надано.

Достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду ОСОБА_5 для усвідомлення нею фактів активної підривної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим доводиться об`єктивними даними про її кваліфікаційний рівень підготовки як судді України, який дозволяв їй здійснювати тривалий час правосуддя в суді.

Використання ОСОБА_5 під час здійснення такого «правосуддя» від імені РФ матеріально-технічної бази «Армянского городского суда Автономной Республики Крым», її власних теоретичних знань і практичних навичок, підтверджується даними досліджених вище «постанов, рішень, вироків» тощо.

На свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_5 з надання нею допомоги РФ в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та незалежності України, вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку.

Протиправна діяльність обвинуваченої, яка спрямована на вчинення державної зради, охоплюється наданням нею допомоги іноземній держави (РФ) в цілому.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК України вважається закінченим (склад злочину є формальним) з моменту, коли ОСОБА_5 , зрадивши присязі на вірність українському народові, фактично вступила на посаду в незаконно створеному окупаційному судовому органі РФ та почала виконувати обов`язки судді в інтересах держави-агресора.

Отже, дії ОСОБА_5 , яка будучи громадянкою України, умисно починаючи з березня 2014 забезпечила становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом безпосередньої участі в утворенні та функціонуванні незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України (АР Крим), виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, надавши цим допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 111 КК України як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України у виді надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Мотив вчиненого судом не встановлені, але вони не впливають на кваліфікацію.

При призначенні обвинуваченій покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який з урахуванням санкції ч.1 ст. 111 КК України, згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжким, її ставлення до вчиненого, яка свідомо, розірвавши всі правові стосунки з державою, яка надала їй право діяти від її імені, прийняла рішення зрадити Україні, яка раніше судима. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченої не встановлено. Водночас, в контексті тяжкості вчиненого обвинуваченою злочину, суд бере до уваги і загальну обстановку на території АР Крим, в якій вимушено опинилися громадяни України внаслідок збройної агресії з боку РФ, швидкоплинність за якої відбулася повна окупацію цієї території України та подальша незаконна анексія іноземною державою.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Законів № 1183-VII від 08 квітня), оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нового злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України (в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення) конфіскація майна встановлюється не тільки за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також і за злочини проти основ національної безпеки України незалежно від ступеня їх тяжкості. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, його тривалість, а також дані про особу обвинуваченої, яка у певний період на час вчинення злочину мала статус носія судової влади, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій додаткове покарання у виді конфіскації всього належного їй майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 КК України (в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Враховуючи характер вчиненого ОСОБА_5 злочину, вчиненого у зв`язку з зайняттям нею посади судді, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посаду судді строком на три роки.

Оскільки ОСОБА_5 вчинила злочин до постановлення попереднього вироку Дарницького районного суду міста Києва від 28.03.2023, яким її засуджено до 10 років позбавлення волі, остаточне покарання ОСОБА_5 слід призначити за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, а саме шляхом часткового складання покарань за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 28.03.2023 та покарання призначеного за новим вироком.

На думку суду, призначене обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Судові витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст.323, ст. 368, 373-376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 111 КК України (в редакції Законів України №1183-VII від 08.04.2014) та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років з конфіскацією всього належного їй майна та позбавленням права обіймати посаду судді строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 28.03.2023 та покарання призначеного за цим вироком остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років з конфіскацією всього належного їй майна та позбавленням права обіймати посаду судді строком на 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання рахувати ОСОБА_5 з дня її затримання під час приведення вироку до виконання.

Речові докази після набрання вироком законної сили залишити зберігати в матеріалах судового провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку, яка підлягає врученню обвинуваченій, вручається захиснику, а інформація про вирок суду опубліковується у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя ОСОБА_1